Рішення № 28826728, 22.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.13 Справа№ 5015/4718/12

за позовом: Міністерства юстиції України, м. Київ в інтересах держави Україна

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Червоноградське гірничо-монтажне управління» дочірнє підприємство Західно-Української вугільної холдингової компанії, м. Червоноград Львівської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної казначейської служби України

про: стягнення 421 601,05 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача: Березюк С.Г. - представник (довіреність №9.1-32/1110 від 29. 12.2012 року)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 22.01.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Міністерством юстиції України в інтересах держави Україна до Відкритого акціонерного товариства «Червоноградське гірничо-монтажне управління» дочірнє підприємство Західно-Української вугільної холдингової компанії, м. Червоноград Львівської області про стягнення збитків завданих державному бюджету України в розмірі 421 601 грн. 05 коп. виплачених за рішенням Європейського суду з Державного бюджету України. Позивачем до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну казначейську службу України.

Ухвалою суду від 09.11.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.11.2012р. В зв'язку з неявкою в судове засідання 12.03.2012р. представника відповідача та третьої особи, розгляд справи відкладено на 18.12.2012р. Ухвалою суду від 18.12.2012 р. розгляд справи відкладено на 22.01.2013 р.

Представник позивача в судове засідання 22.01.2013р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач та третя особа в судове засідання 22.01.2013 року явки повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Направлені судом на адресу відповідача ухвали по справі повернуті поштовим відділенням з поміткою „за закінченням терміну зберігання".

Вказані поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 80100, м.Червоноград, вул.Промислова, 1.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого відповідно до статей 17 та 221 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та у зв'язку із розглядом справи №5015/4718/12 за електронним запитом місцезнаходженням Відкритого акціонерного товариства „Червоноградське гірничо-монтажне управління" дочірнє підприємство Західно-Української вугільної холдингової компанії є: 80100, Львівська обл., м.Червоноград, вул. Промислова, буд. 1.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Станом на 22.01.2013р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

За результатами розгляду справи «Хрипко та інші проти України» за заявами №№ 43507/07, 45747/07, 46107/07, 46109/07, 50412/12, 917/08, 964/08, 1796/08 та 9046/08 Європейським судом встановлено порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, які гарантують кожній фізичній або юридичній особі право на мирне володіння своїм майном. У зв'язку з цим державу Україна зобов'язано сплатити заявникам у справі заборгованість за рішеннями національних суддів та відшкодування справедливої сатисфакції.

На виконання взятих Урядом зобов'язань з Державного бюджету України на рахунки заявників сплачено 405 705 грн. 41 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.07.2010р. №№ 689, 690, 692-694, 697-708 та від 05.08.2010р. №№ 8189, 8190.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

17 липня 1997 р. Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі -Конвенція).

Відповідно до статті 14 Закону України „Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 р. міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Частиною 1 статті 15 названого Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно зі статтею 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини (надалі -Європейський суд) у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку з обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України Верховною Радою України 23 лютого 2006р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно зі статтями 3, 8 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у рішенні. Названим Законом передбачено обов'язок Органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу (частина 5 статті 9).

Органом представництва згідно зі статтею 1 цього Закону є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006р. № 784 „Про заходи щодо реалізації Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" таким органом є Міністерство юстиції України.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що виплачена заявникам сума у розмірі 405 709, 41 грн. є збитками Державного бюджету України. Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Обов'язок товариства полягав : по-перше, у створенні своїм працівникам безпечних умов праці, а у зв'язку з порушенням цих зобов'язань відшкодувати належні заявникам кошти; по-друге, у виконанні судових рішень винесених на користь заявників.

Рішеннями національного суду зобов'язано товариство відшкодувати заявникам заборгованість по одноразовій грошовій допомозі за ушкодження здоров'я при виконанні трудових обов'язків та інші виплати. Вказані рішення товариством виконанні не були.

Таким чином, саме невчасна виплата товариством належних заявникам коштів призвели до порушення відповідачем прав заявників, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, що в свою чергу стало причиною заподіяння державі Україна матеріальної шкоди та підтверджується матеріалами виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду.

Причинний зв'язок полягає в порушенні відповідачем зобов'язань перед заявниками та зволіканні із виконанням рішень національних судів, прийнятих на їх користь, наслідком чого є звернення останніх до Європейського суду.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, наявність вини заподіювача шкоди призюмується - відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

У відповідача не було перешкод для виконання обов'язку, який покладався на нього рішенням національного суду щодо відшкодування шкоди у вигляді одноразової допомоги та щомісячних витрат втраченого заробітку.

Статтею 1191 ЦК України зазначено, що відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 421 601,05 грн. збитків, завданих Державному бюджету України.

Відповідно до статті 35 ГПК України, рішення суду з цивільних справ, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно зі статею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ст.ст. 14, 15 Закону України „Про міжнародні договори України", ст.ст. 2, 3, 8, 9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 2, 11, 15-17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Червоноградське гірничо-монтажне управління" дочірнього підприємства Західно-Української вугільної холдингової компанії, вул. Промислова, буд. 1, м.Червоноград, Львівська область (ЄДРПОУ 05473298) збитки, завдані Державному бюджету України, у розмірі 421 601 грн. 05 коп. та 8 432 грн. 02 коп. судового збору на користь Державного бюджету України.

Стягувач -Міністерство юстиції України, вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, (ЄДРПОУ 37567646).

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Червоноградське гірничо-монтажне управління" дочірнього підприємства Західно-Української вугільної холдингової компанії, вул. Промислова, буд. 1, м. Червоноград, Львівська область (ідентифікаційний код 05473298) в доход Державного бюджету України 8 432 грн. 02 коп. судового збору.

4. Накази видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 25.01.2013 року.

Суддя Деркач Ю.Б.