Постанова № 28799163, 17.12.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/3907/11

категорія 8.2.6

17 грудня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Антощук Є.С., Новицькому Є.А.,

Господарчук І.В., Корольовій О.С., Никифоренко В.В.,

за участю представника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Фаворит-Транс" акціонерного товариства закритого типу "Фаворит"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №00011792301/0 від 18.06.2010 року, №0001802301/0 від 18.06.2010 року, №0001802301/1 від 26.08.2010 року, №0001792301/1 від 26.08.2010 року та №0002492301/1 від 26.08.2010 року. В обґрунтування позову позивач вказує, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають чинному законодавству та наданим на перевірку документам. Крім того, податковий орган безпідставно посилається на висновки актів попередніх перевірок, рішення по яких позивачем оскаржені в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, обґрунтовуючи їх вищенаведеними підставами.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м.Житомирі проведена планова документальна перевірка дочірнього підприємства "Фаворит-Транс" АТЗТ "Фаворит" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 04.06.2010 року №3151/23-1/31600195/0110.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення:

- пп.4.1.2 п.4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5, п. 6.1 ст.6, пп.8.1.2 п. 8.1, пп. 8.4.1 п.8.4, пп. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у розмірі 23501 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2010 року в сумі 236409 грн.;

- пп. 7.5.1, пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 26633 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 року №00011792301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 39950 грн., в т.ч. 26633 грн. - основного платежу та 13317 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, і податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року №0001802301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 5540 грн., в т.ч. 5540 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із вказаними повідомленнями-рішеннями позивач застосував процедуру адміністративного оскарження та подав скаргу до ДПІ в м.Житомирі.

26.08.2010 року відповідачем було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №48905/10/25-003, відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення. Крім того, ДПІ в м.Житомирі прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.08.2010 року №0001802301/1, №0001792301/1, відповідно до яких суми нарахованих зобов"язань залишились без змін, а також прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2010 року №0002492301/1, згідно якого позивачу додатково визначено зобов"язання з податку на прибуток в сумі 24863, в т.ч. 16271 грн. - основного платежу та 8592 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не погоджується з висновками податкового органу та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на наступне.

Щодо податку на прибуток.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлені порушення при формуванні валового доходу. Зокрема, на порушення пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) ДП "Фаворит-Транс" за 4 квартал 2009 року занизило скоригований валовий дохід на 31197 грн., у зв"язу з не включенням до складу валового доходу суми доходів, отриманих від операційної діяльності з обігу валюти на підприємстві. При цьому відповідача посилається на акт попередньої перевірки від 22.06.2009 року №3822/23-1/31600195/0110, висновки якого позивачем були оскаржені.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що сума 31197,00 грн., яка згідно акту віднесена до валових доходів, як дохід від операційної курсової різниці, виникла в програмі 1-С бухгалтерія через невірне налаштування самої програми - у перевіреному періоді курсових різниць взагалі не виникало, бухгалтерією власноруч було виправлено програмні помилки. Крім того, в своїй скарзі до ДПІ позивач пояснив, що у вказаному періоді підприємство займалося експортом послуг для вітчизняних замовників. Розрахунки проводились в національній валюті України- гривні, а тому курсових різниць виникнути не могло. Зважаючи на п.7.2.3, п.7.3.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за даними операціями жодних операційних курсових різниць не виникає, а відповідно від експорту послуг не може виникати курсових різниць. Однак, податковим органом дані факти не було взято до уваги.

Крім того, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 року в справі № 0670/5996/11, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року, висновки попереднього акту частково спростовані судом в сумі 17052,00 грн. по податку на прибуток та відповідно 8526,00 грн. фінансових санкцій.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган прийшов до помилкового висновку про заниження позивачем суми валових доходів.

Також в акті перевірки вказано на порушення при формуванні валових витрат, а саме встановлено їх завищення на 530086 грн.

Зокрема, не визнано в складі валових витрат вартість маркетингових послуг в розмірі 104167 грн., віднесених до їх складу згідно актів виконаних робіт, складених ТОВ "ТД Фаворит" та вартість послуг з дослідження ринку транспортних перевезень на території України в розмірі 20000 грн., віднесених до їх складу згідно акту виконаних робіт, складеного ФОП ОСОБА_4.

Так, дослідженням вказаних господарських операцій на підставі представлених первинних документів встановлено, що в актах виконаних робіт відсутнє підтвердження фактичного надання маркетингових послуг та послуг по дослідженню ринку транспортних перевезень в Україні.

В акті зазначено, що в актах не конкретизовано які саме послуги були надані підприємству, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на виконання послуг, звіти виконавців щодо виконаних обсягів робіт відсутні. У зв"язку з відсутністю документів на підтвердження фактичного отримання вказаних послуг та використання їх у господарській діяльності підприємства, згідно вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказані витрати не мають права брати участь у формуванні валових витрат.

Перевіркою з тих же підстав виключено зі складу валових витрат вартість рекламних послуг, віднесених до їх складу на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт від I.S.R.International LTD (Німеччина) в розмірі 103712 грн.

Згідно умов контракту виконавець надає ДП "Фаворит-Транс" послуги по розповсюдженню рекламної інформації щодо того, які саме рекламні послуги були надані, звіти виконавця щодо виконання вказаних послуг також відсутні.

Однак, суд не може погодитися з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст.1 вказаного Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов"язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов"язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов"язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, відповідно до вимог пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов"язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, бухгалтерський облік є обов"язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві і на даних якого ґрунтується податкова звітність. Крім того, бухгалтерський облік ведеться на підприємстві лише на підставі первинних документів, що містять обов"язкові реквізити та фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов"язкові реквізити.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надання маркетингових, рекламних та інших послуг не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Як встановлено судом, підприємством укладені договори про надання маркетингових та рекламних. Послуги, передбачені договорами, пов"язані з дослідженням ринку автоперевезень, здійснення яких є його господарською діяльністю, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

Так, згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, п.5.11 ст. 5 вказаного Закону не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Пунктом 5.4.4 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, відносяться до валових витрат платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавались позивачу, стосувалися послуг, надання яких є господарською діяльністю підприємства. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності підприємства з надання послуг та були направлені на отримання доходу. Так як вказані послуги надавалися на період дії договірних відносин, то суд вважає, що послуги мали регулярний постійний характер.

Відповідачем безпідставно зазначено, що в актах виконаних робіт не конкретизовано які саме маркетингові, рекламні послуги, послуги по пошуку ринку перевезень, тобто акти виконаних робіт не містять інформацію про фактично понесені витрати на виконання вказаних послуг.

Разом з тим, правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових, рекламних, інформаційно-консультативних та інших послуг додатковими або спеціальними документам у вигляді звітів, висновків, аналізів, програм, графіків і ін. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових чи рекламних послуг.

Пунктом 5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Акти, якими оформлялись факт отримання позивачем послуг від контрагентів, відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, акти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку. Також, до акті виконаних робіт надані відповідні звіти, які містять інформацію, які саме дослідження проводилися.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем безпідставно зроблений висновок про завищення валових витрат в цій частині.

Також в акті перевірки зазначено, що на порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат за 4 квартал 2009 року суму 2666,67 грн., яка не підтверджена розрахунковими та платіжними документами, ведення яких передбачено законодавством.

Разом з тим, розрахунок вказаних сум наведено в таблиці акту перевірки, в якій зазначено, що вказані суми до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість не відносились.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що на порушення п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством зайво віднесено до складу валових витрат від"ємне значення об"єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 223470 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача вказана сума є збитками підприємства, які воно не мало права включати до складу валових витрат, оскільки вони були зменшені актом попередньої перевірки.

Однак, суд не може погодитися з такими доводами відповідача, оскільки висновки акту попередньої перевірки позивачем були оскаржені, а відтак не були узгодженими та не мали для нього обов"язкового характеру, а тому не позбавляли його права на віднесення вказаних сум до складу валових витрат.

Також в акті перевірки зазначено, що на порушення пп.5.2.1, п.5.2.10, п.5.2, п.5.3 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати в сумі 36804 грн. за рахунок віднесення до витрат на поліпшення основних фондів сума витрат на придбання автозапчастин, які підприємством була віднесена на збільшення балансової вартості основних фондів на рахунок 10 та нарахована амортизація.

Разом з тим, розділ 3.1.3 акту не містить будь-яких порушень щодо заниження або завищення суми амортизаційних відрахувань, тому в цій частині висновки податкового органу також є безпідставними.

Крім того, в акті перевірки вказано, що підприємством завищені валові витрати за рахунок віднесення до складу валових витрат, витрат, пов"язаних з придбанням основних фондів в сумі 36788 грн. сплачених відсотків по кредиту, отриманого з АБ "Факторіал-банк".

Разом з тим, відповідно до пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, відповідачем зроблений безпідставний висновок про завищення валових витрат в цій частині.

Окрім того, поданий у судове засідання відповідачем розрахунок дає підстави для висновку, що суми в оскаржуваних податкових повідомлень-рішень виникли у процесі підстановки цифр, які жодним чином не пов'язані із цифрами у акті перевірки та порушеннями, що виявлені. Оскільки розрахунок містить математичні розрахунки, які пов'язані із сумами по тексту акту, однак відповідачем жодним чином не пояснено, яким чином ці суми вплинули на суми податків, що вказані у оскаржуваних рішеннях, тому суд не може їх визнати такими, що прийняті у відповідності до вимог закону.

З огляду на викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0001802301/0 від 18.06.2010 року, № 0001802301/1 від 26.08.2010 року, № 00002492301/1 від 26.08.2010 року підлягають скасуванню.

Щодо податку на додану вартість, то позивачем було визнано суму 5900,00 грн. та 50% санкцій на неї, що становить 2900,00 грн. і самостійно сплачено до бюджету. Платіжні документи містяться у матеріалах справи.

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що підприємством завищено податковий кредит в сумі 20883,33 грн. у зв"язку з тим, що безпідставно включено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ "ТД Фаворит" за виконані роботи.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача.

Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

На підтвердження права на включення сум по вказаним операціям позивачем надано податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, зважаючи на висновок про обґрунтованість включення сум понесених витрат по операціях, проведених з ТОВ "ТД Фаворит" щодо надання маркетингових послуг, до складу валових витрат, суд вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит у вказаній сумі.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001792301/0 від 18.06.2010 року і № 0001792301/1 від 26.08.2010 року підлягають скасуванню в частині визначення податкового зобов"язання в сумі 31250,00 грн. (39950 - 5800 - 2900).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення № 0001802301/0 від 18.06.2010 року, № 0001802301/1 від 26.08.2010 року, № 00002492301/1 від 26.08.2010 року та податкові повідомлення-рішення № 0001792301/0 від 18.06.2010 року і № 0001792301/1 від 26.08.2010 року в частині визначення податкового зобов"язання в сумі 31250,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 21 грудня 2012 р.