Постанова № 28800171, 15.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року № 2а-8735/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судових засідань - Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Мироновської А.О., Мельничука В.А., згідно довіреностей,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фермерського господарства "Захід-Агро" до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

позивач, фермерське господарства "Захід-Агро" звернулося в адміністративний суд з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС від 27.09.2012 року № 0000492301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем фіксований сільськогосподарський податок на 38,37 грн. та № 0001382331, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 380500,00 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності позивача. Зокрема, заборгованість позивача перед бюджетом по сплаті фіксованого сільськогосподарського податку відсутня, оскільки позивач обчислював розмір сплати податку виходячи з поточних даних державного земельного кадастру, а за фактом отримання інших даних проведено доплату податку, що підтверджується банківською випискою та відповідною декларацією. Що стосується висновків про порушення касової дисципліни, то в даному випадку мала місце помилка керівника ФГ при оформленні квитанції, оскільки сума 76100,00 була внесена як повернення позики. Вказана помилка усунута сторонами переказу у визначеному законом порядку. Крім того, факт вчинення будь-якої господарської операції, за результатами якої мала б надійти виручка позивачу, або факт надходження коштів у касу підприємства, тобто, події з якою законодавство пов`язує обов'язок оприбуткування готівки в касі, перевіркою не встановлено. За таких обставин просить позовні вимоги задовольнити.

Представники позивача у судових засіданнях позов підтримали повністю з мотивів, наведених в позовній заяваі та додаткових поясненнях, просили позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача позов заперечили з мотивів, викладених у запереченнях проти позову від 19.11.2011 року, суть яких зводиться до наступного. Позивачем для сплати фіксованого податку використовувались довідки Сокальського районного відділу земельних ресурсів за № 95 від 19.01.2010 року, за № 492 від 02.02.2011 року, в яких зазначено обсяг орендованих земельних паїв 9,8926 га. В ході проведення перевірки з наданої Сокальським районним відділом земельних ресурсів, встановлено, що станом на 01.07.2012 року позивач користується орендованими ділянками загальною площею 10,9967 га, тому перевіркою встановлено заниження нарахування ФСП на суму 30,70 грн. Щодо порушення касової дисципліни, то згідно представлених документів, за період перевірки позивачем не здійснювались операції з готівкою. В ході проведення перевірки встановлено, що 26.03.2012 року на поточний рахунок позивача головою ФГ "Захід-Агро" внесено кошти в сумі 76100,00 грн. за квитанцією № 50, в якій вказано призначення платежу "внесення торгової виручки, платник ФГ "Захід-Агро" ч/з Ванька Р.Ю., отримувач ФГ "Захід-Агро". Дана виручка від реалізації товару не оприбуткована в касову книгу позивача, не оформлені прибуткові, видаткові касові ордери за 26.03.2012 року на суму 76100,00 грн. Також твердження позивача про виправлення помилок у оформленні платежу при розгляді заперечень на акт перевірки та посилання позивача на те, що операція не була внесенням виручки, а поверненням позики, не відповідає дійсності. В зв'язку з наведеним, представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

На підставі Наказу від 01.08.2012 року № 267 ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС проведено виїзну позапланову документальну перевірку Фермерського господарства "Захід-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.08.2012 року № 488/2200/33003621.

19.08.2012 року позивачем подано заперечення на акт перевірки, яке відповідачем не враховане при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем сформовано та вручено позивачу податкові повідомлення-рішення від 27.09.2012 року № 0000492301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем фіксований сільськогосподарський податок на 38,37 грн. за порушення ст.3, ст.5, ст.7 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", ст.302, ст.303, п.304.1 ст.304 Податкового кодексу України, та № 0001382331, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 380500,00 грн. на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз.3 п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за порушення п.2.6, п.3.3, п.3.4, п.3.10, п.4.3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що протягом 2010-2011 років обчислення розміру фіксованого сільськогосподарського податку позивачем здійснювалось на підставі довідок Сокальського районного відділу земельних ресурсів № 95 від 19.01.2010 року та № 492 від 02.02.2011 року, в яких зазначено обсяг орендованих позивачем земельних паїв становить 9,8926 га. Відомості про те, що площа таких паїв становить 10,9967 га відповідачем отримані лише із листа управління Держкомзему у Сокальському районі Львівської області від 27.08.2012 року № 01-12/1506. Із змісту даного листа, у відповідності до земельно-облікових документів, ФГ "Захід-Агро" станом на 01.07.2012 року користується орендованими ділянками загальною площею 10,9967 га.

Судом встановлено, що декларація з нарахування фіксованого сільськогосподарського податку за 2012 рік подана позивачем 23.01.2012 року на підставі відомостей про обсяги оренди орендованих земельних паїв (рілля) вказані у довідках № 95 від 19.01.2010 року та № 492 від 02.02.2011 року. Отримавши 31.01.2012 року довідку управління Держкомзему у Сокальському районі Львівської області № 197 від 31.01.2012 року з відомостями, що обсяг орендованих земельних ділянок складає 10,9967 га позивач подав нову звітну декларацію з нарахування податку за 2012 рік та 31.01.2012 року додатково доплатив суму податку в розмірі 100,00 грн. На дату перевірки у позивача були відсутні відомості, що свідчать про прийняття вищезазначеної звітності, тому позивачем додатково подано уточнення до декларації.

У відповідності до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Виключно орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів уповноважений надавати достовірні з Державного земельного кадастру.

Таким чином, декларації з нарахування фіксованого сільськогосподарського податку за 2010 рік та 2011 рік, що подавалися Фермерським господарством "Захід-Агро", відповідають достовірним відомостям Державного земельного кадастру про обсяги орендованих земельних паїв (рілля). Суми податку сплачено до бюджету у повному обсязі. Інших достовірних відомостей для обчислення фіксованого сільськогосподарського податку на 2010-2011 роки у позивача не існувало.

Отримавши 31.01.2012 року довідку на 2012 рік, надану управлінням Держкомзему у Сокальському районі Львівської області за № 197 від 31.01.2012 року, з зазначеним обсягом земельних ділянок на 2012 рік 10.9967 га, ФГ "Захід-Агро" подало нову звітну декларацію нарахування фіксованого сільськогосподарського податку за 2012 рік (повідомлення про отримання звітності на рівні ДПА України від 08.02.2012 року наявне в матеріалах справи), та додатково доплатило суму фіксованого сільськогосподарського податку у розмірі 100,00 грн. Таким чином, ще 31.01.2012 року платник податків самостійно вжив усіх законом визначених можливих заходів для уточнення розміру фіксованого сільськогосподарського податку, фактично здійснив доплату суми податку, що підтверджується платіжним дорученням від 31.01.2012 року та виправленою звітністю 08.02.2012 року, належно повідомив орган ДПС про такі коригування.

Посилання відповідача під час розгляду справи у грудні 2012 року на некоректне оброблення уточнюючої звітності на рівні ДПС України в електронному вигляді не є доказом порушення позивачем норм чинного законодавства та такі технічні негаразди в роботі контролюючого органу не залежать від волі платника податків, який належним чином вчинив усі дії по обчисленню розміру податку та його своєчасній сплаті.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

З матеріалів справи вбачається, що сума податкового зобов'язання самостійно обчислена, збільшена, задекларована та сплачена позивачем. Обов'язку повторної сплати самостійно обчисленого, задекларованого/узгодженого та сплаченого податкового зобов'язання чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року ФГ "Захід-Агро" не має недоїмки у бюджет по сплаті фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки має переплату, тому спірне податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 27.09.2012 року № 0000492301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем фіксований сільськогосподарський податок у розмірі 38, 37 грн. винесено без передбачених Податковим кодексом підстав, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо дотримання касової дисципліни, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки (стор.135 акту) виявлене ревізорами порушення відображено наступним чином: "За період 01.06.2009 року по 30.06.2012 року, згідно представлених документів встановлено порушення п.2.6, 3.3, 3.4, 3.10, 4,3 Положення № 637, не оприбуткування готівки в касову книгу підприємства та не оформлення прибуткового, видаткового касового ордера за 26.03.2012 року на суму 76100,00 грн., (копія касової книги від 16.02.2010 року, копія журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів від 16.02.2010 року, копія чекової книжки, копія квитанції №50 від 26.03.2012 року на отримання банком торгової виручки від реалізації товарів на суму 76100,00 грн. з банку АТ "ОТП Банк", м. Київ), та пояснення директора Ванько Р.Ю., від 14.08.2012 року щодо втрати касових документів за період 01.06.2009 року по 15.02.2010 року".

На стор. 135-136 акту встановлено відсутність інших порушень касової дисципліни, у т.ч. порушень дотримання встановленого ліміту залишку готівки в касі за період з 01.06.2009 року, відсутність порушень в частині одержання підприємством значних сум готівки та їх цільового використання за період з 24.03.2011 року по 03.03.2012 року, відсутність порушень в частині порядку витрачання готівки з виручки за період з 01.06.2009 року по 30.06.2012 року.

Вимоги до акту перевірки встановлені наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства".

Відповідно до зазначеного наказу, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

У разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для отримання.

Суд вважає, що висновки акта від 30.08.2012 року зазначеним вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в частині виявлених порушень дотримання касової дисципліни не відповідають з огляду на наступне.

Копія касової книги від 16.02.2010 року, копія журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів від 16.02.2010 року, копія чекової книжки свідчать про відсутність операцій з готівкою у позивача.

Слід також зазначити, що в акті податковий орган на підтвердження порушення з боку ФГ "Захід-Агро" наводить пояснення директора Ванько Р.Ю. від 14.08.2012 року щодо втрати касових документів за період 01.06.2009 року по 15.02.2010 року. Однак, таке, на думку суду, не відноситься до справи, адже порушення нібито вчинене 26.03.2012 року, тобто через два роки після втрати касових документів за період з 01.06.2009 року по 15.02.2010 року.

Крім того, в описі порушення відповідачем не відображено обставин фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до факту виявленого порушення законодавства. В акті відсутнє посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту порушення касової дисципліни та встановлення факту самої господарської операції, в результаті якої отримано готівку та, відповідно, не оприбутковано.

Водночас, відповідачем не заперечується відсутність з його боку вжитих заходів щодо ретельної перевірки факту виявленого порушення, зокрема надання запитів з метою отримати додаткові докази, що підтверджують наявність факту порушення. Акт не має посилань на витребування відповідачем письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства або документів, які підтверджують факт виявленого порушення. До додатків до акту також не додано доказів, що засвідчували б факт відмови платника податків надати документи, та переліку документів, які позивачу було запропоновано подати.

Суд вважає, що викладені в акті висновки перевірки не підтверджені належним чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому, такі висновки не можуть бути доказами правомірності встановлення порушень.

Висновок ДПІ в Сокальському районі Львівської області про наявність порушення касової дисципліни ґрунтується лише на копії квитанції №50 від 26.03.2012 року на отримання банком торгової виручки від реалізації товарів на суму 76100,00 грн., з банку АТ "ОТП Банк", м. Київ.

Відповідно до матеріалів справи, 26.03.2012 року на поточний рахунок позивача № 26001901332340 в АТ "ОТП БАНК" м.Києва керівником ФГ "Захід-Агро" Ванько Р.Ю. було внесено кошти у сумі 76100,00грн. за квитанцією № 50 від 26.03.2012 року, де зазначено призначення платежу - "внесок торгової виручки від реалізації товарів, платник ФГ "Захід-Агро" ч/з Ванька Р.Ю., отримувач ФГ "ЗАХІД-АГРО".

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 01.11.2010 року між ФГ "Захід-Агро" в особі помічника Голови ФГ "Захід-Агро" Ванько О.П. та громадянином України, головою ФГ Ваньком Р.Ю. було укладено договір позики (зустрічної зворотної безвідсоткової нецільової фінансової допомоги) № 04.П.10

Згідно п. 4.2 даного договору позика надається шляхом:

- внесення готівки на поточний рахунок Позичальника,

- перерахування коштів на поточний рахунок (платіжну картку) на реквізити, зазначені у даному договорі та/або у заявці Позичальника,

- готівкою (якщо це необхідно).

Відповідно до п. 4.3 договору, Позичальник на протязі дії чинного договору має право погашати позику частково або повністю, а потім знов брати позику частково або повністю при умові, що загальна сума заборгованості по позиці на кожний момент часу не буде перевищувати ліміт, встановлений у п.3.1. чинного договору.

Відповідно до п. 6.3 договору, по закінченні терміну позики, або в любий інший момент, коли Позичальник має наміри повністю або частково погасити позику, Позичальник повертає Кредитору кошти одним із нижченаведених способів:

- готівкою шляхом передачі у касу Кредитора або на рахунок Кредитора;

- у безготівковому порядку платіжним дорученням (переводом) шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок Кредитора;

- наданням авансового звіту, який підтверджує витрати Позичальника на потреби підприємства, відрядження тощо;

- шляхом підписання протоколу про залік взаємних вимог сторін на підставі акту звірки дебіторської та кредиторської заборгованостей, що виникли у результаті їх співробітництва по чинному договору та іншим цивільно-правовим Угодам.

Отримання позики на картковий рахунок позичальника підтверджується банківською випискою від 05.10.2011 року в сумі 260000,00грн. що обумовлює виникнення обов'язку повернути позику відповідно до умов договору.

Позика регулюється ст.ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України. Вказаний договір не суперечить цивільному законодавству. Сторона договору позики - фізична особа позичальник наділений правом обрати один із встановлених договором способів повернення позики.

Відповідно до положень Листа НБУ від 09.06.2011 N 25-111/1438-7141 питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу.

Про наявність помилки в оформленні платежу сторона позичальника Ванько Р.Ю. 16.09.2012р. повідомила сторону позикодавця ФГ "Захід-Агро". 17.09.2012 року до договору позики сторонами було укладено додаткову угоду, якою позивач ФГ "Захід-Агро" прийняв належне виконання позичальником Ванько Р.Ю. умов договору позики в частині повернення 26.03.2012 року позичальником Ванько Р.Ю. позики в сумі 76100,00грн. шляхом переказу коштів безпосередньо на рахунок позикодавця. Про усунення помилки у оформленні платежу позивачем було належно повідомлено АТ "ОТП БАНК".

Факт зміни змісту операції - повернення позики Головою ФГ Ванько Р.Ю. згідно договору позики № 04.П.10 від 01.11.2010 року - не заперечується відповідачем. Разом з тим, податковий орган наполягає на наявності тих самих порушень позивача при отриманні на рахунок коштів за договором позики. При цьому відповідач наполягає, що виправлений сторонами переказу реквізит платника з "ФГ "ЗАХІД-АГРО" на "голова ФГ Ванько Р.Ю." є тотожним, тому платником в обох випадках вважається юридична особа - позивач, а не фізична особа Ванько Р.Ю.

Разом з тим, банківська виписка по даній операції за 26.03.2012р. вказує на те, що платником ФГ "Захід-Агро" не являється, тобто, обслуговуючий банк вірно провів платіж по системі, що додатково підтверджує помилку лише у оформленні квитанції.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В акті перевірки зазначається, та не заперечується у судових засіданнях представниками відповідача, що в ході проведення перевірки ревізорам було представлено усі первинні документи суцільним порядком, у т.ч. накладні на отриманий та реалізований товар з відмітками про отримання та передачу товару, дані про рух коштів. Фактів неврахованого або неоформленого товару податковим органом виявлено не було, та зі змісту акту така обставина також не вбачається.

В акті перевірки зазначено, що ФГ "Захід-Агро" є платником податку на додану вартість. З наведеного випливає, що позивач здійснює реалізацію товару власного виробництва з урахуванням ПДВ. Таким чином, для встановлення факту неоприбуткування позивачем готівки необхідно встановити сам факт надходження готівки до каси позивача у вигляді торгової виручки від реалізації товару з урахуванням ПДВ.

Чого, однак, зроблено не було.

Згідно ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Штрафні санкції у розмірі 380500,00 грн., нараховані відповідачем на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз.3 п.1 Указу Президента України №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р., за порушення позивачем п.2.6, 3.3, 3.4,3.10, 4.3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637.

Порядок ведення касових операцій в національній валюті України підприємствами (підприємцями), регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року № 40/10320.

За порушення норм Положення передбачена відповідальність згідно Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 від 12.06.1995 року із змінами та доповненнями (далі - Указ). Про це свідчить преамбула даного Указу, де зазначено, що такий прийнятий з метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті.

Відповідно до абзацу 3 ст. 1 Указу, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовується фінансова санкція у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Для того, що б встановити порушення п.2.6, 3.3, 3.4, 3.10, 4,3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, необхідно встановити наявність проведення касових розрахунків на підприємстві, наявність касира на підприємстві, факт надходження готівки в касу підприємства, дату фактичного одержання готівкових коштів, повну суму не оприбуткованої готівки, підставу оприбуткування для зазначення у прибутковому касовому ордері, кому видана (або повинна була бути видана) засвідчена відбитком печатки підприємства квитанція за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником про приймання підприємствами готівки в касу (п.3.10), ким отримана готівка в касу підприємства та кому б мала бути видана, в які строки та розмірі тощо.

Згідно норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документі; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;

Таким чином, виключно готівка, яка надходить до кас підприємств (п.2.6 Положення), має своєчасно (у день надходження готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно з п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Звідси, законодавчо, для оприбуткування готівки в касі підприємства необхідним є факт надходження готівки саме в касу підприємства, чого в даному випадку - не відбулося. Оскільки 76100,00 грн. надійшли переказом безпосередньо на рахунок позивача, підстав для оприбуткування готівки в касу підприємства в сумі 76100,00 гривень у позивача не було.

До повноважень відповідача не належить змінювати редакцію платежів платника податків або зміна змісту господарських операцій, особливо, за відсутності будь-яких підтверджуючих документів.

Юридична відповідальність в Україні є індивідуальною. Натомість, відповідач покладає відповідальність у вигляді штрафних санкцій за неправильне оформлення платежу іншою особою на позивача без врахування того, що сторона позичальника за договором - фізична особа - обрала спосіб повернення позики, визначений в договорі - переказ коштів безпосередньо на рахунок позикодавця.

Первинні документи на підтвердження змісту операції - повернення позики позичальником безпосередньо на рахунок позикодавця та прийняття позикодавцем належного виконання позичальником зобов'язання за договором позики 26.03.2012 року в сумі 76100,00 грн. - надані суду для огляду в оригіналах, належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи.

таким чином, в судовому засіданні встановлено, що повернення позики відбувалось позичальником - головою ФГ "Захід-Агро" готівкою в касу банку для зарахування на поточний рахунок позивача.

Пункт . 2.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні чітко зазначає, що якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів (у даному випадку - Ванько Р.Ю.) є готівковими, а для отримувачів коштів (позивача) - безготівковими.

Отже, для ФГ "Захід-Агро" отримання повернутої позики - є безготівковим розрахунком.

В статті 341 Господарського кодексу України зазначається, що безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються в міжнародній банківській практиці.

Відповідно до статті 1088 Цивільного кодексу України, яка має назву "види безготівкових розрахунків", при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони в договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.

Норми ст. 4 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" кореспондуються із ст. 1088 Цивільного кодексу України, відповідно до якої для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

В Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004 р., вживається термін "види безготівкових розрахунків". Так, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Право вибору того чи іншого виду безготівкових розрахунків належить сторонам договору.

Враховуючи викладене, для позикодавця - позивача, надходження коштів в якості повернення позики - є безготівковою операцією, яка не може одночасно бути порушенням касової дисципліни.

Відсутність факту порушення позивачем законодавства щодо регулювання обігу готівки свідчать про безпідставність застосування податковим органом фінансових санкцій.

Підставою для застосування відповідальності є вчинене правопорушення (ч. 1 ст. 218 ГК України). Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини, як умови відповідальності, пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання. Тобто, важливим в цій ситуації є встановлення вини або її відсутності у діях чи бездіяльності саме позивача, шляхом встановлення факту та обставин не оприбуткування готівки.

