Постанова № 28834055, 22.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 січня 2013 р. № 12988/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Васіліу С.В.

відповідача - Самойленко Ю.С., Федоренка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА» до державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ТОВ «КРОНВЕРК СИНЕМА УКРАЇНА», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002132201, № 0002122201 та № 0002172201 від 12.11.2012 року.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що на підставі направлень від 24.09.2012 р. № 1178,1177,1176,1181,1180, виданих ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби,була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р. ТОВ «Кронверк Сінема Україна».

За результатами перевірки було складено Акт № 2368/221/35266006 від 26.10.2012 р. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС були винесені податкові повідомлення рішення від 12.11.2012 року №00021232201,№ 0002122201та № 0002172201.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення товариством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, вказали, що винесені ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕНВЕРК СИНЕМА УКРАЇНА» взято на податковий облік 19.02.2010 року ДПІ у Київському районі м.Харкова за № 419 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС.

На підставі направлень від 24.09.2012 р. № 1178,1177,1176,1181,1180, виданих ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р. ТОВ «Кронверк Сінема Україна».

За результатами перевірки було складено Акт № 2368/221/35266006 від 26.10.2012 р., яким встановлені наступні порушення законодавства, а саме:

- ст.ст. 141, 150 ПКУ призвели до заниження податку на прибуток у сумі 590930 грн. у тому числі за 1 півріччя 2012 р. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 1 півріччі 2012 р. на суму 7087177 грн.

- ст. 198 ПКУ призвело до зменшення суми залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2012 р. у сумі 67724 грн.

- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС були винесені податкові повідомлення рішення від 12.11.2012 року №00021232201,№ 0002122201 та № 0002172201.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив, що в акті перевірки зазначено, що порушення ст.ст. 141, 150 ПКУ, яке призвело до заниження податку на прибуток у сумі 590930 грн. у тому числі за 1 півріччя 2012 р. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 1 півріччі 2012 р. на суму 7087177 грн., виникло внаслідок віднесення на валові витрати процентів нерезидентам за договорами позики з ПАК «Євразія Синемаз БВ», ВАТ «Епос», ПАК «Адеолан Інвест Лімітед», ТОВ «Сінемасет».В акту перевірки зазначено, що зазначені позикодавці є пов'язаними особами з ТОВ «КРОНВЕРК СИНЕМА Україна». Зазначений факт було встановлено на підставі даних Інтернет сайту.

Проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідним зазначити, що згідно з п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів, дає можливість платнику податків відносити відсотки з випалт нерезидентам на валові витрати.

Враховуючи те, що ТОВ "Кронверк Сінема Україна" мало договори позики з нерезидентами, по яких нараховувалися відсотки за використання таких позик, то фахівцями податкового органу мало місце зменшення валових витрат товариства щодо даних нерезидентів, а саме - ПАК «Євразія Синемаз БВ», ВАТ «Епос», ПАК «Адеолан Інвест Лімітед», ТОВ «Сінемасет», які були визначені як "пов'язані особи" з ТОВ «КРЕНВЕРК СИНЕМА Україна».

Суд вказує, що у відповідності до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Дане визначення стосується виключно резидентів України - юридичних осіб, оскільки саме державна реєстрація юридичної особи є важливим юридичним фактом на шляху отримання юридичною особою статусу суб'єкта цивільних правовідносин. Отже, дія Цивільного кодексу України поширюється виключно на територію України та на резидентів України.

Таким чином, у правовому полі України поняття "пов'язані юридичні особи" застосовується виключно до юридичних осіб згідно з українським законодавством, об'єктом регулювання якого не можуть бути нерезиденти.

Суд вказує, що при перевірці були враховані данні розміщенні на Інтернет сайті, як належні докази, для висновку про порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Проте, ст. 53 Податкового кодексу України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені вказаним Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені вказаним Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

А отже, данні з мережі Інтернет не входять до вказаного вище переліку і Податковий кодекс України не передбачає отримання матеріалів для висновків при проведенні перевірки з мережі Інтернет та веб-сайту, то, вказані в акті відомості, безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства внесені та враховані, як підстави для висновку про порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Також, суд зазначає, що будь -які Інтернет ресурси несуть виключно інформаційний характер та не можуть бути належними і допустимими доказами в розумінні КАС України.

Допитана в судовому засіданні як свідок ревізор-інспектор ОСОБА_1 вказала, що під час перевірки ДПІ використовувала інформацію лише з мережі Інтернет та жодних запитів до компетентних органів інших держав не робила.

Тобто суд приходить до висновку, що при винесенні податкового повідомлення - рішення відповідачем не були враховані вищевказані норми законодавства. На думку суду, вищевказане дає право на віднесення відсотків у розмірі 50% на валові витрати, а тому винесення податкового повідомлення - рішення є незаконним та протиправним.

Щодо порушення позивачем ст. 198 ПКУ, що призвело до зменшення суми залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2012 р. у сумі 67724 грн.

Вказане порушення, на думку перевіряючих, виникло внаслідок віднесення сум до податкового кредиту по нікчемним правочинам з ТОВ «Мастербуд» на суму 40019,62 грн. (договір генерального будівельного підряду №10 від 05.07.2010 року) та ТОВ «Дак-Мастер» на суму 27703,98 грн. (договір підряду №47М11 від 23.05.2011року).

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Податковий Кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Також суд вважає за необхідним вказати, що відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та його контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів ТОВ «КРЕНВЕРК СИНЕМА УКРАЇНА» оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів, укладених позивачем з конрагентами, в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Проте, в зазначеному Акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, так як вони є документально та нормативно обґрунтованими, законними та правомірними.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА» до державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС №0002132201, №0002122201 та №0002172201 від 12 листопада 2012 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА» сплачений судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 25 січня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко