Постанова № 28799519, 16.01.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа № 2а-3640/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Мельничуку Є.С.

за участю:представника позивача - Чеха М.В., представника відповідача - Федьків В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом:

Приватного акціонерного товариства «Промбуд»

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001182201, №0001192201 від 16.10.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Промбуд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001182201 та №0001192201 від 16.10.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення податкового органу винесені з порушенням закону, базуються на безпідставних висновках про факт нікчемності правочинів укладених з контрагентом позивача - ПП «Франко-Буд-Інвест», внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток та податку на додану вартість. Вважає такі податкові повідомлення - рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові та письмових поясненнях від 12.12.2012 року (а.с. 169-173).

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив з мотивів наведених у письмовому запереченні (а.с. 209-211).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом встановлено наступне.

В період з 19.09.2012 року по 25.09.2012 року ДПІ у м. Івано-Франківську проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Промбуд» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаєморозрахунках з приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт за №8847/22-1-32/32145510 від 01.10.2012 року (а.с. 16-30), у відповідності до висновків якого податковим органом серед інших встановлено порушення позивачем вимог законодавства:

- пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок встановлено заниження до сплати податку на прибуток в сумі 186292,00 грн. за 4 квартал 2010 року;

- пп. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року на суму 149 033,00 грн.

За результатами проведеної перевірки в зв'язку з встановленими порушеннями, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001192201 від 16.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 232 765,00 грн., в тому числі 186292,00 грн. за основним платежем та 46573,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення №0001182201 від 16.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 186291,00 грн. в тому числі 149033,00 грн. за основним платежем та 37258,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що ДПІ у м. Івано-Франківську здійснено перевірку контрагента позивача, результати якої зафіксовані у акті перевірки №4600/15-2/35764830 від 20.06.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Франко-Буд-Інвест».

Відповідно до даного акту зазначено, що правочини, які виконувались з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року ПП «Франко-Буд-Інвест» та ПП ОСОБА_3 не спричиняють реального настання правових наслідків та не мають реального характеру. Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року та вимог Податкового кодексу України, тобто відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Водночас, відповідач вказує, що наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та факту сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт (послуг) мала місце.

Таким чином, на думку податкового органу ПрАТ «Промбуд» безпідставно сформовано податковий кредит та завищено валові витрати за рахунок сум податку на додану вартість отриманого по податкових накладних, виписаних на поставку товарів (робіт, послуг) ПП «Франко-Буд-Інвест».

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначав лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Суд вважає, за необхідне зазначити, що на момент укладання договору та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, що висвітлено в актах перевірки №8847/22-1-32/32145510 від 01.10.2012 року та №4600/15-2/35764830 від 20.06.2012 року, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи, що не заперечується представником відповідача, формування податкового кредиту відбувалось на підставі належно оформлених податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

При здійсненні перевірки податковим органом безпідставно не взято до уваги та не перевірено факт виконання угод між контрагентами. При цьому, висновки податкового органу щодо укладення угод без мети реального настання наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім цього, відповідачем не доведено зв'язку між господарськими операціями ПП «Франко-Буд-Інвест» та приватним підприємцем ОСОБА_3, які висвітлені в акті перевірки №4600/15-2/35764830 від 20.06.2012 року та правочинами укладеними між ПрАТ «Промбуд» та ПП «Франко-Буд-Інвест», на нікчемності яких наполягає відповідач.

При дослідженні реальності господарських операцій в судовому засіданні встановлено, що позивач на момент вчинення спірних правовідносин здійснював роботи із будівництва житлового будинку із закладами громадського призначення та об'єктами обслуговування за адресою АДРЕСА_1. Як встановлено судом, 04.02.2008 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківської області надала дозвіл позивачу на виконання будівельних робіт (а.с. 184). Під час виконання робіт позивачем, як забудівником здійснювалось залучення підрядних організацій, зокрема, ПП «Франко-Буд-Інвест».

Виконання вказаних робіт контрагентом позивача підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних робіт, відповідними податковими накладними та іншими первинними документами (а.с. 132-152).

Між контрагентами здійснювались розрахунки за виконані послуги, що підтверджує відомість про рух коштів по рахунку позивача (а.с. 200-223) та не заперечується відповідачем, а також підтверджено довідкою АТ «УкрСиббанк» №137-437/1493 від 07.12.2012 р. (а.с. 189).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного повідомлень-рішень не прийнято до уваги факти надання послуг (робіт) від ПП "Франко-Буд-Інвест" до ПрАТ «Промбуд», що підтверджено наявними письмовими доказами та фактичними обставинами встановленими при розгляді справи.

Доводи викладені в письмовому запереченні відповідача, а також обставини, на які посилається відповідач, та зафіксовані в акті перевірки №4600/15-2/35764830 від 20.06.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Франко-Буд-Інвест» не спростовують факту виконання робіт останнім. Крім цього, слід зазначити, що податковий орган не наділений повноваженнями визнавати угоди (правочини) нікчемними чи недійсними.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З врахуванням викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001182201 від 16.10.2012 року не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Спеціальним законом, який визначав платників податку прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку на прибуток до бюджету на час виникнення правовідносин був Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи зі змісту п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 даного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Так, положеннями п. 5.3 - 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат сум, які сплачені, як оплата вартості послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону визначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат.

Крім цього, пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин щодо реальності господарських операцій ПрАТ «Промбуд» та ПП «Франко-Буд-Інвест», які описані вище, а також правомірності включення позивачем до складу валових витрат коштів здійснених як оплату за виконані роботи ПП «Франко-Буд-Інвест», суд вважає, що податковим органом не доведено правомірність зменшення валових витрат по даних господарських операціях та збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення №0001192201 від 16.10.2012.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню в повному обсязі, а спірні податкові повідомлення - рішення визнанню протиправними та скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0001182201 та №0001192201 від 16 жовтня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ "Промбуд", код 01272574, сплачений судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 18.01.2013 року.