Постанова № 28799066, 26.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10451/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В.за участю: представника позивача представника відповідачаСотнікова П.М. Борисенко І.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі про визнання не чинними податкових повідомлень-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000070620 та №0000080620 від 28.02.2012 року, якими приватному акціонерному товариству «Криворізький завод гірничого обладнання» збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 140 625,00 грн. (у тому числі штрафні (фінансові) санкції 28 125,00 грн.) та з податку на прибуток у розмірі 210 937,50 грн. (у тому числі штрафні (фінансові) санкції 42 187,50 грн.)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки №24/08-06-213/31550176 від 14.02.2012 року, стосовно встановлення ознак нікчемності правочинів по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс Плюс», що призвело до порушення вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість». Позивач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення на підставі даного акту перевірки неправомірними, оскільки відповідачем не доведено, що певні договори порушують публічний порядок, а також не встановлено порушень повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахункам між позивачем та його контрагентом «Теплосервіс Плюс», у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, аналогічних викладеним в запереченні проти адміністративного позову, яке міститься в матеріалах справи.

Розглянувши надані сторонами письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 17.01.2012 року №34, 25, згідно зі ст.20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу, вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2011 року у справі № 0417/1-208/2011 та наказу від 17.01.2012 року №18 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року, в якому приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання» мало взаємовідносини з ТОВ «Теплосервіс Плюс».

Під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем вручено позивачу листи від 19.01.2012 року№988/10/08-06-215, від 25.01.2012 року №1287/10/08-06-215, від 31.01.2012 року №1794/10/08-06-215 щодо надання до перевірки документів, зокрема, договір від 16.10.2009 року №307, укладений з ТОВ «Теплосервіс Плюс», що пов'язаний з придбанням основних засобів, товарно-матеріальних цінностей зі специфікаціями та додатками до нього, або письмові пояснення щодо неможливості надання зазначеного договору, технічні паспорта та сертифікати якості, що засвідчують походження товарно-матеріальних цінностей.

Документи підприємством були надані, проте не в повному обсязі, а саме не було надано договір №307 від 16.10.2009 року, технічні паспорта та сертифікати якості на товарно-матеріальні цінності, основні засоби, що придбані у ТОВ «Теплосервіс Плюс», інформацію щодо фактичного перетину через контрольно-пропускні пункти придбаних у ТОВ «Теплосервіс Плюс» товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, документального підтвердження місць виконання поставки товарно-матеріальних цінностей та основних засобів.

Судом встановлено відсутність у позивача договору від 16.10.2009 року №307, укладеного з ТОВ «Теплосервіс Плюс», про що приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання» повідомило відповідача листом №04-487 від 06.02.2012 року, в якому зазначено, що два екземпляри договору №307 від 16.10.2009 року були підписані та направлені на адресу ТОВ «Теплосервіс Плюс», проте підписаних зі сторони ТОВ «Теплосервіс Плюс» екземплярів зазначеного договору позивач не отримував.

Для проведення перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Теплосервіс Плюс» були використані документи, надані приватним акціонерним товариством «Криворізький завод гірничого обладнання» на запити відповідача, узагальнений перелік яких міститься у вищевказаному акті перевірки, що знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, податковим органом прийнято до уваги вирок Індустріального суду м. Дніпропетровська № 0417/1-208/2011 від 26.05.2011 року, згідно якого суд визнав доведеною вину підсудних (членів злочинної групи, в т.ч. директора ТОВ «Теплосервіс Плюс» ОСОБА_5) в підробці документів, у фіктивному підприємництві, у видачі завідомо неправдивих документів.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року» складено акт №24/08-06-213/31550176 від 14.02.2012 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000070620 від 28.02.2012 року, яким приватному акціонерному товариству «Криворізький завод гірничого обладнання» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 112 500,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28 125,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000080620 від 28.02.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 168 750,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 42 187, 50 грн.

В ході адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 27.04.2012 року за № 8686/10/10-014 залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0000070620 та №0000080620 від 28.02.2012 року.

Щодо порушень, виявлених під час проведення перевірки та відображених в акті, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Відповідно до п.п. 7.4.1, п.7.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Обмеження в праві включення відповідних сум до податкового кредиту визначено, у тому числі, і в пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та які призначені для використання у господарській діяльності покупця, тобто мають на меті досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що у позивача відсутній договір від 16.10.2009 року №307, укладений з ТОВ «Теплосервіс Плюс», у зв'язку з чим суд позбавлений можливості дослідити умови постачання продукції, умови транспортування та момент переходу права власності. Технічні паспорта та сертифікати якості на товарно-матеріальні цінності, основні засоби, що придбані у ТОВ «Теплосервіс Плюс» відсутні, тому неможливо визначити та дослідити походження та якість придбаних товарно-матеріальних цінностей, зокрема, назву виробника, відповідність до стандартів, діючим на території України.

Враховуючи, що під час перевірки приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» підприємством не надано інформації та документального підтвердження щодо фактичного перетину через контрольно-пропускні пункти придбаних товарно-матеріальних цінностей, основних засобів у ТОВ «Теплосервіс Плюс», тому неможливо визначити та документально підтвердити реальне їх надходження на територію позивача.

Таким чином, факт перевезення товару, наявність сертифікатів на товар залишився непідтвердженим.

На запит відповідача від 31.01.2012 року №1794/10/08-06-215 від приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» отримано лист-відповідь №04-557 від 09.02.2012 року, яким було повідомлено, що згідно інформації, наданої керівництвом ТОВ «Теплосервіс Плюс» товарно-матеріальні цінності, які були придбані позивачем, знаходилися у складських приміщеннях ТОВ «Тса-Стіл Груп».

З матеріалів справи вбачається, що підприємством не надано жодних документів, які свідчать та документально підтверджують знаходження та зберігання на складських приміщеннях ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП» товарно-матеріальних цінностей, основних засобів відповідно до виписаної постачальником ТОВ «Теплосервіс Плюс» видаткової накладної №23/1 від 23.10.2009 року

Крім того, згідно бази даних комп'ютерної інформаційної Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА Україні, встановлено, що у жовтні 2009 року взаємовідносини ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП» з контрагентами приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання» та ТОВ «Теплосервіс Плюс» відсутні.

Згідно з підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облік, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових та машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Проте, всупереч наведеному, у податковій накладній № 23/1 від 23.10.2009 року - не зазначено прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Із змісту вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2011 року по справі №0417/1-208/2011 та відповідно до протоколу допиту ОСОБА_5, яка на той час була директором ТОВ «Теплосервіс Плюс», вбачається відсутність вчинення господарських операцій за договорами та відсутність будь-яких поставок.

Згідно вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2011 року №0417/1-208/2011 встановлено проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних, прав та обов'язків.

Згідно із частинами 1,5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. При цьому правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому надані позивачем до суду копії документів в повній мірі не підтверджують зміст та обсяг господарських операцій, пов'язаних з виконанням певного комплексу робіт та послуг, тобто не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не доводять наявність фактичного здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом позивача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання господарських операцій позивача з ТОВ «Теплосервіс Плюс», а складені за цими операціями первинні документи та податкові накладні не мають юридичного значення для цілей формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Крім того суд звертає увагу на частину 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В даному випадку, як зазначено вище, Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська визнав доведеною вину членів злочинної групи, в тому числі директора ТОВ «Теплосервіс Плюс» в підробці документів, фіктивному підприємництві, у видачі завідомо неправдивих документів. Виходячи з того, що ТОВ «Теплосервіс Плюс» реальна господарська діяльність не здійснювалась, суд приходить до висновку про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів. У зв'язку з цим первинні документи за взаємовідносинами позивача з цим підприємством не мають юридичної значимості для цілей формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 31.10.2012 року.

Суддя С.І. Озерянська