Постанова № 28798971, 16.01.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року Справа № 2а/0370/2603/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Сандовій Т.О.,

з участю представника позивача Остапюка С.П.,

представника відповідача - ПАТ «Гнідавський цукровий завод» Масич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста Плюс» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста Плюс» про стягнення коштів, одержаних за нікчемними правочинами, в тому числі з ПАТ«Гнідавський цукровий завод» все одержане ним в сумі 1720000 грн. за нікчемним правочином, а саме договором купівлі-продажу № 31 від 05.01.2011р. та із ТзОВ «Фієста Плюс» все одержане ним в сумі 1720000 грн. за нікчемним правочином, а саме договором купівлі-продажу № 31 від 05.01.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- працівником Луцької ОДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ВАТ «Гнідавський цукровий завод» (згідно запису 12 з Довідки з ЄДР від 01.08.2011р. назва змінена на ПАТ «Гнідавський цукровий завод», вказані зміни зареєстровані 22.07.2011р.) з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Фієста-Плюс» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., за результатами якої 11.05.2011 року було складено акт перевірки № 2742/23-2/00372658, яким зафіксовано порушення п.185.1 ст.185, п.п. 198.1, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, а також ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.ст. 207, 216 ЦК України в частині не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема, укладеного ВАТ «Гнідавський цукровий завод» з постачальником - ТзОВ «Фієста Плюс»;

- акт перевірки свідчить про те в перевіреному періоді ВАТ«Гнідавський цукровий завод» мало взаємовідносини із ТзОВ Фієста Плюс» на підставі укладеного договору №31 від 05.01.2011р. на загальну суму 1 720 000грн., який є нікчемним, а тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідачів на користь держави на підставі вищезазначеного.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить адміністративний позов задовольнити повністю, при цьому, додатково зазначив той факт, що про нікчемність укладеного між відповідачами договору свідчать як акт зустрічної перевірки ТзОВ «Фієста Плюс», так і відсутність у ПАТ «Гнідавський цукровий завод» будь-яких документів, що підтверджують транспортування товару та його отримання саме від ТзОВ «Фієста Плюс».

Представник відповідача - ПАТ «Гнідавський цукровий завод» в судовому засіданні просить в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи наступним:

- контрагент товариства - ТзОВ «Фієста Плюс» виконало свої зобов'язання по поставці товару згідно укладеного договору і даний товар знаходиться на товаристві та використовується у власній господарській діяльності;

- відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів і послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, відповідно висновок Луцької ОДПІ про нікчемність укладеного між відповідачами договору поставки лише з тих підстав, що постачальник ТзОВ «Фієста Плюс» - ПП «Віллія Експортрейд» не відобразив по податковому обліку своїх взаємовідносин з останнім, є неправомірним;

- укладений між відповідачами договір не визнавався в судовому порядку недійсним і водночас не є таким, що порушує публічний порядок, оскільки не відповідає встановленим статтею 228 ЦК України критеріям;

- під час перевірки товариством було надано усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції і жодних зауважень до таких документів Луцькою ОДПІ в акті перевірки наведено не було, відсутність же ТТН не може слугувати ознакою фіктивності (нікчемності) правочину;

- постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.08.2011р. у справі №2а/0370/2090/11, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012р., спростовано доводи Луцької ОДПІ щодо нікчемності укладеного між відповідачами правочину та встановлено реальність виконання договору поставки №31 від 05.01.2011р.

Відповідач - ТзОВ «Фієста Плюс» в судове засідання представника не направив, заперечень з приводу заявлених вимог суду не надав, хоча й був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, в зв'язку з чим, на підставі ч.4 ст.128 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності представника останнього.

Розглянувши доводи викладені позивачем у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому судом враховано наступне:

10.05.2011р. працівником Луцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Фієста-Плюс» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., про що складено акт перевірки від 11.05.2011р. №2742/23-2/00372658.

Перевіркою встановлено ряд порушень, вчинених ПАТ «Гнідавський цукровий завод», а саме:

1) п.185.1 ст.185, п.п. 198.1, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за січень 2011 року на суму 286 667грн.;

2) ч.1 ст. 203, ст.ст. 207, 208, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недотримання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по договору №31 від 05.01.2011р., зазначений правочин між ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та ТзОВ «Фієста Плюс» має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу закону.

Проведеною перевіркою встановлено укладення відповідачами 05.01.2011р. договору №31, предметом якого є поставка Продавцем (ТзОВ «Фієста Плюс») товару - БУМ (буртоукладочну машину) К65 М2 Б3К Покупцю (ПАТ «Гнідавський цукровий завод») загальною вартістю 1 720 000грн., в тому числі ПДВ - 286 667грн.

На підставі вказаного договору, згідно з видатковою накладною № 31 від 11.01.2011р. та виписаною Продавцем податковою накладною від 11.01.2011р. №31, Покупцем відображено в податковому обліку придбання БУМ К65 М2 Б3К на загальну суму 1 720 000грн., в тому числі ПДВ - 286 667грн. Оплату за придбаний товар проведено згідно з платіжними дорученнями від 23.03.2011р. №№7456, 7458.

Суд зазначає, що підставою для висновків податкового органу про нікчемність вищезазначеного договору від 05.01.2011р. та відсутність його реального виконання сторонами став акт невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Фієста Плюс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Віллія Експортрейд» та з контрагентами-покупцями за січень 2011 року від 07.04.2011р. № 1078/23-2/32725008, отриманий позивачем у відповідь на запит до ДПІ у м. Херсоні для підтвердження взаємовідносин вищевказаних суб'єктів господарювання.

Зазначеним актом перевірки ТзОВ «Фієста Плюс» було встановлено, що останнє та його посадові особи за місцем реєстрації відсутні, а також не виявлено основних засобів, складських приміщень, транспортного та торгівельного обладнання для здійснення господарської діяльності. Крім того, перевіркою встановлено формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в січні 2011 року за рахунок контрагента-постачальника - ПП «Віллія Експортрейд», яке, однак, у свою чергу, не відображало будь-яких даних щодо проведення господарських операцій із ТзОВ «Фієста Плюс» і фактично поставок не здійснювало, що свідчить про факт ведення останнім діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам.

Таким чином, на думку податкового органу, вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення ТзОВ «Фієста Плюс» господарських операцій, в тому числі й по виконанню договору №31 від 05.01.2011р., укладеного із ПАТ «Гнідавський цукровий завод», що підтверджується також відсутністю в останнього будь-яких документів на підтвердження транспортування придбаного товару.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частини 1, 2 статті 228 ЦК України визначають, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча позивач і використав в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», позивач не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією при використанні терміну «нікчемний правочин», не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним тощо.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Обґрунтування позивача щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки позивачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між відповідачами є нікчемним.

Суд зазначає, що позивач не звернув увагу на те, що згідно із частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги тата заперечення.

Представник позивача вказує на те, що при встановленні вчинення відповідачами порушень норм податкового законодавства наявність умислу не є обов'язковою, однак з таким твердженням суд не погоджується, оскільки позивачем заявлено вимоги щодо застосування наслідків недійсності зобов'язання, які передбачені нормами не податкового, а цивільного та господарського законодавства і наявність у сторін умислу є обов'язковою умовою для застосування таких наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.08.2011р. у справі №2а/0370/2090/11 за позовом ПАТ «Гнідавський цукровий завод» до Луцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2011р., яка набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012р., встановлено, що договір на поставку обладнання № 31 від 05.01.2011 року, укладений між ВАТ «Гнідавський цукровий завод» та ТзОВ «Фієста Плюс», був направлений на реальне настання правових наслідків, не суперечить вимогам частини 1 статті 203 ЦК України і не містить ознак нікчемного правочину, що підтверджується доказами по справі. Дані судові рішення констатували як факт укладення сторонами договору, так і його послідуюче виконання - поставку, приймання, оплату, використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не наведено обставин, які б спростовували факт здійснення господарської операції, достовірності і повноти відображення та нарахування податкових зобов'язань за цією операцією, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Протягом розгляду справи судом не отримано жодного доказу в підтвердження наявності у сторін мети вчинення зобов'язання, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, в той же час сам по собі договір про поставку буртоукладочної машини не є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи, що в судовому засіданні позивачем не надано доказів, що укладений між відповідачами договір №31 від 05.01.2011р. є нікчемним, позовні вимоги Луцької ОДПІ задоволенню не підлягають, оскільки вони є вимогами застосування наслідків нікчемних правочинів.

Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 21 січня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук