Постанова № 28832837, 22.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 р. Справа № 2а-15409/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача Познякова В.С.

відповідача Козлюка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001442320/0, № 0001452320/0 від 22.09.2010 р., -

в с т а н о в и в :

25 листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» (далі - ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - Новомосковської ОДПІ): № 0001442320/0 від 22.09.2010 р., яким позивачу донараховано податкові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 775 831 грн. 90 коп., в тому числі, 538 189 грн. - за основним платежем, 237 642 грн. 90 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001452320/0 від 22.09.2010 р., яким позивачу донараховано податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 30 000 грн., в тому числі, 20 000 грн. - за основним платежем, 10 000 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою суду від 29.11.2010 р. по даній справі відкрито провадження, та призначено її до судового розгляду (т. 1 а.с. 1).

У зв'язку з проведеною реорганізацією, в судовому засіданні 22.03.2012 р. відповідача-Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області, замінено на його правонаступника - Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби (т. 2 а.с. 114).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом на підставі акту перевірки № 221/231/00308927 від 10.09.2010 р., висновки якого є неправомірними та необґрунтованими. Зокрема, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо неправомірного включення ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» до складу валових витрат, понесених у зв'язку з оплатою робіт з виготовлення швейних виробів згідно договорів підряду, укладених з фізичними особами-підприємцями, які є платниками єдиного податку, посилаючись на те, що зазначені витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, договори підряду на виконання швейних робіт містять передбачені Цивільним кодексом України істотні умови та укладені ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» з фізичними особами-підприємцями, які мають цивільно-правову дієздатність. Отже, витрати на оплату зазначених робіт віднесені позивачем до складу валових правомірно. Також, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо завищення ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» податкового кредиту, внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ, сплачених підприємством у складі вартості послуг з ремонту швейного обладнання, отриманих від ТОВ «Дніпроторгіндустрія», зазначаючи про те, що після надання вказаних послуг, згідно умов договору, були складені акти виконаних робіт та надана податкова накладна. Враховуючи вищевикладені обставини, позивач зазначив про відсутність порушень з боку ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» вимог податкового законодавства України, у зв'язку з чим податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість, донараховані Новомосковською ОДПІ згідно податкових повідомлень-рішень від 22.09.2010 р., є неправомірними, а самі рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні 22.03.2012 р. представник позивача за довіреністю Позняков В.С. позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що витрати, понесені відповідачем у зв'язку з придбанням робіт з виготовлення швейних виробів, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, та відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не можуть бути включені до складу валових витрат. Зазначений висновок податкового органу обґрунтований тим, що при проведенні перевірки ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» було встановлено факт ухилення платника податків від сплати податків шляхом формального розірвання трудових відносин із своїми працівниками, та укладення з ними цивільно-правових угод, без звільнення їх від трудових обов'язків. Враховуючи те, що колишні працівники ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», які набули статусу фізичних осіб-підприємців та здійснювали нарахування та сплату податків на спрощеній системі оподаткування, здійснювали господарську діяльність з порушенням принципів (ознак) підприємницької діяльності, зокрема, вільного вибору сфери діяльності, вільного формування програми такої діяльності, свободи укладення господарських договорів, свободи вибору постачальників і споживачів продукції та свободи у розпорядженні прибутком, Новомосковською ОДПІ зроблено висновок про недотримання ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» та його колишніми працівниками вимог ст. 203 Цивільного кодексу України при укладенні договорів підряду на виконання робіт з виготовлення швейних виробів, внаслідок чого, відповідно ст. 215 Цивільного кодексу України, зазначені договори є нікчемними та не породжують ніяких юридичних наслідків. Крім того, первинні документи, які були складені при укладенні та виконанні зазначених договорів, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого не можуть бути належним підтвердженням понесених позивачем витрат. Також, відповідач зазначив, що в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» не включило до складу валових доходів суму безповоротної фінансової допомоги, а саме, суму нестягнутої позивачем кредиторської заборгованості ПП «Славутич-Сигма», яке було ліквідовано згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2010 р. Що стосується порушення платником податків норм п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач зазначив, що сума ПДВ в розмірі 20 000 грн., сплачена ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» у складі вартості послуг з профілактичного ремонту швейного обладнання, не підтверджена відповідними документами. Так, у наданому платником податків акті приймання-передачі виконаних робіт не зазначено, яке саме швейне обладнання було відремонтовано, його функціональний стан до початку та закінчення робіт по ремонту, а надана позивачем податкова накладна не містить одиниці виміру господарської операції та обсягу наданих послуг, внаслідок чого не можливо підтвердити вартість наданих послуг. Отже, вищезазначена сума ПДВ в розмірі 20 000 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту за липень 2009 року неправомірно.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України (до 01.01.2011 року), суд розглядає справу з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» зареєстровано виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області 05.02.2007 р. (т. 1 а.с. 11), та перебуває на податковому обліку в Новомосковській ОДПІ.

