ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 січня 2013 року письмове провадження № 2а-15691/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелен Марлен" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен» (далі Позивач) звернулося до суду з позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 листопада 2012 року №№ 0006202280, 0006182280.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.
Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
24.12.2012 від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності представників.
Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Тартаруга» за березень, травень-серпень 2011 року.
Перевірка проводилась згідно із пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Згідно пп.78.1.1 Податкового кодексу України, оскільки за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. В той же час, в судовому засіданні встановлено та не заперечується відповідачем, що обов'язкового письмового запиту до позивача податковий орган не направляв. Зазначене свідчить про відсутність підстав для проведення документальної позапланової перевірки згідно із пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.
Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Тартаруга" ґрунтувалися на договорі на поставку товарів народного вжитку №1 від 01.12.2010 (далі Договір). Відповідно до пп.1.1 п.1 Договору ТОВ «Тартаруга» як продавець поставляє позивачу як покупцю товари в кількості, асортименті і цінах вказаних в накладних. Згідно пп.2 п.2 Договору розрахунок за товар здійснюється між продавцем та покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом товари, ТОВ "Тартаруга" були виписані позивачу первинні документи: видаткова накладна б/н від 01.03.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 985 найменувань), видаткова накладна б/н від 01.03.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 712 найменувань), видаткова накладна № 1 від 01.05.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 590 найменувань), видаткова накладна № 2 від 01.05.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 760 найменувань), видаткова накладна № 3 від 01.05.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 305 найменувань), видаткова накладна № 1 від 01.06.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару -951 найменувань), видаткова накладна № 2 від 01.06.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 1046 найменувань), видаткова накладна № 1 від 01.07.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 300 найменувань), видаткова накладна № 2 від 01.07.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 129 найменувань), видаткова накладна № 3 від 01.07.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 333 найменувань), видаткова накладна № 4 від 01.07.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 188 найменувань), видаткова накладна № 5 від 01.07.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 276 найменувань), видаткова накладна № 6 від 01.07.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 226 найменувань), видаткова накладна № 7 від 01.07.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 240 найменувань), видаткова накладна № 8 від 01.07.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 268 найменувань), видаткова накладна № 9 від 01.07.2011 року (загальна кількість одиниць оставленого товару - 119 найменувань), видаткова накладна № 10 від 01.07.2011 року загальна кількість одиниць поставленого товару - 126 найменувань), видаткова накладна № 11 від 01.07.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 291 найменувань), видаткова накладна № 12 від 01.07.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 287 найменувань), видаткова накладна б/н від 01.08.2011 року і загальна кількість одиниць поставленого товару - 118 найменувань), видаткова накладна № 1 від 01.08.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 131 найменувань), видаткова накладна № 2 від 01.08.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 170 найменувань), видаткова накладна № 4 від 01.08.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 148 найменувань), видаткова накладна № 5 від 01.08.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 134 найменувань), видаткова накладна № 6 від 01.08.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 237 найменувань), видаткова накладна № 7 від 01.08.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 388 найменувань), видаткова накладна № 8 від 01.08.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 125 найменувань), видаткова накладна № 9 від 01.08.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 127 найменувань), видаткова накладна № 10 від 01.08.2011 року (загальна кількість одиниць поставленого товару - 83 найменувань); податкові накладні: № 1 від 01.03.2011 року на загальну суму 3 270 000 грн. (ПДВ 545 000,00 грн.), № 2 від 01.03.2011 року на загальну суму 3 630 000 грн. (ПДВ 605 000,00 грн., № 1 від 01.05.2011 року на загальну суму 2 232 000 грн. (ПДВ 372 000,00 грн., № 2 від 01.05.2011 року на загальну суму 2 991 000 грн. (ПДВ 498 500,00 грн.), № 3 від 01.05.2011 року на загальну суму 1 023 000 грн. (ПДВ 170 500,00 грн.), № 1 від 01.06.2011 року на загальну суму 2 787 000 грн.(ПДВ 464 500,00 грн.), № 2 від 01.06.2011 року на загальну суму 2 563 000 грн. (у тому числі ПДВ 427 166,67 грн.), № 1 від 01.07.2011 року на загальну суму 597 000 грн. (ПДВ 99 500,00 грн.), № 2 від 01.07.2011 року на загальну суму 558 000 грн. (ПДВ 93 000,00 грн.), № 3 від 01.07.2011 року на загальну суму 546 000 грн. (ПДВ 91 000,00 грн.), № 4 від 01.07.2011 року на загальну суму 504 000 грн.(ПДВ 84 000,00 грн.), № 5 від 01.07.2011 року на загальну суму 552 000 грн. (ПДВ 92 000,00 грн.), № 6 від 01.07.2011 року на загальну суму 590 000 грн.(ПДВ 98 333,33 грн.), № 7 від 01.07.2011 року на загальну суму 594 000 грн.(ПДВ 99 000,00 грн.), № 8 від 01.07.2011 року на загальну суму 597 000 грн.(ПДВ 99 500,00 грн.), № 9 від 01.07.2011 року на загальну суму 478 000 грн.(ПДВ 79 666,66 грн.), № 10 від 01.07.2011 року на загальну суму 492 000 грн. (ПДВ 82 000,00 грн.), № 11 від 01.07.2011 року на загальну суму 570 000 грн. (ПДВ 95 000,00 грн.), № 12 від 01.07.2011 року на загальну суму 512 000 грн. (ПДВ 85 333,33 грн.), № 1 від 01.08.2011 року на загальну суму 495 000 грн. (ПДВ 82 500,00 грн.), № 2 від 01.08.2011 року на загальну суму 486 000 грн. (ПДВ 81 000,00 грн.), № 3 від 01.08.2011 року на загальну суму 456 000 грн. (ПДВ 76 000,00 грн.), № 4 від 01.08.2011 року на загальну суму 450 000 грн. (ПДВ 75 000,00 грн.), № 5 від 01.08.2011 року на загальну суму 441 000 грн. (ПДВ 73 500,00 грн.), № 6 від 01.08.2011 року на загальну суму 405 000 грн. (ПДВ 67 500,00 грн.), № 7 від 01.08.2011 року на загальну суму 597 000 грн.(ПДВ 99 500,00 грн.), № 8 від 01.08.2011 року на загальну суму 594 000 грн. (ПДВ 99 000,00 грн.), № 9 від 01.08.2011 року на загальну суму 354 000 грн.(ПДВ 59 000,00 грн.), № 10 від 01.08.2011 року на загальну суму 342 000 грн. (ПДВ 57 000,00 грн.).
Оплата за отриманий товар була проведена Позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Тартаруга» у сумі, зазначених у видаткових накладних, що підтверджується платіжними дорученнями: № 187 від 02.03.2011 року на суму 2 000 000,00 грн. з ПДВ; № 213 від 09.03.2011 року на суму 2 100 000,00 грн. з ПДВ; № 214 від 14.03.2011 року на суму 250 000,00 грн. з ПДВ; № 234 від 16.03.2011 року на суму 1 000 000,00 грн. з ПДВ; № 254 від 21.03.2011 року на суму 1 500 000,00 грн. з ПДВ; № 295 від 04.04.2011 року на суму 1 750 000,00 грн. з ПДВ; № 398 від 04.05.2011 року на суму 2 380 000,00 грн. з ПДВ; № 420 від 10.05.2011 року на суму 1 500 000,00 грн. з ПДВ; № 431 від 12.05.2011 року на суму 600 000,00 грн. з ПДВ; № 455 від 19.05.2011 року на суму 8 000 000,00 грн. з ПДВ; № 485 від 26.05.2011 року на суму 602 000,00 грн. з ПДВ; № 509 від 02.06.2011 року на суму 744 000,00 грн. з ПДВ; № 510 від 02.06.2011 року на суму 1 600 000,00 грн. з ПДВ; № 560 від 14.06.2011 року на суму 2 000 000,00 грн. з ПДВ; № 582 від 20.06.2011 року на суму 700 000,00 грн. з ПДВ; № 292 від 23.06.2011 року на суму 1 000 000,00 грн. з ПДВ; № 650 від 05.07.2011 року на суму 2 000 000,00 грн. з ПДВ; № 657 від 11.07.2011 року на суму 1500 000,00 грн. з ПДВ; № 686 від 14.07.2011 року на суму 1 400 000грн з ПДВ;№715 від 21.07.2011 року на суму 700 000,00 грн. з ПДВ; № 741 від 28.07.2011 року на суму 400 000,00 грн. з ПДВ; № 756 від 03.08.2011 року на суму 640 000,00 грн. з ПДВ; № 757 від 03.08.2011 року на суму 1 600 000,00 грн. з ПДВ; № 775 від 10.08.2011 року на суму 1 180 000,00 грн. з ПДВ; № 811 від 18.08.2011 року на суму 800 000,00 грн. з ПДВ; № 876 від 07.09.2011 року на суму 1 040 000,00 грн. з ПДВ та виписками з банківського рахунку Позивача, що підтверджують списання грошових коштів з рахунку Позивача та переказ контрагенту ТОВ «Тартаруга» на виконання умов Договору.
Виконання банківською установою вказаних вище платіжних доручень підтверджується довідкою AT «Сведбанк» вих. № 7422 від 14.11.2012 року.
На думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.
В той же час, відповідачем під час перевірки встановлено та зафіксовано в акті, що на досліджених документах ТОВ «Тартаруга» підписи виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Зазначений висновок зроблено на підставі інформації, викладеної в наступних актах ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС
від 09.08.2012 №527/3-22-30-37165380 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тартаруга» щодо підтвердження господарських відносин за червень, липень 2011 року
від 01.08.2012 №494/3-22-30-37165380 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тартаруга» щодо підтвердження господарських відносин за серпень 2011 року,
від 01.08.2012 №493/3-22-30-37165380 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тартаруга» щодо підтвердження господарських відносин за березень 2011 року
від 05.06.2012 №320/3-22-30-37165380 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тартаруга» щодо підтвердження господарських відносин за травень 2011 року.
Зазначена інформація отримана не безпосередньо перевіряючими, а отримана від ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у вигляді висновку спеціаліста почеркознавчої експертизи по керівнику ТОВ «Тартаруга» від 01.08.2011 №1292. Проте зазначеного висновку відповідачем до матеріалів справи не надано. В матеріалах справи міститься світлокопія висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №40 від 25.02.2012. Світлокопії висновку не завірені належним чином науково-дослідним експертно-криміналістичним центром. На ньому лише проставлена печатка відділом правового забезпечення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва.
В актах на підставі зазначених матеріалів зроблено висновки, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Тартаруга» з ТОВ «Хелен Марлен» носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1,3 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України, та як суперечить моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦКУ), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦКУ) та правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків (ч.5 ст.203 ЦКУ).
Як зазначалося вище за результатами перевірки відповідачем складено акт від 31.10.2012 р. № 443/1-22-80-30021171, в якому зазаначені порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.3., п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 951 000,00 грн., в тому числі: у березні 2011 - на суму 1 150 000,00 грн.; у травні 2011 - на суму 1 041 000,00 грн.; у червні 2011 - на суму 891 666,67 грн.; у липні 2011 - на суму 1 098 333,33 грн.; у серпні 2011 - на суму 770 000,00 грн та п.п5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 5 808 650 грн.,в тому числі: за І квартал 2011 року - на суму 1 437 500 грн.; за ІІ квартал 2011 року - на суму 2 222 567 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - на суму 2 148 583 грн.
На підставі акта перевірки від 31.10.2012 р. № 443/1-22-80-30021171, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 19.11.2012 р. № 0006182280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість розмірі 4 591 000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 467 084 грн.; від 12.11.2012 р. № 0006202280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 808 650 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу навіть не опитувались. Первинні документи позивача під час перевірки відповідачем взагалі не досліджувались.
На момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагент був зареєстрований в податковому органі як платник ПДВ.
Доказів анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість ТОВ "Тартаруга", відповідач суду не надав.
Отже, ТОВ «Тартаруга» мало право видавати податкові накладні на поставку товару Позивачу.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.
Згідно з Довідкою з ЄДРПОУ АА 638693 від 30.07.2012 року Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ та здійснює наступні види діяльності: 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.
Замовлені позивачем у ТОВ "Тартаруга" товари придбавалися позивачем з метою використання в подальшій господарській діяльності шляхом реалізації у власній торговій мережі, що відповідає меті діяльності позивача, відображеній у Статуті товариства, затвердженого зборами учасників товариства протоколом № 15 від 09.06.2006р.
Наявність власної торгівельної мережі підтверджується торговими патентами на заклади торгівлі, що знаходяться за адресами: 1) м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, 15,4 (5 торгівельних закладів); 2) м. Київ, вул. Басейна, 4а; 3) м. Київ, вул. Горького, 48; 4) м. Київ, вул. Городецького, 11.
Приміщення магазинів належить Позивачу на праві строкового оплатного користування на підставі договорів оренди (найму) нежитлових приміщень.
Наявність складського приміщення для збереження товару підтверджується Договором оренди від 05.12.2006р., згідно якого позивач орендує склад загальною площею 2144,0 кв.м., що знаходиться за адресою: селище Щасливе, Бориспільського району, Київської області по вул. Л. Українки, 26.
Щодо повноважень Рогової О.В. на отримання товару за Договором від 01.12.2010р. №1, матеріалами справи підтверджується, що остання з 01.10.1998р. працює на посаді завідуючого складом ТОВ "Хелен Марлен". Згідно посадових обов'язків завідуючого складом ТОВ "Хелен Марлен", завідуючий складом в тому числі здійснює приймання товару від постачальників.
Реалізація придбаного у ТОВ "Тартаруга" товару у роздрібній торгівельній мережі позивача підтверджується Книгами обліку розрахункових операцій №2650005695 р/7, 26500005695 р/6, 26500007102 р/5, 26500005159 р/7, 26500008398 р/3, 26500009143 р/1, 26500005696 р/7, 26500005881 р/6, 26500008894 р/3.
Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Слід зазначити, що чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).
Пунктом 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні визначено, що державним податковим інспекціям, надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках-коштів, одержаних без установлених законом підстав,а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Також, статтею 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не самостійно визнавати їх нікчемними.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно пп.44.2 ст.44 Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат.
Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.
Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).
Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).
Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлений договір, який не був визнаний недійсним в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.
Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тартаруга" від 09.08.2012 №527/3-22-30-37165380, від 01.08.2012 №494/3-22-30-37165380, від 01.08.2012 №493/3-22-30-37165380 та від 05.06.2012 № 320/3-22-30-37165380, використаних під час перевірки позивача виходячи з наступного.
Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами було складено акти, а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.
Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".
В актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тартаруга" від 09.08.2012 №527/3-22-30-37165380, від 01.08.2012 №494/3-22-30-37165380, від 01.08.2012 №493/3-22-30-37165380 та від 05.06.2012 № 320/3-22-30-37165380, викладені висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.
Відповідно до вимог п.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані на підставі актів ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від від 09.08.2012 №527/3-22-30-37165380, від 01.08.2012 №494/3-22-30-37165380, від 01.08.2012 №493/3-22-30-37165380 та від 05.06.2012 № 320/3-22-30-37165380 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тартаруга", є безпідставними.
Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 25.02.2012 №40, оскільки зазначений висновок під час перевірки податковим органом взагалі до уваги не брався. Під час почеркознавчого дослідження спеціалісту були надані лише реєстраційна заявка платника податку на додану вартість вх.№2897/ПДВ від 29.10.2011 та податкова декларація з податку на додану вартість за 09 місяць 2011 року.
В ході проведення перевірки первинні документи позивача взагалі не досліджувались. Податковим органом було використано обмежене коло документів: 4 акти ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тартаруга» щодо підтвердження господарських відносин за березень, травень, червень-серпень 2011 року, які значення для справи взагалі не мають.
Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелен Марлен" задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.11.2012 №№ 0006202280, 0006182280.
Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелен Марлен" за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій
Судове рішення № 28834353, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 21.01.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-15691/12/2670. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: