Рішення № 28816412, 09.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.13 Справа № 5015/4579/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології", с. Зарічне

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м. Дрогобич

про стягнення 11 918 грн. 43 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Залицайло М.С.

Представники:

від позивача: Кротов В. Є., представник (довіреність № 13/3 від 25.10.2012 р.);

від відповідача: Костишак В.М., представник (довіреність №120100 від 04.09.2012 р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології", с. Зарічне звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м. Дрогобич про стягнення 11 918 грн. 43 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.11.2012 р. призначив розгляд справи на 19.11.2012 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалась перерва. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити з підстав, викладених в позовній заяві. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про абонентське обслуговування котельні. Позивач по цьому договору надав відповідні послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт. Однак, відповідач, незважаючи на неодноразові звернення позивача, свої зобов'язання щодо оплати вартості послуг не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 11 000 грн. 00 коп. За порушення строків оплати вартості послуг відповідачу нараховано 353 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 567 грн. 07 коп. 3% річних. Таким чином, просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11 918 грн. 43 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що вартість сервісного обслуговування відповідач повинен був перераховувати щомісячно до 25 числа поточного місяця на підставі актів виконаних робіт. Таким чином, право вимоги у позивача виникало 26 числа кожного місяця 2009 р. Враховуючи те, що позовна заява була подана позивачем 31.10.2012 р., то позивач пропустив строк загальної позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з січня по жовтень 2009 р. включно, а тому сума заборгованості в розмірі 10 000 грн. 00 коп. стягненню не підлягає. Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Оскільки в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсутня дата та місце його складення та підписання, відсутнє прізвище особи, яка підписала акти від імені відповідача, останні не відповідають вимогам чинного законодавства України, а отже не можуть братися судом до уваги як докази. Таким чином, на думку представника відповідача, позовні вимоги безпідставні та до задоволення не підлягають.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяви про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 09.01.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення підписано 14.01.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

1 січня 2009 р. між ТзОВ "Енергозберігаючі технології" (виконавець) та ВАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", правонаступником якого є ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (замовник) було укладено договір №со-0101/62 абонентського обслуговування котельні.

За цим договором замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов'язання здійснювати абонентське сервісне обслуговування котельні ВАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" у м. Дрогобич.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість абонентського сервісного обслуговування обладнання визначається в залежності від кількості одиниць і потужності обладнання, а також видів технічного обслуговування і становить 12 000 грн. 00 коп. у період з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р.

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач надав послуги на загальну суму 11 000 грн. 00 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0130/03 від 30.01.2009 р., №ОУ-0203/23 від 03.02.2009 р., №ОУ-0302/09 за березень 2009 р., №ОУ-0424/13 за квітень 2009 р., №ОУ-0525/21 за травень 2009 р., №ОУ-0624/21 за червень 2009 р., №ОУ-0724/21 за липень 2009 р., №ОУ-0825/21 за серпень 2009 р., №ОУ-0924/21 за вересень 2009 р., №ОУ-1026/21 за жовтень 2009 р., №ОУ-1126/26 за листопад 2009 р., Послуги були надані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаних документах та скріпленням їх печаткою.

Згідно п. 3.3. договору замовник перераховує виконавцю суму, що вказана в п. 3.1. на протязі 12-ти місяців шляхом безготівкового переказу до 25 числа поточного місяця.

Пунктом 7.1. договору передбачено термін дії договору з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р.

У зв'язку із простроченням оплати заборгованості, позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу за вих. №48-к від 03.02.2011 р., в якій вимагав оплатити заборгованість по договору №со-0101/62 від 01.01.2009 р. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за надані послуги не виконав, на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 000 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в розмірі 353 грн. 36 коп., 3% річних в розмірі 565 грн. 07 коп.

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача на позов з огляду на наступне.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Як зазначалося вище, умовами договору передбачено, що вартість абонентського сервісного обслуговування обладнання становить 12 000 грн. 00 коп. у період з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р. та підлягає оплаті шляхом безготівкового переказу на протязі 12-ти місяців до 25 числа поточного місяця.

В той же час, умовами договору не встановлено, що загальна вартість абонентського обслуговування в розмірі 12 000 грн. 00 коп. сплачується періодичними платежами, як і не визначено конкретного розміру щомісячного платежу.

Також умовами договору не встановлено, що оплата вартості абонентського обслуговування здійснюється згідно актів виконаних робіт, не встановлено періодичності складення таких актів.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що вартість вузлів, деталей та запірної арматури обладнання, що вийшли з ладу, та роботи по їх заміні оплачуються замовником на протязі 3-х днів після затвердження ним відповідного акту.

Таким чином, оформлення результату робіт актом вимагається лише щодо певної категорії робіт, які виходили за межі абонентського сервісного обслуговування обладнання Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем роботи по заміні вузлів, деталей та запірної арматури обладнання не проводилися.

З наведеного випливає, що відповідач зобов'язаний був сплатити, а позивач, відповідно, вимагати оплати всієї суми вартості наданих послуг протягом січня 2009 р. - грудня 2009 р. включно, але в будь-якому разі кінцевий строк оплати завершився 25 грудня 2009 р.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була подана позивачем 01.11.2012 р., що в свою чергу спростовує доводи відповідача про пропуск позовної давності.

Представником відповідача також зазначено, що підстав для стягнення заборгованості за надані послуги немає, оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть слугувати доказами у даній справі. На думку представника відповідача, зазначені акти не містять обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням про документальне забезпечення підписів у бухгалтерському обліку.

Позивачем подано первинну документацію, що підтверджує факт прийняття виконаних робіт, а саме акти №ОУ-0130/03 від 30.01.2009 р., №ОУ-0203/23 від 03.02.2009 р., №ОУ-0302/09 за березень 2009 р., №ОУ-0424/13 за квітень 2009 р., №ОУ-0525/21 за травень 2009 р., №ОУ-0624/21 за червень 2009 р., №ОУ-0724/21 за липень 2009 р., №ОУ-0825/21 за серпень 2009 р., №ОУ-0924/21 за вересень 2009 р., №ОУ-1026/21 за жовтень 2009 р., №ОУ-1126/26 за листопад 2009 р.

Позивачем та відповідачем без жодних зауважень та застережень підписано та завірено печатками вищевказані акти здачі-прийняття робіт. В той же час відповідачем не доведено, що вищевказані первинні документи у зв'язку з наведеними відповідачем порушеннями не приймалися останнім до бухгалтерського обліку.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п. 3.4.1. Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 р. №17, яка була чинною на момент оформлення актів, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Відповідачем не подано доказів того, що ним було втрачено печатку підприємства, а також доказів повідомлення правоохоронних органів про втрату (незаконне заволодіння) печатки чи вчинення службового підлогу.

Таким чином, відтиск печатки відповідача на спірних актах свідчить, що акти підписані уповноваженою особою.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Оскільки чинним законодавством України не встановлено, що відсутність дати та місця складення на первинній документації зумовлює її недійсність, твердження представника відповідача про неналежність такого доказу є безпідставним та необґрунтованим. Таким чином, відсутність дати оформлення, вказівки на місце складення актів здачі-прийняття робіт не тягне за собою недійсність таких актів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 11 000 грн. 00 коп. основного боргу, 353 грн. 36 коп. втрат від інфляції, 565 грн. 07 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, Львівська область (ідентифікаційний код 00240158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології", с. Зарічне, Жидачівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 20808038) 11 000 грн. 00 коп. основного боргу, 353 грн. 36 коп. втрат від інфляції, 565 грн. 07 коп. 3% річних, 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.