У період з 20.07.2010 р. по 21.08.2010 р., на підставі наказу від 19.07.2010 р. № 322 щодо організації проведення перевірки, та № 362 від 09.08.2010 р. щодо продовження проведення позапланової виїзної перевірки (т. 1 а.с. 69, 71), відповідно до направлень № 352 від 20.07.2012 р., № 397 від 10.08.2010 р., які під розписку вручені платнику податків (т. 2 а.с. 68, 70), службовими особами Новомосковської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт № 221/231/00308927 від 10.09.2010 р. (т. 1 а.с. 17-144).

Перевіркою встановлено порушення платником податків:

- п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, з урахуванням п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок якого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 538 189 грн., у тому числі, за ІІІ квартал 2008 року - на 26 789 грн., за IV квартал 2008 року - на 73 180 грн., за І квартал 2009 року - на 72 558 грн., за ІІ квартал 2009 року - на 56 017 грн., за ІІІ квартал 2009 року - на 100 651 грн., за IV квартал - на 113 832 грн., за І квартал 2010 року - на 95 162 грн.;

- пп. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ у липні 2009 року на суму 20 000 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що на протязі періоду, що перевірявся, ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» було укладено низку цивільно-правових угод з фізичними особами-підприємцями, які безпосередньо до укладання зазначених договорів перебували з платником податків у трудових відносинах. Зокрема, позивачем укладено наступні договори на виготовлення одягу з матеріалів замовника:

- договір № 60 від 25.07.2008 р. з ОСОБА_3 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 283 636 грн. 84 коп. (т. 1 а.с. 215-217);

- договір № 58 від 25.07.2009 р. з ОСОБА_4 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 206 834 грн. 73 коп. (т. 1 а.с. 247-249);

- договір № 32/1 від 01.08.2009 р. з ОСОБА_5 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 44 018 грн. (т. 1 а.с. 186-187);

- договір № 62 від 25.07.2008 р. з ОСОБА_6 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 287 376 грн. 11 коп. (т. 1 а.с. 196-198);

- договір № 81/3 від 19.09.2008 р. з ОСОБА_7 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 180 291 грн. 38 коп. (т. 1 а.с. 180-182);

- договір № 74 від 27.08.2008 р. з ОСОБА_8 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 209 368 грн. 95 коп. (т. 1 а.с. 229-230);

- договір № 77 від 27.08.2008 р. з ОСОБА_9 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 62 401 грн. 94 коп.;

- договір № 40/1 від 01.08.2009 р. з ОСОБА_10 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 28 935 грн. (т. 1 а.с. 232-233);

- договір № 76 від 27.08.2008 р. з ОСОБА_11 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 38 406 грн. 76 коп. (т. 1 а.с. 211-213);

- договір № 32/2 від 01.08.2009 р. з ОСОБА_12 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 6 342 грн. (т. 1 а.с. 221-222);

- договір № 59 від 25.07.2008 р. з ОСОБА_13 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 272 390 грн. 82 коп. (т. 1 а.с. 240-242);

- договір № 61 від 25.07.2008 р. з ОСОБА_14 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 217 018 грн. 26 коп. (т. 1 а.с. 188-190);

- договір № 63 від 25.07.2008 р. з ОСОБА_15 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 184 638 грн. 81 коп. (т. 1 а.с. 200-202);

- договір № 75 від 27.08.2008 р. з ОСОБА_16 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 28 569 грн. 17 коп. (т. 1 а.с. 207-208);

- договір № 32/3 від 01.08.2009 р. з ОСОБА_17 на загальну суму 400 000 грн., згідно первинних документів, загальна сума фактично наданих послуг за договором становить 42 526 грн. (т. 1 а.с. 224-226).

Усі зазначені договори мають аналогічні умови.

Так, предметом зазначених договорів є робота по виготовленню виробів та напівфабрикатів чоловічого та жіночого одягу (готова продукція), крій, фурнітура, матеріали та зразки (сировина) вважаються давальницькими. Вартість кожного окремого замовлення, як і кількість виробів, згідно умов договору, визначається в специфікаціях (накладних), які є невід'ємними частинами договорів.

Якість та маркування готової продукції мають відповідати усім вимогам технологічної документації замовника, а кількість виробів має відповідати кількості місць та штук, вказаних в накладній виконавця. Документами по оформленню передачі продукції на склад є акти приймання-передачі (п.п. 2.3, 2.6, 4.2 договорів).

Роботи по шиттю, згідно договорів, виконуються на обладнанні замовника. Перелік обладнання, яке передається для використання на період виконання робіт є невід'ємними додатками до договорів. Профілактичні роботи з обслуговування обладнання та заміни зношених механізмів забезпечується замовником (п. 2.7 договорів).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договорів, поставка сировини та матеріалів для виконання замовлень здійснюється за рахунок замовника. Датою поставки вважається дата комплектного надходження сировини та матеріалів, а також пристроїв, оснастки тощо, яка вказана в накладній замовника.

Виконавець зобов'язується повністю повертати залишки сировини (за наявністю по виконанню замовлення) за першою вимогою замовника (п. 5.3 договорів).

Замовник здійснює оплату за виконану роботу шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 20 робочих днів після приймання готової продукції відповідно до специфікацій та актів приймання-передачі (п. п. 6.1, 6.2 договорів).

Строк дії договорів, згідно п. 10.1, визначено до кінця відповідного поточного року, в якому укладено кожний з договорів, та може бути продовжений на наступний рік у випадку, якщо за місяць до завершення терміну дії договору жодною із сторін не заявлено про припинення його дії або про перегляд умов.

При проведенні перевірки встановлено, що витрати, понесені платником податків згідно вищенаведених договорів, віднесені до складу валових на підставі актів виконаних робіт, підписаних від ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» директором підприємства Шереметьєвою Т.В. При цьому, деякі із зазначених актів складені у вихідні дні, за які, згідно з табелем використання робочого часу, генеральний директор Шереметьєва Т.В., адміністративний директор Лебедєв О.В. та технічний директор Шереметьєв В.В. не мають відпрацьованих годин.

Документи на підтвердження факту приймання давальницької сировини виконавцями за вищезазначеними договорами, як і повернення її залишків замовнику (наявність яких прямо передбачена умовами п.п. 3.2, 3.5 договорів), до перевірки платником податків не надано.

Згідно облікових справ ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які перебувають в Новомосковській ОДПІ, реєстраційні документи всіх зазначених осіб як фізичних осіб-підприємців заповнені за довіреностями громадянкою ОСОБА_21, яка займає посаду заступника директора ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН».

Згідно письмових пояснень зазначених осіб, відібраних оперуповноваженим ВБНВ ПДВ ВПМ Новомосковської ОДПІ, робочий процес зазначених осіб з моменту розірвання ними трудових відносин з ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» не переривався. Графік роботи, функції і робоче місце також не змінювались. Відкриттям поточних рахунків, а також розпорядженням грошових коштів на зазначених рахунках займались працівники ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН». Податкова звітність підприємцями до податкового органу не надавалась. Робочий процес після зміни вищезазначеними особами характеру відносин з ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» (з трудових на цивільно-правові) не змінювався, зокрема, залишились без змін графік роботи, функції і робоче місце працівників. Сировина фізичним особам-підприємцям не надавалась, а передавалась в цех на переробку (в подальшому на склад) згідно встановленому технологічному процесу та маршрутним листам. Вартість наданих фізичними особами-підприємцями послуг визначалась бухгалтерією ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» (т. 2 а.с. 5-36).

При проведенні перевірки ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» зазначені обставини були підтверджені відповідними доказами.

