Ухвала суду № 28829246, 25.01.2013, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 1809/2106/2012

2/579/13/2013

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2013 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: судді - Макаровець А.М.,

за участі секретаря судового засідання - Сергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кролевці цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу,

в с т а н о в и в:

04 грудня 2012 року Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 19 220 (дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять) гривень 31 копійку та зобов'язати відповідача відшкодувати позивачеві витрати по сплаті судового збору в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 вересня 2009 року о 08 годині 15 хвилин по вул. Грінченка в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) - зіткнення транспортних засобів «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.

Внаслідок вказаного ДТП транспортному засобу «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1, були завдані численні значні механічні ушкодження.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2009 року по справі № 3-9952/09 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП та у зв'язку з чим притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.

Відповідно до умов полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4074397, укладеного 15 січня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - НАСК «Оранта» та/або позивач) та ОСОБА_3 (надалі - страхувальник), цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_2, в тому числі ОСОБА_1, на момент ДТП, була застрахована НАСК «Оранта», за якими остання взяла на себе обов'язок, при настанні страхового випадку, відповідно до встановленого ліміту відповідальності (35 000,00 грн.), за вирахуванням франшизи (0,00 грн.), відшкодувати у встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (надалі - Закон № 1961-IV) порядку оцінену шкоду, яка може бути заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, майну третьої особи внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу.

Ні страхувальник, ні водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1 не повідомили НАСК «Оранта» про те, що сталася описана вище ДТП.

На момент вказаної ДТП майнові інтереси власника транспортного засобу «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1, були застраховані у ТДВ «СК «НАСТА» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 205.0022428 від 26 травня 2009 року. Зважаючи на вище викладене ТДВ «СК «НАСТА» виплачено власнику вказаного автомобіля страхове відшкодування в розмірі 19 220,31 грн..

Отримавши, в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, право вимоги до особи відповідальної завдані збитки, ТДВ «СК «НАСТА» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до НАСК «Оранта» як до страховика винної у вказаній ДТП особи (ОСОБА_1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2010 року по справі № 4/450 позов ТДВ «СК «НАСТА» до НАСК «Оранта» задоволено, постановлено стягнути з НАСК «Оранта» 19 220,31 грн. страхового відшкодування, 192,20 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

НАСК «Оранта» виконала взяті на себе обов'язки за вказаним полісом № ВС/4074397 та Законом № 1961-IV, сплатила на користь ТДВ «СК «НАСТНА» 19 648,51 грн., з яких страхове відшкодування 19 220,31 грн., 192,20 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процес.

Згідно зі ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року до НАСК «Оранта» перейшло в межах суми 19 220,31 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Страхувальник та ОСОБА_1, грубо порушуючи вимоги підпункту 33.1.2 пункту 33.1 ст. 38 Закону № 1961 -IV Закону № 1961-IV, не повідомили НАСК «Оранта» про описану вище ДТП.

Підпунктами «ґ» та 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону № 1961-IV надано право страховику (в даному випадку НАСК «Оранта»), після виплати страхового відшкодування, подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього закону.

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати НАСК «Оранта» суму виплаченого страхового відшкодування в регресу в розмірі 19 220,31 грн..

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, надіславши суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач також належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відбуває покарання за вироком суду у ВК. Відповідач надіслав суду своє заперечення, у якому посилається на те, що після здійснення ДТП він не мав змоги повідомити страхову компанію у трьох денний термін , так як мав поважну причину, а саме: був арештований і знаходився під слідством, про що свідчать документи (вирок Кролевецького районного суду від 04.11.2009 року справа № 1-132/09).

Дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, з постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2009 року по справі № 3-9952/09 (а.с. 15) вбачається, що 07 вересня 2009 року о 08 годині 15 хвилин по вул. Грінченка в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) - зіткнення транспортних засобів «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1. Внаслідок вказаного ДТП транспортному засобу «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1, були завдані численні значні механічні ушкодження. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, у зв'язку з чим притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.

Відповідно до умов полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4074397, укладеного 15 січня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - НАСК «Оранта») та ОСОБА_3 (надалі - страхувальник) (а.с. 13), цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_2, в тому числі ОСОБА_1, на момент ДТП, була застрахована НАСК «Оранта». За якими остання взяла на себе обов'язок, при настанні страхового випадку, відповідно до встановленого ліміту відповідальності (35 000,00 грн.), за вирахуванням франшизи (0,00 грн.), відшкодувати у встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (надалі - Закон № 1961-IV) порядку оцінену шкоду, яка може бути заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, майну третьої особи внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу.

Ні страхувальник, ні водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1 не повідомили НАСК «Оранта» про те, що сталася описана вище ДТП. Зазначені обставини вбачаються зі змісту позову та не заперечуються відповідачем ОСОБА_1 в його письмовому запереченні на позовну заяву (а.с. 44).

На момент вказаної ДТП майнові інтереси власника транспортного засобу «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1, були застраховані у ТДВ «СК «НАСТА» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 205.0022428 від 26.06.2009 року (а.с. 16). Зважаючи на вище викладене ТДВ «СК «НАСТА» виплачено власнику вказаного автомобіля страхове відшкодування в розмірі 19 220,31 грн., що вбачається з копії рішення господарського суду міста Києва № 4/45 від 30.11.2010 року (а.с. 17-20).

Отримавши, в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, право вимоги до особи відповідальної завдані збитки, ТДВ «СК «НАСТА» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до НАСК «Оранта», як до страховика винної у вказаній ДТП особи (ОСОБА_1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2010 року по справі № 4/450 позов ТДВ «СК «НАСТА» до НАСК «Оранта» задоволено, постановлено стягнути з НАСК «Оранта» 19 220,31 грн. страхового відшкодування, 192,20 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 17-20).

НАСК «Оранта» виконала взяті на себе обов'язки за вказаним полісом № ВС/4074397 та Законом № 1961-IV, сплатила на користь ТДВ «СК «НАСТНА» 19 648,51 грн., з яких страхове відшкодування 19 220,31 грн., 192,20 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процес, що вбачається з копії платіжного доручення (а.с. 22).

Згідно зі ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року до страховика (страхової організації), який сплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до НАСК «Оранта» перейшло в межах суми 19 220,31 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Окрім того, підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 ст. 38 Закону № 1961 -IV ( в редакції яка діяла на час вчинення ДТП) визначено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Страхувальник та ОСОБА_1, порушуючи вимоги Закону № 1961-IV, не повідомили НАСК «Оранта» про описану вище ДТП, що не заперечує сам відповідач.

Підпунктами «ґ» 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону № 1961-IV надано право страховику (в даному випадку НАСК «Оранта»), після виплати страхового відшкодування, подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього закону. А саме ОСОБА_1 повинен був повідомити страховика протягом трьох робочих днів.

З копії вироку Кролевецького районного суду Сумської області від 04 листопада 2009 року у справі № 1-132/09 (а.с. 45-46) вбачається, що ОСОБА_1 дійсно був затриманий 07.09.2009 року. Таким чином, він мав обмеження особистої свободи. Однак, обмеження особистої свободи не є підставою для обмеження здійснення цивільно-правових відносин. Так, на час розгляду справи в суді ОСОБА_1 відбуває покарання, однак таке його обмеження особистої свободи не позбавляє його права здійснювати свої процесуальні права та обов»язки під час розгляду даної справи. При цьому, відповідачем не надано доказів того, що він вживав заходів для належного повідомлення страховика протягом трьох робочих днів і що у зв»язку з обмеженням особистої свободи йому не надали можливості реалізувати свої цивільні права, або відмовили у реалізації такого права.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у позивача є всі правові підстави для звернення до відповідача з вимогою про стягнення сплаченого ним страхового відшкодування, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у зв»язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 19 220,31 грн.

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З квитанції №38937 від 06 червня 2012 року (а.с.4) вбачається, що позивач поніс витрати по сплаті судового збору у розмірі 214 грн. 60 коп. Оскільки відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивач за подання до суду даної позовної заяви мав сплатити судовий збір саме у розмірі 214 грн. 60 коп., то саме така сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, ст.1166 України, підпункту 33.1.2 пункту 33.1 ст. 33, підпунктами «ґ», 38.1.1 п.38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 10, 15, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 222, 294 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 19220 (дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять) гривень 31 копійку та витрати по сплаті судового збору в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд Сумської області протягом 10 днів з дня отримання копії рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: А. М. Макаровець