Постанова № 28799404, 16.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/14881/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чабаненко С.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпромплюс» про накладення арешту на кошти,-

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку АКБ «НОВИЙ», ТОВ «Торгпромплюс» (код ЄДРПОУ 37150632) з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 22385,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача узгодженого податкового боргу та відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання відповідач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у належний спосіб, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення судової повістки, доказів щодо поважності причин неприбуття в судове засідання суду не надав. Судом було направлено на адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі, судову повістку, а також копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, за відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, та у зв'язку з тим, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, дану справу судом розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, судом встановлено, що ТОВ «Торгпромплюс» зареєстроване як юридична особа 15.06.2010 р. та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за кодом 37150623, знаходиться на облікову у державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська у Дніпропетровській області Державної податкової служби.

Відповідно до акту перевірки від 05.08.2011 р. №1345/15-2/37150623 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська відносно відповідачу прийняті податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 05.10.2011 р. №0003551502/0, №0003541502/0 якими було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 292,64 грн., та вказані податкові повідомлення-рішення від 05.10.2011 р. відповідачеві направлені, але повернулися 19.11.2011 р. на адресу позивача з позначкою за мінуванням терміну зберігання.

Таким чином згідно ст. 58 ПК України податкові повідомлення-рішення від 05.10.2011р. №0003551502/0, №0003541502/0 податковою інспекцією вважалися врученими та узгодженими 19.11.2011 р., тобто відповідач зобов'язаний був сплатити суму зазначеного податкового зобов'язання у строк до 29.11.2011р.

Відповідачем податкове зобов'язання з податку на додану вартість по строку сплати до 29.11.11р. сплачена частково, внаслідок чого податковий борг з податку на додану вартість станом на 21.11.2012р. становить 22385,13 грн.

Податкову вимогу від 06.12.2011 № 1140 було направлено відповідачу, та отримано керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпромплюс» - Кузьменко 19.01.12р.

Станом на 21.11.2012 р. податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпромплюс» з податку на додану вартість складає 22358,13грн., що підтверджено довідкою про стан розрахунків з бюджетом від 21.11.2012.

Згідно листів Держтехнагляду від 23.08.2012, Держкомзему від 13.09.2012, КП «ДМБТІ» від 10.09.2012 та інформації з центрального серверу баз даних УДАІ ГУ МВС України майно від 23.10.2012 № 143/18-119, майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідача відсутнє.

Позивач, посилаючись на вказані обставини та пп.20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, просив накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в установі АКБ «НОВИЙ».

Вирішуючи даний спір по суті суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім цього, згідно п.п. 20.1.16 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, ПК України закріплено також особливий порядок накладення такого арешту.

Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна (складовою якого є в тому числі кошти платника податків), у відповідності до ст. 94 Податкового кодексу України, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.

Так, у відповідності до п.п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Натомість, відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Так, відповідно до п.п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 ПК України, а саме, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3.1 розділу 3).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:

- наявності однієї з обставин, визначених п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 ПК України;

- наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача позивачем не надано суду доказів наявності жодної з перелічених вище умов, за яких суд мав би підстави прийняти рішення про застосування арешту коштів і інших цінностей відповідача, а також наявності підстав, що надають позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів та інших цінностей відповідача.

На підставі викладеного, керуючись 2, 9, 11, 70-72, 86, 94, 160-162, 167, 186, 254 суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпромплюс» про накладення арешту на кошти - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в порядку, встановленому ст. 186 КАС України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 16.01.2013 СуддяС.В. Чабаненко С.В. Чабаненко С.В. Чабаненко