Рішення № 28832116, 22.01.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0616/2084/12 Головуючий у 1-й інст. Гичко М.Г.

Категорія 27 Доповідач Трояновська Г. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І.

при секретарі Ямковій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк „Приватбанк" в особі філії «Житомирське регіональне управління»ПАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Новоград-Волинський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про звернення стягнення та виселення відповідачів зі спірної квартири

за апеляційною скаргою ПАТ КБ „Приватбанк" на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 листопада 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ПАТ КБ „Приватбанк" в особі філії «Житомирське РУ»ПАТ КБ „Приватбанк" звернулось до суду з названим позовом та уточнивши позовні вимоги просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRW1GK00003946 від 12.07.2007 року в розмірі 26 849,56 доларів США, що за курсом 7,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.02.1012 року складає 214259,46 грн.: звернути стягнення на квартиру 41,загальною площею 44,30 кв. м., житловою площею 29,10 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ZRW1GK00003946 від 12.07.2007 року) ПАТ КБ „Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, визнати незаконною реєстрацію ОСОБА_3 у вказаній квартирі , виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із вказаної квартири зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Новоград-Волинському районному секторі управління Державної міграційної служби України в Житомирській області. Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 12.07.2007 року відповідно до кредитного договору № ZRW1GK00003946 від 12.07.2007 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 15 000,00 дол. США зі сплатою 11,04 відсотків річних та строком повернення кредиту - 11.07.2017 року. У забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором 12.07.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,30 кв.м., житловою площею 29,10 кв.м. У зв"язку з порушенням зобов"язання за кредитним договором позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 листопада 2012 року позов в частині вимоги про визнання незаконною реєстрацію ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 листопада 2012 року в задоволенні позову ПАТ КБ „Приватбанк" в особі філії «Житомирське РУ»ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Новоград-Волинський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про звернення стягнення та виселення відповідачів із спірної квартири відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ „Приватбанк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідачів та зняття їх з реєстрації у вказаній квартирі. Зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує, що судом не було повно та всебічно з"ясовано обставини справи. Посилається на те, що відповідач дійсно порушує умови кредитного договору, не своєчасно та не в повному обсязі сплачує чергові платежі, у зв"язку з чим утворилась заборгованість, а тому у позивача виникло право на захист свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ні позовна заява ні уточнена позовна заява не містять жодних посилань на пункт договору іпотеки, у відповідності до якого у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а також позивачем не було чітко конкретизовано , які саме порушення кредитного договору чи договору іпотеки були допущені відповідачем ОСОБА_2 Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем /а.с.5-7/, суд оцінив критично і не взяв його до уваги як належний доказ.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 12.07.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ZRW1GK00003946, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності в сумі 15 000,00 дол. США зі сплатою 11,4 відсотків річних. Кінцева дата повернення кредиту -11.07.2017 року /а.с.11-14/.

На забезпечення виконання зобов»язань за названим кредитним договором між сторонами того ж дня було укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1, загальною площею 44,30 кв. м., житловою площею 29,10 кв.м. та належить іпотекодавцю на праві власності /а.с.15-18/.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином /ст.599 ЦК України/.

Відповідно до умов п.7.1 Кредитного договору погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється позичальником щомісяця в період сплати шляхом надання Банку коштів (щомісячний платіж), тобто передбачено обов"язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням).

В порушення умов, передбачених кредитним договором, позичальник не виконує взятих на себе зобов"язань, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 10.02.2012 року становила 26 849,56 дол. США , що за курсом 7,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.02.1012 року складає 214259,46 грн. та підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем/а.с.5-7/.

Згідно наданого розрахунку, починаючи з 26.06.2009 року ОСОБА_2 має постійну прострочену заборгованість за тілом кредиту, а з 28.08.2007 року -постійну заборгованість за відсотками.

Відповідно до виписки з рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім"я ОСОБА_2, за період з 12.07.2007 року по 10.12.2012 року, останній взагалі перестав здійснювати погашення за кредитом з квітня 2010 року /а.с.128-130/.

Відповідно до ст.ст. 1049,1050 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до п.2.3.7 Кредитного договору банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.7.1 даного договору /11 липня 2017 року/, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п.2.3.3 договору /порушення позичальником зобов"язань, передбачених умовами договору /а.с.12/.

Статтею 589 ЦК України та ст. 20 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання зобов"язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов"язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом /ст.590 ЦК України/.

Відповідно до ч.1 ст. 33, ст.39 Закону України „ Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Статтею 35 закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов"язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов"язань, вимога про виконання порушеного зобов"язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 22 договору іпотеки від 12.07.2007 року у випадку порушення кредитного договору позичальником або договору іпотеки іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору /а.с.16 зворот/.

На виконання умов закону та договору позивачем 11.02.2012 року на адресу відповідачів була направлена відповідна вимога, про усунення порушень, що підтверджується реєстром відправлених листів /а.с.8-9/.

Оскільки ОСОБА_2 вимога банку про усунення порушень виконана не була, останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_2 допущено порушення основного зобов"язання та у банку виникло право вимагати дострокового повернення кредитних коштів.

Оскільки кошти не повернуто, то у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому його вимоги в цій частині підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції -скасуванню в цій частині.

В порушення вимог ч.1 ст.60 ЦПК України ОСОБА_2, ставлячи під сумнів розмір заборгованості, не надав жодного доказу, який би спростував наявність заборгованості за кредитним договором чи її розмір.

З матеріалів справи вбачається, що у спірній квартирі з 18.02.2000 року зареєстрована мати позичальника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.45/. Окрім того матеріали справи містять довідку виконкому Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району від 12.11.2012 року про те, що у спірній квартирі проживає ОСОБА_4 /співмешканка ОСОБА_2./ з неповнолітніми дітьми /а.с.86/. Ця довідка не має правового значення, оскільки видана не за місцем знаходження квартири, у ній не зазначено з якого часу ОСОБА_4 стала проживати з відповідачем, окрім того, вона з дітьми не зареєстрована у цій квартирі.

Оскільки квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування /а.с.22,59/, майнове право на цю квартиру має тільки він, що породжує право банку звертати стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.4 ст. 9, ст.109 Житлового кодексу України , статей 39-40 Закону України „Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення , яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.

Відповідно до роз"яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З огляду на наведене колегія суддів відмовляє у задоволенні вимоги банку про виселення відповідачів із спірної квартири, оскільки вважає, що вона є передчасною.

Керуючись ст.ст. 209,218,303,304,307,309,313,314,316,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк»задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 листопада 2012 року в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12.07.2007 року № ZRW1GK00003946 в загальній сумі 26849,56 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру НОМЕР_2 загальною площею 44,30 кв. м., житловою площею 29,10 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 на праві власності, з наданням права ПАТ КБ «Приватбанк»укласти від імені ОСОБА_2 договір купівлі-продажу предмету іпотеки з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних органах незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки з початковою ціною предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб"єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час продажу іпотечного майна.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»понесені судові витрати в сумі 3213,88грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді