Постанова № 28799271, 16.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року № 2а-9495/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря судового засідання Козак Н.Є.,

за участю представників позивача Гузара Р.М., Лотоцького Г.М., представника відповідача Кохана А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «НВПП «Спаринг-Віст Центр» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2011 року Приватне підприємство «НВПП «Спаринг-Віст Центр» (далі- Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000502320 та №0000492320 від 16.03.2011 року.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Костіва М.В. від 29.08.2011 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 05.12.2012 року матеріали справи № 2а-9495/11/1370 прийнято до провадження суддею Журомською М.В..

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та зазначили, що факт реальної поставки товарів підтверджується належно оформленими первинними документами, які мають усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Податкові накладні, які засвідчують факт передачі товару, також належно оформлені, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), а також на формування валових витрат підприємства. Проведені між позивачем та його контрагентами господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за поставлені товари позивачем реально проведена, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Додатково зазначили, що за умовами укладених Договорів між позивачем та ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Екопласт-«Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Віста плюс», ПП «Альфа ресурс», ПП «Інтех сервіс», ПП «Техно поліс» не передбачено здійснення перевезення транспортними засобами товару, який був предметом договорів, що зумовлено його властивостями, зокрема габаритами і вагою. Відповідно, складення додаткових документів (товарно-транспортних накладних, поштових реєстрів, тощо), які б свідчили про факт здійснення поставки вищезазначеного товару не потребувалось. Реальність господарських операцій підтверджується також і тим, що отримані товари були використані підприємством при виробництві готової продукції, а саме приладів радіаційного контролю - дозиметрів-радіометрів. Представники позивача просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у письмових запереченнях зазначив, що господарські операції позивача з контрагентами ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Екопласт-«Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Віста плюс», ПП «Альфа ресурс». ПП «Інтех сервіс», ПП «Техно поліс» не носять реального характеру. Такий висновок обґрунтовується відсутністю матеріальних та трудових ресурсів у цих підприємств, які фактично не здійснювали господарської діяльності. За таких обставин позивач здійснював штучне формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок придбання товарів (робіт) у платників податків, по яких неможливо здійснити проведення перевірок. Також зазначив, що під час перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних про підтвердження отримання товарів від ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Екопласт-«Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Віста плюс», ПП «Альфа ресурс». ПП «Інтех сервіс», ПП «Техно поліс».

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 55 КАС України здійснено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова (далі ДПІ) проведено планову виїзну перевірку ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення Підприємством: пп. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткуванні прибутку підприємств» в результаті чого Підприємством занижено податок на прибуток в сумі 860 453,00 грн.; п.1.7 ст. 1, пп. 7.2.1 пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 668 932,00 грн., що викладено в Акті перевірки № 216/23-2/22362867 від 28.02.2011 року.

За результатами встановлених порушень ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502320 від 16.03.2011 року, яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 075 566, 25 грн. (за основним платежем 860 453,00 грн. та штрафними санкціями 215 113,25 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000492320 від 16.03.2011 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 836 165,00 грн. (за основним платежем 668 932,00 грн. та штрафними санкціями 167 233,00 грн.).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі укладених письмових договорів між позивачем та ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Екопласт-«Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Віста плюс», ПП «Альфа ресурс». ПП «Інтех сервіс», ПП «Техно поліс» здійснювалось постачання товарів промислового призначення, засобів зв'язку, науково-технічної продукції, комплектуючих виробів та матеріалів в кількості та асортименті згідно товарних накладних.

Так, між ПП «Техно поліс» та ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр» укладено Договір №25-05 від 25.05.2009 року. На виконання вказаного договору, на підставі видаткової накладної № РН-6010007 від 01.06.2009 року ПП «Техно поліс» поставило Підприємству товар, а саме: лічильник газорозрядний СБМ-21 в кількості 10 шт., лічильник газорозрядний СБМ-ЗБГ - 5 шт., індикатор ИХЦ 19-4/8 - 10 шт., трансформатор ВІСТ.671121.003 - 10 шт., на загальну суму 13 328,40 грн.

Підприємством отримано податкову накладну № 6010000007 від 01.06.2009 року на загальну суму 13 328,40 грн., в тому числі ПДВ - 2 221,40 грн., та платіжним документом №2422 від 04.08.2009 року здійснено оплату за поставлений товар.

