Постанова № 28834438, 22.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2013 року письмове провадження № 2а-12282/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Донця В.А. Скочок Т.О. вирішив адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" до треті особи Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрресурстрейд", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД" "Еліт Сервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг груп", ОСОБА_1 провизнання дії протиправними та недійсними прилюдних торгів

Публічне акціонерне товариство "Банк "Український капітал" звернулося до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 та начальника відповідного відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві щодо підготовчих дій з примусової реалізації заставного майна; визнання недійсними прилюдних торгів проведених Київською філією ТОВ "ТД" "Еліт Сервіс" (КОД за ЄДРПОУ - 35911358), що відбулися 27.04.2012р., на яких було продано нежилі приміщення, а саме: будівлю складу магазину для зберігання меблів (літера "В"), загальною площею 606,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку ПАТ "Банк" Український капітал" за Договором іпотеки від 06 жовтня 2010 р. б. н., оскільки вони проведені на підставі неправомірних дій вищевказаних посадових осіб Відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року відкрито провадження у справі, залучено в якості третьої особи товариство з обмеженою відповідальністю "Укрресурстрейд" та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24 вересня 2012 року.

01 жовтня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи залучено товариство з обмеженою відповідальністю "ТД" "Еліт Сервіс".

18 жовтня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг груп".

18 жовтня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи залучений ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, вказане майно було незаконно реалізовано в рамках здійснення виконавчого провадження з виконання рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12.03.2010 р. у справі № 2-462/10, оскільки воно перебувало в іпотеці відповідно до укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Братіслава» та позивачем договору іпотеки від 06.10.2010 року, де останній виступав іпотекодержателем. Так як предмет іпотеки був реалізований в процесі здійснення виконавчого провадження для задоволення вимог третьої особи 4, а не заставодержателя, позивач вважає, що мало місце порушення його прав, оскільки відповідно до Договору іпотеки останній зобов'язаний замінити предмет іпотеки в разі його втрати та компенсувати іпотекодержателю спричинені збитки втратою предмета іпотеки.

Відповідач проти позову заперечував. У відзиві на позовну заяву зазначав, що дії державного виконавця при виконанні виконавчих листів, виданих на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12.03.2010 року по справі № 2-462, в тому числі і стосовно реалізації спірного майна, вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства України.

З огляду на те, що передане на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 2-462/10 про стягнення на користь ОСОБА_1 (третьої особи 4) в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ТОВ «Братислава» заборгованості в розмірі 8 940 468,36 грн. винесено 12.03.2010 року, а іпотечний договір від 06.10.2010 року б. н. між ТОВ «Братислава» і ПАТ «Банк «Український капітал» укладено після набрання ним законної сили (17.06.2010 р., після розгляду справи в апеляційній інстанції) та, беручи до уваги, що вартість нерухомого майна (будівлі складу магазину для зберігання меблів (літ. В) загальною площею 606,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, на його думку, перевищувала розмір заборгованості боржника заставожержателю, вважає що в державного виконавця були всі законні підстави для проведення реалізації даного майна боржника.

12 листопада 2012 року у судове засідання прибули не всі сторони, суд відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 26 грудня 2012 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання недійсними прилюдних торгів проведених Київською філією ТОВ "ТД" "Еліт Сервіс" (КОД за ЄДРПОУ - 35911358), що відбулися 27.04.2012р., на яких було продано нежилі приміщення, а саме: будівлю складу магазину для зберігання меблів (літера "В"), загальною площею 606,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку ПАТ "Банк" Український капітал" за Договором іпотеки від 06 жовтня 2010 р. б. н., оскільки вони проведені на підставі неправомірних дій вищевказаних посадових осіб Відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.10.2010 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» (як іпотекодержателем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Братіслава» (як іпотекодавцем) укладено Договір іпотеки, згідно з п. 1. якого відповідно до укладеного між іпотекодержателем та боржником (ОСОБА_4) кредитного договору № 13 скл-10 від 17.09.2010 року та усіх можливих додаткових угод до нього, іпотекодержатель зобов'язується надати боржнику кредит в сумі 2 500 000,00 грн., строком до 17:00 16.09.2020 року, а боржник зобов'язався повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконувати інші зобов'язання, передбачені кредитним договором. За користування кредитом боржник зобов'язується щомісячно сплачувати іпотекодержателю проценти в розмірі 18% річних.

Пунктом 2 Договору іпотеки передбачено, що цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо повернення боржником кредиту в сумі 2 500 000,00 грн., сплати відсотків за користування кредитом з розрахунку 18 % річних, пені, штрафів та будь-яких інших платежів за кредитним договором, та всіма можливими додатковими угодами до нього, а також виконання боржником інших зобов'язань, передбачених кредитним договором або цим договором іпотеки. Іпотека розповсюджується на будь-яке збільшення суми боргу боржника перед іпотекодержателем, що може виникнути на підставі кредитного договору. Строк повного виконання боржником основного зобов'язання - до 16 вересня 2020 року.

Як зазначено в п. 3 Договору іпотеки, Іпотекодавець з метою забезпечення виконання основного зобов'язання боржником передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку належне іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно, а саме: будівля складу магазину для зберігання меблів (літ. В), загальною площею 606,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці, площею 0,0935 га за адресою: АДРЕСА_1. Предмет договору передається в іпотеку разом з усіма складовими частинами та майбутніми змінами, які можуть статись, з усіма інженерними мережами, комунікаціями, які будуть знаходитись в ньому та є власністю іпотекодавця.

06.10.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 у Державному реєстрі іпотек за № 10328650 зареєстровано обтяження нерухомого майна (будівлі складу магазину для зберігання меблів (літ. В), загальною площею 606,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1) іпотекою на підставі Договору іпотеки від 06.10.2010 року. Також 06.10.2010 приватним нотаріусом ОСОБА_5 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 10328582 зареєстровано обтяження зазначеного нерухомого майна забороною відчуження на підставі Договору іпотеки від 06.10.2010 року.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12.03.2010 року по справі № 2-462/10 солідарно стягнено з ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «Братіслава» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в загальному розмірі 8 940 468,36 грн., витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрат пов'язаних з оплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 статті 2 закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

В процесі здійснення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчих листів Дніпровського районного суду міста Києва від 01.10.2010 (виданих на виконання рішення від 12.03.2010 у справі № 2-462/10) нерухоме майно (будівля складу магазину для зберігання меблів (літ. В), загальною площею 606,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1) було реалізоване на прилюдних торгах.

Зазначені прилюдні торги проведені товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еліт Сервіс» (Київською філією) (третя особа -2) на підставі Договору № 26-0078/12 від 11.04.2012 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладеного з Головним управлінням юстиції в м. Києві.

Як вбачається з протоколу від 27.04.2012 року № 26-0078/12 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є власністю ТОВ «Братіслава», переможцем торгів з продажу лоту № 4 - будівлі складу магазину для зберігання меблів (літ. В), загальною площею 606,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, стало товариство з обмеженою відповідальністю «Укрресурстрейд» (третя особа -1).

Частиною 4 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Доводи позивача про те, що Іпотекодержатель будь-якого повідомлення про накладений на предмет іпотеки арешт, від державного виконавця не отримував відповідачем не спростовані. В запереченні на позов, Відповідач цей факт визнав.

У той же час посилання відповідача на ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» яку Боржник не виконав, письмово не повідомив державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, суд відхиляє, оскільки неправомірні дії боржника не знімають відповідальності суб'єкта владних повноважень, який мав технічну можливість (доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) пересвідчитись у статусі нерухомого майна, що передавалося для реалізації.

Таким чином, покладення Законом на боржника обов'язку письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі не звільняє державного виконавця від необхідності виконувати приписи ч. 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження».

Частина восьма вищевказаної статті встановлює, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, норми Закону України «Про іпотеку» є спеціальнимми по відношенню до норм Закону України «Про виконавче провадження», що регламентують порядок реалізації арештованого майна, яке знаходится в іпотеці, а тому застосуванню до правовідносин щодо реалізації арештованого майна, яке перебуває в іпотеці, підлягає саме Закон України «Про іпотеку».

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до змісту ч.ч. 1-3 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Як встановлено статтею 43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Згідно статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється зокрема, у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про іпотеку", після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Це правило не застосовується у разі придбання предмета іпотеки іпотекодавцем.

Судом встановлено, що позивач не був належним чином повідомлений про прийняте рішення щодо реалізації предмету іпотеки та укладення договору між Головним управлінням юстиції у м. Києві від 11.04.2012 р. № 26-0078/12 та Київською філією ТОВ "ТД" "Еліт Сервіс" для проведення прилюдних торгів , так само як не доведено Відповідачем, що не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів спеціалізованою організацією здійснено публікацію за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів із зазначенням інформації про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опису предмета іпотеки, що підлягає продажу, місця, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншої необхідної інформації. З наведеного вбачається порушення організатором торгів вимог ст. ст. 17, 43, 50 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У відповідності до ст.11 вищезазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином відповідач діяв неправомірно, оскільки не повідомив про прийняте рішення щодо реалізації предмету іпотеки та укладення договору між Головним управлінням юстиції у м. Києві від 11.04.2012 р. № 26-0078/12 та Київською філією ТОВ "ТД" "Еліт Сервіс" для проведення прилюдних торгів, чим порушив права позивача закріплені ст. 54. 54 Закону України "Про виконавче провадження", тому позов в частині визнання неправомірними саме цих дій підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи дії Позивача, суб'єкта владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам ст. 19 Конституції України та 9 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень свій обов'язок не виконав, правомірність своїх дій не довів.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 та начальника відповідного відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві щодо підготовчих дій з примусової реалізації заставного майна в частині неповідомлення Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" про звернення стягнення на предмет іпотеки .

Судові витрати в сумі 32,19 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Донець

Т.О. Скочок