Рішення № 28827144, 23.01.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 р. Справа № 5027/832/2012.

ЗЗа позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості - 5091,65 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Кошман А.В.

Представники:

від позивача - Мандрик А.М. - представник (довіреність № 283/10 від 29 грудня 2012 року)

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 5091,65 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки природного газу № 197613 від 20 грудня 2010 року зобов'язувався передати у власність природний газ, а відповідач зобов'язувався прийняти його та оплатити газ на умовах даного договору. Далі позивач стверджує, що в період з 01 лютого 2010 року по 30 квітня 2010 року на виконання умов вищезазначеного договору поставив відповідачу природний газ з ресурсів лютого-квітня 2010 року в кількості 3,304 м3, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, однак останній зобов'язання по оплаті за отриманий природний газ належним чином не виконував, в результаті чого існує заборгованість у сумі 4857,07 грн., а також нараховані три проценти річних у сумі 210,29 грн. та інфляційні у сумі 24,29 грн.

Ухвалою суду від 09 січня 2013 року беручи до уваги клопотання позивача та враховуючи особливості розгляду спору, суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

23 січня 2013 року у судовому засіданні позивач звернувся до суду із письмовою заявою, в якій зазначив, що станом на 23 січня 2013 року відповідачем заборгованість за договором № 197613 від 20 грудня 2010 року у сумі 5091,65 грн. не сплачена, а тому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Як вбачається із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є АДРЕСА_1. Вся судова кореспонденція по даній справі, яка надсилалась відповідачу, була надіслана за вищезазначеною адресою.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку повноваженого представника у судові засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.

Також, ухвалами від 28 листопада 2012 року, 12 грудня 2012 року, від 24 грудня 2012 року та від 09 січня 2013 року суд визнавав явку представників сторін у засіданні суду обов'язковою, а також попереджав відповідача, що у випадку неявки його представника у судове засідання, спір буде вирішено без його участі за документами наданими позивачем.

Отже, не з'явлення у судові засідання відповідача та не надання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного:

20 грудня 2010 року між сторонами укладено договір поставки природного газу № 197613, згідно умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу природний газ імпортованого походження з ресурсів лютого-квітня 2010 року в обсязі 3,304 тис. м3, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити означений газ на умовах даного договору.

Пунктом 3.1. договору № 197613 від 20 грудня 2010 року встановлено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу, оформляється актом приймання-передачі газу, які підписуються уповноваженими представниками.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме актів прийому-передачі природного газу від 31 грудня 2010 року, позивач на виконання умов договору № 197613 від 20 грудня 2010 року у грудні 2010 року передав, а відповідач прийняв природний газ імпортованого походження з ресурсу лютого 2010 року в кількості 1,738 тис. м3, березня 2010 року в кількості 1,278 тис. м3, квітня 2010 року в кількості 0,060 тис. м3, а всього 3,304 м3 на загальну суму 7707,07 грн. Означені акти прийому-передачі природного газу від 31 грудня 2010 року підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками.

Також, як вбачається із наявної в матеріалах справи заяви відповідача від 22 лютого 2012 року, останній зобов'язувався перерахувати заборгованість по договору № 197613 від 20 грудня 2010 року у сумі 4857,07 грн. на рахунок позивача.

Однак, відповідач зобов'язання згідно укладеного між сторонами договору № 197613 від 20 грудня 2010 року належним чином не виконав, а сплатив лише частково за прийнятий природний газ кошти у сумі 2850,00 грн., в результаті чого у нього перед позивачем існує заборгованість у сумі 4857,07 грн.

При цьому, за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань позивачем нараховані відповідачу за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року три проценти річних у сумі 210,29 грн. та індекс інфляції у сумі 24,29 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 5.1. договору № 197613 від 20 грудня 2010 року оплата за газ, що передається згідно з п 2.1. цього договору, здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок позивача протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладання цього договору.

Тобто, відповідач порушуючи умови вищевказаного договору не оплатив у встановлений строк повну вартість прийнятого від позивача природного газу, а тому зобов'язаний сплатити позивачу заборгованість у сумі 4857,07 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання має сплатити позивачу три проценти річних у сумі 210,29 грн. та індекс інфляції у сумі 24,29 грн.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 42, 43, 22, 43, 49, 75, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827 - заборгованість у сумі 4857,07 грн., три проценти річних у сумі 210,29 грн., індекс інфляції у сумі 24,29 грн. та судовий збір у сумі 1609,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23 січня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25 січня 2013 року.

Суддя О.С. Тинок