Постанова № 28800585, 18.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2013 року № 2а-8333/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря садового засідання -Фейдаш Х.М.,

за участю представника позивача Цімка П.О., представника відповідача Кармелюка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптик-Україна" до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2012р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптик-Україна»(далі-Підприємство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова (далі-ДПІ), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2012р. №0003102300/7930, №0003092300/7931. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки про те, що господарські операції не спричинили реального настання правових наслідків з підстав, що господарюючі суб'єкти ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал», ТзОВ «Захід-УА», ТзОВ «Євросонік», ТзОВ «Росаріо»постачальники Підприємства не відобразили податкових зобов'язань по операціях поставки є безпідставні. Товариство не несе відповідальності щодо порушення податкового законодавства його контрагентами. За такі дії настає відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих господарюючих суб'єктів. Окрім того ДПІ в акті перевірки від 10.05.2012р. не наведено доказів намірів Підприємства на ухилення від сплати податків, умислу на порушення публічного порядку та доказів в чому таке порушення полягає. Господарські операції мали реальний характер, придбаний товар був реалізований покупцям Підприємства та одержано дохід, з якого сплачено податок до бюджету, що підтверджується належними первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що на виконання умов договору з ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал», ТзОВ «Захід-УА», ТзОВ «Євросонік», ТзОВ «Росаріо»Підприємство отримало матеріальні цінності, товарно-транспортних накладних до перевірки не надано, а згідно системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України наявна розбіжність, що є підставою вважати відсутність поставок товарів. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптик-Україна»зареєстроване 18.04.2005р. виконавчим комітетом Львівської міської Ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 18.04.2005р. № 14151020000004447. Взято на податковий облік в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м.Львова 04.05.2005р. року за №9. У періоді, що перевірявся, Підприємство було платником податку на додану вартість (далі-ПДВ) та податку на прибуток.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптик Україна»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р. за результатами якої складено Акт від 10.05.2012р. №743/65/22-4/33533629 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення п 1, п.2 ст. 215, ст. 203 , ст.216, ст 228 Цивільного кодексу України, п.4.1 ст.4, п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5. пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. за №334/94-ВР зі змінами та доповненнями (далі-Закон №334), пп. 135.4.1 п.135.4 ст.135, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI із змінами та доповненнями: занижено податок на прибуток на загальну суму 178 024,00грн., в т.ч. за 1 кв. 2011 р. -128 635,00грн., за 2-4 кв. 2011 р. - 49 389,00грн. та завищено за 4 кв. 2010 р. на загальну суму 462,50грн. та порушено пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3, пп. 7.2.3 п.7.2 , пп.7.4.1. пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі-Закон №168), п.185.1 ст.185, п.187. ст.187, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України: встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму сумі 550 984,00грн., в тому числі за січень 2011 року -4 465,00грн., лютий 2011 року -10 272,00грн., березень 2011 року в сумі 140 883,00грн., за квітень 2011 року в сумі 75 587,00грн., за червень 2011 року в сумі 165 910,00грн.., за вересень 2011 року в сумі 53 821,00грн., за жовтень 2011 року 15 754,00грн., за листопад 2011 року -771,00грн., за грудень 2011 року -83 521,00грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2012р. №0003092300/7931, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 177 561,50грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) -на суму 1,00грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.06.2012р. №0003102300/7930, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 550 984,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 38 467,75грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, відповідно до представлених до перевірки документів ТзОВ «Оптик Україна»реалізовувало товарно-матеріальні цінності, попередньо придбані від підприємств з ознаками фіктивності: ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал», ТзОВ «Захід-УА», ТзОВ «Євросонік», ТзОВ «Росаріо». До перевірки не представлено товарно-транспортних накладних, які засвідчують фактичне перевезення товарів. Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2011р. в сумі 12 428 158,00грн. на підставі таких документів: оборотно - сальдові відомості по балансових рахунках: 20 «Запаси», 22 «МШП», 28 «Товари», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «розрахунки з іноземними постачальниками», 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати», договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, прихідні накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки. Перевіркою Підприємства встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами з метою штучного формування податкового зобов'язання та валового доходу.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, зокрема, п.1.1 Договору №001-09/10 від 30.09.2010р. укладеного Підприємством (Покупець) з ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал" (Продавець) предметом якого є купівля Підприємством у Продавця поліграфічні матеріали та обладнання, надалі «Товар», у відповідності з рахунками. Згідно п.3. Договору, Товар постачається зі складу Продавця транспортом Продавця. Дата поставки Товару вважається дата виписки накладної для Покупця.