За наведених вище обставин, зокрема відсутності факту надходження готівки в касу позивача, таке правопорушення зі сторони Позивача не мало місця. Саме законодавчо має бути встановлений обов'язок позивача оприбуткувати в касі підприємства кошти, які без внесення в касу підприємства позичальник повернув визначеним в договорі способом - на рахунок ФГ "Захід-Агро". Однак, такого обов'язку позивача законодавством не встановлено.

Таким чином, застосовуючи до безготівкової операції позивача вимоги положення про готівкові операції та штрафні санкції за порушення касової дисципліни, податковий орган діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, сприяючи несправедливій дискримінації, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Вказані в акті від 30.08.2012 року підстави не доводять порушень зі сторони позивача, а отже, висновки акта перевірки зроблено керуючись припущеннями, без належних підстав, всупереч статті 19 Конституції України, згідно якої посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Натомість, доказування, відповідно до ст. 69-71 КАС України, не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що, відповідно акту перевірки від 30.08.2012 року, податковий орган встановив, що один працюючий фермер на одному орендованому тракторі взагалі не міг нічого виробити чи виростити (стор.11 акту). Однак, разом з тим, відповідач наполягає на наявності факту реалізації ФГ "Захід-Агро" (платником ПДВ) товару без ПДВ. При цьому акт не містить опису порушення в частині ПДВ з суми 76100,00 грн.

Таким чином, сукупність доказів, яка є в матеріалах справи, та суперечливість позиції відповідача щодо висновків акту перевірки не доводить факту вчинення порушень позивачем.

В додатковому обґрунтуванні позивач посилається на практику Вищого адміністративного суду України у справах щодо дотримання касової дисципліни в частині законності застосування абз.3 п.1 Указу Президента України №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року за порушення "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, викладену в ухвалах від 21 червня 2012 року у справі К-15366/10 , від 26 квітня 2012 року у справі К-22711/10, від 01 листопада 2012 року у справі К-36100/10, від 18 жовтня 2012 року у справі К-15301/10, від 01 листопада 2012 року у справі К-35446/10, від 16 серпня 2012 року у справі К-20030/10, правова позиція якого зводиться до наступного Застосування штрафних санкцій, які передбачені нормою абзацу 3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за порушенням норм Положення 2.6 щодо не оприбуткування готівки не відповідає правильному застосуванню норм права.

Так, п. 22 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Ці конституційні засади в рівній мірі стосуються інших галузевих видів юридичної відповідальності.

Згідно зі ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до преамбули Указу № 436/95 у редакції Указу Президента України від 11.05.1999 року № 491/99 встановлення ним санкцій має на меті подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами. Іншими словами, санкції згідно з цим Указом запроваджені за порушення норм, через які реалізується регуляторна політика держави у сфері готівкового обігу, при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності і спрямовані як і будь-які заходи юридичної відповідальності на припинення правопорушення та відновлення становища від негативних наслідків правопорушення.

Частиною 2 ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" від 08.06.1995 року № 1/95-к (втратив чинність згідно із Законом України від 28.06.1996 року № 254/96-ВР) Президент України був наділений повноваженнями видавати укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Пунктом 4 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України встановлено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Указ Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436"від 07.09.2001 року № 802/2001, яким встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, тобто визначено склад правопорушення, яке за своєю правовою природою є адміністративним правопорушенням (є елементом адміністративного охоронного правовідношення, що виникає у сфері регуляторної політики), та відповідальність за нього, прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України.

Вказані обставини у своїй сукупності, на думку ВАСУ, виключають правомірність застосованих штрафних санкцій до платників податків.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2. КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів відповідно до ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За наслідками розгляду справи суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним збільшення ДПІ в Сокальському районі Львівської області грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 30,70 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7,67 на підставі ст. 123 Податкового кодексу України. Крім того, є неправомірним застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 380500,00 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Звідси, позовні вимоги ФГ "ЗАХІД-АГРО" є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2012р. № 0000492301 та № 0001382331 є протиправними і підлягають скасуванню.

На підставі вимог ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України в користь позивача слід стягнути 2146,00 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби від 27.09.2012 року № 0001382331 та № 0000492301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фермерського господарства "Захід-Агро" 2146,00 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20.01.2013 року.

Головуюча Потабенко В.А.