Постанова № 28833506, 10.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/13853/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Приватного підприємства фірма "Монтажбуд" про накладання арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства фірми «Монтажбуд», що знаходяться на рахунках банківських установ.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у відповідача існує податковий борг в сумі 11760,50 грн., що виник внаслідок не сплати відповідачем податків та зборів у строки та у розмірах, встановлених діючим законодавством, внаслідок чого просить накласти арешт на кошти, які знаходяться на рахунках відповідача на підставі підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач заперечень на позовну заяву та повноважного представника у судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Проте, на адресу суду повернувся конверт з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання». Частиною 11 ст. 35 КАС України вважається, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Приватне підприємство фірма «Монтажбуд» зареєстроване рішенням виконкому Павлоградської міської ради 26.09.2007 року.

05.03.2001 року Приватне підприємство фірма «Монтажбуд» взято на податковий облік в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби за № 2585.

За обліковими даними Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, відповідач має податковий борг у розмірі 11760,50 грн.

Співробітниками Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби 06.01.2012р. була проведена камеральна перевірка податкової звітності Приватного підприємства фірми «Монтажбуд» з єдиного податку.

За результатами перевірки Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби складено акт №13/15/1-31312907 від 06.01.2012 р., в якому встановлено порушення:

платник порушує термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку протягом строків, визначених п.4 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727 «Про спрощеної систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», яким передбачена сплата узгодженої суми податкового зобов'язання до 20 числа місяця, наступного за звітнім періодом.

06.01.2012 р. Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000051541, в якому визначена сума грошового зобов'язання по сплаті єдиного податку в розмірі 150,50 грн., яке отримано відповідачем особисто під підпис 06.01.12р..

17.01.2012 р. Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, винесено податкову вимогу № 64 про обов'язок платника податків сплатити податковий борг по єдиному податку юридичних осіб в розмірі 150,00грн., яке отримано відповідачем особисто 19.01.2012р.

Згідно довідок Держтехнагляду від 14.02.12р. № 440-02-12 відсутня інформація про реєстрацію сільськогосподарської техніки на підприємстві відповідача.

Згідно довідки Павлоградського МРЕВ від 27.10.12 № 202 автотранспорт за відповідачем не значиться.

Згідно довідки Павлоградського МБТІ від 30.01.12р. № 26666 за Приватним підприємством фірма «Монтажбуд» право власності на нерухоме майно не значиться.

Згідно довідки Держкомзему у м. Павлоград від 02.02.12р. № 683/1 - наявність земельних ділянок згідно державно-статистичної звітності у Приватного підприємства фірма «Монтажбуд» інформація у відділі Держкомзему у м. Павлоград відсутня.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Підпунктом 20.1.17. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового (кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до пункту 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1042 (надалі - Порядок. № 1042), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Пунктом 7.3 наведеного Порядку передбачено що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

У даному випадку рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Окрім цього, суд зазначає, що підстави застосування арешту, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Відповідно до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить і Порядок № 1042, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу І Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин. Суд зазначає, що жодна з таких обставини у позивача відсутня.

При цьому, наявність у відповідача податкового боргу, направлення йому податкових вимог, ненадання податкової звітності не є підставами застосування адміністративного арешту.

Суд також звертає увагу на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що умова щодо відсутності майна, за рахунок якого можливо було б погасити податковий борг, яка встановлена підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо накладенню арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова