Постанова № 28833950, 17.01.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/112/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання нечинною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

08 січня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання нечинною та скасування вимоги від 04 травня 2012 року №1986 про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску за липень - грудень 2011 року в розмірі 2 031,35 грн. та зобов'язання повернути сплачені за вказаною вимогою кошти.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що займаючись підприємницькою діяльністю перебувала на спрощеній системі оподаткування - була платником фіксованого податку. При цьому з липня 2007 року їй призначено пенсію довічно на пільгових умовах за списком №1. В середині жовтня 2012 року у виконавчій службі ОСОБА_1 дізналася про існуючу перед відповідачем заборгованість в розмірі 2 031,35 грн. З метою уникнення застосування штрафних санкцій змушена була погасити заборгованість, після чого звернулася за роз'ясненнями до пенсійного органу. З листа ГУ ПФУ в Полтавській області від 17.12.2012 р. №1899/А-02 ОСОБА_1 довідалась, що сума боргу була нарахована через несплату нею єдиного соціального внеску за липень-грудень 2011 року. У зв'язку з цим позивач з посиланням на ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стверджує, що вона, як пенсіонер, звільнена від обов'язку сплати єдиного внеску суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування. Тому просить вимогу про сплату недоїмки скасувати, а відповідача у свою чергу зобов'язати повернути незаконно нараховану суму коштів.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована як фізична особа - підприємець 26.02.2003 р. виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, свідоцтво серії НОМЕР_2.

04.05.2012 р. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці винесено вимогу №Ф-1986 про сплату ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску в розмірі 2 031,35 грн.

15.10.2012 р. ОСОБА_1 сплатила суму заборгованості, а 28.12.2012 р. направила запит до Пенсійного фонду з приводу підстав нарахування суми єдиного внеску.

Листом від 17.12.2012 р. №1899/А-02 заступник начальника ГУ ПФУ в Полтавській області повідомив ОСОБА_1 про те, що особи, які отримують пенсію на пільгових умовах, не звільняються від обов'язку сплати єдиного внеску до досягнення загального пенсійного віку.

Не погодившись з мотивами нарахування єдиного внеску, позивач оскаржила вимогу пенсійного фонду до суду.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пенсіонером, за змістом Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Цим же Законом передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія у зв'язку з втратою годувальника і пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

В той же час умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону 1058-IV, у відповідності до положень якого особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року.

З пояснень позивача та наявних матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 у липні 2007 року призначено пільгову пенсію за списком №1 зі зниженням пенсійного віку.

Зважаючи на те, що пільговий стаж позивача надає їй лише право на призначення та отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку, проте аж ніяк зазначена пільга не поширюється умови та правила здійснення підприємницької діяльності, натомість нормою закону чітко передбачено момент звільнення від сплати єдиного внеску - досягнення пенсійного віку, то ОСОБА_1 не звільняється від обов'язку сплати єдиного внеску до досягнення нею пенсійного віку 55 років 6 місяців.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутні порушення пенсійного законодавства, суб'єкт владних повноважень при винесенні вимоги про сплату боргу діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22.01.2013 р.

Суддя Є.Б. Супрун