Між ПП «Віста плюс» та ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр» укладено Договір № 27-10 від 27 жовтня 2009 року. На виконання вказаного договору, на підставі видаткової накладної № РН-1102030 від 02 листопада 2009 року ПП «Віста плюс» поставило Підприємству товар, а саме: друковані плати ВІСТ.758723.202 в кількості 13 шт., друковані плати ВІСТ.758724.201 - 9 шт., заклепки 2x12.37 ГОСТ 10300-80 - 200 шт., конденсатори С-0805 680рF - 200 шт., конденсатори С-0805 68рF - 200 шт., лічильник газорозрядний СБМ-20-1 - 20 шт. та інше, на загальну суму 14 436,18 грн.

Підприємством отримано податкову накладну №1102000034 від 02.11.2009 року на загальну суму 14 436,18 грн., в тому числі ПДВ - 2 406,03 грн., та платіжним документом № 3130 від 09.12.2009 року здійснено оплату за поставлений товар.

Між ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «НВПП Спаринг-Віст Центр» укладено Договір №02/12 від 02 грудня 2009 року. На виконання вказаного договору, на підставі видаткової накладної № 6 від 03 грудня 2009 року ПП «Львівкомфортгруп-К» поставило Підприємству товар, а саме: вилка РС7ТВ в кількості 40 шт., гайку ВІСТ.712361.001 - 40 шт., гайку В1СТ.758454.004 - 40 шт., диск В1СТ.711543.001 - 35 шт., лічильник газорозрядний СБМ-20-1 - 2 шт., лічильник газорозрядний СБМ-21 - 27 шт., мікросхему М8Р430Р1351РМ - 25 шт., накладку ВІСТ.753781.001 - 46 шт. на загальну суму 28 989,00 грн.

Підприємством отримано податкову накладну № 6 від 03.12.2009 року на суму 28 989,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 831,50 грн., та платіжним документом № 3199 від 23.12.2009 року здійснено оплату за поставлений товар.

Між ПП «Альфа ресурс» та ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр» укладено Договір № 25-01 від 25 січня 2010 року. На виконання вказаного договору, на підставі видаткової накладної № РН-2-01003 від 01.02.2010 року ПП «Альфа ресурс» поставило Підприємству товар, а саме: амортизатор ВІСТ.711212.001 в кількості 100 шт., блок ВІСТ125а - 50 шт., втулку ВІСТ.758448.006-01 - 100 шт., втулку ВІСТ.758448.006 - 50 шт., контакт ВІСТ.757474.013 - 100 шт., лічильник газорозрядний СБМ-20-1 - 10 шт., лічильник газорозрядний СБМ-21 - 12 шт. на загальну суму 15 516,00 грн.

Підприємством отримано податкову накладну №2010000015 від 01.02.2010 року на загальну суму 15 516,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 586,00 грн., та платіжним документом № 3590 від 26.03.2010 року здійснено оплату за поставлений товар.

Між ПП «Інтех сервіс» та ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр» укладено Договір № 20/03 від 20.03.2010 року. На виконання вказаного договору, на підставі видаткової накладної № РН-4-01013 від 01.04.2010 р. ПП «Інтех сервіс» поставило Підприємству товар, а саме: лічильник газорозрядний СБМ-20-01 в кількості 25 шт., лічильник газорозрядний СБМ 20-1 - 20 шт., трансформатор ВІСТ.671121.003 - 100 шт., на загальну суму 18 390,00 грн.

Підприємством отримано податкову накладну № 1040000016 від 01.04.2010 року на загальну суму 18 390,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 065,00 грн., та платіжним документом № 4052 від 07.07.2010 року здійснено оплату за поставлений товар.

Між ТзОВ «Екопласт-Львів» та ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр» укладено Договір №30/04 від 30 квітня 2010 року. На виконання вказаного договору, на підставі видаткової накладної № 241 від 05 травня 2010 року ТзОВ «Екопласт-Львів» поставило Підприємству товар, а саме: випромінювач зумера ЗП-18 в кількості 400 шт., екран ВІСТ.741136.001 - 100 шт., клавішу ВІСТ.743111.001-01 - 400 шт., лічильник газорозрядний СБМ-20-1 - 30 шт., на загальну суму 14 508,00 грн.

Підприємством отримано податкову накладну № 241 від 05.05.2010р. на суму 14508,00 грн., в тому числі ПДВ -2418,00 грн., та платіжним документом №4193 від 23.07.2010 року здійснено оплату за поставлений товар.

Між ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр» та ТзОВ «Віктор і Ко» укладено Договір №21/06 від 21 червня 2010 року. На виконання вказаного договору, на підставі видаткової накладної № 32 від 01 липня 2010 року ТзОВ «Віктор КО» поставило Підприємству товар, а саме: вилку РС7ТВ в кількості 18 шт., діод 2Д102Б - 36 шт., конденсатор МКТ370 - 96 шт., індикатор 1ЖЦ 28-4/8 - 20 шт., лічильник газорозрядний СБМ-2011-10 шт., на загальну суму 6 056,88 грн.

Підприємством отримано податкову накладну № 32 від 01 липня 2010 року на суму 6 056,88 грн., в тому числі ПДВ 1 009,48 грн., та платіжним документом №4516 від 27 серпня 2010 року здійснено оплату за поставлений товар.

З матеріалів справи встановлено, що в ході проведеної перевірки ДПІ використано матеріали перевірок контрагентів позивача ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Екопласт-«Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Віста плюс», ПП «Альфа ресурс», ПП «Інтех сервіс», ПП «Техно поліс», якими встановлено, що у цих підприємств-постачальників відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби як необхідні елементи провадження господарської діяльності щодо поставки товарів, або їх виготовлення. Тому ДПІ зроблено висновок, що наявність первинних документів за придбані матеріальні цінності та сплата коштів за такі матеріальні цінності не можуть вважатися безумовним підтвердженням здійснення таких господарських операцій, оскільки ПП «НВПП «Спаринг-Віст-Центр» здійснювало тільки документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку. Також в акті перевірки зроблено висновки, що укладені договори на поставку товарно-матеріальних цінностей контрагентами ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП»Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Інтех сервіс», ПП «Техно Поліс» є нікчемними.

Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Системний аналіз вищезазначених норм, наявних в матеріалах справи договорів, видаткових і податкових накладних свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування валових витрат є правомірними, подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів, містять інформацію щодо змісту виконаних робіт у рамках вказаних договорів, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача вимог, обумовлених цими договорами.

Наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність та товарний характер проведених господарських операцій між ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр» та ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Екопласт-«Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Віста плюс», ПП «Альфа ресурс». ПП «Інтех сервіс», ПП «Техно поліс». Внаслідок проведення вказаних вище операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат).

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр» на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

Щодо несплати платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань, які виникають внаслідок вчинення певного господарського зобов'язання, то така не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені.

Несплата продавцем чи його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Таким чином, у платника податків виникає право на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та права на формування податкового кредиту з ПДВ у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Усі суб'єкти господарської діяльності, з якими позивач мав взаємовідносини, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також на час здійснення господарських операцій мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, а відповідачем не представлено доказів протилежного.

Таким чином ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Екопласт-«Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Віста плюс», ПП «Альфа ресурс». ПП «Інтех сервіс», ПП «Техно поліс» мали право надавати покупцю (замовнику) відповідні податкові накладні.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім цього, висновками проведеної по справі судово-економічної експертизи підтверджено що всі первинні документи, які надавались позивачем до перевірки є оформленими належним чином , відповідно до вимог чинного законодавства.

Оскільки, між позивачем та його контрагентами були виконані вищевказані господарські операції, то дії учасників господарських операцій були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

Крім цього, отримані позивачем товари на підставі вказаних договорів, безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, що відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надає право на віднесення витрат з придбання таких товарів до складу валових витрат.

Щодо визнання нікчемними господарських зобов'язань позивача з зазначеними контрагентами суд зазначає, що статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, через що у кожній справі суд повинен встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: 1) вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; 2) такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; 3) мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як встановлено обставинами справи, відповідачем не доведено, що на момент вчинення правочинів та їх виконання позивач та його контрагенти мали намір на укладення правочинів що суперечать інтересам держави або суспільства.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність у Підприємства товарно-транспортних накладних на перевезення товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З аналізу наведених вище правових положень та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 вбачається, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту не ставиться в залежність від наявності чи відсутності у нього товарно-транспортних накладних при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема стаття 9 цього Закону.

Окрім того, укладеними договорами не передбачено здійснення перевезення транспортними засобами товару, який був предметом договорів, що зумовлено його властивостями, зокрема габаритами і вагою.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням. Інших доказів понесення судових витрат позивачем до матеріалів справи не подано.

Тому у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «НВПП «Спаринг-Віст Центр» 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 16.03.2011 року № 0000502320 та № 0000492320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «НВПП «Спаринг-Віст Центр» 3,40 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 січня 2013 року.

Суддя Журомська М.В.