Постанова № 28826655, 17.01.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. Справа № 5004/1041/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 01.10.12 р. у справі №5004/1041/12

за позовом Прокурора Луцького району в інтересах держави в особі Торчинської селищної ради

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління держкомзему у Луцькому районі Волинської області

про звільнення тимчасово зайнятої земельної ділянки

за участю представників:

позивача - не з"явився

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 07.09.2012р.)

третьої особи - не з"явились:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.10.2012р. (суддя Сур"як О.Г.) задоволено позов прокурора Луцького району в інтересах держави в особі Торчинської селищної ради до фізичної особи підприємця ОСОБА_1. Зобов"язано підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити від торгового кіоску земельну ділянку загальною площею 5м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та повернути Торчинській селищній раді (Волинська область, Луцький район, смт. Торчин, вул.Незалежності, 103, код 04333158) цю земельну ділянку, привівши її у попередній стан.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 03 жовтня 2012р. у справі №5004/1041/12 скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора Луцького району відмовити.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зокрема зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 19.01.2007р. Торчинською селищною радою Луцького району в особі голови Кревського Ю.М. та підприємцем ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Торчинської селищної ради від 26.12.2006р. №7/34 укладено договір оренди землі, відповідно до якого передано підприємцю ОСОБА_1 в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для обслуговування торгового кіоску загальною площею 5 м.кв. (п.п. 1,2,3).

Пунктами 8, 9 договору передбачено, що договір укладено на 1 рік. Закінчення строку дії договору - 19 січня 2008р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендна плата вносить орендарем у грошовій формі та розмірі 180,00грн. на рік.

15.06.2011р. проведеною перевіркою дотримання вимог земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у Луцькому районі Боярчук В.А. встановив, що на момент перевірки підприємець ОСОБА_1 продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору оренди від 19.01.2007р. без правовстановлюючих документів та сплати платежів за землю, про що було складено відповідний акт.

Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель 15.06.2011р. виносився припис №58 підприємцю ОСОБА_1 з вимогою усунути порушення земельного законодавства до 15.07.2011р.

Крім того, 15.06.2011р. відносно підприємця ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушенням передбачене ст.54 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За наслідками його розгляду постановою інспектора управління держкомзему у Луцькому районі від 29.06.2011р. ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за порушення строків повернення земельної ділянки до земель запасу селищної ради після закінчення терміну дії договорів, тобто скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.54 КУпАП і накладено штраф в розмірі 170грн.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 21.10.2011р. у справі №2-а-7846/11 за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету земельних ресурсів, управління Держкомзему у Луцькому районі про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в позові відмовлено.

26.10.2011р. державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у Луцькому районі провів перевірку виконання винесеного ним припису від 15.06.2011р. №58 та встановив, що у встановлений строк порушення не були усунуті. Державний інспектор 26.10.2011р. вдруге виніс припис щодо підприємця №107 ОСОБА_1 про забезпечення виконання припису державного інспектора з контролю за виконанням та охороною земель від 15.06.2011р. №58, встановивши строк виконання припису до 10.11.2011р.

26.10.2011р. було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст.188-5 КУпАП та за наслідками його розгляду 08.11.2011р. ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 153 грн.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 27.02.2012р. у справі №2а-10211/11/0308 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держкомзему у Луцькому районі про скасування постанови №43 від 08.11.2011р. про притягнення до адміністративної відповідальності в позові відмовлено.

Судом встановлено, що на час розгляду справи підприємець ОСОБА_1 продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди від 19.01.2007р. без правовстановлюючих документів та сплати платежів за землю, що підтверджується довідкою Торчинської селищної ради №425 від 28.09.2012р.

Згідно ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право на оренду і відповідне користування земельною ділянкою виникає на підставі договору оренди, укладеного у встановленому законом порядку, за яким між сторонами виникають відповідні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в ред. 07.02.2010р.) визначено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Договір оренди від 19.01.2007р. є строковим і не передбачає автоматичного продовження строку дії договору оренди земельної ділянки за відсутності заперечень з боку орендодавця, у разі продовження користування земельною ділянкою орендарем після закінчення терміну його дії. Термін дії договору закінчився 19.01.2008р.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

Відповідно до п. 34 ст.26, п.2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Торчинської селищної ради №16/7 від 22.01.2008р. відмінено рішення Торчинської селищної ради від 18.12.2007р. №15/30 "Про передачу земельної ділянки в оренду підприємцю ОСОБА_1". На час розгляду справи судом першої інстанції, рішення уповноваженого органу про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки відсутнє.

Оскільки, необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що зобов'язання органу місцевого самоврядування, укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення органу місцевого самоврядування є порушенням його права, передбаченого Конституцією України.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п.21 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Оскільки договір оренди земельної ділянки від 19.01.2007р. припинив свою дію 19.01.2008р., а інших доказів на підтвердження наявності права користування спірною земельною ділянкою відповідачкою не було надано, то остання безпідставно займає земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_2.

Згідно ч. ч. 1,4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Відповідно до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 211 вказаного Кодексу громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі статтею 1 Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Враховуючи те, що договір оренди землі від 19.01.2007р. припинив свою дію 19.01.2008р. та те, що відповідач не звільнив земельну ділянку, загальною площею 5м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог прокурора.

Доводи апелянта щодо бездіяльності Торчинської селищної ради, яка відповідно до її рішення №31/8 від 02.10.2009р. не здійснила відведення земельної ділянки, як для ринку для здійснення торгівлі продовольчими і не продовольчими товарами, не є предметом розгляду у даній справі та можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Апелянт не надав доказів вжиття заходів для вирішення цього питання у порядку, встановленому чинним законодавством.

Враховуючи викладене, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів не вбачає.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2012р. апелянту зменшено розмір сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги до 150грн. та відстрочено його сплату до 10.01.2013р. На день судового розгляду доказів сплати збору скаржник не надав, у зв"язку з чим вказана сума підлягає стягненню з скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 01.10.12 р. у справі №5004/1041/12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 01.10.12р. у справі №5004/1041/12 залишити без змін.

3. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 150грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.