На виконання договору Підприємством отримано товарно-матеріальні цінності на загальну суму 956 666,34 грн., з яких ПДВ -159 444,39 грн. у листопаді та грудні 2010 року (фольга, папір офсетний, папір етикет, ніж висічний): у листопаді 2010 року на суму 897 414,59грн., в тому числі ПДВ 149 569,10грн.; у грудні 2010 року -59 251,72грн., в тому числі ПДВ -9 875,29грн., про що виписано податкові накладні, рахунки-фактури та видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи.

Згідно п.1.1 Договору №18 від 01.06.2011р. з укладеного Підприємством (Покупець) з ТзОВ «Захід УА»(Продавець) предметом якого є купівля Підприємством у Продавця поліграфічні матеріали та обладнання, надалі «Товар», у відповідності з рахунками. Згідно п.3. Договору, Товар постачається зі складу Продавця транспортом Продавця. Дата поставки Товару вважається дата виписки накладної для Покупця.

На виконання договору Підприємством отримано товарно-матеріальні цінності на загальну 2 235 138,18 грн. в тому числі ПДВ -372 523,03грн. у червні та липні 2011 року (плівка, пластини офсетні, закріплювач, проявник, фольга, ніж висічний, папір металізований, папір етикетковий, папір крейдований, папір офсетний, зарядка чотирьохвилкова рулонна): у червні 2011 року на суму 1 018 386,81грн., в тому числі ПДВ 169 731,13грн.; у липні 2011 року -1 216 751,40грн., в тому числі ПДВ - 202 791,90грн., про що виписано податкові накладні, рахунки-фактури та видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи.

Згідно п.1.1 Договору №002-12/10 від 30.11.2010р. укладеного Підприємством (Покупець) з ТзОВ «Євросонік» (Продавець) предметом якого є купівля Підприємством у Продавця поліграфічні матеріали та обладнання, надалі «Товар», у відповідності з рахунками.

На виконання договору Підприємством отримано товарно-матеріальні цінності на загальну 93 414,20грн. в тому числі ПДВ -15 569,03грн. грудні 2010 року (салфетка, фольга, ніж висічний), про що виписано податкову накладну, рахунок-фактуру та видаткову накладну, які долучені до матеріалів справи.

Згідно п.1.2 Угоди від 30.11.2010 р. №001-11/10 Підприємством (Покупець) з ТзОВ «Росаріо»(Продавець) предметом якого є купівля Підприємством у Продавця поліграфічні матеріали та обладнання, надалі «Товар», у відповідності з рахунками. Згідно п.3. Договору, Товар постачається зі складу Продавця транспортом Продавця. Дата поставки Товару вважається дата виписки накладної для Покупця.

На виконання договору Підприємством отримано товарно-матеріальні цінності на загальну суму 642 298,80грн. в тому числі ПДВ -107 049,80грн. у січні 2011 року (стрічка клейка, фольга, ніж висічний, папір самокоп., папір рулонний, папір поліграфічний, папір етикетко вий), про що виписано податкові накладні, рахунки-фактури та видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи.

Суми ПДВ в зазначених податкових накладних включено до податкового кредиту листопада-грудня 2010 року січня, червня, липня 2011 року, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даними декларації з ПДВ листопада-грудня 2010 року січня, червня, липня 2011 року, що підтверджено ДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлений товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками. Оплата за поставлений товар проведена повністю.

Висновки ДПІ про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які засвідчують як факти придбання товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал», ТзОВ «Захід-УА», ТзОВ «Євросонік», ТзОВ «Росаріо», так і факт реалізації придбаного товару оптовим покупцям - контрагентам Підприємства в період листопада 2010 року по липень 2011 року: ТзОВ «Прем'єр Груп», ТзОВ «Символ ЛТД», ТзОВ «Крук», ТзОВ «Прем'єр Ексім», ТзОВ «Колір ПРО», ЗАТ «Артсервіс», згідно угод, податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур, Довіреностей на отримання товару, в наслідок чого отримано прибуток.

До матеріалів справ долучено також Договір найму транспортного засобу від 06.02.2007р., яким поставлявся придбаний у ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал», ТзОВ «Захід-УА», ТзОВ «Євросонік», ТзОВ «Росаріо»товар покупцям Підприємства, на підтвердження чого позивачем долучено товарно-транспортні накладні за період листопада 2010 року серпня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний у ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал», ТзОВ «Захід-УА», ТзОВ «Євросонік», ТзОВ «Росаріо»товар був проведений по бухгалтерському обліку: Дт 281 рах. «Товар на складі», Кт 631 рах. «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», що підтверджено податковим органом в акті перевірки.

До матеріалів справи представником позивача також долучено оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 по ТМЦ, згідно яких вбачається облік надходжень та списань придбаного товару у ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал», ТзОВ «Захід-УА», ТзОВ «Євросонік», ТзОВ «Росаріо»у листопаді, грудні 2010 року, січні, червні, липні 2011 року.

В податковому обліку Підприємством включено вартість придбаних товарів до складу валових витрат за 4 кв. 2010р. на суму 875 065,00грн., за 1 кв. 2011р. -535 250,00грн., за 2 кв. 2011р. -848 655,00грн., за 3 кв. 2011р. - 1 013 960,00грн. та до податкового кредиту листопада 2010 року -149 569,00грн., грудня 2010 року - 25 444,00грн., січня 2011 року - 107 050,00грн., червня 2011 року -169 731,00грн., липня 2011 року -202 792,00грн.

Аналізуючи матеріали справи вбачається, що реалізація придбаного товару здійснювалася за цінами, які перевищували ціну, зазначену у податкових та видаткових накладних ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал», ТзОВ «Захід-УА», ТзОВ «Євросонік», ТзОВ «Росаріо».

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентам, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача та це підтверджується актом перевірки, Підприємство на підставі Договору оренди від 01.11.2009р., акта передання-приймання приміщення, Додатків до Договору, укладеного з ВАТ «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту»орендує складські та офісні приміщення, що розміщені за адресою м.Львів, вул. Б.Хмельницького,116. Станом на серпень 2011 року Підприємство орендувало 377 кв. м складських приміщень та 46 кв. м офісних приміщень. До матеріалів справи також долучено Договір страхування майна, яке знаходиться в орендованих приміщеннях.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарської операції, ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал», ТзОВ «Захід-УА», ТзОВ «Євросонік», ТзОВ «Росаріо» - контрагенти Підприємства не знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також що у таких не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Товари, які були предметом правочинів, не обмежені та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Суд зазначає, що відсутність штату працівників, основних засобів у контрагентів не може стави під сумнів не здійснення господарської діяльності, оскільки така може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Судом взято до уваги, що товар, що придбавався Товариством в межах досліджених Договорів, які в судовому порядку недійсними не визнавались, надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає суду підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Окрім того слід зазначити, що в деклараціях з податку на прибуток за 2010 рік за І, ІІ та ІІІ квартали 2011 року Товариство визначило суму податку до сплати у бюджет, що дає суду підстави вважати про реальність господарської діяльності останнього.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2005 року, діяльність, яка визначений у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Підприємства.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період з листопада 2010 року по липень 2011 року надано податкові накладні, які не мала недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх складання законодавством.

Зазначені обставини давали право позивачу сформувати валові витрати за 4 кв. 2010р. на суму 875 065,00грн., за 1 кв. 2011р. -535 250,00грн., за 2 кв. 2011р. -848 655,00грн., за 3 кв. 2011р. - 1 013 960,00грн. та податковий кредит у листопаді 2010 року -149 569,00грн., у грудні 2010 року - 25 444,00грн., у січні 2011 року - 107 050,00грн., у червні 2011 року -169 731,00грн., у липні 2011 року -202 792,00грн.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Окрім того, суд зазначає, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Під час перевірки господарської діяльності Підприємства, як це зазначено в актах перевірок щодо контрагентів Підприємства - були використані лише розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались податковим органом жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських операцій. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал», ТзОВ «Захід-УА», ТзОВ «Євросонік», ТзОВ «Росаріо»вищевказаного товару мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптик-Україна»2 146,00грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2012р. №0003102300/7930 та від 06.06.2012р. №0003092300/7931.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптик-Україна" 2 146,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23.01.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.