Так, згідно журналу реєстрації відвідувань ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», початок ведення якого датовано червнем 2008 року, фізичні особи-підприємці ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 у періоді, що перевірявся, адміністративні або виробничі будівлі підприємства не відвідували. Давальницька сировина на виготовлення продукції згідно договорів № 60 від 25.07.2008 р., № 58 від 25.07.2009 р., № 32/1 від 01.08.2009 р., № 62 від 25.07.2008 р., № 81/3 від 19.09.2008 р., № 74 від 27.08.2008 р., № 77 від 27.08.2008 р., № 40/1 від 01.08.2009 р., № 76 від 27.08.2008 р., № 32/2 від 01.08.2009 р., № 59 від 25.07.2008 р., № 61 від 25.07.2008 р., № 63 від 25.07.2008 р., № 75 від 27.08.2008 р., № 32/3 від 01.08.2009 р. фізичним особам-підприємцям платником податків не надавалась. Комунальні витрати з експлуатації виробничих фондів понесені замовником зазначених договорів, а рахунки на їх відшкодування фізичним особам-підприємцям не виставлялись.

Перевіркою калькуляцій собівартості виробництва окремих видів трикотажної продукції встановлено, що вони затверджені генеральним директором ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» Шереметьєвою Т.В.

При перевірці договорів (контрактів) на переробку давальницької сировини, виконавцем за якими є ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», встановлено, що виконання робіт по виготовленню швейних виробів із давальницької сировини згідно зазначених договорів має виконуватись власними силами виконавця. Залучення третіх осіб до виконання робіт згідно зазначених договорів передбачено тільки за умови письмової згоди замовників. Отже, на час укладення цих договорів, зокрема контракту № 36 від 29.04.2008 р. із компанією «S.A. LENER CORDIER», № 01 від 12.12.2008 р. з компанією «Украков Вест», № 01 від 10.03.2009 р. з компанією «Ballaiere NV/SA», залучення ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» фізичних осіб-підприємців для виконання власних обов'язків за зазначеними договорами позивачем передбачено не було.

Враховуючи викладені обставини, встановлені під час проведення перевірки ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», податковим органом зроблено висновок, що працівники підприємства, які перебували з ним у трудових відносинах, на протязі 2008-2009 років були звільнені роботодавцем з метою переходу на нову систему оподаткування шляхом укладення із зазначеними працівниками, як фізичними-особами підприємцями - платниками єдиного податку, цивільно-правових договорів без зміни їх трудового розпорядку, трудових обов'язків, та робочого місця. Враховуючи, що діяльність зазначених фізичних осіб-підприємців (в минулому працівників ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН») не відповідає ознакам підприємницької діяльності, зокрема, принципам вільного вибору сфери діяльності, вільного формування програм такої діяльності, свободи укладення господарських договорів, свободи вибору постачальників і споживачів продукції (в даному випадку послуг), свободи у розпорядженні прибутком, та встановлення цін на продукцію (послуги), Новомосковською ОДПІ зроблено висновок про недодержання ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» при укладенні договорів з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 вимог ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, внаслідок чого зазначені правочини, згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недійсними, та згідно ст. 208 Господарського кодексу України, не породжують юридичних наслідків для сторін таких правочинів.

З огляду на це, та враховуючи положення п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою, Новомосковською ОДПІ зроблено висновок про порушення ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, неправомірне віднесення платником податків до складу валових витрат на загальну суму 2 092 754 грн. 40 коп., понесених ним у зв'язку з придбанням робіт фізичних осіб-підприємців по виготовленню текстильних виробів згідно договорів, які не породжують юридичних наслідків.

Крім того, перевіркою встановлено, що у ІІІ кварталі 2008 року, на підставі видаткової накладної від 25.08.2008 р. № 250808, виписаної від імені ПП «Славутич-Сигма Н», ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» отримано обладнання на суму 60 000 грн., у тому числі ПДВ - 10 000 грн. Зазначена операція відображена в бухгалтерському обліку методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках 15 «Капітальні інвестиції» і 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за дебетом та кредитом, відповідно.

Розрахунки з ПП «Славутич-Сигма Н» за отримане обладнання у періоді, що перевірявся, не проводились. Станом на 31.03.2010 р., відповідно до регістрів бухгалтерського обліку (оборотно-сальдова відомість по рахунку 631) перед суб'єктом господарювання значиться кредиторська заборгованість в сумі 60 000 грн.

Водночас, при проведенні перевірки було встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2009 р. по справі № Б 24/455/09 ПП «Славутич-Сигма Н» було визнано банкрутом. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2010 р. по справі № Б 24/455/09 юридичну особу - ПП «Славутич-Сигма Н» ліквідовано. На виконання зазначеного рішення суду, рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 12291170009000085 від 19.03.2010 р. реєстрацію ПП «Славутич-Сигма Н» скасовано, після чого 31.03.2010 р. підприємство було знято з податкового обліку в Новомосковській ОДПІ.

З огляду на викладені обставини, враховуючи норми п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Новомосковською ОДПІ було зроблено висновок про порушення ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону, а саме, заниження показника р. 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у р. 04.11» декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року на суму 60 000 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено, що внаслідок порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» занижено валові витрати на загальну суму 2 152 754 грн. 40 коп., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 538 189 грн.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість, перевіркою встановлено, що на виконання договору № 010709 від 01.07.2009 р., укладеного між ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» та ТОВ «Дніпроторгіндустрія», на підставі видаткової накладної б/н від 31.07.2009 р., платником податків у регістрах бухгалтерського обліку за ІІ квартал 2009 року обліковано операцію по отриманню послуг з профілактичного ремонту швейного обладнання на загальну суму 120 000 грн., у тому числі ПДВ - 20 000 грн. Зазначена сума не включена платником податків до складу валових витрат, водночас, суму ПДВ в розмірі 20 000 грн. включено до складу податкового кредиту липня 2009 року на підставі податкової накладної від 31.07.20209 р. № 1950.

Посилаючись на те, що податкова накладна та акт виконаних робіт, складені на виконання умов договору № 010709 від 01.07.2009 р., не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, не містять даних щодо здійсненої господарської операції, зокрема, одиниці виміру кожної окремо наданої послуги в межах даної господарської операції, а також обсягу наданих послуг, що унеможливлює визначення вартості всього обсягу наданих послуг, податковим органом зроблено висновок про безпідставне включення ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» до суми податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 20 000 грн. згідно податкової накладної № 010709 від 01.07.2009 р., внаслідок чого платником податків порушено п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Акт перевірки підписано виконуючим обов'язки генерального директора та головним бухгалтером ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» із запереченнями (т. 1 а.с. 144), які 15.09.2010 р. були надані до Новомосковської ОДПІ (т. 2 а.с. 93-99).

За результатами розгляду зазначених заперечень, висновки акту перевірки № 221/231/00308927 від 10.09.2010 р. залишені без змін, про що позивача повідомлено листом від 17.09.2010 р. № 24634 (т. 2 а.с. 72-90).

Враховуючи висновки акту перевірки № 221/231/00308927 від 10.09.2010 р., Новомосковською ОДПІ 22.09.2010 р. винесені податкові повідомлення-рішення № 0001442320/0 про донарахування ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 775 831 грн. 90 коп., в тому числі 538 189 грн. - за основним платежем, 237 642 грн. 90 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями., № 0001452320/0 про донарахування ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 30 000 грн., в тому числі 20 000 грн. - за основним платежем, 10 000 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 11, 12).

При цьому, штрафні (фінансові) санкції згідно зазначених податкових повідомлень-рішень застосовані до позивача у розмірі 50 відсотків від суми заниження податкового зобов'язання, що передбачено п.п. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІ від 21.12.2000 року (далі - Закон України № 2181), відповідно до якого, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями Новомосковської ОДПІ № 0001442320/0, № 0001452320/0 від 22.09.2010 р., ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми податкового законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 43 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України закріплено принципи підприємницької діяльності, зокрема:

- вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільний найм підприємцем працівників;

- комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що господарська діяльність фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 не відповідає визначенню підприємництва в розумінні Господарського кодексу України, та встановленим ст. 44 Кодексу принципам підприємницької діяльності.

Так, згідно наданих зазначеними особами письмових пояснень, підтверджених встановленими при проведенні перевірки ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» обставинами, викладеними в акті перевірки, громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 в липні-вересні 2008 року були звільнені з підприємства, після чого зареєстровані як фізичні особи-підприємці не з власної ініціативи, а за пропозицією їх роботодавця - директора ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» Шереметьєвої Т.В., та не мали на меті одержання прибутку від самостійного здійснення на власний ризик підприємницької діяльності. Державна реєстрація зазначених осіб як підприємців була здійснена однією особою - ОСОБА_21 згідно повноважень, наданих відповідними довіреностями, які були посвідчені одним нотаріусом - ОСОБА_22 (т. 2 а.с. 55-65). При цьому, ОСОБА_21 на момент здійснення державної реєстрації фізичних осіб-підприємців перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», та виконувала обов'язки заступника директора підприємства, що підтверджено письмовими поясненнями останньої, наданими начальнику Новомосковської ОДПІ при проведенні перевірки (т. 2 а.с. 3-4).

Також, при здійсненні господарської діяльності зазначені особи були обмежені у виборі напрямку діяльності, оскільки фактично продовжували виконувати свої трудові обов'язки, якими були наділені до звільнення з ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», про що кожний з фізичних осіб-підприємців зазначив у своїх письмових поясненнях. При цьому, кожен окремий підприємець здійснював окремо визначену роботу з шиття готової продукції за схемою розподілу праці.

Також, всі фізичні особи-підприємці мали одного замовника - ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», який забезпечував останніх сировиною та обладнанням. При цьому, суд зазначає, що ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» працювало за контрактами на давальницькій сировині. При перевірці договорів (контрактів) на переробку давальницької сировини, виконавцем за якими є ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», встановлено, що виконання робіт по виготовленню швейних виробів із давальницької сировини згідно зазначених договорів має виконуватись власними силами виконавця. Залучення третіх осіб до виконання робіт згідно зазначених договорів передбачено тільки за умови письмової згоди замовників (які до перевірки надані не були). Отже, на час укладення цих договорів, зокрема контракту № 36 від 29.04.2008 р. із компанією «S.A. LENER CORDIER», № 01 від 12.12.2008 р. з компанією «Украков Вест», № 01 від 10.03.2009 р. з компанією «Ballaiere NV/SA», залучення виконавцем робіт (ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН») для виконання власних обов'язків за договором фізичних осіб-підприємців, передбачено не було.

Крім того, операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах мають ряд особливостей, в тому числі щодо їх оформлення. Зокрема, при ввезенні давальницької сировини на митну територію України суб'єктом господарювання (виконавцем) надається заява з доданими технічними документами до митного органу для отримання дозволу на ввезення сировини. Також, у відповідності до наказу Державної митної служби України від 13.09.2003 р. № 609 «Про затвердження Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.10.2003 р. за № 897/8218, окремі операції з переробки за дорученням підприємства-резидента, якому видано дозвіл на розміщення товарів у режим переробки на митній території України, можуть, з письмового дозволу митного органу, здійснюватись іншим підприємством. Розміщення товарів у режимі переробки на митній території України здійснюється з дозволу начальника митного органу, особи, яка його заміщує, іншої уповноваженої відповідним наказом начальника митниці особи. Для отримання дозволу на розміщення товарів у режим переробки підприємство подає митному органу за місцем державної реєстрації письмову заяву. Якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюватиметься переробником (переробниками), то заявником режиму в заяві мають бути зазначені відомості про всіх переробників, які будуть здійснювати переробку чи окремі операції з переробки, а також відомості про дозволи, надані цим переробникам (п. 2.2. Наказу). Дозвіл на виконання окремих операцій з переробки товарів кожен переробник повинен отримати до моменту звернення заявника режиму щодо надання йому дозволу на ввезення та переробку товарів у режимі переробки (абз. 4 п. 2.1 Наказу).

Під час проведення позапланової виїзної перевірки позивача, Новомосковською ОДПІ на адресу Дніпропетровської митниці направлено запит від 30.08.2010 р. про надання інформації щодо видачі дозволу ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» на переробку давальницької сировини іншими підприємствами, який видається митним органом відповідно до Наказу № 609 (т. 2 а.с. 67). У відповідь на вказаний запит, Дніпропетровською митницею надано відповідь про те, що ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» дозволи на виконання окремих етапів з переробки давальницької сировини іншими підприємствами не надавалися, з відповідними заявами до митниці ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» не зверталося (т. 2 а.с. 66).

Факт передачі сировини та обладнання від замовника (ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН») до фізичних осіб-підприємців перевіркою також не підтверджено.

