Постанова № 28833854, 20.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-9914/10/0670

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

суддів Липи В.А.

Нагірняка М.Ф.

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Брідер" до Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та неправомірними податкових повідомлень - рішень № 0000072301/0 і № 0000082301/0 від 15.04.2010 року,

встановив:

Приватне підприємство "Брідер" звернулося до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області від 15 квітня 2010 року № 0000072301/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 350263,00 грн., з яких 272679,00 грн. - основний платіж, 77584,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та № 0000082301/0 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість (з урахуванням Рішення ДПА у Житомирської області від 01.09.2010 р. № 16460/Г-С/25-009) у сумі 493514,00 грн. (329009,00 грн. основного платежу та 164505,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій); визнати протиправними дії ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями від 15 квітня 2010 року. При цьому зазначало, що ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Брідер", за результатами якої складено акт від 01.04.2010 року № 301/23-01/35825353. На підставі акту перевірки ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області були винесені податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2010 року № 0000072301/0, яким підприємству визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 350263,00 грн., з яких: 272679,00 грн. - основний платіж, 77584,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000082301/0 про визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 518 481,00 грн., з яких: 329009,00 грн. - основний платіж, 189472,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач з податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області від 15 квітня 2010 р. № 0000072301/0 та № 0000082301/0 не погоджується, на його думку, вони винесені безпідставно, порушують його права та підлягають скасуванню. Також позивач вважає, протиправними дії відповідача, які виявились у визначені додаткових податкових зобов'язань та застосуванні штрафних санкцій.

ПП "Брідер" не погоджується з висновком податкового органу щодо завищення ним валових витрати за рахунок віднесення до їх складу витрат по інформативно-консультаційним послугам, наданим фізичними особами - підприємцями, оскільки одним з основних та постійних видів діяльності позивача за період з 24.09.2008 р. по 31.12.2009 року була купівля-продаж сільськогосподарських товарів. Задля ефективного здійснення комерційної діяльності було укладено ряд договорів, спрямованих на отримання консультативних послуг з питань планування та організації господарювання. На думку позивача, надані за вказаними договорами послуги були використані у власній господарській діяльності підприємства, тому вартість отриманих послуг правомірно віднесена ПП "Брідер" до валових витрат відповідного звітного періоду. Також вказує, що висновок відповідача, зроблений в акті перевірки, про те, що підприємство включило до складу валових витрат витрати на придбання масла селянського у розмірі 459139,00 грн. з порушенням вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є необґрунтованим, оскільки зазначені витрати підтверджені документально з дотриманням вимог зазначеної норми Закону.

Позивач не погоджується і висновком відповідача про порушенням ним п. п. 7.3.1 п. 7.3 та п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та фактами помилкового відображення у податковому обліку сум податкових зобов'язань з ПДВ за серпень - вересень 2009 року і завищення сум податкового кредиту за вересень 2009 року. Висновки відповідача про нікчемність договору, укладеного підприємством з ПСП "Корнин", є хибними, адже договір укладено у формі, закріпленій в законі, та спрямовано на реальне настання правових наслідків. Здійснення господарський операцій за цим договором підтверджено податковою та видатковою накладною, тому включення у податковий кредит у вересні 2009 року ПДВ у сумі 165007,00 грн. здійснено відповідно до вимог Закону.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві і наданих письмових поясненнях.

Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, з підстав викладених у письмову відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 09.03.2010 року № 35, від 23.03.2010 року № 39, працівниками Державної податкової інспекції у Попільнянському районі з 09.03.2010 р. по 29.03.2010 року була проведена планова виїзна перевірка ПП "Брідер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.09.2008 р. по 31.12.2009 р. За результатами якої складено акт № 301/23-01/35825353 від 01 квітня 2010 року (далі - акт перевірки).

В акті перевірки ДПІ у Попільнянському районі дійшла висновку, що приватним підприємством "Брідер" було порушено, зокрема, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток з 01.01.07 р. по 30.06.08 р. на суму 272679 грн.; пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 378943 грн., в т.ч. за серпень 2009 р. на загальну суму 378943 грн., завищено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 378943 грн. в т.ч. за вересень 2009 року на загальну суму 378943 грн.; п. 7.4., пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 165007 грн., у тому числі за вересень 2009 року в сумі 165007 грн.

Державною податковою інспекцією у Попільнянському районі на підставі акту перевірки 15 квітня 2010 року винесені податкові повідомлення - рішення № 0000072301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 350263, 00 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 272679, 00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 77584 грн.; № 0000082301/0 про визначення ПП "Брідер" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 518481, у тому числі: за основним платежем - 329009, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -189472,00 грн..

Зазначені податкові повідомлення-рішення ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області були оскаржені позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарг до ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області, до ДПА у Житомирській області та до ДПА України.

За результатами розгляду первинних скарг ПП "Брідер" ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області були винесені рішення № 2848 та № 2847 від 21.06.2010 р., якими податкові повідомлення-рішення № 0000072301/0 і № 0000082301/0 від 15 квітня 2010 року залишені без змін, а первинні скарги підприємства - без задоволення відповідно.

ДПА у Житомирській області, за результатами розгляду повторних скарг ПП "Брідер", винесено рішення № 16461/Г-С/25-009 від 01.09.2010 р., яким податкове повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 15 квітня 2010 року залишено без змін, а повторна скарга підприємства без задоволення; рішення № 16460/Г-С/25-009 від 01.09.2010 р. про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Попільнянському районі від 15 квітня 2010 року № 0000082301/0 в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 24967,00 грн. та в зазначеній частині рішення ДПІ у Попільнянському районі від 21.06.2010 року № 2847, і залишення без змін в сумі 493514,00 грн. (329009,00 грн. основного платежу та 164505,00 грн. штрафних санкцій), задоволення скарги ПП "Брідер" в певній частині.

ДПА України рішенням № 12262/6/25-0115 від 17.11.2010 р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області від 15 квітня 2010 р. № 0000072301/0 та № 0000082301/0, з урахування рішень ДПА Житомирської області від 01.09.2010 р. №16460/Г-С/25-009 та № 16461/Г-С/25-009, прийнятих за розглядом повторних скарг, а скарги - без задоволення.

Суд, вирішуючи питання про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податковим повідомленням - рішенням № 0000082301/0 від 15 квітня 2010 року, зазначає наступне.

У ході здійснення перевірки перевіряючими було зроблено висновок, що в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ПП "Брідер" неповністю включило до складу податкових зобов'язань за серпень 2009 року суму податку на додану вартість із сум отриманої на банківський рахунок підприємства попередньої оплати на загальну суму 2273660 грн. (в т.ч. ПДВ - 378943,33 грн.), перерахованої покупцем ТОВ "Андрушівський маслосирзавод", та зайво включено до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість із сум відвантаженої продукції ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" у вересні 2009 року в розмірі 2273660 грн. (в т.ч. ПДВ - 378943, 33 грн.), так як дана сума зобов'язань була відображена вже по факту відвантаження продукції, а не по факту першої події отримання попередньої оплати.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача враховуючи таке.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон України "Про податок на додану вартість"), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Приписами пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні встановлено, що між приватним підприємством "Брідер" та товариством з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" було укладено ряд договір, а саме:

- договір поставки № 18/08-1 від 18.08.2009 р., відповідно до п. 1.1 якого постачальник - ПП "Брідер" зобов'язується передати у встановлений даним договором строк у власність покупця - ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" 260 тонн масла селянського 72, 5 %, а покупець зобов'язується прийняти та провести оплату за товар на умовах договору. Загальна вартість товару за даним договором складала 6292000 грн. 00 коп. (п. 3.2 договору);

- договір купівлі - продажу № 34/08-09 від 21.08.2009 року, п.1.1 якого передбачено, що ПП "Брідер" (продавець) зобов'язується передати належний йому товар (піддони) у власність ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" (покупець), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Відповідно до п. 3.2 договору № 34/08-09 від 21.08.2009 року, загальна ціна товару, що продається за цим договором становить 1380, 00 грн., у тому числі ПДВ - 230, 00 грн.;

- договір - доручення № 26/08/8 від 26.08.2009 року відповідно до п. 1 якого за цим договором довіритель (ТОВ "Андрушівський маслосирзавод") доручає, а повірений (ПП "Брідер") зобов'язується від імені та за рахунок довірителя закупити масло селянське ДСТУ 4399:2005 за ціною не більше 23 грн. 00 коп. з ПДВ у кількості 100 тонн. Загальна вартість товару, які зобов'язується закупити повірений від імені та за рахунок довірителя складає не більше 2300000, 00 грн.;

- договір купівлі - продажу № 43/08-09 від 31.08.2009 року, згідно з яким ПП "Брідер" зобов'язується передати належащий йому товар у власність покупцеві (ТОВ "Андрушівський маслосирзавод"), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Загальна ціна товару, що продається за цим договором, - 1760,00 грн., у тому числі ПДВ - 230, 00 грн. (п. 3.2. договору № 43/08-09 від 31.08.2009 р.).

Згідно із оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 36 за серпень 2009 року по договорам з ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" загальний обсяг продажу товарів за серпень 2009 року складав 6857600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1143456,67 грн.), на цю ж суму виписані податкові накладні, що підтверджується даними книги обліку продажу товарів (робіт, послуг). Вказане також підтверджуються актом звіряння розрахунків станом на 01.09.2009 року між позивачем та ТОВ "Андрушівський маслосирзавод", копія якого в матеріалах справи.

Згідно із оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 36 за вересень 2009 року по договорам з ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" загальний обсяг продажу товарів за вересень 2009 року складав 2656481,84,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 442746,98 грн.), на цю ж суму виписані податкові накладні, що також підтверджується даними книги обліку продажу товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні представником позивача наголошувалося на тому, що в серпні 2009 року ПП "Брідер" не отримувало від ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" попередньої оплати за товар на загальну суму 2273660,00 грн. (ПДВ- 378 943,33 грн.), як це зазначено відповідачем у акті перевірки.

Так, у серпні 2009 ПП "Брідер" отримало на поточний рахунок від ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" наступні суми:

1) за договором № 18/08-1 від 18.08.2009 р. - попередню оплату у розмірі 6 857 600,00 грн. На вказану суму у повному обсязі були виписані податкові накладні № 4 від 18.08.2009 року, № 5 від 19.08.2009 року, № 17 від 27.08.2009 року. Інші податкові накладні виписані по факту відвантаження товару за договорами № 34/08-09 від 21.08.2009 року, № 43/08-09 від 31.08.2009 року. Також за вказаним договором ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" в серпні 2009 року було перераховано на банківський рахунок позивача попередню оплату за товари в сумі 2 500 000,00 грн. (18.08), 3 532 000,00 грн. (19.08) та 825 600,00 грн. (26.08). Однак, вказані суми в будь-якому випадку не відповідають встановленій в акті сумі в розмірі 2 273 660,00 грн.

2) забезпечення повіреного коштами для виконання доручення (оплати за масло) згідно з договором доручення № 26/08/8 від 26.08.2009 р. - на загальну суму 2 276 800,00 грн. При цьому слід вказати, що відповідно до банківської виписки за 26.08.2009 року на підставі платіжних доручень № 13512 та № 13511 ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" сплатило на користь ПП "Брідер" грошові кошти у сумі 1038400,00 грн. та 1238400,00 грн. відповідно із зазначення призначенням платежу "попередня оплата за масло зг. дог. № 18/08-1". Проте, із електронного листа ЖФ ВАТ ВТБ Банк м. Житомир № 30/800-06-03-2 від 02.09.2009 року, направленого на адресу ВАТ "Український професійний банк", в зв'язку з уточненням ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" призначення платежу, ЖФ ВАТ ВТБ Банк м. Житомир просить повідомити одержувача ПП "Брідер", що в платіжному дорученні № 13512 від 26.08.09 року на суму 1038400,00 грн. та № 13511 від 26.08.09 на суму 1238400,00 грн., платник ТОВ "Андрушівський маслосирзавод", вважати вірним наступне призначення платежу: "оплата за масло згідно договору-доручення № 26/08/8 від 26.08.2009 року. Без ПДВ".

У свою чергу, оборотно-сальдові відомості по рахунку 3772 з контрагентом ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" за серпень та вересень 2009 року свідчать про те, що факт отримання суми за договором-доручення № 26/08/8 від 26.08.2009 року було належним чином відображено в бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, з картки рахунку 3772 з контрагентом ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" за договором-доручення № 26/08/8 від 26.08.2009 року за період з 01.01.07 по 31.03.11 та виписок з банківського рахунку позивача вбачається, що договір доручення до цього часу не виконаний позивачем, а отримані від ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" грошові кошти (2 276 800,00 грн.) протягом лютого 2010 року чотирма платежами були частково повернені на рахунок ТОВ "Андрушівський маслосирзавод". Заборгованість позивача з повернення коштів за договором доручення станом на 31.03.2011 року складає 1 954,56 грн.

Відповідно до пп. 3.2.5. п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", не є об'єктом оподаткування операції з: надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Пунктом 4.7 статті 4 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Враховуючи зазначене, отримання коштів повіреним у межах договору доручення для виконання такого договору не є об'єктом оподаткування ПДВ, а тому отримання ПП "Брідер" коштів від повіреного для виконання доручення (оплати за масло) згідно з договором доручення № 26/08/8 від 26.08.2009 р. на загальну суму 2276800,00 грн., не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Між ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" та ПП "Брідер" у серпні і вересні 2009 року було проведено звірку взаєморозрахунків, про що складено відповідні акти, які свідчать про правильність відображення сум попередньої оплати у складі податкових зобов'язань серпня та вересня 2009 року.

ПП "Брідер" грошові кошти, отримані від ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" як оплата вартості товарів робіт, послуг, у повному обсязі включені до складу податкових зобов'язань серпня 2009 року, будь яких помилок, або неповного включення сум податку на додану вартість підприємством допущено не було.

Також підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням - рішенням № 0000082301/0 від 15 квітня 2010 року є зазначений у акті перевірки висновок про те, що суб'єктом господарювання порушено ст. ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629,655, 656, 658, 662, 664, 902 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинах здійсненими з КСП "Корнин", внаслідок чого позивачем порушено п. 7.4. пп.7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме ПП "Брідер" за вересень 2009 року безпідставно віднесено до податкового кредиту придбану у КСП "Корнин" сою на загальну суму 990039,00 грн., в т. ч. ПДВ - 165006, 50 грн..

Так, контролюючий орган вважає, що поставка сої за договором купівлі - продажу № б/н від 30.09.2009 року у кількості 330,013 тон на суму 990 039,00 грн., в тому числі ПДВ - 165 006,50 грн., згідно до накладної № РН-0000006 від 30.09.2009 року та податкової накладної № 3 від 30.09.2009 року, мала нетоварний характер, так як не виконано умови договорів поставки відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки поставка не супроводжена всіма необхідними документами: відсутній факт перевезення, прийому - передачі продукції, відсутні сертифікати якості (відповідності). Товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі продукції, складські документи ПП "Брідер" для перевірки надано не було. Вказаний договір, на думку відповідача, є нікчемним, а наявність документів податкового обліку (податкові накладні чи митні декларації) не є єдиною підставою для формування підприємством податкового кредиту.

Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 вересня 2009 року між приватним сільськогосподарським підприємством "Корнин" (Постачальник) та приватним підприємством "Брідер" (Покупець) укладено договір постави б/н.

Пунктом 1.1. цього договору передбачено, що постачальник зобов'язується в обумовлені договором строки передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього постачальнику обумовлену грошову суму, на умовах, що встановлені даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки від 30.09.2009 року, асортимент, кількість та якість товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Пунктами 3.1, 3.2, 5.1, 5.2 цього договору встановлено, що ціна на товар, який підлягає поставці, визначається сторонами окремо у кожному конкретному випадку та зазначається у специфікаціях. Загальна сума договору визначатиметься, як сума вартості всього встановленого, у відповідності до умов цього договору, товару. Товар, що є предметом поставки за цим договором, повинен бути поставлений покупцю в термін, який визначається сторонами у сертифікації. Перехід права власності здійснюється від постачальника до покупця з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Разом з товаром постачальник надає покупцю наступні документи: видаткову накладну та податкову накладну.

Із специфікації № 1 до договору поставки від 30.09.2009 року вбачається, що у відповідності до умов договору поставки від 30.09.2009 р. поставці у строк до 01.10.2009 р. на умовах EXW - зернотік, с. Пилипівка, Фастівський район, Київська область, підлягає 330 тонн сої на загальну суму 990000, 00 грн., у т.ч. 165000,00 грн. ПДВ - 20%.

В судовому засіданні представником позивача було зазначено, що після укладення договору поставки від 30.09.09 р. і специфікації до нього № 1, представниками сторін за договором була досягнута домовленість щодо поставки товару на інших складах, що належать ПСП "Корнин", за адресою: с. Білки, вул. Радгоспна, 10. Оскільки поставка товару в такому вигляді задовольняла позивача, між сторонами договору було укладено додаткову угоду до договору поставки від 30.09.2009 року.

Встановлено, що 30.09.2009 року між приватним сільськогосподарським підприємством "Корнин" та приватним підприємством "Брідер" до договору поставки від 30.09.2009 року укладено додаткову угоду.

Відповідно до додаткової угоди від 30.09.09 р., п. 3.2 договору поставки доповнено наступним: "До вартості товару включено вартість зберігання товару на складі продавця протягом 30 календарних днів"; п. 4.1 замінено - "Оплата товару здійснюється в безготівковій формі протягом року з дня підписання сторонами видаткової накладної"; п. 5.1. доповнено - "Покупець після отримання права власності на товар має право зберігати товар за адресою с. Білки, вул. Радгоспна, 10, в зерноскладі, зерноскладі № 2, № 3 та зерносховищі № 1 протягом 30 календарних днів. Після закінчення 30 днів покупець має вивезти товар на умовах EXW".

Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів "Інкотермс" умовами поставки EXW є умови, згідно з якими продавець зобов'язаний передати товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або складі.

На виконання вказаних умов товар (соя у кількості 330,013 тон) був переданий ПСП "Корнин" та прийнятий представником ПП "Брідер" у місті його знаходження (с. Білки, вул. Радгоспна, 10 в зерноскладі, зерноскладі № 2, № 3 та зерносховищі № 1), на підтвердження чого ПСП "Корнин" були видані ПП "Брідер" видаткова накладна № РН - 0000006 від 30.09.2009 року на суму 990039,00 грн., у т.ч. ПДВ - 165006, 50 грн. і податкова накладна № 3 від 30.09.09 р. на загальну суму з ПДВ - 990039, 00 грн.. Товар не вивозився зі складів продавця, відповідно до умов договору залишений на зберіганні за адресою с. Білки, вул. Радгоспна, 10.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2009 року, який посвідчено нотаріусом та зареєстровано у Державному реєстрів правочинів, ПП "Брідер" було придбано у ПСП "Корнин" у власність комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою с. Білки вул. Радгоспна,10. До вказаного комплексу споруд належить зерносклад, на якому зберігалася придбана соя. Враховуючи цей факт, у транспортуванні товару не було необхідності, оскільки зерносховище, де такий товар зберігався, перейшло у власність ПП "Брідер".

Щодо висновку відповідача про нікчемність вказаних договір, то суд зазначає слідуюче.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договорів між ПСП "Корнин" та ПП "Брідер" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Договори, укладені між ПСП "Корнин" та ПП "Брідер" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочинів є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними договорами, підтверджено тим, що сторонами договорів виконано повністю взяті на себе зобов'язання за цими договорами. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Стосовно висновку податкового органу про те, що наявність документів податкового обліку (податкових накладних чи митних декларацій) не є єдиною підставою для формування податкового кредиту, то слід зазначити таке.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.3., 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що фактичне придбання ПП "Брідер" товару від ПСП "Корнин" підтверджено відповідними первинними документами, а саме: видатковою накладною № РН-0000006 від 30.09.2009 року, податковою накладною № 3 від 30.09.2009 року, які підтверджують отримання товару; операції з придбання товару відображено у книзі придбання товарів, яка ведеться на підприємстві.

Тобто, право позивача на податковий кредит у вересні 2009 року у розмірі 165007,00 грн. підтверджено оформленою відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" податковою накладною № 3 від 30.09.2009 року, виданою ПСП "Корнин", яке у перевіряємий період було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що позивачем занижено податок на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 165007 грн. не відповідає фактичним обставинам справи.

Також суд зазначає, що сертифікація та ліцензування діяльності, пов'язаної з продажем даного виду товару, законодавством не передбачена, тому посилання відповідача з цього приводу є безпідставними.

Згідно із оборотно - сальдової відомості по рахунку 281 (товари на складі) за 31.12.09 р. ПП "Брідер", на кінець 2009 року залишки товару становлять 1 672 361,32 грн., в тому числі соя на суму 825032, 50 грн. у кількості 330,013 тон, придбана у ПП "Корнин" за накладною № 6 від 30.09.09 р.

Залишки запасів на кінець року становлять 1 672 361,00 грн., що відображено у податковій декларації з податку на прибуток за 2009 рік у рядку 01.2 "приріст балансової вартості запасів" та у Додатку К1/1 до податкової декларації (таблиця 1 рядок А стовбець 5).

Зазначене підтверджує, що операція з придбання сої була відображена підприємством у складі декларації по податку на прибуток за 2009 рік.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що поставка сої в кількості 330, 013 т. на суму 990039, 00, у т.ч. ПДВ - 165006, 5 грн. мала нетоварний характер є безпідставним, а тому включення ПП "Брідер" до складу податкового кредиту за вересень 2009 року 165006,5 грн. було здійснено правомірно.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 329009,00 грн., тому підстави для застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій відсутні. У зв'язку з цим, податкове повідомлення - рішення ДПІ у Попільнянському районі від 15.04.2010 року № 0000082301/0 підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.

Вирішуючи питання про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, податковим повідомленням - рішенням № 0000072301/0 від 15 квітня 2010 року, суд зазначає слідуюче.

В судовому засіданні встановлено, що фактичною підставою для визначення ПП "Брідер" податкових зобов'язань з податку на прибуток слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про порушення підприємством п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого за перевіряємий період безпідставно віднесено до валових витрат витрати на інформаційно-консультативні послуги та придбане селянське масло на загальну суму 1090717,00 грн. в тому числі: за 2 квартал 2009 року на 290314,00 грн., за 3 квартал 2009 року на 341263,00 грн., за 4 квартал на 459140,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 272679,00 грн.

Суд погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наведене нижче.

Із матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2009 року між приватним підприємством "Брідер" (Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 15.04-09. Пунктом 1 зазначеного договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити визначені цим договором послуги щодо надання усних та/чи письмових консультацій з питань комерційної діяльності. На умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: консультування з питань комерційної діяльності, консультування та надання практичної допомоги в галузі планування та організації господарської діяльності, складання проектів документів (п. 2.1 договору № 15.04-09 від 15.04.09 р.).

Пунктом 2.2. вказаного договору встановлено, що послуги, передбачені п. 2.1 цього договору, надаються замовнику на підставі усного чи письмового замовлення.

07 липня 2009 року позивачем був укладений аналогічний за змістом договір про надання послуг № 27/07-09 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, а 25 серпня 2009 року - № 35/08-09 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

08 червня 2009 року між ПП "Брідер" (Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 08-06/09-1. Відповідно до п. 1 зазначеного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити визначені цим договором послуги щодо надання усних та/чи письмових консультацій з ведення бухгалтерського обліку та з питань комерційної діяльності.

Пунктом 2.1. договору № 08-06/09-1 від 08.06.2009 р. встановлено, що на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: консультування з питань ведення бухгалтерського обліку та з питань комерційної діяльності, консультування та надання практичної допомоги в галузі планування та організації господарської діяльності, складання проектів документів. Вказані послуги, згідно із п. 2.2 договору, надаються замовнику на підставі усного чи письмового замовлення.

З метою підтвердження факту отримання зазначених послуг були складені акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № Ч-00000001 від 31.08.09 р. на суму 211263, 00 грн., № КС - 0000001 від 30.09.09 р. на суму 30000, 00 грн., № А-00000001 від 30.09.09 р. на суму 100000, 00 грн., № ОУ-06/9 від 30.06.09 р. на суму 290314, 00 грн. та відповідні рахунки - фактури, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження здійснення розрахунків з зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності представником позивача були надані виписки по рахунках, копії яких є у матеріалах справи.

Судом встановлено, що фізичні особи - підприємці ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на час укладання вищевказаних договорів були суб'єктами підприємницької діяльності та мали відповідні документи державної реєстрації, які підтверджують їх кваліфікацію і основні види діяльності.

Також встановлено, що 01 жовтня 2009 року між ФОП ОСОБА_6 (Продавець) та ПП "Брідер" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу. Пунктом 1 цього договору визначено, що продавець продає, а покупець купує масло селянське ГОСТ 72.5% вищого ґатунку за ціною 25 грн./кг.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано видаткову накладну № РН-10/1 від 01.10.2009 року.

Заперечуючи проти права позивача на включення у 2-4кварталах 2009 року до складу валових витрат суми у розмірі 1090717 грн., витрат на оплату вищевказаних послуг та придбане масло селянське, відповідач вказує на те, що складені акти прийому - здачі робіт (послуг) не можуть вважатися документами, що підтверджують виконання об'єму робіт, обґрунтування сум, зазначених в рахунках про надані послуги, та не відображають, яким чином послуги використовувались у господарській діяльності позивача, є такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також зазначає, що поставка масла селянського не супроводжена всіма необхідними документами, а саме акти прийому - передачі, товарно - транспорті накладні, складські документи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зміст наведених правових норм свідчить на користь висновку, що наявність первинних документів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дійсно є необхідною умовою для включення понесених витрат до складу валових, але не достатньою, оскільки відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" право на включення витрат до складу валових у платника податку виникає із сукупності юридичних фактів, одними з яких є придбання платником товарів (послуг) у обсягах, які зазначені в первинних документах, а також з метою, яка пов'язана з господарською діяльністю платника податку.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на віднесення до складу валових витрат витрат на придбання згаданих послуг, факт отримання яких, на думку позивача, підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), що відповідають вимогам, встановленим для первинних документів статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд не може оцінити ці докази як належні докази, що підтверджують факт господарських операцій з поставки послуг та їх зв'язок з діяльністю позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Правило належності доказів не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів, висновок стосовно чого повинен зробити суд у ході оцінки доказів. Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Умовою достовірності доказів щодо придбання послуг у сфері консультування з питань господарської діяльності та питань ведення бухгалтерського обліку, вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу та результату цих послуг. Натомість, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № Ч-00000001, № КС - 0000001, № А-00000001, № ОУ-06/9, надані позивачем для підтвердження правомірності включення до складу валових витрат вартості цих послуг, мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, містять формулювання, що повторюються з акту в акт.

Така ж правова позиція щодо необхідності конкретизації у актах приймання-передачі змісту, обсягу та результату придбаних послуг з метою встановлення їх зв'язку з власною господарською діяльністю суб'єкта господарювання викладена і у постанові Вищого адміністративного суду України від 07.07.2011 року у справі К-25801/08.

Крім того, виконуючи обов'язок, закріплений у ст. 11 КАС України, щодо додержання принципу офіційного з'ясування обставин справи, суд запропонував позивачу забезпечити у судове засідання явку ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 з метою їх допиту у якості свідків та підтвердження факту господарських операцій з позивачем щодо надання відповідних послуг у обсягах, що зазначені в первинних документах.

Явка вказаних осіб у судове засідання позивачем забезпечена не була. При цьому представником позивача у судовому засіданні були надані письмові свідчення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, засвідчені приватними нотаріусами, у яких вони вказують про надання ПП "Брідер" послуг за договорами № 27/07-09 від 07.07.2009 р., № 35/08-09 від 25.08.2009 р., № 15.04-09 від 15.04.2009 р..

Враховуючи наведене та положення ст. 86 КАС України, суд критично оцінює пояснення надані ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2, вважає, їх такими, що не дозволяють суду встановити факт отримання позивачем від вказаних осіб послуг на суми, визначені у актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) № Ч-00000001, № КС - 0000001, № А-00000001 та відповідних рахунках - фактури. Також суд не може встановити обставини, які обумовили необхідність придбання цих послуг, що виключає доведення їх зв'язку з діяльністю позивача.

Інших документів, які б з достовірністю підтверджували отримання підприємством послуг у сфері консультування з питань господарської діяльності та питань ведення бухгалтерського обліку позивачем надано не було.

Оскільки позивачем не надано документального підтвердження підстав, які б обумовлювали необхідність придбання для господарської діяльності позивача послуг, витрати на які не визнані відповідачем, а також не конкретизовано змісту придбаних послуг з наданням відповідних доказів, суд дійшов висновку про відсутність зв'язку таких витрат з господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, висновок відповідача про завищення приватним підприємством "Брідер" валових витрат у 2-3 кварталах 2009 року на суму 631577,00 грн. правильним.

Що ж стосується віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на придбання масла селянського на суму - 459140 грн., за договором купівлі - продажу від 01.10.2009 року, то позивач на обґрунтування правомірності віднесення вказаної суми до складу валових витрат вказує на те, що придбання масла селянського ПП "Брідер" за договором купівлі-продажу від 01.10.2009 року підтверджується видатковою накладною від № РН-10/1 від 1.10.2009 року. При цьому додає, що на момент укладення вказаного договору з ФОП ОСОБА_6 на придбання масла вершкового позивачем вже було укладено контракт № 30/09/09 від 30.09.09 року на продаж вказаного вершкового масла з ТОВ "Андрушівський маслосирзавод". Поставка масла вершкового за договором купівлі - продажу від 01.10.2009 р. та контрактом № 30/09/09 від 30.09.09 р. відбулась одночасно, шляхом самовивозу масла зі складу ФОП ОСОБА_6, кінцевим покупцем товару - ТОВ "Андрушівський маслосирзавод", про що свідчить видаткова накладна від 02.10.2009 року.

Судом встановлено, що в контракті від 30 вересня 2009 року №30/09/09 зазначено, що продавець (ПП "Брідер") продає, а покупець (ТОВ "Андрушівський маслосирзавод") приймає та оплачує за товар, найменування, асортимент, кількість, ціна якого зазначена в Додатках до Контракту. Поставка здійснюється автомобільним або іншим видом транспорту, що повинно бути умовлено в додатках до контракту. Поставка може здійснюватись транспортними засобами продавця або покупця, що повинно бути обумовлено в специфікації на поставку партії товару, яка невід'ємною частиною даного контракту (пункт 3.2 договору). Датою поставки вважається дата поставки товару на склад покупця ( пункт 3.2 договору).

Проте підприємством не надано додатків до контракту, специфікацій, які б підтвердили факт самовивозу придбаного масла ТОВ "Андрушівський маслосирзавод".

Крім того, у пункті 6.5 договору зазначено, що продавець надає покупцю на кожну партію товару наступні документи: рахунок щодо цін, зазначених у специфікації, специфікацію, товаро - транспортну накладну, сертифікати відповідності, походження товару, якості, ветеринарний сертифікат.

Одночасно слід зазначити, що по накладній від 2 жовтня 2009 року №29, наданої до матеріалів, приватним підприємством "Брідер" відвантажено масло селянське у кількості 20 000 кг по ціні 24 грн. 46 коп. за 1 кг на загальну суму 489 166 грн. 67 коп. (без податку на додану вартість) ТОВ "Андрушівський маслосирзавод", в той час як від підприємця ОСОБА_6 отримано лише 18366,95 кг масла по ціні 25 грн. за 1 кг на суму 459 139 грн. 80 коп. Отже, кількість масла, відвантажена приватним підприємством "Брідер" ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" більша за отриману від ПП ОСОБА_6, а ціна реалізації - нижче придбаної.

Таким чином встановлена невідповідність між твердженнями підприємства та фактично наданими до скарги документами.

Проаналізувавши вищенаведені положення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд знову ж таки зазначає, що необхідною умовою для включення понесених витрат до складу валових є наявність належним чином оформлених первинних документів та придбання платником товарів (послуг) у обсягах, які зазначені в первинних документах, а також з метою, яка пов'язана з господарською діяльністю платника податку.

У статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, надані позивачем видаткова накладна № РН-10/1 від 01.10.2009 р. та накладна № 29 від 02.10.2009 р., на підтвердження здійснення ними господарської операції по придбанню та продажу масла селянського, оформлені без додержання приписів ст.9 зазначеного Закону.

Так, видаткова накладна № РН-10/1 від 01.10.2009 року про відпуск масла селянського ГОСТ 72, 5 % вищого в кількості 18366, 950 кг на загальну суму без ПДВ 459139, 80 грн. не містить таких обов'язкових реквізитів як: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, оскільки у ній не зазначено хто отримав товар та не додано документів про наявність таких повноважень у цієї особи.

Із наданої копії накладної № 29 від 02.10.2009 року також вбачається, що вона оформлена без додержання встановлених вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, в ній вказано про відвантаження позивачем масла селянського у кількості 20000, 00 кг. на загальну суму 587000, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 97833,33 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, щодо твердження позивача про неналежність товарно - транспортної накладної до первинних документів, що у разі отримання і реалізація цінностей зі складу при використанні автоперевезень валові витрати повинні підтверджуватися відповідними накладними на відпускання цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, схову, застосування єдиної первинної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку. транспортної роботи, товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 - є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

При доставці товару автомобілем обов'язковим документом є товарно - транспортна накладна за формою № 1-ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару. (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Відповідно до п.2 Наказу застосування товарно-транспортної накладної форми №1-ТН є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Відповідно до п.1 Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 „Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 р. за № 128/2568 товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п.11.4., 11.5., 11.6., 11.7. даних правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" головним критерієм є зв'язок понесених витрат з виробництвом продажу) продукції (робіт, послуг), а саме: до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що приватним підприємством "Брідер" безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 459140, 00 грн.

З огляну на викладене вище, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області від 15 квітня 2010 року № 0000072301/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 350263,00 грн., з яких 272679,00 грн. - основний платіж, 77584,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, винесено правомірно, підстав для його скасування суд не має.

Виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в частині визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Попільнянському районі від 15.04.2010 року № 0000082301/0.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Попільнянському районі від 15.04.10 року №0000082301/0.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко

судді В.А. Липа

М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 25 квітня 2012 р.