Ухвала суду № 28801466, 22.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року м. Київ К/9991/19913/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є.(доповідач), Голяшкіна О.В., Харченка В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" та Запорізької митниці на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі №2а-7403/10/0870 за позовом відкритого акціонерного товариства "Запорожкокс" до Запорізької митниці, за участю прокурора Запорізької області, про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2010 року ВАТ «Запорожкокс»(в процесі розгляду справи якого було замінено на ПАТ "Запоріжкокс") звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці, в якому просить:

визнати протиправним та скасування рішення Запорізької митниці №112000006/2010/000243/1 від 29 березня 2010 року про визначення митної вартості товарів;

зобов'язати відповідача визначити митну вартість смоли кам'яновугільної по ВМД №112030000/0/008089 від 30 березня 2010 року за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені товарів по ВМД №112030000/0/008089 від 30 березня 2010 року з урахуванням того, що митна вартість смоли кам'яновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються за ціною 4879, 60 російських рублів за одну тонну смоли кам'яновугільної.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення митниці №112000006/2010/000243/1 від 29 березня 2010 року про визначення митної вартості товарів. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

В касаційній скарзі митниця просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між ВАТ «Запорожкокс»та ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат»був укладений контракт на постачання смоли кам'яновугільної №153/804-10-7204 від 07.12.2009.

На підставі зазначеного контракту, позивачем для митного оформлення товару була подана вантажна митна декларація №112030000/0/007731 та декларація митної вартості №112030000/0/007731 від 26.03.2010 за формою ДМВ-1, згідно якої позивачем митна вартість товару була визначена за методом №1, тобто за методом оцінки митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митна вартість товару була визначена з розрахунку 4879,60 російських рублів за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у зовнішньоекономічному контракті на умовах поставки БАР - станція Соловей Південно-східної залізниці Російської Федерації, кордон Російська Федерація - Україна, прикордонна станція згідно Інкотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані наступні документи:

декларація митної вартості №112030000/0/007731 від 26.03.2010;

облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС») №11203/1/97/00047 від 27.07.2009;

вантажні митні декларації (транзитні) №804050001/2010/127225 від 15.03.2010 та №804050001/2010/127232 від 16.03.2010;

накладні УМВС №АЕ734376 від 03.03.2010, №АК470097 від 13.03.2010,

сертифікати якості №1001536 від 02.03.2010, №1001768 від 12.03.2010,

рахунки (інвойси) №317937 від 02.03.2010, №321377 від 13.03.2010,

специфікація №3 від 11.02.2010 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

додаткова угода №3 від 25.02,2010 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

додаток №3 від 05.03.2010 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

додаток №1 від 07.12.2009 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

додаткова угода №2 від 11.02.2010 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

зовнішньоекономічний контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами за №3/08-08/00191224 від 19.01.2010;

додаток №2 від 18.03.2010 до ПМД №112030000/2010/005372 від 03.03.2010;

платіжне доручення в іноземній валюті №100033 від 24.02.2010;

експортна вантажна митна декларація №10109020/130310/0003600 від 13.03.2010;

експортна вантажна митна декларація №10109020/030310/0003064 від 03.03.2010.

29.03.2010 Запорізькою митницею винесено рішення №112000006/2010/000243/1 про визначення митної вартості за резервним методом №6 та визначено ціну товару у розмірі 8160,0 російських рублів. Згідно вказаного Рішення, при здійсненні митної оцінки використана наявна у митного органу інформація про вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україні і час експорту є максимально наближеним до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Запорізької митниці від 29.03.2010 позивач здійснив митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною відповідачем за методом №6, шляхом подання ВМД №112030000/0/008089 від 30.03.2010. При цьому, розмір митних платежів з податку на додану вартість, які підлягали сплаті, за ціною визначеною Запорізькою митницею за методом №6 склав -50 720,69грн. Позивачем по справі було сплачено митні платежі з податку на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням від 24 березня 2010 року №188128.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного Кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006.

Згідно абз. 23 ст. 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні: товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

МК України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).

Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 -у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте, таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що витребування додаткових документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Однак, в даному випадку позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів.

Окрім того, з рішення про визначення митної вартості товару за шостим методом не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Також слід зазначити, що у спірному рішенні митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст.3 Наказу Державної митної служби України від 24.06.2009 №602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України»,під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:

спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;

спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку,

інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;

цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Отже, база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо дослідження митним органом інших джерел, які можуть містити необхідну інформацію для визначення митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість рішення митного органу про визначення митної вартості товару.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Запорізьку митницю визначити митну вартість смоли кам'яновугільної по ВМД №112030000/0/008089 від 30.03.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартістю операції), то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про їх необґрунтованість, оскільки суд не може брати на себе функції органу, на який покладено обов'язок щодо перевірки митної вартості товару.

Щодо вимоги про зобов'язання Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД №112030000/0/008089 від 30.03.2010 з урахуванням того, що митна вартість смоли кам'яновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за ціною 4879,60 російський рублів за одну тону смоли кам'яновугільної, то слід зазначити, що відповідно до «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована у загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Крім того, відповідно до ст. 1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Мінфіна та Державної митної служби від 24.01.2006 №25/44, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Як встановлено судом, позивачем було самостійно та у добровільному порядку сплачено митні та інші обов'язкові платежі, які були визначені відповідно до оскаржуваного рішення.

Згідно п.7 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008 року, у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.

Зазначене рішення декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Таким чином, до виключної компетенції митних органів відноситься здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД №112030000/0/008089 від 30.03.2010 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" та Запорізької митниці - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: