Ухвала суду № 28801036, 14.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2013 року м. Київ К-46264/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові

на постанову Господарського суду Львiвської областi від 23.05.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009

у справі № 25/210А

за позовом Львівської державної залізниці

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про визнання недійсним податкового-повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 23.05.2008, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009, позовні вимоги задоволено: визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення №1322320/0/24901 від 22.12.2004 та №1322320/1/1125 від 20.01.2005.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2003 по 01.07.2004 складено акт № 150/23-2/01059900 від 20.12.2004, яким зафіксовано факт порушення підприємством вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно акта перевірки, позивачем порушено проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №1322320/1/1125 від 20.01.2005, яким підприємству донараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 202735,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) відповідно до цього та інших законів України, крім тих, що прямо та у виключній формі заборонені законами України. Згідно зі ст. 14 зазначеного Закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. У цивільно-правових відносинах допускається припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу. Законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та систему валютного контролю»і ЦК України (в редакції 1963р.) не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічним договором. Проте податковий орган, вважаючи залік незаконним, повинен був довести недійсність угод.

Відповідно до листа Національного Банку України від 11.06.2001 № 28-313/2348-3485 виконання зобов'язань нерезидента перед резидентом України за зовнішньоекономічним контрактом шляхом заліку за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції, здійснюваної банком відповідно до вимог «Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими операціями», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136.

Згідно зі ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документу, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочки у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податками або зборами (обов'язковими платежами), в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закону України «Про систему оподаткування», а тому, в разі її несплати до позивача не можуть бути застосовані і наслідки, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові - відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 23.05.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль