Постанова № 28833916, 21.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2013 року № 2а-9233/12/1370

о 15 год., 59 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина - Захід», представник - Сеник А.З. (довіреність № 428 від 11.10.2010 року)до Державної екологічної інспекції у Львівській області, представник - не прибувпро визнання протиправними дій

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина - Захід» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в Акті № 76/17-11 від 12-16.09.2011 року перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства, висновків, що внаслідок неотримання спеціального дозволу на користування надрами порушено ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра та дії, які полягають у пред'явленні ТОВ «Галичина - Захід» претензії № 508 від 05.04.2012 року про відшкодування збитків в сумі 778488,00 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства;

- визнати протиправним і скасувати пункт 9 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області № 64/17 від 2.09.2011 року, винесений на підставі Акту № 76/11 перевірки додержання позивачем природоохоронного законодавства від 12-16 вересня 2011 року.

Вказані позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що обов'язок державного контролю за використанням надр, згідно Кодексу України про надра та Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, не покладений на відповідача, а відтак його дії по викладенню в акті висновків щодо порушення законодавства у сфері користування надрами та по пред'явленню позивачу претензії є необґрунтованими. Відповідно, державний контроль за геологічним вивченням надр є компетенцією Державної Служби гірничого нагляду та промислової безпеки України.

Єдиним дозвільним документом в сфері спеціального водокористування для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб, за виключенням використання підземних вод для питного водопостачання, є дозвіл на спеціальне водокористування.

Позивач здійснює діяльність з розведення свиней, виробництво готових кормів для тварин, вирощування зернових (крім рису), бобових та олійних культур. Позивач здійснює водокористування для промислових (виробничих) потреб з підземних вод на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 24.09.2010 року за № Укр-197-10/Льв, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, не здійснюючи використання підземних вод для питного водопостачання. Термін дії вказаного дозволу встановлений з 24.09.2010 року по 24.09.2013 року.

Позивачем не було перевищено гранично допустимі межі об'ємів водокористування, встановлених дозволом, оскільки було використано підземні води - не більше 198,9 тис.м3/рік, 583,87 м3/добу; води на виробничі потреби - 541,3 тис.м3/рік, 191,31 м3/добу, з них підземні води 541,3 тис.м3/рік, 191,31 м3/добу.

Дія Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» поширюється на суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, до яких не належить відповідач. Позивач не є підприємством питного водопостачання, а є підприємством, яке здійснює спеціальне водокористування для промислових потреб (сільське господарство), відтак отримання дозволу на спеціальне користування надрами законом не вимагається.

Представник позивача в судовому засіданні вищевказані позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові пояснення, докази, просив позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, що 12-16 вересня 2011 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства позивача. Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем у період з 08.08.2011 року по 16.09.2011 року здійснено самовільне видобування прісних підземних вод на виробничі потреби в кількості 19900 м.куб., без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Одним із видів користування надрами, згідно Кодексу України про надра, є видобування корисних копалин.

Згідно ст.ст. 14, 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Спеціальний дозвіл на користування надрами, згідно Порядку надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами, надається на такі види робіт: геологічне вивчення надр, видобування корисних копалин, будівництво та експлуатацію підземних споруд. Спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Вказані правовідносини мають різну правову природу, врегульовуються різними нормативно-правовими актами, а тому позивач не може бути звільненим від обов'язку отримання спеціального дозволу на користування надрами нормою іншого нормативно-правового акта, який не регулює відносини по отриманню вказаного дозволу - Кодекс України про надра та Водний кодекс України є різними нормативно-правовими актами, які регулюють різні правовідносини.

Відповідач також зазначає, що твердження позивача про видобування води здійснюється в кількості, що не перевищує 300 куб.м. на добу, є неправомірним, оскільки використання води в кількості, передбаченій у дозволі на спеціальне водокористування, означає лише дотримання лімітів, передбачених в умовах дозволу на спецводокористування.

Відтак, враховуючи вищенаведене, позивач не звільнений від обов'язку отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Представник відповідача в судове засідання не прибула, причини неприбуття не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

12-16.09.2011 року відповідачем проведено перевірку позивача на предмет додержання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт № 76/17-11.

В акті перевірки зазначено:

Перевіркою також встановлено порушення ТОВ «Галичина - Захід» законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме: самовільне використання водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами для видобування прісних підземних вод, що є порушенням вимог ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Державної екологічної інспекції у Львівській області направлено ТОВ «Галичина - Захід» претензію № 09-1515 від 05.04.2012 року про відшкодування збитків у сумі 778488,00 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства, у якій запропоновано позивачу в добровільному порядку в місячний термін відшкодувати збитки, завдані навколишньому природному середовищу.

Листом № 182 від 20.04.2012 року ТОВ «Галичина - Захід» повідомила в.о. начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області про результати розгляду вказаної претензії, з якого вбачається, що позивачем дана претензія не визнана, через її безпідставність.

20.09.2011 року відповідачем видано припис № 64/17 у якому згідно ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 7 Закону країни «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.02.2007 року № 55 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 12-16.09.2011 року приписано п. 9 - Отримати спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування підземних вод з свердловин до 01.03.2012 року, що обґрунтовується ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України «Про надра».

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Порядком надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2010 року за № 596, Переліком корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.994 року за № 827 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2005 року за № 747), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року із змінами і доповненнями, Водним кодексом України, Кодексом України про надра, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 1 Кодексу України про надра (в редакції від 16.06.2011 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно ст. 16 Кодексу України про надра, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 19 цього ж Кодексу, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 21 цього ж Кодексу, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Згідно Порядку надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 року N 596, на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки Мінприроди надає окремий дозвіл. Дозволи надаються на такі види користування надрами:

- геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

- видобування корисних копалин;

- геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ);

- будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, зокрема для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин та відходів виробництва, скидання стічних і супутніх вод та відкачування дренажних (шахтних) вод;

- створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне та рекреаційно-оздоровче значення.

Згідно Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, (в редакції від 06.07.2011 року, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року N 827 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2005 року N 747), корисними копалинами є: Мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові); Питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання); Промислові; Технічні; Теплоенергетичні.

Згідно ст. 1 Водного кодексу України (в редакції від 16.06.2011 року чинній на момент виникнення спірних правовідносин), водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Згідно ст. 48 цього ж Кодексу, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст. 49 цього ж Кодексу, дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом враховується обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки позивач здійснює господарську діяльність - розведення свиней, що також підтверджується актом перевірки складеним відповідачем та постановою про відмову в порушені кримінальної справи від 07.07.2012 року. Позивач має дозвіл на спеціальне водокористування від 24.09.2010 року за № Укр-197-10/Льв., з терміном дії до 24.09.2013 року. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що позивач здійснює централізоване водопостачання чи нецентралізоване водопостачання питної води.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо обов'язкового отримання позивачем спеціального дозволу на користування надрами - видобування корисних копалин, оскільки згідно Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, (в редакції від 06.07.2011 року, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року N 827 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2005 року N 747), корисними копалинами щодо предмету спору є лише питні підземні води (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання). Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів здійснення позивачем централізованого водопостачання, нецентралізованого водопостачання питних підземних вод.

Крім цього, відповідачем в супереч вимог ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції від 07.07.2011 року, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства, в акті № 76/17-11 перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства не вказаного детального опису виявленого відповідачем порушення ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Позивач не є підприємством питного водопостачання, а лише здійснює спеціальне водокористування для власних виробничих потреб (спеціалізація - вирощування та відгодівля свиней), відтак отримання позивачем дозволу на спеціальне користування надрами законом не вимагається. Наявний в позивача дозвіл на спеціальне водокористування є єдиним документом дозвільного характеру, який в силу вимог закону, повинен мати позивач для видобування підземних вод із свердловин для забезпечення своїх власних виробничих потреб.

Відтак, позовні вимоги в частині визнати протиправним і скасувати пункт 9 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області № 64/17 від 20.09.2011 року підлягають задоволенню.

Судом не враховується обґрунтування позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в Акті № 76/17-11 від 12-16.09.2011 року перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства висновків, що внаслідок неотримання спеціального дозволу на користування надрами позивачем порушено ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра та дії, які полягають у пред'явленні ТОВ «Галичина - Захід» претензії № 508 від 05.04.2012 року про відшкодування збитків в сумі 778488,00 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства, оскільки дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо). Викладення в акті перевірки висновків з якими не погоджується позивач та пред'явлення претензії не є діями відповідача, які утворюють для позивача юридичні наслідки, оскільки судом попередньо надано оцінку суті предмету спору - відсутність порушень позивачем вимог ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, з врахуванням положень ст. 162 КАС України, позовні вимоги ТОВ «Галичина - Захід» до Державної екологічної інспекції у Львівській області підлягає задоволення лише в частині визнання протиправним та скасування п. 9 вищевказаного припису, підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати пункт 9 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області № 64/17 від 20.09.2011 року.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина - Захід» (ЄДРПОУ 30124457, вул. Стрийська, 1, с. Кавсько, Стрийський районі, Львівська область) 1089,10 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 25.01.2013 року.

Суддя Гавдик З.В.