Постанова № 28801056, 11.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2012 року 15 год. 17 хв. № 2а-6814/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представників: позивача - Гопкало О.В. (довіреність від 01.06.2012р. б/н), відповідача - Яфонкіна Є.А. (довіреність від 17.04.2012р. № 1536/9/10-034), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомПублічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2008 року № 0000042309/1, -В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Завод «Маяк» (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «Завод «Маяк»)(далі - ВАТ «Завод «Маяк», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (після реорганізації - Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби, далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 лютого 2008 року № 0000042309/1, № 0000032309/1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2008 року провадження в адміністративній справі № 4/174 в частині вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2008 року № 0000032309/1 закрито.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2008 року по справі № 4/174 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2008 року № 0000042309/1 в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 41 476, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25 965, 00 грн., а в решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року апеляційні скарги ДПІ та ВАТ «Завод «Маяк» задоволено частково, скасовано зазначену постанову суду першої інстанції від 03 липня 2008 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2012 року (№ К-49228/09, № К-50352/09) постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2008 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року по справі № 4/174 (№ 22-а-30252/08) скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу № 4/174 на новий розгляд до суду першої інстанції, посилався на те, що суди попередніх інстанцій: по-перше, не перевірили факти документального підтвердження позивачем витрат на суму 35 483, 00 грн., пов'язаних з технологічними втратами й технічно неминучим браком, а саме, суди не дослідили: класифікатори виробів з переліком операцій, де передбачено технологічні втрати й плановий брак; затверджені на Товаристві норми втрат (технологічних і від технічно неминучого браку) з посиланням на документ, на підставі якого ці норми розраховано; акт про брак або втрати, складений технічною службою підприємства; по-друге, достеменно не перевірили розрахунки позивача по авансовим внескам з податку на прибуток підприємств, фактичного дотримання позивачем порядку та строків внесення таких платежів до бюджету.

При цьому Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 05 квітня 2012 року вказав на хибність висновків ДПІ щодо обов'язку ВАТ «Завод «Маяк» включити до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості у розмірі 11 507, 00 грн. перед ЗАТ «Сонлюкс» і Приватним підприємцем Омельченко, як такі по яким сплинув строк позовної давності, та водночас підтвердив правильність наступних висновків відповідача: щодо обов'язку ВАТ «Завод «Маяк» включити до складу валового доходу у ІІІ-му кварталі 2005 року суму заборгованості перед Головним управлінням промислової політики КМДА у розмірі 128 500, 00 грн. як суму безповоротної фінансової допомоги; про безпідставність відображення позивачем у складі валових витрат за IV-ий квартал 2004 року - ІІ квартал 2007 року витрат на суму 24 799, 61 грн. на гарантійний ремонт товарів (гарантійну заміну товарів), проданих позивачем, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, без належного ведення обліку витрат такого роду.

В силу ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2012 року справу прийнято до провадження та присвоєно їй № 2а-6814/12/2670.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що висновки працівників ДПІ в Оболонському районі м. Києва, викладені в Акті «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Завод «Маяк» код ЄДРПОУ 14307423 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р.» від 14.01.2008р. за № 6/23-9-14307423, є безпідставними та за своїм змістом не відповідають чинному законодавству України.

Зокрема, ВАТ «Завод «Маяк» наголошувало на тому, що ним не були включені до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості у розмірах 128 500, 00 грн. та 11 507, 00 грн., у зв'язку з тим, що строк позовної давності за цими заборгованостями не закінчився. Також, відсутній факт завищення підприємством валових витрат на суму витрат 24 799, 00 грн. на гарантійний ремонт товарів (гарантійну заміну товарів), оскільки ВАТ «Завод «Маяк» у відповідності до вимог пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та наказу ДПА України «Про затвердження Порядку обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування)» від 27.06.1997р. № 203 здійснювався окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями. Відсутній факт завищення позивачем валових витрат на 35 483, 00 грн., що не пов'язані із здійсненням господарської діяльності, оскільки згідно норм пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду, у тому числі і витрати на виправлення технічно неминучого браку в межах встановлених норм, а на підставі того ж пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону витрати на виготовлення технічно неминучого браку понад встановлені норми можна включати до валових витрат.

Щодо заниження Товариством сум авансових внесків, нарахованих на суми дивідендів та прирівняних до них платежів на загальну суму 31 544, 00 грн. (в тому числі за ІІІ-ій квартал 2006 року на суму 13 151, 00 грн. і за І-ий квартал 2007 року - 18 393, 00 грн.) позивач зазначає наступне. Зобов'язання зі сплати авансового внеску податку на прибуток за ІІІ-и квартали 2006 року в сумі 13 151, 00 грн. виникло у Товариства в зв'язку із виплатою ним дивідендів на корпоративні права, що належать державі, згідно рішення Фонду держмайна України. Виплата дивідендів здійснена 18 липня 2006 року в сумі 52 605, 00 грн. Згідно даних позивача на зазначену дату у ВАТ «Завод «Маяк» обліковувалась переплата з податку на прибуток, а тому з урахуванням строків, визначених ст. 15 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підприємство мало права на повернення надмірно сплачених коштів. В зв'язку з цим, сплата авансового внеску в сумі 13 151, 00 грн. одночасно із виплатою дивідендів на державні корпоративні права окремим платежем не здійснювалася.

Крім того, перерахування авансових внесків у зв'язку із перерахуванням частини прибутку до бюджету відбувається в періоді, наступному за періодом, за наслідками якого визначена така частина прибутку. Таким чином, податковим органом під час проведення перевірки не враховано зазначені особливості сплати частини прибутку до бюджету.

Відповідач заперечував проти позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що в ході проведення документальної перевірки встановлено, що ВАТ «Завод «Маяк» при здійсненні господарської діяльності порушило вимоги пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5, пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, за даними бухгалтерського обліку підприємства станом на 30 червня 2007 року за кредитом рахунка 505 «Інші довгострокові позики» обліковується заборгованість перед Головним управлінням промислової політики в сумі 128 500, 00 грн., термін позовної давності якої минув, а за таких умов ця заборгованість зобов'язана була бути включена позивачем до складу валового доходу. Аналогічне порушення встановив щодо заборгованості на суму 11 507, 00 грн. Щодо завищення валових витрат на 24 799, 00 грн. на гарантійний ремонт товарів, то результатами перевірки встановлено, і це знайшло своє відображення в Акті перевірки, що належного обліку таких товарів не велося. Щодо валових витрат у сумі 35 483, 00 грн., то такі запаси втратили цінність та не можуть бути використані в господарській діяльності підприємства. Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської життєдіяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення, власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Оскільки таке майно знаходиться на підприємстві та обліковується в дебеті рахунку 24 «Брак у виробництві» з кредиту рахунків 20 «Виробничі запаси», 26 «Готова продукція», 23 «Виробництво», 80 «Матеріальні витрати», а відповідно до п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначені витрати не відкориговані, то в порушення вимог пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього Закону ВАТ «Завод «Маяк» задекларувало витрати в сумі 35 483, 00 грн., не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва провела виїзну планову перевірку ВАТ «Завод «Маяк» (код ЄДРПОУ 14307423) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р., за результатами якої було складено Акт від 14.01.2008р. за № 6/23-9-14307423.

Перевіркою правильності визначення ВАТ «Завод «Маяк» сум валового доходу і валових витрат за перевіряємий період встановлено заниження Товариством валового доходу на загальну суму 140 007, 00 грн. (в тому числі за 2005 рік - 128 500, 00 грн., за півріччя 2007 року - 11 507, 00 грн.) та завищення валових витрат на суму 59 566, 00 грн. (в тому числі за 2004 рік - 22 883, 00 грн., за 2005 рік - 15 544, 00 грн., за 2006 рік - 15 081, 00 грн., за півріччя 2007 року - 6 058, 00 грн., що в свою чергу призвело до:

- заниження податку на прибуток на загальну суму 81 156, 00 грн. (в тому числі за 2004 рік на суму 5 721, 00 грн., за 2005 рік - 36 011, 00 грн., за 11-ь місяців 2006 року - 10 450, 00 грн., за 2006 рік - 3 770, 00 грн., за півріччя 2007 року - 30 204, 00 грн.);

- завищення нарахованої суми податку на прибуток на загальну суму 28 467, 00 грн. (в тому числі за ІІІ-и квартали 2006 року на суму 11 021, 00 грн., за І-ий квартал 2007 року - 17 446, 00 грн.);

- заниження авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів на суму 31 544, 00 грн. (в тому числі за ІІІ-и квартали 2006 року на суму 13 151, 00 грн., за І-ий квартал 2007 року - 18 393, 00 грн.);

- завищення авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів за півріччя 2007 року на суму 7 420, 00 грн., внаслідок допущення платником податків наступних порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

- не включення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості в розмірі 128 500, 00 грн. (сума отриманої фінансової допомоги), термін позовної давності по якій минув;

- не включення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості в розмірі 11 507, 00 грн. (в тому числі сум отриманої фінансової допомоги у розмірах 4 207, 00 грн. та 7 300, 00 грн.), термін позовної давності по якій минув;

- віднесення до складу валових витрат сум витрат у розмірі 24 799, 61 грн. на гарантійний ремонт товарів (гарантійні заміни товарів), проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, без належного ведення обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, які отримали таку заміну (ремонт);

- віднесення до складу валових втрат сум витрат у розмірі 35 483, 97 грн. понесених у зв'язку із внутрішнім браком та технологічними відходами виробництва, що не пов'язані із веденням господарської діяльності підприємства;

- в порушення пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником податків були виплачені дивіденди на державні корпоративні права 18 липня 2006 року та 17 січня 2007 року, без нарахування і сплати авансових внесків на такі суми дивідендів.

Так, Актом перевірки від 14.01.2008р. за № 6/23-9-14307423, зокрема, було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ВАТ «Завод «Маяк» станом на 30 червня 2007 року за кредитом рахунка 505 «Інші довгострокові позики» обліковувалася заборгованість перед Головним управлінням промислової політики КМДА в сумі 128 500, 00 грн. Вказана заборгованість виникла внаслідок невиконання позивачем умов Договорів фінансової допомоги від 01.11.2000р. за № 18 та від 15.11.2000р. за № 18/1, з урахуванням внесених до них змін і доповнень Додатковими угодами та Подовженнями Договорів фінансової допомоги від 01.11.2000р. за № 18 та від 15.11.2000р. за № 18/1, укладених Сторонами 07 листопада 2011 року.

Відповідно до умов зазначених Договорів ВАТ «Завод «Маяк» протягом 2000 року отримало суму фінансової допомогу в розмірі 150 000, 00 грн. (в тому числі 100 000, 00 грн. - по Договору за № 18 від 01.11.2000р., та 50 000, 00 грн. - по Договору № 18/1 від 15.11.2000р.) на запуск у виробництво і досягнення необхідних потужностей з випуску автомагнітол (п. 2.1. Договорів). Строк надання фінансової допомоги становить 12 місяців з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок ВАТ «Завод «Маяк» (п. 5.1 Договорів).

Згідно умов Подовжень Договорів фінансової допомоги від 07.11.2001р. Сторонами вирішено подовжити терміни дії вищезгаданих Договорів, а саме: з 07.11.2001р. до 01.07.2002р. (договір № 18 від 01.11.2000р.) та з 15.11.2001р. до 01.07.2002р. (договір № 18/1 від 15.11.2000 р.).

За результатами дослідження перевіряючими наданих платником податків банківських та касових документів виявлено, що протягом періоду з 01.07.2004р. по 30.06.2007р. ВАТ «Завод «Маяк» не здійснювало погашення залишку заборгованості у розмірі 128 500, 00 грн. Головному управлінню промислової політики КМДА.

З урахуванням вищенаведеного та у відповідності до норм п. 5 ст. 261, ст. 257 Цивільного кодексу України, термін дії обох Договорів фінансової допомоги було продовжено до 01 липня 2002 року, і як наслідок перебіг термінів позовної давності за цими Договорами почалися відповідно з 01 липня 2002 року, а терміни позовної давності закінчилися 01 липня 2005 року.

Таким чином, в порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР з ВАТ «Завод «Маяк» занижено показник скоригованого валового доходу за III-ий квартал 2005 року на суму отриманої фінансової допомоги в розмірі 128 500, 00 грн.

Також, за результатами перевірки встановлено допущення Товариством аналогічного порушення, а саме - не включення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув у розмірі 11 507, 00 грн. За даними бухгалтерського обліку станом на 01 липня 2004 року та станом на 30 червня 2007 року у позивача за кредитом рахунка 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковувалася заборгованість перед ЗАТ «Сонлюкс» в сумі 4 207, 00 грн. та перед приватним підприємцем Омельченко в сумі 7 300, 00 грн.

Будь-яких договорів і первинних документів на підтвердження виникнення вказаних сум заборгованості посадові особи ВАТ «Завод «Маяк» до перевірки не надали.

Крім того, в Акті перевірки від 14.01.2008р. за № 6/23-9-14307423 зафіксовано наступне:

- протягом перевіряємого періоду ВАТ «Завод «Маяк» здійснювало власними силами гарантійний ремонт (гарантійну заміну) товарів, та відображало у складі валових витрат в податковому обліку такі витрати у вигляді витрат на матеріальні цінності (сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг), що потребують заміни, прямих витрат на оплату праці, інших витрат підприємства. На підставі зареєстрованих прибуткових ордерів, Товариство отримувало товари від покупців для подальшого гарантійного обслуговування та передавало браковані товари в гарантійну майстерню для ремонту (заміни) виробів. Непридатні для використання в господарській діяльності браковані матеріали, комплектуючі передавалися в ізолятор браку для обліку дорогоцінних металів в радіоелементах.

В бухгалтерському обліку операції щодо гарантійного ремонту відображено в кореспонденції рахунків: Дт 93 «Витрати на збут» - Кт 20 «Виробничі запаси» - на вартість нових матеріалів; Дт 93 «Витрати на збут» - Кт 80 «Матеріальні витрати» - на вартість нових матеріалів Фактично у перевіряємому періоді ВАТ «Завод «Маяк» в податковому обліку декларувало всю суму витрат з гарантійного ремонту (заміни) товарів у складі валових витрат підприємства, а саме суму 24 799, 61 грн.

Разом з тим в порушення вимог Порядку обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), затвердженого Наказом ДПА України від 27.06.1997р. за № 203 (зі змінами та доповненнями) Товариство належно не вело облік бракованих матеріалів, комплектуючих, а також облік покупців, що отримали заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування), зокрема: на підприємстві відсутня книга обліку бракованих товарів та обліку покупців (з інформацією щодо паспортних даних або юридичних реквізитів покупця, назви товару, кількості, ціни товару, номера розрахункового документа, дати здійснення покупки, дати звернення покупця з бракованим товаром, дати отримання покупцем заміни бракованого товару або послуги з ремонту, обслуговування, затрат по видах усунення дефектів), що отримали гарантійну заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування); облік товарів, матеріалів, комплектуючих, на підприємстві, в вартісному виразі по видах (групах) усунення дефектів не ведеться, в бухгалтерському обліку не відображається. Внаслідок цього не можливо визначити в ході проведення перевірки правомірність визначення задекларованих у складі валових витрат підприємства витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів у межах 10% від сукупної вартості товарів, що були продані.

Таким чином, в порушення норм пп. 5.4.3 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ «Завод «Маяк» до складу валових витрат віднесло витрати на гарантійний ремонт товарів (гарантійні заміни товарів), проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, без належного ведення зазначеного обліку;

- згідно даних бухгалтерського обліку на рахунку 24 «Брак у виробництві» перевіряєме підприємство узагальнює інформацію щодо втрат від браку в процесі виробництва продукції (внутрішній брак) та втрати від технологічних відходів.

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим, стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прями призначенням.

Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Так, в дебет рахунку 24 «Брак у виробництві» з кредиту рахунків 20 «Виробничі запаси», 26 «Готова продукція», 23 «Виробництво», 80 «Матеріальні витрати» протягом перевіреного періоду ВАТ «Завод «Маяк» списано витрати на суму 35 483, 97 грн. через виявлений внутрішній брак та витрати від технологічних відходів, в тому числі: в IV-му кварталі 2004 року у розмірі 18 132, 21 грн.; в І-му кварталі 2005 року - 602, 53 грн.; в II-му кварталі 2005 року - 2 985, 38 грн.; в III-му кварталі 2005 року - 88, 62 грн.; в IV-му кварталі 2005 року - 2 335, 54 грн.; в І-му кварталі 2006 року - 703, 20 грн.; в II-му кварталі 2006 року - 2 358, 06 грн.; в III-му кварталі 2006 року - 2 054, 93 грн.; в IV-му кварталі 2006 року - 5 507, 04 грн.; в І-му кварталі 2007 року - 716, 46 грн.

Фактично запаси в розмірі 35 483, 97 грн. втратили свою цінність та не могли бути використані в господарській діяльності підприємства, а тому в податковому обліку позивач мав відкоригувати визначені витрати відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ «Завод «Маяк» в перевіреному періоді у складі валових витрат задекларовано витрати в сумі 35 483, 97 грн., що не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства;

- під час проведення перевірки також встановлено, що протягом перевіреного періоду ВАТ «Завод «Маяк» здійснювало виплати дивідендів на державні корпоративні права та частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності. У зв'язку з цим ВАТ «Завод «Маяк» протягом перевіреного періоду здійснювало нарахування та внесення до бюджету авансових внесків з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 1.1 ст. 10 вказаного Закону (25%).

Однак в порушення норм пп.7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143, Товариство не нарахувало та не сплатило авансовий внесок на суму виплачених 18 липня 2006 року дивідендів (52 605, 00 грн.), за ІІІ-и квартали 2006 року в розмірі 13 151,00 грн. (ряд. 20 Декларації), та авансовий внесок на суму виплачених 17 січня 2007 року дивідендів (73 570, 00 грн.), за І-ий квартал 2007 року в розмірі 18 392,50 грн. (ряд. 20 Декларації).

Враховуючи виявлення перелічених вище порушень в Акті перевірки від 14.01.2008р. за № 6/23-9-14307423 зроблено висновки про порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5, пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого Товариством занижено суму податку на прибуток у розмірі 86 156, 00 грн. (в тому числі за 2004 рік на суму 5 721, 00 грн., за 2005 рік - 36 011, 00 грн., за 11-ь місяців 2006 року - 10 450, 00 грн., за 2006 рік - 3 770, 00 грн., за півріччя 2007 року - 30 204, 00 грн.).

25 січня 2008 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі Акта від 14.01.2008р. за № 6/23-9-14307423 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000042309/0, яким згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 і 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ за порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5, пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7, п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначила ВАТ «Завод «Маяк» суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 151 193, 00 грн., в тому числі 81 813, 00 грн. - основний платіж, 69 380, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 19.02.2008р. за № 3606/10/25-008 про результати розгляду первинної скарги ВАТ «Завод «Маяк», залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 25.01.2008р. № 0000042309/0, а скаргу підприємства - без задоволення.

19 лютого 2008 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі Акта від 31.05.2012р. № 295/22-10/34527506 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 19.02.2008р. за № 3606/10/25-008 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0000042309/1, яким згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 і 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ за порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5, пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7, п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначила ВАТ «Завод «Маяк» суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 151 193, 00 грн., в тому числі 81 813, 00 грн. - основний платіж, 69 380, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно розрахунку сум штрафних санкцій по податку на прибуток, застосованих спірним податковим повідомленням-рішенням, залученим до матеріалів даної справи 26 вересня 2012 року, позивачу визначені суми основного платежу та нараховані суми штрафних санкцій у наступних розмірах:

- за недекларування у складі валового доходу суми кредиторської заборгованості у розмірі 128 500, 00 грн., термін позовної давності якої минув, - 32 125, 00 грн. (основного платежу) та 16 063, 00 грн. (штрафних санкцій);

- за недекларування у складі валового доходу суми кредиторської заборгованості у розмірі 11 507, 00 грн., термін позовної давності якої минув, - 2 877, 00 грн. (основного платежу) та 1 439, 00 грн. (штрафних санкцій);

- за віднесення до складу валових витрат сум витрат у розмірі 24 799, 61 грн. на гарантійний ремонт товарів (гарантійні заміни товарів), проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, без належного ведення обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, які отримали таку заміну (ремонт) - 6 200, 00 грн. (основного платежу) та 3 100, 00 грн. (штрафних санкцій);

- за віднесення до складу валових сум витрат у розмірі 35 483, 97 грн. понесених у зв'язку із внутрішнім браком та технологічними відходами виробництва, що не пов'язані із веденням господарської діяльності підприємства та не підтверджені документально, - 8 871, 00 грн. (основного платежу) та 4 435, 00 грн. (штрафних санкцій);

- за не нарахування та недоплату авансових внесків - 24 124, 00 грн. (основного платежу) та 18 041, 00 грн. (штрафних санкцій);

- сума завищеного (заниженого) податкового зобов'язання, що враховується за карткою особового рахунку платника згідно наказу № 143 (порядок заповнення декларації) - 7 616, 00 грн. (основного платежу) та 18 041, 00 грн. (штрафних санкцій).

Виходячи із встановлених по справі обставин та за результатами дослідження наявних в матеріалів справи доказів судом вбачається неправомірність висновків ДПІ у Оболонському районі м. Києва про заниження позивачем валового доходу внаслідок не включення до його складу суми кредиторської заборгованості в розмірі 11 507, 00 грн., термін позовної давності по якій минув з огляду на нижчевикладене.

В абзаці четвертому підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що під «безповоротною фінансовою допомогою», зокрема, розуміється сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно абз. 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) загальна позовна давність (тобто, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Одночасно ч. 5 цієї статті Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

При цьому в силу норм ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. (ч. 3, 5 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В розумінні Закону № 996-ХІV «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Також, відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 цього Положення).

Судом встановлено, що будь-які первинні документи, які б засвідчили підстави виникнення у ВАТ «Завод «Маяк» суми заборгованості перед ЗАТ «Сонлюкс» і приватним підприємцем Омельченком на загальну суму 11 507, 00 грн., та відповідно дозволили б визначити строк виконання зобов'язань Товариства з погашення цієї заборгованості за наведеними вище нормами цивільного законодавства, у позивача відсутні, що підтверджується його письмовими поясненнями від 10.09.2012р. за № 1083/909, договором знищення (даних, носіїв інформації та ін.) від 11.01.2008р. за № 110108/01 з додатком до нього, актом про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню, за № 35 від 03.03.2008р.

Таких доказів відповідач також не надав.

Згідно п. 1.5 - 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. за № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, (який діяв на момент складання Акта перевірки від 14.01.2008р. за № 6/23-9-14307423) акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

При цьому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Так, з тексту Акта перевірки від 14.01.2008р. за № 6/23-9-14307423 видно, що в ньому відсутні посилання на вищезазначені первинні документи. Докази пред'явлення ЗАТ «Сонлюкс» і приватним підприємцем Омельченком вимог до ВАТ «Завод «Маяк» виконати відповідні зобов'язання (що давало б підстави визначити граничний строк виконання позивачем цих зобов'язань для можливого подальшого їх віднесення до категорії простроченої заборгованості) ні позивачем, ні відповідачем до суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що підстав для віднесення суми у розмірі 11 507, 00 грн. до валового доходу Товариства в порядку підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 вказаного Закону не має.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем сум валових доходів за ІІІ квартал 2005 року на суму не включеної до їх складу кредиторської заборгованості в розмірі 128 500, 00 грн. (сума безповоротної фінансової допомоги), термін позовної давності по якій минув, то суд дійшов висновку про їх правомірність з огляду на те, що позивачем не було погашено заборгованість Головному управлінню промислової політики за договорами фінансової допомоги № 18 від 01 листопада 2000 року та № 18/1 від 15 листопада 2000 року, додаткових угод до них про продовження договору фінансової допомоги від 07 листопада 2001 року, про що також було зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2012 року.

Відносно висновків відповідача про завищення сум валових витрат на суму витрат у розмірі 24 799, 61 грн. на гарантійний ремонт товарів (гарантійні заміни товарів) суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність у Книзі обліку бракованих товарів та обліку покупців, що отримали гарантійну заміну, позивача необхідних відомостей для перевірки дотримання позивачем 10-відсоткового обмеження суми витрат на гарантійний ремонт позбавляє його права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Щодо правомірності висновків податкової інспекції з питань віднесення до складу валових витрат сум витрат у розмірі 35 483, 97 грн. понесених у зв'язку із внутрішнім браком та технологічними відходами виробництва, що не пов'язані із веденням господарської діяльності підприємства суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону).

Тобто, якщо одержання браку є природним результатом нормального технологічного процесу і його ніяк не можна уникнути, то такий брак визнається технологічно неминучим результатом виробництва та має визнаватись витратами, що пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим, абз. 4 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза (абз. 5 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону).

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення (абз. 6 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону).

Відповідно до п. 6.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву.

Строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства (п. 6.6 цього Положення).

Згідно положень Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998р. № 41, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за № 576/3016, зокрема, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) зберігаються 3 роки за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для бюджетних установ та організацій, а також для госпрозрахункових підприємств і організацій, які знаходяться у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, - ревізії. У разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ - зберігаються до ухвалення остаточного рішення (ст. 315 пп. 4.2 «Бухгалтерський облік та звітність» п. 4 «Облік і звітність» ч. 1 «документи, що створюються в управлінській діяльності» вказаного Переліку).

Позивач не надав до суду первинні та інші документи, пов'язані з технологічними втратами й технічно неминучим браком (в тому числі класифікатори виробів з переліком операцій, де передбачено технологічні втрати й плановий брак; затверджені на підприємстві, затверджені норми втрат (технологічних і від технічно неминучого браку), акти про брак або втрати, складені відповідальними осадовими особами Товариства), посилаючись на їх знищення 03 березня 2008 року (в матеріалах справи № 2а-6814/12/2670 наявні копії договору знищення (даних, носіїв інформації та ін. за № 110108/01, укладеного позивачем 11 січня 2008 року з ТОВ «Архів-центр» (тобто на момент складання Акта перевірки від 14.01.2008р.); наказ позивача від 10.01.2008р. за № 2 «Про створення експертної комісії та затвердження її складу», протокол від 10.01.208р. за № 1 за результатами розгляду Комісією питань про вилучення для знищення документів, затвердження опису справ особового складу за період з 1970 по 2006 роки та затвердження Акта «Про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню» за період з 1970 по 2006 роки; акт за № 35 «Про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню», затверджений позивачем 03 березня 2008 року).

Будь-які заходи щодо відновлення первинних, бухгалтерських та інших документів, знищених в період виникнення спору між ВАТ «Завод «Маяк» і ДПІ в досудовому порядку з питань правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 25.01.2008р. та 19.02.2008р., позивачем не вживалися.

З огляду на вищевикладене та неможливість встановлення судом в під час розгляду справи дійсних причини браку та відходів, їх обсягу, відповідність установленим нормативам, що в свою чергу, не дає підстави встановити факт правомірності включення позивачем до складу валових витрат підприємства зазначених витрат у розмірі 35 483, 00 грн. суд схиляється до позиції відповідача по факту виявленого порушення з урахуванням відсутності цих документів під час проведення перевірки.

Інші порушення, встановлені в ході проведення перевірки, не були спростовані позивачем в ході розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19 лютого 2008 року № 0000042309/1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 316, 00 грн., в тому числі 2 877, 00 грн. - основний платіж та 1 439,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 19 лютого 2008 року № 0000042309/1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 316, 00грн., в тому числі 2 877, 00 грн. - основний платіж та 1 439, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

3. В задоволенні решти позовних відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова