Постанова № 28800016, 17.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2013 року Справа № 812/232/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисельової Є.О.

при секретарі судового засідання: Гришиній О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції про визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції про визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив наступне.

27.08.2012 позивачем до ВДВС Свердловського МУЮ нарошно було надано на примусове виконання вимогу № Ю-6/2 від 27.08.2012 про сплату боргу з ДВАТ «Свердловське ШПУ по бурінню стволів і свердловин « дочірнє підприємство «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» у сумі 11 294,51 грн. - недоїмка єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

29.12.2012 на адресу позивача надійшла постанова від 25.12.2012 головного державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою головний державний виконавець, керуючись ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», повернув вимогу УПФУ в м.Свердловську Луганської області про сплату боргу від 27.08.2012 № Ю-6/2.

Вважає, що відповідачем неправомірно винесено зазначену постанову, з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», яким передбачено повернення виконавчого документа у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій або не здійснив авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа є недоцільним, оскільки обов'язкове авансування витрат на проведення виконавчих дій передбачено лише п. 6 ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 1 ст. 42 вищевказаного Закону встановлено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягував може за погодженням з державним виконавцем внести та відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачене законом.

Також посилається на Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730 управління має право у межах своєї компетенції розпоряджатись майном і коштами Фонду у межах затвердженого кошторису видатків.

Видатки ж авансування витрат на проведення виконавчих дій в кошторисі управління Пенсійного фонду не передбачено.

Просить визнати незаконною постанову державного виконавця ВДВС Свердловського МУЮ від 25.12.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві за вимогою УПФУ в м.Свердловську Луганської області від 27.08.2012 за № Ю-6/2 про стягнення з ДВАТ «Свердловське ШПУ по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» у сумі 11 294,51 грн. на користь УПФУ в м.Свердловську; прийняти на примусове виконання вимогу УПФУ в м.Свердловську про сплату боргу від 26.07.2012 за № Ю-78/7 про стягнення з ДВАТ «Свердловське ШПУ по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» на користь УПФУ в м.Свердловську недоїмки в сумі 11 294,51 грн.

Представник позивач в судове засідання не прибув, однак від нього надійшло письмове клопотання, в якому він підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить справу розглянути за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, до канцелярії суду подав письмові заперечення проти адміністративного позову, які було приєднано до матеріалів справи (а .с.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов донаступного.

=Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2012 позивачем до ВДВС Свердловського МУЮ нарошно було надано на примусове виконання вимогу № Ю-6/2 від 27.08.2012 про сплату боргу з ДВАТ «Свердловське ШПУ по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» у сумі 11 294,51 грн. - недоїмка єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

14.12.2012 відділом ДВС Свердловського МУЮ було запропоновано позивачу авансувати витрати на проведення експертизи арештованого майна, а саме : насоса ІНБ - 600 буровий, інв.№ 2902, що підтверджується листом 17963 від 14.12.2012.

У зв'язку з ненадходженням відповіді на запит від 14.12.2012 № 17963, яким позивачу було запропоновано авансувати витрати на проведення експертизи, відповідачем було прийнято постанову ВП № 340111151 від 25.12.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Стаття 41 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює перелік витрат виконавчого провадження, які пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

З аналізу наведеного вбачається, що у стягувача виникає саме право, а не обов'язок на авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій. Крім того, стягувач сплачує певну грошову суму для необхідних витрат за погодженням з державним виконавцем.

Під час розгляду справи, відповідачем не надано належних доказів щодо залучення експерта на проведення виконавчих дій та погодження з позивачем щодо авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, а саме на авансування певної грошової суми на оплату експерта.

Відповідно до п.4 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

З аналізу п. 4 ст. 47 цього Закону вбачається, що передбачається повернення виконавчого документа саме за не здійснення погодженого авансування витрат.

Оскільки під час розгляду справи встановлено, що між позивачем та державним виконавцем не було погодження про авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, взагалі не надано доказів про залучення експерта на проведення виконавчих дій, та у стягувача виникає саме право, а не обов'язок на авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, тому суд дійшов висновку про протиправність постанови державного виконавця ВДВС Свердловського МУЮ від 25.12.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві за вимогою УПФУ в м.Свердловську Луганської області від 27.08.2012 за № Ю-6/2 про стягнення з ДВАТ «Свердловське ШПУ по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» у сумі 11 294,51 грн. на користь УПФУ в м.Свердловську.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною постанови державного виконавця ВДВС Свердловського МУЮ від 25.12.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві за вимогою УПФУ в м.Свердловську Луганської області від 27.08.2012 за № Ю-6/2 про стягнення з ДВАТ «Свердловське ШПУ по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» у сумі 11 294,51 грн. на користь УПФУ в м.Свердловську підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи

прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якиминесприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач, приймаючи відповідне рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві, діяв не у спосіб, передбачений ЗУ «Про виконавче провадження» та з метою повного захисту прав та інтересів сторін, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, шляхом скасування постанови державного виконавця ВДВС Свердловського МУЮ від 25.12.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві за вимогою УПФУ в м.Свердловську Луганської області від 27.08.2012 за № Ю-6/2 про стягнення з ДВАТ «Свердловське ШПУ по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» у сумі 11 294,51 грн. на користь УПФУ в м.Свердловську.

Щодо позовних вимог про зобов'язання прийняти на примусове виконання вимогу УПФУ в м.Свердловську про сплату боргу від 26.07.2012 за № Ю-78/7 про стягнення з ДВАТ «Свердловське ШПУ по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» на користь УПФУ в м.Свердловську недоїмки в сумі 11 294,51 грн., суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки повноваження щодо прийняття на примусове виконання виконавчого документа належать виключно державній виконавчій службі, у даному випадку ВДВС Свердловського МУЮ, тому суд не може підміняти собою орган, до повноважень та компетенції якого входить вирішення питання про прийняття на примусове виконання виконавчого документу, або відмову у прийнятті на виконання виконавчого документу, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністратвиний позов управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції про визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Свердловського МУЮ від 25.12.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві за вимогою УПФУ в м.Свердловську Луганської області від 27.08.2012 за № Ю-6/2 про стягнення з ДВАТ «Свердловське ШПУ по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» у сумі 11 294,51 грн. на користь УПФУ в м.Свердловську.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 22 січня 2013 року.

Суддя Є.О. Кисельова