Постанова № 28826688, 22.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р.Справа № 5017/2424/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 22.01.2013 року:

від позивача за первісним позовом: Сеньків А.І.- директор, паспорт;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3, за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2012 року

по справі № 5017/2424/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ"

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

про стягнення 116871,03 грн.

та за зустрічним позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ"

про визнання недійсними пунктів договору та стягнення 10921,86 грн.

В судовому засіданні 22 січня 2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" (далі - позивач, ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_4) про стягнення 116871,03 грн. вартості виконаних для відповідача додаткових робіт, обумовлених пунктом 13.3 договору оренди, укладеного 30.07.2010 року між ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар).

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526 ЦК України та 193 ГК України.

У жовтні 2012 року ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсними пункти 5.9, 5.11, 13.3, 17.13, 17.14 договору оренди від 30.07.2010 року та стягнути з ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" 10921,86 грн. грошових коштів як набутих без достатньої правової підстави.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані умовами договору оренди від 30.07.2010 року та обґрунтовані положеннями ст. ст. 251, 283-286, 291 ГК України, ст. ст. 203, 215, 626, 627, 629 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.10.2012 року по справі № 5017/2424/2012 (суддя Щавинська Ю.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" 116871,03 грн. заборгованості та 2337,43 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд вказав, що ФОП ОСОБА_4 не доведено наявності жодної з обставин, передбачених ст. 203 ЦК України, що свідчили б про недійсність пунктів 5.9, 5.11, 13.3, 17.13, 17.14 договору оренди від 30.07.2010 року, натомість, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості за договором оренди від 30.07.2010 року в сумі 116871,03 грн. є обґрунтованими та доведеними.

Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 29.10.2012 року як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а ті обставини, які судом визнані доведеними, не відповідають дійсності. Викладене зумовлює прийняття нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення вимог зустрічного позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник наполягає на тому, що: - суд, в порушення норм процесуального права, не здійснив дій по підготовці справи до розгляду, не з'ясував наявність у ФОП ОСОБА_4 додаткових доказів на підтвердження вимог зустрічного позову та безпідставно перейшов до розгляду справи по суті; - судом неправомірно відмовлено ФОП ОСОБА_4 в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з підстав необхідності надання доказів, у зв'язку з чим рішення суду прийнято в порушення вимог ст. 4-2 ГПК України; - судом не взято до уваги обставини проведення Державною податковою адміністрацією у Львівській області, Держтехногенбезпеки у Львівській області та Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємства перевірки щодо ведення господарської діяльності ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ"; - судом не звернуто уваги на те, що орендодавцем безпідставно виставлені ФОП ОСОБА_4 рахунки за організацію проведення додаткових робіт, оскільки між орендодавцем та орендарем не було укладено відповідного договору; - судом в мотивувальній частині рішення не наведено жодного правового обґрунтування підстав, за якими відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" вказало, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а оскаржуване рішення суду від 29.10.2010 року прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому воно є цілком правомірним, у зв'язку з чим просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог скаржника виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що 30.07.2010 року між ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди, відповідно до п. 2.1 якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування частину Торгової галереї, що надалі називатиметься „Приміщенням", номер та орієнтовна площа якого визначена у Додатку № 1 пункт D.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до п. 3.1 вказаного договору він діятиме з моменту його підписання сторонами до закінчення строку оренди, що визначається згідно додатку № 1 пункт E.

Передача приміщення буде підтверджена актом приймання - передачі, підписаним сторонами. Орендодавець передасть орендарю приміщення в стані, описаному в акті приймання - передачі. Детальний опис стану приміщення знаходиться в „Технічній документації для орендарів", що є Додатком № 4 до цього договору (пункти 4.1, 4.2 договору).

Сторони погодилися, що за користування приміщенням орендар платитиме щомісячну орендну плату („Основна орендна плата"), компенсацію до орендної плати від обороту, яка залежить від величини обороту нетто від діяльності орендаря у приміщенні та визначається згідно п.п. 5.4 цього пункту, а також орендну плату на час адаптації приміщення, згідно п.п. 5.11 цього пункту (пункт 5.1 договору).

Згідно п. 5.4 договору компенсація до орендної плати від обороту - це різниця між орендною платою від обороту, якого досягнув орендар за розрахунковий період, і сумою щомісячних внесків основної орендної плати, яку слід сплатити за цей же розрахунковий період. Якщо ця різниця буде позитивною, орендар буде зобов'язаний сплатити її.

Відповідно до п. 5.11 договору орендар зобов'язується сплатити орендодавцю орендну плату на час адаптації приміщення, визначену у додатку № 1 пункт J, яка становить оплату за використання приміщення за період від дня передачі приміщення до дня відкриття приміщення орендаря, а також становить оплату з приводу наданих орендодавцем на користь орендаря послуг технічного пілотування та послуг, якими орендар користується під час здійснення робіт з пристосування приміщення, а, зокрема, витрати на: 1) електроенергію, б) прибирання спільних частин, в) користування водою, г) охорону, д) вивіз сміття, а також заздалегідь визначену оплату, яка покриває видатки на промоцію та рекламу Торгового центру.

Орендар зобов'язаний покривати видатки на утримання спільних частин Торгового центру -місячні оплати на спільні частини, які несе орендодавець, що охоплюють видатки орендодавця, описані у пункті 9 цієї статті, в сумі, підрахованій відповідно до принципів, визначених цим пунктом. Орендар бере участь у видатках на утримання спільних частин пропорційно площі приміщення до всіх площ, призначених під оренду приміщень у Торговому центрі, з врахуванням нижченаведених принципів (п. 6.1, 6.2 договору).

Згідно п. 6.6 договору в рахунок видатків на утримання спільних частин Торгового центру, які несе орендодавець, орендар сплачуватиме орендодавцю місячну оплату на спільні частини.

Відповідно до п. 6.7 договору місячна оплата на спільні частини може бути різного розміру і може залежати від планових у даний період витрат та підвищення цін, запланованих або здійснених надавачами послуг.

Відповідно до пункту D додатку № 1 до договору оренди від 30.07.2010 року орієнтовна площа орендованого приміщення - п. 2.1 договору - MS 203-318,4 кв.м.

Згідно з пунктом Е додатку № 1 до договору оренди від 30.07.2010 року термін оренди - 35 місяців від дня підписання акта приймання - передачі приміщення (з автоматичним продовженням на наступні 25 місяців, крім випадку, якщо за 6 місяців до закінчення строку сторони не погодяться припинити договір).

Згідно з п. 14.1 договору оренди після закінчення оренди орендар зобов'язаний повернути приміщення у не погіршеному стані, з врахуванням нормального зносу, чистим та вільним від майна орендаря.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011 року між сторонами було укладено договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого сторони домовились: укладений ними 30.07.2010 року договір оренди вважати розірваним з 30.09.2011 року за взаємною згодою, однак умови договору оренди, які регулюють відносини сторін по припиненню договору оренди та по виконанню зобов'язань орендаря продовжують діяти до моменту повного їх виконання (п. 1 договору).

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Місцевий господарський суд, задовольнивши позов ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ", дійшов неправильних висновків про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, неповно встановив обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм процесуального права при оцінці доказів ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ", що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, покладених в основу оскаржуваного рішення суду - ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" з посиланням на п. 13.3 договору вказує на обов'язок ФОП ОСОБА_4 оплатити вартість виконаних на її користь додаткових робіт, які були беззаперечно прийняті ФОП ОСОБА_4, про що свідчать її підписи та печатки на актах приймання - здачі виконаних робіт: акт № 1923/S/10 від 30.09.2010 року на суму 12437,14 грн., акт № 1924/ S/10 від 30.09.2010 року на суму 38484,24 грн., акт № 2389/S/10 від 30.09.2010 року на суму 41440,54 грн., акт № 2388/S/10 від 30.09.2010 року на суму 13392,53 грн., акт № 2390/S/10 від 30.09.2010 року на суму 11116,58 грн., акт № 2019/S/10 від 30.09.2010 року на суму 10921,86 грн.

Відповідно до п. 13.1 розділу 3 Адаптація та зміни Приміщення договору оренди від 30.07.2010 року орендар повинен здійснювати адаптацію приміщення після його передачі за актом приймання - передачі. Проект адаптації разом з технічними та конструктивними вирішеннями і дизайном, представлений орендарем, вимагає згоди орендодавця, висловленої виключно у письмовому вигляді. Вищевказаний проект орендар передасть орендодавцю у строк, визначений у додатку № 1 пункт О. Орендодавець має 14 днів на розгляд проекту адаптації.

Згідно пункту 13.2 договору приступати до адаптаційних робіт орендар може лише з письмової згоди орендодавця про погодження проекту адаптації.

Відповідно до п. 13.3 договору орендар зобов'язаний оплатити всі додаткові роботи, визначені у технічній документації та замовлені відповідно до положень, що містяться в ній.

Згідно п. 13.4 договору орендар може здійснювати зміни і подальшу адаптацію приміщення лише після попередньої згоди орендодавця, висловленої виключно у письмовому вигляді, відповідно застосовуються положення пунктів 13.1, 13.2 цього договору.

Після повного закінчення робіт, що проводитимуться у приміщенні, орендар зобов'язаний передати орендодавцю всі відповідні дозволи, в силу яких орендар може здійснювати у приміщенні діяльність. Лише після такої передачі документів орендар може розпочати діяльність (п. 13.5 договору).

Аналізуючи системно умови пунктів 13.1 - 13.5 договору оренди, колегія суддів відмічає, що вказані пункти містять в собі умови щодо обов'язку та послідовності дій орендаря щодо адаптації та зміни Приміщення, зокрема, саме орендар зобов'язаний визначити у Технічній документації додаткові роботи, замовити ці додаткові роботи відповідно до положень, що містяться в Технічній документації, та оплатити їх.

Натомість, як свідчать матеріали справи та зазначає ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ", організація додаткових робіт (обладнання на даху, димові клапани на даху), які відображені в актах здачі приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2010 року, виконані за власною ініціативою ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ".

Колегія суддів з цих підстав відзначає, що ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" виконані додаткові роботи без врахування умов пунктів 13.1-13.5 договору оренди від 30.07.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ", підставою яких є умови п. 13.3 договору оренди від 30.07.2010 року з правовим обґрунтуванням ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, є недоведеними, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позову ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" про стягнення з ФОП ОСОБА_4 116871,03 грн. з прийняттям за результатами розгляду первісного позову нового рішення про відмову в позові.

Як вже вказувалось раніше, оскаржуваним рішенням було відмовлено ФОП ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову до ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" про визнання недійсними пунктів договору та стягнення 10921,86 грн.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 5.9 договору оренди від 30.07.2010 року орендодавець матиме право перевірити, в тому числі за посередництвом уповноваженої на це особи, документацію, що підтверджує правдивість здійсненого підрахунку вартості продажу, представленого орендарем. На вимогу орендодавця орендар зобов'язаний представити орендодавцю результати перевірки реєстраторів розрахункових операцій, що підтверджують обороти у приміщенні за звітній розрахунковий період, здійсненої незалежним аудитором (аудиторською фірмою). Орендодавець зобов'язаний попередити орендаря не менше ніж за три дні про планову перевірку документів.

Згідно п. 5.11 договору орендар зобов'язується сплатити орендодавцю орендну плату на час адаптації приміщення, визначену у додатку № 1 пункт J, яка становить оплату за використання приміщення за період від дня передачі приміщення до дня відкриття приміщення орендаря, а також становить оплату з приводу наданих орендодавцем на користь орендаря послуг технічного пілотування та послуг, якими орендар користується під час здійснення робіт з пристосування приміщення, а, зокрема, витрати на: 1) електроенергію, б) прибирання спільних частин, в) користування водою, г) охорону, д) вивіз сміття, а також заздалегідь визначену оплату, яка покриває видатки на промоцію та рекламу Торгового центру.

Відповідно до п. 13.3 договору орендар зобов'язаний оплатити всі додаткові роботи, визначені у технічній документації та замовлені відповідно до положень, що містяться в ній.

Відповідно до пунктів 17.13, 17.14 договору невід'ємну частину договору оренди становитимуть наступні додатки: Додаток № 1: Конкретні умови договору оренди, додаток № 2: План приміщення разом з розташуванням в межах Торгової галереї Торгового центру; Додаток № 3 Правила внутрішнього розпорядку Торгового центру: Додаток № 4: Технічна документація для орендарів, Додаток № 5: Умови банківської гарантії. Сторони заявляють, що зі змістом вищевказаних додатків вони ознайомились перед підписанням договору і на їх включення до змісту договору висловлюють згоду.

Дослідивши умови вищевказаних пунктів договору оренди від 30.07.2010 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність ФОП ОСОБА_4 наявності жодної з обставин, передбачених ст. 203 ЦК України, що свідчили б про недійсність пунктів 5.9, 5.11, 13.3, 17.13, 17.14 договору та, відповідно, про відсутність законних підстав для стягнення з ТОВ „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 10921,86 грн.

Стосовно посилань скаржника на порушення судом ст. ст. 4-2, 65 ГПК України, колегія суддів зауважує, що ФОП ОСОБА_4 не доведено порушення судом вказаних норм процесуального права.

Згідно ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відтак, виходячи з викладених норм процесуального права, суддя вчиняє дії по підготовці справи до розгляду тільки в необхідних випадках та відкладає розгляд справи в разі неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Доказів наявності необхідних випадків та неможливості вирішення спору в засіданні від 29.10.2012 року скаржником не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2012 року по справі № 5017/2424/2012 скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про стягнення 116871,03 грн. та в частині стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 2337,13 грн. судового збору.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" - відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2012 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 1254,99 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу з зазначенням реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 25.01.2013 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк