Постанова № 28799792, 13.12.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/6764/12

категорія 8.2.6

13 грудня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення №0001302301 від 30.07.2012 р.,-

встановив:

Приватне підприємство "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби №0001472301 від 01.07.2011 р., яким збільшено підприємству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 485234,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Глорія Інком" в сумі 485234,00 грн. , оскільки здійснення операцій з вказаним контрагентом підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Свою правову позицію обґрунтував, зокрема, тим, що позивач незаконно відніс до витрат в 1 кварталі 2011 року кошти по операціях з придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Глорія Інком", так як вони не підтверджені документально. Разом з тим, укладений договір між позивачем та ТОВ "Глорія Інком" містить ознаки нікчемності, оскільки укладений без мети реального настання правових наслідків. Зазначений контрагент не знаходиться за місцем розташування, а тому підтвердити факт взаємовідносин ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" з ТОВ "Глорія Інком" немає можливості .

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Коростенської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа", код за ЄДРПОУ 31231634, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, про що складено акт № 960/22-01/31231634 від 17.07.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Глорія Інком" в сумі 485234,00 грн.

За результатами перевірки ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" Коростенської ОДПІ було винесене податкове повідомлення - рішення від 30 липня 2012 року №0001302301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 485234,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржував його в порядку апеляційного узгодження, проте, рішеннями ДПС у Житомирській області та ДПС України вказане податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 30 липня 2012 року № 0001302301 залишено без змін.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки № 960/22-01/31231634 від17.07.2012 року та оскаржуваним повідомленням - рішенням від 30 липня 2012 року №0001302301 з огляду на наступне.

У зв'язку з тим, що правовідносини щодо формування валових витрат виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судом встановлено, що факт придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у ТОВ "Глорія Інком" підтверджується копіями наявними в матеріалах справи видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових ордерів, актами постановки виробу на виробництво, відомості по товарам на складах.

Крім того, оплата за товарно- матеріальні цінності поставлені ТОВ "Глорія Інком" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та картки рахунку, а копії товарно-транспортних накладних свідчать про фактичну доставку товару позивачу, на виконання умов договору № 10-4, укладеного з ТОВ "Глорія Інком" 18 серпня 2010 року.

Також в матеріалах справи містяться копії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи та сертифікатів якості на поставлені товарно-матеріальні цінності ТОВ "Глорія Інком".

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Разом з тим, посилання відповідача в акті перевірки на те, що відповідно до ч.1,5 ст. 203, п.1,5 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угода, укладена між позивачем та ТОВ "Глорія Інком", має ознаки нікчемності, є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з умов договору № 10-4 від 18 серпня 2010 року ТОВ "Глорія Інком" зобов'язувалось поставити ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа", а останній - зобов'язаний прийняти та оплатити вказаний товар, обумовлений договором.

На думку суду, перевіряючими в акті перевірки зроблений суб'єктивний висновок, щодо нікчемності вказаного договору, оскільки ТОВ "Глорія Інком" повністю виконало взяті на себе зобов'язання, а ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" в свою чергу сплатило його вартість, тобто настали правові наслідки обумовлені договором № 10-4 від 18 серпня 2010 року.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 228 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства та встановлює, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд не вбачає підстав вважати, що укладений правочин: спрямований на фактичне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушує публічний порядок, або вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки позивача про нікчемність договору.

До того ж, суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник податкового обліку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може поширюватись на його контрагентів, та порушення останніми податкового законодавства тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку - Приватного підприємства "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" права на валові витрати у разі , якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування таких валових витрат та має всі документальні підтвердження їх розміру, що містяться в матеріалах справи.

Судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат.

Крім того судом враховано, що в акті перевірки податковим органом не ставиться під сумнів пов'язаність зазначених господарських операцій із здійсненням підприємством господарської діяльності.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.

Вчинення дій обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, вимагає від суб'єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннях, а не конкретними обставинами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано беззаперечних і достатніх доказів вини позивача щодо порушення ним податкового зобов'язання, не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його недійсним та скасування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.07.2012 року № 0001302301 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 71,86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 30 липня 2012 року № 0001302301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 18 грудня 2012 р.