Постанова № 28833638, 18.01.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2013 р. справа № 2а-3741/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - Кітраля С.І.

представника позивача: Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області - не з'явився

представника відповідача: державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі філії Закарпатської лісопромислової дільниці - не з'явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області до державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі філії Закарпатської лісопромислової дільниці про стягнення заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафної санкції та пені в сумі 97 548,83 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області (далі по тексту - позивач) до державного підприємства Івано-Франківський лісопромкомбінат Міністерства оборони України в особі філії Закарпатської лісопромислової дільниці (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафної санкції та пені в сумі 97 548,83 грн.

24.12.2012 року на адресу суду надійшло клопотання прокурора про уточнення позовних вимог, а саме: у зв'язку із зміною державним підприємством Івано-Франківський лісопромкомбінат Міністерства оборони України власного найменування без зміни організаційно-правової форми та ідентифікаційного коду, прокурор просить вважати відповідачем - державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (а.с. 138, 145-157).

09.01.2013 року у судовому засіданні судом у відповідності до вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено правонаступництво відповідача на державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не погашено в повному обсязі заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад-грудень 2011 року та січень-липень 2012 року в загальному розмірі 91 988,91 грн. Крім того, позивачем рішеннями за №267 від 27.06.2012 року, №60 від 12.03.2012 року, №13 від 24.01.2012 року та №111 від 23.03.2012 року застосовано штрафні санкції в загальному розмірі 4 687,85 грн. та нараховано пеню в сумі 872,07 грн., які відповідачем із урахуванням часткової сплати не погашені у порушення вимог частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Загальна сума несплаченої заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафних санкцій та пені становить 97 548,83 грн.

16.01.2013 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог та довідка-розрахунок сими позовних вимог, за змістом яких заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням часткової сплати виникла за період січень-липень 2012 року в загальному розмірі 91 988,91 грн., а саме: за січень 2012 року - 13 478,800 грн., за лютий 2012 року - 16 482,84 грн., за березень 2012 року - 16 450,63 грн., за квітень 2012 року - 16 370,26 грн., за травень 2012 року - 22 242,54 грн., за червень 2012 року - 5 980,21 грн. та за липень 2012 року - 1 919,39 грн. Заборгованість по рішеннях за №267 від 27.06.2012 року, №60 від 12.03.2012 року, №13 від 24.01.2012 року та №111 від 23.03.2012 року з урахуванням часткової сплати складає - 2 975,55 грн., 56,16 грн., 128,65 грн. і 2 399,56 грн. відповідно. Загальна сума несплаченої заборгованості згідно первинних позовних вимог не змінилася і по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафних санкцій та пені в загальному становить 97 548,83 грн. (а.с. 212-213).

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та просив стягнути з відповідача заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафні санкції та пеню в загальному розмірі 97 548,83 грн.

В судове засідання представник позивача, в інтересах якого пред'явлено адміністративний позов не з'явився, однак 24.12.2012 року у письмовому клопотанні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, подавши 18.01.2013 року на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи без її участі (а.с. 220-221). У судових засіданнях, які відбулися 09.01.2013 року і 17.01.2013 року, представник відповідача частково заперечила проти заявлених позовних вимог, не погодившись із сумами заборгованості, оскільки стверджувала, що структурним підрозділом підприємства здійснювались часткові сплати сум заборгованості, втім який точний розмір проплат здійснено, і яка у зв'язку із цим, на думку відповідача, точна заборгованість пояснити не змогла.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що відповідач - державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", в подальшому державне підприємство Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат Міністерства оборони України, а на час вирішення справи - державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", 22.06.1993 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа із присвоєним ідентифікаційним кодом 08033772, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом (а.с. 9, 145-157).

До складу державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на території Закарпатської області входить відокремлений структурний підрозділ - Закарпатська лісопромислова дільниця, який не володіє статусом відокремленого структурного підрозділу із правом юридичної особи, що підтверджується довідкою Головного управління статистики в Івано-Франківській області №258 та Положенням про підрозділ "Закарпатська лісопромислова дільниця" державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (а.с. 11, 122-125).

Зазначений структурний підрозділ із 20.02.2006 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Статтею 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" його дію поширено на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

За змістом статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхувальники є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Із урахуванням того, що Закарпатська лісопромислова дільниця не має статусу юридичної особи, але в розумінні пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску, то суд вважає вірним визначення відповідачем у даних спірних відносинах державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі філії Закарпатської лісопромислової дільниці.

Частина 2 статті 6 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт 1 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно вимог частини 5 статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області.

Обов'язок щодо сплати єдиного внеску визначений частиною 8 та 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до вимог яких платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати такий внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем самостійно розраховані суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень-липень 2012 року в розмірі 97 257,09 грн. Однак з урахуванням часткової сплати грошового зобов'язання сума заборгованості по страхових внесків становить 91 988,91 грн., а саме: за січень 2012 року - 13 478,80 грн., за лютий 2012 року - 16 482,84 грн., за березень 2012 року - 16 450,63 грн., за квітень 2012 року - 16 370,26 грн., за травень 2012 року - 22 242,54 грн., за червень 2012 року - 5 980,21 грн. та за липень 2012 року - 1 919,39 грн. Вказані зобов'язання у встановлений законом строк відповідач не сплатив і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному за вказаний період складає 91 988,91 грн.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Доводи позивача про зобов'язання відповідача за страховими внесками в сумі 91 988,91 грн. підтверджуються звітами відповідача про суми нарахованих єдиного внеску, що підлягають сплаті за січень-липень 2012 року, а також довідкою-розрахунком суми позовних вимог зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені (а.с. 32, 33-36, 43, 44-47, 54, 55-58, 64, 65-68, 75, 76-79, 85, 86-89, 93, 94-97, 183).

Судом також встановлено, що позивачем своїми рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №267 від 27.06.2012 року, №60 від 12.03.2012 року і за №111 від 23.03.2012 року, застосовано до відповідача фінансові санкції та нараховано пеню у загальних розмірах 2 975,55 грн., 56,16 грн. і 2 399,56 грн. відповідно. Аналогічно до відповідача застосовано фінансові санкції та нараховано пеню рішенням №13 від 24.01.2012 року, зобов'язання по якому відповідач сплатив частково і на момент розгляду справи загальна заборгованість по вказаному рішенню становить 128,65 грн. Вказані рішення отримані уповноваженою особою відповідача 15.03.2012 року, 26.01.2012 року, 27.03.2012 року і 27.06.2012 року, про що свідчать копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, і запис на одному із рішень (а.с. 205, 206, 208, 210, 207, 209, 211).

Стаття 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює відповідальність страхувальників, частиною 2 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною 10, пунктом 2 частини 12 та частиною 14 статті 25 коментованого Закону визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску територіальний орган Пенсійного фонду на платника такого внеску накладає штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Аналогічні правові норми щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені закріплена в пункті 9.3.2. та 10.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 (надалі - Інструкція), за змістом вимог якої розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Абзацом 3 і 4 частини 15 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Системний аналіз коментованих норм Закону дає дійти висновку про те, що здійснення відповідачем несвоєчасної сплати єдиного внеску є підставою для нарахування пені та штрафних санкцій у відповідності до вищевказаних норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції, а сплата нарахованих сум пені та штрафних санкцій є обов'язком відповідача.

В передбаченому законом порядку рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржувались і нараховані суми таких санкцій, у відповідності до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пунктів 9, 10 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України є узгодженими.

На підставі частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 8.2 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в тому числі у випадку, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків та борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку, визначеним підпунктом "б" пункту 8.2 Інструкції, вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

В судовому засідання з'ясовано, що позивачем була надіслана вимога про сплату боргу за №Ю5 У від 04.09.2012 року (а.с. 202). У вказану вимогу увійшла сума заборгованості по самостійно визначених відповідачем страхових внесках, застосованої позивачем фінансової санкції та нарахованої пені. Вказана вимога 07.09.2012 року отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 204).

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, так як і обов'язку сплати застосовані позивачем фінансові санкції та нараховану йому пеню.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про часткову сплату зобов'язання, яке є предметом стягнення у розгляді даної справи із урахуванням даних картки особового рахунку платника єдиного внеску за період з 01.01.2010 року по 19.09.2012 року та з 01.09.2012 року по 01.01.2013 року (а.с. 107-118, 123-126).

Доказів, які б свідчили про погашення визначеної у позові суми недоїмки на день розгляду справи або ж спростували позовні вимоги, відповідачем суду не подано.

Абзацом 6 та 7 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до пункту 2.2. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року, Управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; планують у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечують виконання бюджету Фонду організовують роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах і районах щодо: повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; проведення перевірок правильності нарахування та сплати єдиного внеску, страхових внесків та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі філії Закарпатської лісопромислової дільниці заборгованості зі сплати єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафної санкції та пені в сумі 97 548,83 грн. обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі філії Закарпатської лісопромислової дільниці (ідентифікаційний код 08033772, вул. Л. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014) на користь Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафної санкції та пені в сумі 97 548 (дев'яносто сім тисяч п'ятсот сорок вісім) гривень 83 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 23.01.2013 року.