Постанова № 28826307, 22.01.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. Справа № 10/36/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідачів:

- ПП "Промбудреєстр": не з'явився

- ПАТ "ІМЕКСБАНК": Савишена О.Б. - представника за довіреністю від 31.05.2012р. №310512

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від 19.11.12 р. у справі № 10/36/2012/5003 (суддя Даценко М.В.)

за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Вінниця

до

- Приватного підприємства "Промбудреєстр", м.Вінниця

- Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", м.Одеса

про визнання недійним договору іпотеки від 10.07.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.11.2012р. у справі №10/36/2012/5003 відмовлено в задоволенні позову підприємця ОСОБА_2 до ПП "Промбудреєстр" про визнання недійсним договору іпотеки від 10.07.2008р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- висновок суду, що довідка-характеристика від 14.05.2008р., видана КП «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації», та рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» від 19.05.2008р. підтверджують виділення належної відповідачу частки в натурі з припиненням спільної часткової власності щодо 3/1000 часток нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1, а тому вказане майно може бути предметом іпотеки, є передчасним та суперечить матеріалам справи;

- згідно з приписами ч.2 ст.220 ЦК України розгляд спорів з приводу визнання права власності на об'єкти нерухомості, що потребують нотаріального посвідчення не належить до компетенції третейського суду, а тому, з огляду на відсутність рішення компетентного суду про виділення майна в натурі з припиненням права спільної часткової власності, спірне майно (предмет іпотеки) досі перебуває у спільній частковій власності кількох осіб;

- матеріали справи не містять належних доказів, якими підтверджується, що частка майна, яку придбав відповідач згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2007р. у розмірі 3/1000, зареєстровано як окремий об'єкт нерухомості в порядку ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки відповідні докази, зокрема, довідка або витяг з Державного реєстру прав про закриття реєстраційного номеру об'єкта за адресою: АДРЕСА_1, його скасування та відкриття для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна нового розділу у Державному реєстрі прав по кожному з утворених об'єктів та присвоєння їм нового реєстраційного номера, відсутні;

- посилання суду на преюдиційність висновків, встановлених у справах №2/127/2011/5003 та №14/8/2012/5003, є необґрунтованим, оскільки у вищевказаних справах сторони та предмети різні, тому висновок суду, що факт виділення в натурі майна є встановленим на підставі даних, зазначених у наведених судових рішенням є незаконним;

- відмова суду в задоволенні клопотань позивача про залучення до участі в справі в якості третьої особи приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, яка посвідчувала оспорюваний договір іпотеки, та витребування від Вінницького міського БТІ матеріалів інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також виклику в судове засідання представника Вінницького міського БТІ для дачі пояснень щодо вказаної інвентаризаційної справи, призвело до порушення принципу всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

ПАТ "Імексбанк" у письмовому відзиві заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Вінницької області від 19.11.2012р. законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ПП "Промбудреєстр" не скористалося правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представники позивача та ПП "Промбудреєстр" в засідання суду не з'явилися.

22.01.2013р. на адресу суду від ПП "Промбудреєстр" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що керуючий санацією підприємства знаходиться у відрядженні в м.Києві.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача та ПП "Промбудреєстр", належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, а також той факт, що клопотання ПП "Промбудреєстр" не підтверджене належними доказами, судова колегія відхилила останнє та розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та ПП "Промбудреєстр".

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Імексбанк", обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2008р. на забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №98 від 10.07.2008 АКБ "Імексбанк" (іпотекодержатель) та Приватне підприємство "Промбудреєстр" (далі - іпотекодавець) уклали договір іпотеки, згідно п.1.1 якого цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 98 від 10 липня 2008р., який укладено між іпотекодержателем та фізичною особою ОСОБА_4, а також усіх додаткових договорів/угод до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі. Кредит, було надано ОСОБА_4 на наступних умовах: сума кредиту - 2000000 грн. на строк до 08.07.2011р. із сплатою 28 % річних (а.с.11-13, 95-99).

Згідно п.1.3 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: 3/1000 частки нежитлової будівлі (виділена в натурі частка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка складається у цілому з приміщень, зазначених в схематичному плані літерами приміщень літ. № 2- 3-й поверх - пр. № 301, пр. з № 340 по № 360 (387), пр.361; загальною площею 399,8 кв.м., який належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу від 20.12.2007 р. за реєстровим номером 13557, та зареєстрованого Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 11 додаткову за реєстровим №399 24 грудня 2007 року.

Договір іпотеки також містить умови щодо гарантій (розділ 2), прав та обов'язків ПАТ "Імексбанк" та ПП "Промбудреєстр" (розділи 3, 4), порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (розділ 5), застереження про задоволення вимог ПАТ "Імексбанк" (розділ 6), строк дії договору (розділ 7), відповідальність сторін (розділ 8).

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за номером 2058.

04.10.2012р. підприємець ОСОБА_2 - власник 1/200 нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (частка складається з частини корпусу №3 літера №2: на І поверсі приміщення з №127 по №154, загальною площею 366,8 кв.м.; на ІІ поверсі приміщення з №234 по №247 загальною площею 405,7 кв.м.; загальна площа - 772,5 кв.м.), звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 10.07.2008р. (а.с.2-5).

