Постанова № 28798594, 05.12.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/4291/12

категорія 8.2.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

при секретарях - Прохорчуку П.С., Длугаш О.В., Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства " Житомирський бронетанковий завод" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2012 року № 0000092301,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень до позовної заяви) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 03.02.2012 року № 0000092301.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач прийшов до помилкового висновку про те, що підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року на суму ПДВ 211729,00 грн.

Вказав на те, що відповідач вважає, що підставою для відсутності права позивача на включення сум ПДВ до податкового кредиту є порушенням вимог ст.203,215,216 ЦК України щодо укладення правочинів із ТОВ "Сервіс Партнер", ТОВ "Екопроф", ПП "Агротехкомплект", ПП "Фірма "Промімпекс", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Грань", оскільки укладення таких правочинів не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені правочинами.

Однак, зазначив, що факт укладення договорів з вказаними контрагентами та їх виконання позивачем підтверджується наявними первинним документами, придбані товарно-матеріальні цінності були повністю оплачені позивачем та використані у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року, якою встановлено завищення ДП "Житомирський бронетанковий завод" податкового кредиту на суму ПДВ за серпень 2011 року - 824649,47грн. та вересень 2011 року - 332962,39грн., в тому числі з контрагентами: ТОВ "Сервіс Партнер", ТОВ "Екопроф", ПП "Агротехкомплект", ПП "Фірма "Промімпекс", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Грань". Вказав, що правочини укладені з вказаними контрагентами є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У період з 11.01.2012 року по 17.01.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Житомирському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку державного підприємства "Житомирській ремонтно-механічний завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року, про що складено акт 134/23-0/07620094 від 20.01.2012 року.

В послідуючому (т.1 а.с.24-25) державне підприємство "Житомирській ремонтно-механічний завод" змінило найменування на державне підприємство "Житомирській бронетанковий завод"

Перевіркою позивача встановлено, крім іншого, порушення п.200.1 ст.201, абз. "а" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ДП "ЖРМЗ" завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року на суму ПДВ 211729,00грн.

За результатами проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0000212301 від 03.02.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 211729,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 105865,00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 211729,00 грн. та щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000092301 від 03.02.2012 року зазначає наступне.

Згідно поданої ДП "ЖРМЗ" до ДПІ у Житомирському районі податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2011 року (вх. від 21.11.2011 року № 9011699488), уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2011 року (вх. від 21.12.2011 року № 9012905125) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок складає 618682,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що проведеною позаплановою перевіркою ДП "ЖРМЗ" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року (акт від 21.12.2011 року №3111/23-0/07620094), за результатами перевірки на порушення ч.1,2,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, п.185.1 ст.185, п.198.6 ст.198, абз. "г" п.201.1 ст.201 встановлено завищення ДП "ЖРМЗ" податкового кредиту на суму ПДВ за серпень 2011 року - 824649,47 грн. та вересень 2011 року - 332962,39 грн., в тому числі:

1) ТОВ "Сервіс Партнер", сума ПДВ за серпень 2011 року 230476,20 грн.;

2) ТОВ "Екопроф", сума ПДВ за серпень 2011 року 101332,00 грн.;

3) ПП "Агротехкомплект", сума ПДВ за серпень 2011 року 483840,48 грн.;

4,5) ПП "Фірма "Промінмпекс", сума ПДВ за серпень 2011 року 90000,79 грн., за вересень 2011 року - 15938,39 грн.;

6) ОСОБА_1, сума ПДВ за вересень 2011 року 3156,00 грн.;

7) ТОВ "Грань", сума ПДВ за вересень 2011 року 4160,00грн.

Податковим органом зазначено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг загальна сума ПДВ складає 618682,00 грн., в тому числі від'ємного значення серпня 2011 року сума ПДВ 25019,00грн. та вересня 2011 року - 593663,00 грн. Враховуючи результати позапланової виїзної перевірки ДП "ЖРМЗ" за вересень 2011 року (акт від 21.12.2011 року № 3111/23-0/07620094), відсутність права платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту не дає права на включення даних сум при наявності фактичної сплати в вересні 2011 року постачальникам до розрахунку бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року на суму ПДВ 211729,00 грн., в тому числі по постачальникам: ТОВ "Агротехкомплект" - 25161,60 грн., Промімпекс ППФ - 14131,66 грн., ОСОБА_1 - 3156,00 грн., Грань ТОВ - 4160,00 грн., ТОВ "Сервіс Партнер" - 165120,00 грн.

Орган державної податкової служби, як орган державної влади, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобов'язаний діяти у спосіб та в порядку, передбачених законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені положеннями ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ).

Згідно з п.200.1 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п. 200.4 ст. 200 ПКУ якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 ПКУ).

Аналіз наведених норм ст.200 ПКУ дає підстави вважати, що участь у бюджетному відшкодуванні приймає та частина від'ємного значення податку, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах або постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету.

Податковий орган вважає, що позивачем було протиправно включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суми ПДВ в розмірі 824649,47 грн. та вересень 2011 року в розмірі 332962,39 грн., оскільки укладення правочинів з вищевказаними контрагентами не спрямоване на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами.

Факт укладання договорів з вказаними контрагентами та їх виконання позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи документами: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними. Придбані товарно-матеріальні цінності були повністю оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, відповідач в акті перевірки посилається на порушення позивачем при укладенні договорів із ТОВ "Сервіс Партнер", ТОВ "Екопроф", ПП "Агротехкомплект", ПП "Фірма "Промімпекс", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Грань" ч.1,2, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України.

Суд вважає таке твердження відповідача безпідставним з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Правочини, укладені між позивачем та вказаними контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними ДПІ у Житомирському районі нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагенти виконали повністю взяті на себе зобов'язання по продажу матеріальних цінностей, а позивач в свою чергу провів повний розрахунок за товар, про що свідчать платіжні доручення та податкові накладні.

На думку суду, податковий орган при визначені права платника податку на формування податкового кредиту зобов'язаний керуватись лише тими обставинами, які мали місце та мали бути відомими платникові під час здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Діючим законодавством України не передбачена можливість отримання покупцем товарів (робіт, послуг) про стан оподаткування постачальника та його контрагентів, його виробничі потужності, та наявність ресурсів для здійснення господарських операцій. Перекладаючи ризик ведення підприємницької діяльності стосовно можливих зв'язків з неплатниками податків на покупця-платника податків податковий орган не визначає спосіб мінімізації такого ризику. За діючим законодавством України обов'язок стосовно контролю за оподаткуванням суб'єктів господарювання покладений на податкові органи, а не на покупця товарів (робіт послуг). Набувач товарів (робіт, послуг) провадячи господарську діяльність вправі сподіватись на легітимність господарської діяльності продавця товарів та належне виконання податкових обов'язків цим суб'єктом підприємницької діяльності у зв'язку з належною організацією роботи з боку податкового органу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0000092301 вимогам закону, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати Державному підприємству "Житомирський бронетанковий завод" у вигляді 2146,00 грн. судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби від 03 лютого 2012 року № 0000092301.

Присудити Державному підприємству "Житомирський бронетанковий завод" понесені ним судові витрати у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 10 грудня 2011 р.