Постанова № 28833791, 27.11.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-3009/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Притули К.М.

при секретарі -Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 -Синтез»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТДВ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 -Синтез»звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000870222 від 30.08.2012 року та №0000880222 від 30.08.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 13.08.2012 року по 14.08.2012 року посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року.

Згідно з актом від 15.08.2012 року №94/22-2/13753178, в ході перевірки виявлені порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 7346 грн., в тому числі за липень 2011 року у сумі 7082 грн., за серпень 2011 року у сумі 264 грн., а також п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 3 квартал 2011 року на загальну суму 8448 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем 30.08.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000870222, яким позивачу донараховано основного платежу по податку на додану вартість в сумі 7346 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1837 грн. та №0000880222, яким позивачу донараховано основного платежу по податку на прибуток підприємства в сумі 8448 грн.

На думку позивача, відповідач, зробивши висновки у акті перевірки про нікчемність правочинів, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Також позивач зазначає, що зобов'язання за договорами між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виконані у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що вказує на їх достовірність (реальність).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм законодавства під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення - рішення є правомірними.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТДВ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 -Синтез»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1, за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт №94/22-2/13753178 від 15.08.2012 року (а. с. 10-25).

В акті №94/22-2/13753178 від 15.08.2012 року зазначено, що перевіркою встановлено наступні порушення:

1) п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7346 грн., у тому числі: за липень 2011 року у сумі 7082 грн.; за серпень 2011 року у сумі 264 грн.;

2) п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 3 квартал 2011 року на загальну суму 8448 грн.

30 серпня 2012 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000870222, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 9183 грн., з яких за основним платежем 7346 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1837 грн. та №00008802220, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 8448 грн. (а. с. 26-27).

Визначаючи позивачеві грошові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1

Так, в акті перевірки зазначено, що документальною перевіркою ФОП ОСОБА_1 від 23.12.2011 року №260/1710/НОМЕР_2 встановлено, що правочини між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Каїр», ПП «Зітекс», ПП «Аваі»здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже, зазначений правочин відповідно до ч.ч. 1, 2, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемним, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу ОСОБА_1 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а тому, враховуючи результати перевірки ФОП ОСОБА_1, діяльність ТДВ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 -Синтез»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-постачальником, який не виконував своїх зобов'язань.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

На підставі пп. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

У відповідності до п. 201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні встановлено, що 25 квітня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 (продавцем) та позивачем було укладено договір №199, яким визначено, що продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію у відповідності до якості, по цінам та умовам передбаченим в специфікаціях та додатках до договору. Відповідно до п.п. 2.8 п.2 даного договору, після відправки продавець зобов'язаний передати покупцю наступні документи, що підтверджують поставлені об'єми товару: оригінали ж/д накладних, акт прийому передачі товару (накладна), податкову накладну, рахунок на оплату товару (а.с.46-48). На підтвердження виконання сторонами зобов'язань за даними договорами, позивачем подано до суду: реєстр виданих та отриманих податкових накладних, накладні, податкові накладні. Згідно пояснень представника позивача, інших документів, які б підтверджували що зобов'язання за договорами між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виконані у повному обсязі -відсутні.

Згідно з п. 11.1 ст. 11 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 (далі -Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

У відповідності до ст. 1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На підставі п.п. 11.4, 11.5, 11.7 ст. 11 Правил, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Наказом Мінтрансу України та Мінстату України №488/346 від 29.12.1995 року затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля. Відповідно до цього наказу типовими формами первинного обліку роботи вантажного автомобіля є: подорожній лист вантажного автомобіля; товарно-транспортна накладна; талон замовника.

Позивач під час розгляду справи не надав доказів які б підтверджували факти придбання позивачем вугілля у ФОП ОСОБА_1, перевезення (транспортування) вугілля, зберігання вугілля на складі або в іншому приміщенні, а також використання вугілля у власній господарській діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000870222 та №0000880222 від 30.08.2012 року, було винесені відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому вони є законними і не підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 162, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 -Синтез»-відмовити.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 03 грудня 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.