Позов мотивовано тим, що на момент укладення спірного договору іпотеки згоди всіх співвласників нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не було, тобто договір укладений з порушенням приписів ч.2 ст.6 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.11.2012р. відмовлено в задоволенні позову підприємця ОСОБА_2 до ПП "Промбудреєстр" про визнання недійсним договору іпотеки від 10.07.2008р. (а.с.67-69).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову у позові з огляду на таке.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 203 ЦК України, зокрема, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частина 2 ст.583 ЦК України визначає, що заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку", зокрема, передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Як встановлено ст. 317 ЦК України, право розпорядження майном належить власникові.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як зазначено в п.1.3. договору іпотеки, в іпотеку передано належне іпотекодавцю нерухоме майно, яке виділено в натурі, зареєстроване в КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", реєстрова книга №11, за реєстровим №399 24.12.2007р. Поряд з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на п.2.1.4. договору іпотеки, в якому зазначено, що предмет іпотеки не знаходиться у спільній частковій власності, не є часткою, паєм.

Наведене підтверджується й доданими позивачем до позовної заяви копією реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна від 24.12.2007р., в якому вказано, що 3/1000 виділених в натурі часток нежитлової будівлі у АДРЕСА_1 зареєстровано за ПП "Промбудреєстр" на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2007р., згідно якого ПП "Промбудреєстр" придбало у ТОВ "Енерготерм" 3/1000 частки нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, копіями цього договору та витягу з Державного реєстру правочинів №5185353 від 20.12.2007р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25754094 від 01.04.2010р. (а.с.14-16).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обґрунтовуючи позов, підприємець ОСОБА_2, посилаючись на ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку», ч.1 ст.385 ЦК України, зазначає, що спірним договором порушено його право, оскільки 3/1000 частки нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ПП "Промбудреєстр" та іншим співвласниками, а він є одним із співвласників даного майна, однак згоди на передачу в іпотеку вказаного вище майна він та інші співвласники не давали.

Проте, такі доводи не знаходять підтвердження.

Так, доданим до позовної заяви реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, виданим 21.04.2004р. Вінницьким БТІ (а.с.17) стверджується, що за приватним підприємцем ОСОБА_2 на праві приватної власності зареєстрована 1/200 частка об'єкта №17 по АДРЕСА_1, що складається з частки корпусу №3 літера №2: на І поверсі приміщення з №127 по №154, загальною площею 366,8 кв.м.; на ІІ поверсі приміщення з №234 по №247 загальною площею 405,7 кв.м.; загальна площа - 772,5 кв.м.

Судом встановлено, що передане в іпотеку згідно договору від 10.07.2008р. майно ПП "Промбудреєстр" і майно позивача лише розташовані в одній нежитловій будівлі АДРЕСА_1 та не є спільною власністю.

Відповідно, в силу ст.33 ГПК України, позивачем не доведено порушення його права у зв'язку з укладенням спірного договору іпотеки від 10.07.2008р.

Крім того, згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із ст.ст. 4, 10, 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, ратифікованих Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і у межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральними засадами суспільства.

В п.7 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать, що на момент укладення договору іпотеки частка майна - 3/1000 частки нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було виділено в натурі, а право власності ПП "Промбудреєстр" було зареєстровано належним чином, що, крім зазначених вище доказів, також підтверджується рішенням реєстратора № 505 від 06.06.2008 року та довідкою - характеристикою № 5487 від 14.05.2008 року, виданих КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (а.с.35-41).

Таким чином, позивачем не доведено наявність порушень ч.1 ст.385 ЦК України, яка, слід зазначити, стосується власності житлових будівників, квартир, ч.2 ст.6 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає, що майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників; співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, при укладенні 10.07.2008р. АКБ "Імексбанк" та ПП "Промбудреєстр" договору іпотеки.

Відтак, судом не встановлено порушень при укладенні оспореного договору іпотеки, з якими закон пов"язує визнання правочинів недійсними.

Окремо слід зазначити, відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судова колегія погоджується з доводами скаржника, що факти, встановлені рішеннями господарського суду Вінницької області у справах №14/8/2011/5003, №2/127/2011/5003, не є преюдиційними, оскільки позивач у даній справі не брав участі у вказаних вище справах.

Проте, такий висновок не впливає на вирішення спору по суті, оскільки наявні у матеріалах справи докази спростовують доводи позивача, що передане в іпотеку згідно спірного договору майно є спільною власністю.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотань позивача про залучення до участі в справі в якості третьої особи приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, яка посвідчувала оспорюваний договір іпотеки, та витребування від Вінницького міського БТІ матеріалів інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також виклику в судове засідання представника Вінницького міського БТІ для дачі пояснень щодо вказаної інвентаризаційної справи, призвело до порушення принципу всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не приймаються судовою колегією до уваги, з огляду на таке.

Згідно ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У даному випадку не вбачається, що рішення суду у справі №10/36/2012/5003 може вплинути на права і обов'язки приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, яка посвідчувала оспорюваний договір іпотеки.

Крім того, відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Слід зазначити, у матеріалах справи було достатньо доказів для прийняття рішення по суті.

Решта доводів апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та ґрунтуються на чинному законодавстві.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про відмову у позові, а тому оскаржене рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 19.11.2012р. у справі №10/36/2012/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Вінниця - без задоволення.

2. Справу №10/36/2012/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи,

2-4 - сторонам,

5 - в наряд.