Постанова № 28800993, 15.01.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/7675/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіТарновецького І.І. при секретарі Човган Д.В. за участі:представника позивача Борисової Л.В. представника відповідача Сліпчука О.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" до Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису від 01.11.2012 року № 251/01, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області № 251/01 від01 листопада 2012 року в частині виконання пунктів 2,3,5,6,7 та судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив задоволити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити, надав до суду письмові заперечення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи та надані докази у їх взаємному зв'язку та сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи із підстав, наведених нижче.

Судом встановлено, що ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" є суб'єктом підприємницької діяльності - юридична особа, код ЄДРПОУ 36681090, ІПН 366810922207.

ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" відповідно до укладених договорів із ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат" орендує у останнього нерухоме майно, що підтверджується доданими позивачем до справи договорами оренди нерухомого майна та обладнання.

Посадовими особами Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області на підставі направлення № 905/01 від 26.09.2012 року та відповідно до законодавства України проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ"ТД Шепетівський цукор", розташованого за адресою 30403, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шоссе, 31.

За результатами перевірки складено Акт перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства № 251/01 від 19.10.2012 р., яким зафіксовано, що діяльність ТОВ "ТД Шепетівський цукор" здійснюється із порушеннями вимог природоохоронного законодавства.

Не погоджуючись із висновками Акту, позивачем було подано заперечення на Акт перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства № 1115-11 від 23.11.2012 р.. У запереченні детально викладено позицію позивача стосовно вказаного Акту перевірки.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності врегульовано Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону № 877-V передбачено право органу державного нагляду (контролю) в межах, передбачених законом, надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків.

Згідно з ч. 7, 8 ст. 7 Закону №877-V, на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Положення про державну екологічну інспекцію в автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 року за № 134/20085, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, державними інспекторами з ОНПС складено припис.

Вказаним приписом зобов'язано позивача:

- розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків. Копію наказу та плану організаційно-технічних заходів надати Державній екологічній інспекції у Хмельницькій області;

- отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- забезпечити проведення інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- здійснювати первинний облік усіх відходів, що утворюються на підприємстві у відповідності до типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік доходів та пакувальних матеріалів";

- здійснювати організаційні, науково - технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічне обґрунтування видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;

- забезпечити проведення ідентифікації, як об'єкта підвищеної небезпеки;

- забезпечити укладання угоди із відповідальними організаціями, які здійснюють приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів та тари;

- не допускати підвищення ліміту кількості забраної води із артезіанської свердловини та забезпечити облік кількості вод у системі оборотного водопостачання.

Не погоджуючись з зазначеними вимогами припису від 01.11.2012 року № 251/01, а саме пунктами 2, 3, 5, 6, 7 позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Пунктами 2 та 3 зазначеного припису зобов'язано підприємство отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; забезпечити проведення інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Судом встановлено, що відповідачем вже виносились аналогічні вимоги, так приписом № 23/06 від 01.06.2012 року, пунктом 3 та пунктом 11 якого зобов'язано ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" у визначені строки отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та забезпечити проведення інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Позивач припис № 23/06 від 01.06.2012 року оскаржив до адміністративного суду. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.08.12р. №2270/5085/12 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області № 23/06 від 01.06.2012 року. Однак Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції оскаржила його до суду апеляційної інстанції. Рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області задоволено частково. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.п. 2, 10 та 12 припису Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області № 23/06 від 01.06.2012 року. В решті адміністративного позову відмовлено.

Судом апеляційної інстанції встановлено обов'язок отримання позивачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та протиправність використання діючого дозволу оформленого на власника джерела - АТ "Шепетівський цукровий комбінат", яким передано в оренду виробничі потужності позивачу.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено коло обов'язків підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; тощо.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи те, що судом прийнято рішення по вказаних пунктах припису відповідача і рішення суду на час розгляду справи набрало законної сили, суд приходить до висновку, що зазначені вище пункти припису прийняті відповідачем у спосіб, порядок та в межах компетенції визначених вимогами чинного законодавства, а тому в частині скасування цих пунктів слід відмовити.

Надаючи оцінку оскаржуваним пунктам 5, 6, 7 припису Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області № 251/01 від 01.02.12 року, суд виходить із наступного.

Пунктом 5 припису відповідач вимагає здійснювати організаційні, науково - технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічне обґрунтування видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України, визначає Закон України від 05.03.1998 року № 187/98-ВР "Про відходи".

Згідно ст. 1 Закону України "Про відходи", відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію.

Статтею 17 Закону України "Про відходи" визначено обов'язки суб'єктів господарської діяльності в сфері поводження з відходами. Пункти "б" та "є" частини 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" зазначає обов'язок суб'єкта господарської діяльності забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

Підпунктом «а» частини 1 ст.32 Закону України «Про відходи» визначено, що забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Стаття 33 Закону України "Про відходи" передбачає, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з урахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Згідно ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних та екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Крім того, правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України визначаються відповідним Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. №1218.

Згідно п.1 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1218 (в редакції постанови КМУ від 11.10.2002), ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи (далі - власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території; нормативно допустимі обсяги утворення відходів - максимальний обсяг відходів, що може утворитися в результаті технологічного процесу за умови дотримання встановленого технологічного регламенту; ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику. Відповідно до пункту 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1218 (в редакції постанови КМУ від 11.10.2002), від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів звільняються власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства.

ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" здійснює діяльність в результаті якої утворюються відходи. А саме: земля, яка залишається після промивання, жом, шини, зіпсовані перед початком експлуатації, відпрацьовані, пошкоджені чи забруднені під час експлуатації, масла та мастила моторні, трансмісійні, інші відпрацьовані або зіпсовані відпрацьовані, батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані, лампи люмінесцентні відпрацьовані, стружка деревна, карбонат кальцію, брухт чорних металів, меляса некондиційна, дефекат, залишки очищення резервуарів для зберігання, що містять нафтопродукти, відходи рідкі очищення вод стічних, комунальні побутові відходи.

Відтак, позивачу видано Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області дозвіл на розміщення відходів за № 6812277 від 11.08.2011 року та ліміт на утворення та розміщення відходів на 2012 рік.

Суд акцентує увагу, що позивачем укладено договори щодо вивозу та утилізації відходів підприємства, а саме: договір № 219 від 20.05.2011 року із КП ""Шепетівське РЕП", договір № Д - 051/6 від 20.05.2011 року із ТОВ "НВП"Запоріжпромекологія", договір № ХМ 62/1 від 21.05.2012 року із ТОВ "Українсько-Німецька компанія "Біос".

Окрім того, у ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" наявні технічні паспорти відходів, ведеться їх облік відповідно до вимог встановлених Наказом Мінприроди від 07.07.2008 року № 342.

Пунктом 6 припису відповідач вимагає забезпечити проведення ідентифікації, як об'єкта підвищеної небезпеки.

Визначення поняття "об'єкт підвищеної небезпеки" міститься у статті 1 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18 січня 2001 року №2245-III. Так, відповідно до вказаного Закону:

об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

В судовому засіданні та під час проведення перевірки позивачем були надані договори оренди рухомого, нерухомого майна та обладнання, які укладені між АТ "Шепетівський цукровий комбінат" та ТОВ "ТД "Шепетівський цукор", даний факт також відображено в акті перевірки. Отже, ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" не являється власником майна, в тому числі і об'єктів підвищеної небезпеки, які розташовані на території АТ "Шепетівський цукровий комбінат".

Відповідно до п. 18 Постанови КМУ від "27" липня 1995 року № 554 до Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку віднесено виробництво харчових продуктів (м'ясокомбінати, молокозаводи, цукрозаводи, птахофабрики).

Користування об'єктами підвищеної небезпеки врегульоване Порядком ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956.

Пункт 1 Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки зазначає, що дія цього Порядку поширюється на всіх суб'єктів господарювання, у власності або користуванні яких є об'єкти, де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини (далі - потенційно небезпечні об'єкти), а також на всіх суб'єктів господарювання, які мають намір розпочати будівництво потенційно небезпечних об'єктів.

Судом встановлено, що на виконання вимог Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки АТ "Шепетівський цукровий комбінат", яке являється власником об'єктів підвищеної небезпеки проведено ідентифікацію цих об'єктів та товариством отримано Свідоцтво про державну реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації об'єктів підвищеної небезпеки № 125 від 04 грудня 2006 року.

Відповідно до 21 вищевказаного Порядку результати ідентифікації та розрахунки, на підставі яких вона проводилася, зберігаються суб'єктом господарювання протягом 25 років.

У разі припинення юридичної особи (смерті фізичної особи) - суб'єкта господарювання зазначені документи підлягають передачі правонаступникові (спадкоємцеві), а у разі його відсутності - до державного архіву.

У разі відчуження об'єкта підвищеної небезпеки зазначені документи передаються його новому власнику.

АТ "Шепетівський цукровий комбінат" проведено експертизу об'єктів підвищеної небезпеки та подано Декларацію безпеки у 2008 році.

Порядок та вимоги щодо складання декларації викладені у Порядку декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956.

Суб'єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки, організовує розроблення і складання декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки (далі - декларація безпеки) відповідно до вимог цього Порядку.

Пунктом 12 Порядку Декларація безпеки переглядається суб'єктом господарювання один раз на п'ять років.

Отже, суд приходить до висновку, що АТ "Шепетівський цукровий комбінат" вимоги Постанови КМУ від "27" липня 1995 року № 554 та Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956, щодо проведення декларування, дотримані в повному обсязі. Внаслідок чого, свідоцтво про державну реєстрацію АТ "Шепетівський цукровий комбінат", як об'єкта підвищеної небезпеки та Декларація безпеки чинні на сьогодні, даний об'єкт з реєстру об'єктів підвищеної небезпеки не виключений.

Пунктом 7 припису відповідач вимагає забезпечити укладання угоди із відповідальними організаціями, які здійснюють приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів та тари.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України врегульовані Законом України "Про відходи" від 05.03.98 № 187/98-ВР.

Відповідно до ст. 17 даного Закону Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію.

Суд погоджується із поясненнями позивача стосовно відсутності обов'язку утилізації використаних пакувальних матеріалів на підприємстві оскільки таких у виробництві продукції не виникає. Мішкотара на яку вказує відповідач, як на пакувальний матеріал, у яку на виробництві здійснюється фасування продукції, відповідно до договорів поставки є товаром право власності на який переходить до покупця з моменту його передачі. У разі використання покупцем товару, на останнього, відповідно до зазначеної норми Закону покладається обов'язок забезпечення утилізації мішкотари.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не знайдено, а відповідачем не доведено обставин, які б підтверджували порушення позивачем вимог законодавства встановлених п.п. 5, 6 та 7 припису Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області № 251/01 від 01 листопада 2012 року, а тому винесення припису за даними пунктами є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати п.п. 5, 6 та 7 припису Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області № 251/01 від 01 листопада 2012 року.

В решті адміністративного позову відмовити.

Стягнути із Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по справі у сумі 69 грн.80 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку відповідача.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2013 року

Суддя/підпис/І.І. Тарновецький"Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький