Рішення № 28827184, 15.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/18970-2012 15.01.13

За позовом публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

до страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

про стягнення 26 114,55 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Костенко А.О.(дов. від 20.12.2012)

Від відповідача: Пономарьов А.О.(дов. від 29.12.2012)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 26 114,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на підставі полісу страхування № 19G-0365053 від 20.09.2010 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Фольксваген», д.н. АА 3189 КЕ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Шкода», д.н. АК 2919 ВК, яким скоєно ДТП, застрахована страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/4769758), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.12.2012 порушено провадження у справі №5011-50/18970-2012 та призначено до розгляду на 15.01.2013.

В судове засідання 15.01.2013 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 1124,55 грн. 3% річних та судові витрати, у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2010 між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №19G-0365053 (далі - "Договір"), копія якого додається. Відповідно до Договору було застраховано автомобіль Фольксваген Гольф, реєстраційний номерний знак АА 3189 КЕ (далі - "Застрахований автомобіль"). Страхування проводилось відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119, зареєстрованих Міністерством фінансів України за реєстраційним номером №0670676 (далі - "Правила страхування"), копія яких додається.

28.04.2011 найменування ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", що підтверджується витягом зі статуту ПАТ "УСК "Гарант-Авто", свідоцтвом про державну реєстрацію позивача та відповідною довідкою з ЄДРПОУ.

18.10.2010 у м. Сімферополі, на вулиці Київській, відбулося зіткнення застрахованого позивачем автомобіля Фольксваген Гольф, реєстраційний номерний знак АА 3189 КЕ та автомобіля Шкода Октавія, реєстраційний номерний знак АК 2919 ВК, під керуванням Кунцова Олександра Володимировича.

ДТП відбулась в результаті порушення Кунцовим О.В. п. 16.13 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою судді Київського районного суду м.Сімферополя від 18.11.2010 та довідкою ВДАІ з обслуговування адміністративної території міста Сімферополя при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим №8706944 (копії постанови та довідки додаються).

Згідно зі звітом незалежного оцінювача (ЗАТ Український центр післяаварійного захисту "Експерт-Сервіс") №3851.-11/10 від 02.11.2010, копія якого додається, вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику Застрахованого автомобіля, становить 41 882,56 грн.

Фактична вартість ремонту Застрахованого автомобіля склала 42 190,55 грн., що підтверджується рахунком №С000050086 від 20.10.2010, копія якого додається.

Відповідно до п. 7.1.4 Правил страхування страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування. Пункт 2.2.1 Правил страхування передбачає, що страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т.ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.п. 9.1, 9.26.2 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

На виконання наведених вище положень Правил страхування ПАТ "УСК "Гарант- Авто" оплатило (за вирахуванням франшизи у розмірі 1 046,10 грн., що підтверджується страховим актом, копія якого додається) вартість ремонту Застрахованого автомобіля у розмірі 41 144,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6589 від 12.11.2010, копія якого додається.

Отже, витрати ПАТ "УСК "Гарант-Авто" на виплату страхового відшкодування у зв'язку з ДТП на користь власника Застрахованого автомобіля склали 41 144,45 грн.

Відповідно до 4.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до ПАТ "УСК "Гарант-Авто" у порядку регресу перейшло право на отримання від Кунцова А.В. компенсації шкоди, завданої власнику Застрахованого автомобіля внаслідок ДТП.

Однак, в момент ДТП цивільно-правова відповідальність Кунцова А.В. була застрахована відповідачем відповідно до полісу № ВЕ/4769758, копія якого додається.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч.1 п.9.2. ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до полісу ВЕ/4769758 франшиза (тобто сума, на яку згідно з ч.2 п.12.1. ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" завжди зменшується розмір страхового відшкодування і яку відповідно до ст.1194 ЦК України зобов'язаний сплатити страхувальник) складає 510 (п'ятсот десять) гривень.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачеві вартість матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, в межах ліміту відповідальності за вирахуванням 510 грн. франшизи, а саме: 24 990,00 грн. (25 500,00 - 510 = 24 990,00).

29.04.2011 позивач звернувся до відповідача із заявою №114231 про виплату страхового відшкодування та усіма необхідними для виплати страхового відшкодування документами (копія заяви з відміткою відповідача про реєстраційний вхідний номер додається).

Згідно з п. 37.1. ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції Закону, яка діяла в момент отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Отже, відповідно до п. 37.1. ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" саме в редакції Закону, яка діяла в момент отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування відповідач зобов'язаний був сплатити страхове відшкодування позивачеві не пізніше 30.05.2011 (29.05.2011 - вихідний день).

А тому твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що у нього обов'язок виплатити страхове відшкодуваня нстав через 90 днів після отримання від позивча вимоги - не підтверджується матеріалами справи та законодавством України за відповідний період.

В судовому засіданні представник відповідача подав докази погашення суми основного боргу перед позивачем на суму 24 990,00 грн., до звернення позивача з даним позовом до суду, а саме 14.12.2012.

Позивач, в свою чергу, подав заяву про зменшення позовних вимог на суму основного боргу та просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1124,55 грн. та судові витрати.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається

Дослідивши матеріали справи та зважаючи на те, що суму основного боргу відповідачем сплачено, суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі в зазначеній частині не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 по справі № 3/350). Доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов безпідставні внаслідок викладеного.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних, які становлять 1124,55 грн., суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1124,55 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 24 990,00 грн. провадження у даній справі підлягає припиненню, а оскільки дана оплата здійснена до звернення позивача з даним позовом до суду, то витрати по оплаті судового збору в цій частині покладаються на позивача.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 1540 грн. 13 коп., на відповідача - 69 грн. 37 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 80, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" основного боргу в розмірі 24 990,00 грн.

2. В іншій частині позов публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" задовольнити.

3. Стягнути з страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 56, офіс 13, код ЄДРПОУ 21130899) на користь публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 43-А, оф. 2, код ЄДРПОУ 25965081) 3% річних в розмірі 1124(одна тисяча сто двадцять чотири) грн. 55 коп. та судовий збір в розмірі 69(шістдесят дев'ять) грн. 37 коп.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.01.2013