Рішення № 28823438, 17.01.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2013 Справа № 18/2250/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", пров. Луговий, 11, м. Миргород, Полтавська обл., 37600

про стягнення 100 461,35 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Новицька Т.А., довіреність № 782 від 22.10.2012 р.

17.01.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ про стягнення з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", м. Миргород 100 461,35 грн. штрафних санкцій, що нараховані за порушення відповідачем умов укладеного між сторонами 30.09.2011 р. Договору купівлі-продажу природного газу № 14/2587/11, з яких : 62 495,00 грн. штраф, 28 137,76 грн. пеня, 5 438,56 грн. 3% річних та 4 390,03 грн. інфляційні нарахування.

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, його явка в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання.

У попередньому судовому засіданні представник позивача повідомив суд, що позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 1035 від 06.12.2012 р. (вх. № 16583д від 12.12.2012 р.) просить суд зменшити розмір пені та штрафу до 10%. Суд задовольнив дане клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (представника позивача у минулому судовому засіданні), оцінивши надані докази, суд,

встановив:

30.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (покупець) укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2587/11 (далі - Договір, а.с. 8-13), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п. 1.2 Договору);

- продавець передає покупцю в період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. газ в обсязі 15 490,00 тис. куб.м., в тому числі по місяцях (тис. куб.м.) : жовтень 2011 р. - 1030,0; листопад 2011 р. - 1250,0, грудень 2011 р. - 1750,0, січень 2012 р. - 1950,0, лютий 2012 р. - 2150,0, березень 2012 р. - 1700,0, квітень 2012 р. - 800,0, травень 2012 р. - 200,0, червень 2012 р. - 150,0, липень 2012 р. - 150,00, серпень 2012 р. - 140,0, вересень 2012 р. - 190,0, жовтень 2012 р. - 1030,0, листопад 2012 р. - 1250,0 та грудень 2012 р. - 1750,0 (п. 2.1. Договору);

- ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 1 091,00 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього 1 309,20 грн. (п. 5.2 Договору);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий обсяг газу здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору);

- в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. (п. 6.3 Договору);

- у випадку порушення покупцем умов п. 6.1. Договору (щодо оплати) останній зобов'язується сплатити продавцю (крім сум заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від простроченої суми платежу (п. 7.2 Договору);

- цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 р. до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1 Договору).

Між сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору поставки, а саме : № 1 від 11.10.2011 року, № 2 від 03.01.2012 року та № 3 від 19.01.2012 року, згідно яких сторони змінювали, зокрема, ціну газу, а саме :

1) з 11.10.2011 р. ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 1 091,00 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього 1 309,20 грн..

З 11.10.2011 р. ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка використовується релігійними організаціями становить 1 248,74 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 248,74 грн., крім того ПДВ : на газ -0%, на послуги з транспортування - 20% (60,46 грн.), всього 1 309,20 грн. (п. 1 Додаткової угоди № 1 до Договору);

2) з 01.01.2012 р. ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 1 091,00 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього 1 309,20 грн..

З 01.01.2012 р. ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка використовується релігійними організаціями становить 1 248,08 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 248,08 грн., крім того ПДВ : на газ -0%, на послуги з транспортування - 20% (61,12 грн.), всього 1 309,20 грн. (п. 1 Додаткової угоди № 3 до Договору),

а також реквізити призначення платежу.

Факт передачі продавцем та прийняття покупцем природного газу за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року включно на загальну суму 1 304 781,47 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме : № б/н від 31.10.2011 р., № б/н від 30.11.2011 р., № б/н від 31.12.2011 р., № б/н від 31.01.2012 р., № б/н від 29.02.2012 р., № б/н від 31.03.2012 р., № б/н від 30.04.2012 р., (а.с. 17-24).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманого ним природного газу в сумі 1 304 781,47 грн. з порушенням строків встановлених п. 6.1 Договору. Дана обставина не спростовується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012 р. позивач звертався до відповідача з вимогою № 26/2-134-12 про сплату останнім штрафних санкцій (а.с. 31). Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист (а.с.26).

На момент звернення з даним позовом до суду та винесення даного судового рішення, відповідачем не здійснено оплату штрафних санкцій за несвоєчасну оплату вартості отриманого ним природного газу. Дана обставина позивачем визнається.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 100 461,35 грн. штрафних санкцій, що нараховані за порушення відповідачем умов укладеного між сторонами 30.09.2011 р. Договору купівлі-продажу природного газу № 14/2587/11, з яких : 62 495,00 грн. штраф, 28 137,76 грн. пеня, 5 438,56 грн. 3% річних та 4 390,03 грн. інфляційні нарахування.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо передання ним природного газу відповідачеві. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар з порушенням встановлених у Договорі строків. Дана обставина відповідачем визнається.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 359,36 грн. (3% річних) та 4 390,03 грн. (інфляційні нарахування) за період з 15.11.2011 р. по 07.03.2012 р. (з урахуванням часткових проплат та невірне визначення позивачем моменту виникнення 30 денного строку прострочення оплати) розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5")).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення замовником умов п. 6.1. Договору поставки (щодо оплати) останній зобов'язується сплатити постачальнику (крім сум заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від простроченої суми платежу

При укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 28 137,76 грн. пені та 62 495,00 грн. штрафу з 15.11.2011 р. по 07.03.2012 р., суд прийшов до висновку, що відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України останні є правомірними в частині стягнення з відповідача 27 726,18 грн. пені та 61 613,00 грн. штрафу з 15.11.2011 р. по 07.03.2012 р. (з урахуванням моменту виникнення заборгованості та часткових проплат) (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10%, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню за наступного мотивування.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Матеріали справи та надані відповідачем пояснення свідчать про те, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і надає послуги централізованого опалення та постачання гарячої води для населення, установ і організацій. Джерелом розрахунків за спожитий відповідачем природний газ є розрахунки споживачів за надані відповідачем послуги та субвенції з бюджетів різних рівнів на погашення різниці у тарифах на теплову енергію.

Тарифи на послуги централізованого водовідведення згідно з п. 4, п. 12 ст. 5 Закону України № 1875-ІV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) встановлює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг. Відповідно до Закону України "Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг" до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України функції державного регулювання у сфері централізованого водовідведення виконує Національна комісія регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ). Згідно ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Відповідач посилається на те, що порушення ним термінів оплати отриманого ним природного газу було спричинено наявністю заборгованості населення перед відповідачем, а також різниці у тарифах на теплову енергію, яка відшкодовується з бюджету. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копією розрахунку різниці між фактичною втратою природного газу та передбаченою в тарифах на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води для населення за 2011-2012 рр.. та Довідкою про заборгованість населення за послуги теплопостачання станом на 01.12.2012 р..

Крім того, згідно наданих відповідачем звітів про фінансовий стан підприємства, останнє знаходиться у важкому фінансовому стані та станом на 01.10.2012 року несе збитки від реалізації послуг по теплопостачанню.

Суд приймає до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором, а саме той факт, що незважаючи на збиткову діяльність відповідач забезпечив 100-відсоткову оплату за отриманий газ. Застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 89 339,18 грн. може привести до погіршення фінансового стану Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", яке забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в місті Миргород та Миргородському районі.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача частково та з метою захисту інтересів кредитора від інфляційних процесів в економіці зменшити розмір пені до 10%.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 2 772,62 грн. пені та 6 161,30 грн. штрафу, в частині стягнення з відповідача 24 953,56 грн. пені та 56 333,70 грн. штрафу у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 78, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (пров. Луговий, 11, м. Миргород, Полтавська обл., 37600), код ЄДРПОУ 25682207 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001), код ЄДРПОУ 20077720 - 2 772,62 грн. пені, 6 161,30 грн. штрафу, 5 359,36 грн. 3% річних, 4 390,03 грн. інфляційних нарахувань та 2 009,23 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 24 953,56 грн. пені та 56 333,70 грн. штрафу відмовити.

Повне рішення складене 22.01.2013 р..

Суддя Ківшик О.В.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.