Рішення № 28790028, 22.01.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2013 р. Справа № 5019/2015/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справиза позовом

заступника прокурора м. Рівне (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі - Рада) в особі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління) комунального підприємства "Теплотранссервіс" (далі - Підприємство) Рівненської міської ради

до Підприємця Влада Сергія Омеляновича (далі - підприємець, відповідач)

про стягнення в сумі 11 308 грн. 83 коп.

За участю представників:

від позивача: Бондар Ю.М. (за довіреністю № 01-10/1 від 02.01.2013 року);

відповідача: не з`явився;

від органу прокуратури: Герасимчук Ю.М. (посвідчення № 010595 від 20.10. 2012 року);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2012 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Управління та Підприємства про стягнення з Підприємця 16 146 грн. 10 коп. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що на виконання умов договору № 1131, укладеного між Підприємством та відповідачем 01 лютого 2006 року, відповідачу була поставлена теплова енергія на загальну суму 14095 грн. 73 коп. Оскільки відповідач взяте на себе зобов'язання щодо плати поставленої йому енергії у встановлений договором строк не виконав, прокурор, посилаючись на статті 526, 625 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) та статті 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємця 14 095 грн. 73 коп. основного боргу; 824 грн. 95 коп. пені; 608 грн. 32 коп. 3% річних; 617 грн. 10 коп. збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24 грудня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/2015/12, розгляд якої було призначено на 03 січня 2013 року.

У судовому засіданні 03 січня 2013 року оголошено перерву до 22 січня 2013 року.

До початку судового засідання, призначеного на 22 січня 2013 року, через канцелярію суду надійшла спільна заява прокурора та позивача від 21 січня 2013 року № 01-10 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останніх просять стягнути з відповідача 9 258 грн. 46 коп. основного боргу, 824 грн. 95 коп. пені; 608 грн. 32 коп. 3% річних; 617 грн. 10 коп. збитків від інфляції. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 р., у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с. 36), проте не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2006 року між Підприємцем та Підприємством було укладено договір № 1131 (далі - договір) на відпуск теплової енергії, за умовами якого КП "Теплотранссервіс" зобов'язалось забезпечити тепловою енергією для потреб центрального опалення приміщення відповідача загальною площею 61,7 м.кв. за адресою м. Рівне, вул. Кн. Романа 15/22 ("Продмагазин"), а Підприємець в свою чергу зобов'язується здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 8.4, договір вважається пролоногованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б містили заяву про припинення дії договору. Відтак, суд вбачає, що на момент подачі позовної заяви до суду, договір є чинним.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 1131 від 01 лютого 2006 року щодо поставки теплової енергії свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак відповідач взятий на себе за договором обов'язок, щодо своєчасної оплати поставленої енергії не виконав, сума боргу станом на день розгляду даної справи не сплачена.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 01 лютого 2006 року № 1131, яка складає 9 258 грн. 46 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з Підприємця вказаної суми.

У зв'язку з неналежним виконанням Підприємцем взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленої позивачем енергії, останній просив суд стягнути відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, пеню у розмірі 824 грн. 95 коп., нарахованої у період з 11 листопада 2011 року по 10 травня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої прокурором, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 824 грн. 95 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором прокурор просив суд стягнути з останнього три проценти річних в сумі 608 грн. 32 коп., нараховані з 01 лютого 2010 року по 11 травня 2011 року, а також 617 грн. 10 коп. збитків від інфляції, нарахованих з 01 лютого 2010 року по 01 вересня 2011 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 11 308 грн. 83 коп.. На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з підприємця Влада Сергія Омеляновича (33000, місто Рівне, вул. Тиха, буд. 7, кв. 42 код ЄДРПОУ 2773716057) на користь комунального підприємства "Теплотранссервіс" (33027, місто Рівне, вул. Данила Галицького, будинок 27, код ЄДРПОУ: 30841056) 9 258 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 46 коп. основного боргу, 824 (вісімсот двадцять чотири) грн. 95 коп. пені, три проценти річних у розмірі 608 (шістсот вісім) грн. 32 коп., а також 617 (шістсот сімнадцять) грн. 10 коп. збитків від інфляції.

Стягнути з підприємця Влада Сергія Омеляновича (33000, місто Рівне, вул. Тиха, буд. 7, кв. 42 код ЄДРПОУ 2773716057) в доход Державного бюджету України 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 січня 2012 року

Суддя Торчинюк В.Г.