Постанова № 28833031, 14.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13727/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріПетьковій В.С. за участю: представників позивача представників відповідача Скидан Л.Ф. Поєдинок О.В. Кірія О.К. Житніков А.І. Потапчук Г.А., Шевченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 17.08.2012р. № 00000458822 та №00000448822.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перевірки перевіряючі посадові особи Відповідача дійшли хибного висновку по нікчемність угод укладених у перевіряємому періоді з контрагентами Позивача, внаслідок чого рішення, що оскаржено є протиправними.

Представники позивача, що прибули у судове засідання, позов підтримали та надали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали наполягаючи на нікчемності угод, укладених Позивачем у превіряємому періоді.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Комбінат «Придніпровський» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012 за результатами якої складено акт від 30.07.2012 № 272/23-0/01528186 та винесені:

податкове повідомлення рішення від 17.08.2012р. № 00000458822, яким Позивачеві було нараховано податку на додану вартість за основним платежем 2 311 210 грн., штраф 831 818,5 грн.,

податкове повідомлення рішення від 17.08.2012р. №00000448822, яким Позивачеві було нараховано податку на прибуток підприємств за основним платежем 14 022 781 гри., штраф 3 063 078,5 грн.

Вказані рішення були винесені на підставі Акту Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з ВПП м. Дніпропетровська від 30.07.2012р. № 272/23-0/01528186 про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Комбінат Придніпровський» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.10р. по 31.03.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10р. по 31.03.12р. та отримані позивачем 21.08.2012р. .

Відповідно до акту перевірки, у перевіряємому періоді позивачем було сформовано податковий кредит, податкові зобов'язання та валові доходи і витрати на підставі документів, отриманих від постачальників, що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування товарів, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, а саме: ТОВ «Дніпроенергостандарт», ПП ВКФ «Атлант», ПП «Крузо», ТОВ «Самара - Агро Плюс», ТОВ ЮК «Миргородський і партнери», ТОВ «Сан Сет», ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12, ТОВ «ЗМТК», ТОВ ЕК «Едванс», ПП «Альянс СД».

З матеріалів справи вбачається, що з усіма зазначеними контрагентами господарські операції здійснювались на підставі укладених угод. При цьому сировина не була отримана безоплатно, за неї було проведено розрахунки повною мірою шляхом безготівкових розрахунків.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних правочинів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом в акті перевірки не наведено визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган також посилався на ч.1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, якиі укладено між Позивачем та зазначеними вище контрагентами, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори зазначені в акті перевірки не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки не тільки не містить посилань на вину Позивача, яка виразилася в намірі Позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Спірні правочини, відповідно до норм Господарського кодексу є господарськими зобов'язаннями.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, необхідно дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між Позивачем та зазначеними у акті перевірки котрагентами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Зміст правочинів укладених між Позивачем та його контрагентами, зазначеними у акті перевірки, відповідають нормам чинного законодавства України та не суперечать положенням ст. 203 Цивільного кодексу України.

Всі зобов'язання з поставки сировини за вищевказаними правочинами його виконавцями були виконані у повному обсязі, що підтверджується первинними документами.

Таким чином, зазначення Відповідачем в Акті перевірки на порушення Позивачем ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України є хибним і необґрунтованим.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками товарів (робіт, послуг) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару (послуг) від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у позові.

Відповідач не навів жодних доводів та не надав доказів щодо наявності в діях Позивача ознак таких неправомірних дій.

З огляду на викладене, рішення, що оскаржено є протиправними. Тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби від 17.08.2012 № 00000458822 та від 17.08.2012 № 00000448822.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, предбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2012 року

Суддя Р.А. Барановський