При цьому, суд не приймає до уваги надані позивачем додатки до договорів № 81/3 від 29.09.2008 р., № 61 від 25.07.2008 р., № 63 від 25.07.2008 р., № 75 від 27.08.2008 р., № 76 від 27.08.2008 р., № 60 від 25.07.2008 р., № 32/3 від 01.08.2009 р., № 71/3 від 29.09.2008 р., № 59 від 25.07.2008 р., № 58 від 25.07.2008 р. (т. 1 а.с. 183-184, 191-194, 203-206, 209, 214, 218-219, 227, 237-238, 243-245, 250-253), оскільки останні не знайшли відображення в бухгалтерському обліку позивача, що зафіксовано на сторінці 76 акту перевірки (т. 1 а.с. 93).

З огляду на це, та враховуючи, що факт відвідування адміністративних та виробничих будівель ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» сторонніми особами - фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 у журналі реєстрації відвідувань ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» не зареєстровано, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про надання послуг зазначеними фізичними особами на території підприємства згідно встановленого трудового розпорядку.

Також, згідно письмових пояснень зазначених осіб, відібраних оперуповноваженим ВБНВ ПДВ ВПМ Новомосковської ОДПІ, їх робочий процес з моменту розірвання ними трудових відносин з ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» не переривався. Графік роботи, функції і робоче місце також не змінювались. Відкриттям поточних рахунків, а також розпорядженням грошових коштів на зазначених рахунках займались працівники ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН». Податкова звітність підприємцями до податкового органу не надавалась. Робочий процес після зміни вищезазначеними особами характеру відносин з ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» (з трудових на цивільно-правові) не змінювався, зокрема, залишились без змін графік роботи, функції і робоче місце працівників. Сировина фізичним особам-підприємцям не надавалась, а передавалась в цех на переробку (в подальшому на склад) згідно встановленому технологічному процесу та маршрутним листам. Вартість наданих послуг визначалась бухгалтерією ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» (т. 2 а.с. 5-36).

Крім того, висновок про відсутність ознак підприємницької діяльності в розумінні ст. 42 Господарського кодексу України підтверджується також тим, що вказані фізичні особи-підприємці були позбавлені права розпорядження прибутком, отриманим від здійснення господарської діяльності, оскільки усі гроші, що надходили на їх рахунки від замовника - ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», знімались у робочий час бухгалтером ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» - Оберемок Т.В., до обов'язків якої належить також зняття коштів з рахунків позивача, що підтверджено письмовими поясненнями останньої, наданими начальнику Новомосковської ОДПІ при проведенні перевірки (т. 2 а.с. 37-40), та в подальшому виплачувались фізичним особам-підприємцям як заробітна плата. При цьому, останні не здійснювали передбачені законом відрахування до фондів соціального страхування, пенсійного фонду, а також не сплачували податки та збори, а отримували зазначені кошти в розмірі заробітної плати, яка була встановлена на час перебування ними у трудових відносинах з ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН». Зазначені обставини підтверджені письмовими поясненнями фізичних осіб-підприємців, та позивачем не спростовані.

З огляду на викладені обставини в їх сукупності, суд погоджується з доводами податкового органу, що звільнення та подальша реєстрація громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 в якості фізичних осіб-підприємців була здійснена за ініціативою їх роботодавця - ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», з метою мінімізації оподаткування підприємства шляхом зменшення оподаткованого прибутку за рахунок віднесення до складу валових витрат на оплату послуг, отриманих від фізичних осіб-підприємців згідно цивільно-правових договорів, які фактично перебували з підприємством у трудових відносинах та отримували фіксовану заробітну плату, встановлену позивачем.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Проте, послуги з виготовлення швейних виробів, надані кожною окремою з наведених вище фізичних осіб-підприємців, не підпадає під визначення господарської діяльності, що наведене у п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, відповідно, визначенню підприємницької діяльності, наведеному у ст. 42 Господарського кодексу України, оскільки не є самостійною безпосередньою ініціативною діяльністю особи, направленою на отримання доходу.

Водночас, при проведенні перевірки встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що фактично діяльність вищезазначених фізичних осіб-підприємців є діяльністю одного трудового колективу під керівництвом його роботодавця - ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», яке здійснює господарську діяльність з отриманням відповідного прибутку від використання своїх ресурсів, зокрема, трудових.

Отже, в даному випадку, господарська діяльність здійснювалась ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», а звільнення працівників підприємства та подальша їх реєстрація в якості фізичних осіб-підприємців була спрямована на оптимізацію оподаткування суб'єкта господарювання - ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» шляхом зменшення бази оподаткування, та, відповідно, збільшення чистого прибутку.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При цьому, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, та позивачем не спростовано факт того, що фізичні особи-підприємці ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 не здійснювали самостійної господарської діяльності. Отже, первинні бухгалтерські документи, складені зазначеними особами, не відповідають вимогам вищезазначених норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять відомості про господарські операції щодо виготовлення швейних виробів, які фактично не були здійснені цими особами в межах їх господарської діяльності. Водночас, зазначені господарські операції здійснені в межах виконання зазначеними особами своїх трудових обов'язків на користь ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», яке і здійснювало господарську діяльність з виготовлення швейних виробів з давальницької сировини з метою отримання прибутку.

Відповідно, валові витрати, понесені ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» у зв'язку з начебто придбанням послуг з виготовлення швейних виробів фізичних осіб-підприємців, які фактично не здійснювали господарської діяльності, а виконували свої трудові обов'язки за фіксовану заробітну плату, згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства, оскільки вони не підтверджені відповідними бухгалтерськими документами.

Отже, висновок податкового органу про неправомірне віднесення ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» у періоді, що перевірявся, до складу валових витрат в сумі 2 092 754 грн. 40 коп., є обґрунтованим.

Крім того, суд погоджується з висновком податкового органу про заниження ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» у періоді, що перевірявся, валового доходу на суму 60 000 грн., внаслідок не віднесення до р. 04.1 декларації по податку на прибуток за ІІІ квартал 2008 року суми кредиторської заборгованості за отримане підприємством обладнання від ПП «Славутич-Сигма Н», яке було ліквідовано згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2010 р. по справі № Б24/455-09 (т. 2 а.с. 110).

Так, згідно п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до безповоротної фінансової допомоги належить, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових доходів, зокрема, належать, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді

Оскільки сума кредиторської заборгованості в розмірі 60 000 грн. за обладнання, отримане позивачем згідно видаткової накладної від 25.08.2008 р. № 250808, не була стягнута ПП «Славутич-Сигма Н» з ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», а ліквідація ПП «Славутич-Сигма Н» унеможливлює стягнення з позивача зазначеної заборгованості в межах строків позовної давності у майбутньому, суд дійшов висновку, що вказана заборгованість, згідно п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є безповоротної фінансовою допомогою, та, відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 зазначеного закону, має бути включена до складу валового доходу позивача.

Пунктом 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Надані позивачем в судовому засіданні 22.03.2012 року незасвідчені роздруківки картки рахунку 631, та оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 (т. 2 а.с. 111-113) не спростовують вказаних висновків суду, оскільки в акті перевірки зафіксовано, що станом на 31.03.2010 р. відповідно до регістрів бухгалтерського обліку (оборотно-сальдова відомість по рахунку 631) перед ПП «Славутич-Сигма Н» значиться кредиторська заборгованість в сумі 60 тис. грн. (т. 1 а.с. 25).

Суд також погоджується з висновком податкового органу про порушення платником податків п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 20 000 грн. згідно податкової накладної від 31.07.2009 р. № 1950, яка не відповідає вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки він не був спростований позивачем.

Зокрема, не погоджуючись із зазначеним висновком відповідача, позивач не навів у своїй позовній заяві жодного доказу в обґрунтування своєї позиції, зазначивши лише, що відповідно до умов договору № 010709 від 01.07.2009 р., укладеного між ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» та ТОВ «Дніпроторгіндустрія», сторонами договору були складені акти виконаних робіт та податкова накладна. Водночас, зазначені акти виконаних робіт, а також податкова накладна ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом надані не були.

З огляду на те, що позивачем на спростування висновків податкового органу щодо порушення ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», викладених у акті перевірки від 10.09.2010 р., не було наведено жодного обґрунтування з посиланням на відповідні докази, суд вважає зазначені висновки відповідача правомірними.

Враховуючи сукупність викладених вище обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків Новомосковської ОДПІ, викладених у акті перевірки ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «ПАН» від 10.09.2010 р., а отже, податкові повідомлення-рішення № 0001442320/0, № 0001452320/0 від 22.09.2010 р., прийняті на підставі зазначених висновків податкового органу, відповідають нормам законодавства, яке було чинним на час їх винесення, та скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН» - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 27.03.2012 року.

Суддя В.В.Чорна