Постанова № 28789144, 17.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.13 Справа № 5015/1210/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пустомитівського міського

житлово-комунального підприємства за № 297 від 24.12.2012 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2012 року

у справі № 5015/1210/11

за позовом Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в

особі Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів

до відповідача Пустомитівського міського житлово-комунального підприємства, м. Пустомити

про стягнення 2132 грн. 86 коп.

за участю представників:

прокурор - Яворський Я.Т.;

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Гвоздюк Р.М. - представник.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2013р. у складі колегії суддів: головуючий - суддя Кордюк Г.Т., судді Гриців В.М. та Данко Л.С. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2013р.

Розпорядженням В.о. керівника апарату суду від 14.01.2013р. № 4 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" у зв`язку з настанням обставин (тимчасова непрацездатність головуючого - судді Кордюк Г.Т.), які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, відповідно до п. 3.1.11. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5015/1210/11.

14.01.2013р. автоматизованою системою документообігу дану справу розподілено до розгляду судді доповідачу Т.С. Процику. Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/1210/11 Господарського суду Львівської області введено суддів О.П. Дубник та О.С. Скрипчук.

Прокурору та представнику відповідача права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції - листів, якими надіслано копії ухвал апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов'язковою не визнавалась; клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи від позивача суду апеляційної інстанції не поступало, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача, Державної екологічної інспекції в Львівській області.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2012 року у цій справі, суддя Гоменюк З.П., позов задоволено повністю; стягнуто з Пустомитівського міського житлово-комунального підприємства на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області 2 132 грн. 86 коп. збитків; стягнуто з Пустомитівського міського житлово-комунального підприємства в доход державного бюджету 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване, зокрема, тим, що факт заподіяння шкідливого впливу на стан земель та родючість грунтів завдало державі шкоди на суму 2 132,86 грн., та тим, що відповідач в розумінні ст. 1166 Цивільного кодексу України не звільняється від відшкодування вказаної шкоди, оскільки не довів, що шкода завдана не з його вини.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Пустомитівське міське житлово-комунальне підприємство подало апеляційну скаргу, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2012р. по справі № 5015/1210/11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на рішення Виконавчого комітету Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області № 02-03/2 від 21.01.2010р. «Про розміщення відходів на існуючому полігоні твердих побутових відходів у м. Пустомити», на підставі якого діяв відповідач, а тому на думку скаржника в його діях повністю відсутня вина завдання державі збитків внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне.

Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області Затишко Н.Ф., Кравцем О.Б., Гладуном М.В. із залученням помічника Прокурора Пустомитівського району Грабар В.Б. у присутності головного інженера Пустомитівського міського житлово-комунального підприємства Сенишин А.Я. проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Пустомитівським міським житлово-комунальним підприємством.

За результатами вищевказаної перевірки складено Акт № 240/247 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.12.2010р. (а.с. 9-11).

Як вбачається з Протоколу № (461-462)/10 вимірювань показників складу та властивостей грунтів від 28.12.2010р. (а.с. 12-14), відповідно до акту відбору проб грунтів від 28.12.2010р. № 134 (а.с. 77) відділом інструментально-лабораторного та радіаційного контролю, акредитованим на право виконання вимірювань (Свідоцтво про атестацію № РЛ 806/06 від 23.08.2006р., видане Львівським регіональним державним центром СМС), проведено вимірювання показників складу, властивостей грунтів території біля сміттєзвалища Пустомитівське міське житлово-комунальне підприємство. Вказаним Протоколом також визначено результати вимірювань та встановлено забрудненнями солями важких металів земельної ділянки на території біля сміттєзвалища в м.Пустомити.

На підставі Акту № 240/247 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.12.2010р. та відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. №149) (надалі - Методика), відповідачу нараховано збитки в розмірі 2 132 грн. 86 коп. (зведений розрахунок а.с. 8, розрахунок, проба 1-г-461, а.с. 15-18, розрахунок, проба 2-г-462, а.с. 20-23).

08.02.2011р. Державна екологічна інспекція в Львівській області направила Пустомитівському міському житлово-комунальному підприємству претензію №9 про відшкодування збитків у сумі 2 132,86 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства (а.с. 7).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не подані докази та не наведені доводи щодо надання відповіді на зазначену вимогу.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, між сторонами виникли відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища, що регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, зокрема, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 Цивільного кодексу України стосується деліктних зобов'язань, тобто зобов'язань з відшкодування шкоди. Так, зокрема, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності.

У відповідності до пункту "б" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Охорона земель включає: а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування; б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г) збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь (стаття 164 Земельного кодексу України).

Статтею 35 Закону України „Про охорону земель" визначено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Згідно з ст. 33 Закону України „Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

З огляду на викладене та враховуючи матеріали справи, відповідачем порушено вимоги наведених вище нормативно-правових актів, відтак в його діях вбачається елемент складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка. При цьому, як вбачається з поданих скаржником та відповідачем у справі доказів, факту протиправності поведінки ним не спростовано.

Пунктом 1.2. Роз'яснення вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, зокрема, що відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Колегія суддів відзначає, що у цьому випадку здійснення забруднення земельної ділянки солями важких металів завдало державі шкоди, яка полягає у завданні шкідливого впливу на стан земель та родючість грунтів, при цьому розмір шкоди, заподіяної державі порушенням вимог природоохоронного законодавства, визначався на підставі Методики та становить 2 132,86 грн., що підтверджується зведеним розрахунком (а.с. 8), в тому числі розрахунком, проба 1-г-461 (а.с. 15-18) та розрахунком, проба 2-г-462 (а.с. 20-23).

Відповідно до ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 42 Закону України „Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність, зокрема, за: порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди.

Згідно з ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у: порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушенні норм екологічної безпеки; допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Слід зазначити, що у відповідності до п. 1.6. Роз'яснення вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з Рішенням Виконавчого комітету Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області «Про розміщення відходів на існуючому полігоні твердих побутових відходів у м. Пустомити» від 21.01.2010р. № 02-03/2 у зв'язку із необхідністю очищення м. Пустомити та с. Наварія від твердих побутових відходів, з метою недопущення засмічень вулиць, громадських місць, садиб індивідуальної житлової забудови та багатоквартирних житлових будинків, керуючись ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Пустомитівської міської ради вирішив: зобов'язати Пустомитівське міське житлово-комунальне підприємство (директор п. С.Кравець): тимчасово у 2010 році розміщувати на існуючому полігоні твердих побутових відходів у м. Пустомити відходи, зібрані на території м. Пустомити та с. Наварія та укласти угоди на збирання, вивезення та заохочення твердих побутових відходів зі суб'єктами господарювання, які знаходяться на території Пустомитівської міської ради (а.с. 79).

Відповідно до п. 5 Розпорядження Голови Пустомитівської районної державної адміністрації від05.11.2010р. № 810 «Про поводження з твердими побутовими відходами на території населених пунктів району» з метою забезпечення належного санітарного та екологічного стану на території району: Пустомитівській міській раді забезпечити виведення з експлуатації сміттєзвалища в м. Пустомити до 1 травня 2011р.

Як вбачається з Акту № 240/247 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.12.2010р., частково вивіз твердих побутових відходів із м. Пустомити здійснює ТзОВ «Санком - Львів» згідно договору № 0000360 від 01.09.2010р.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає, що скаржником не подано належних та допустимих доказів про ненадання Пустомитівським МЖКП комунальних послуг населенню (споживачам), що включають вивезення і утилізацію відходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 1.8. Роз'яснення вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» застосування щодо громадян-суб'єктів підприємницької діяльності заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно зі статтею 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2011р. у справі №2а-2961/11/1370 за позовом Пустомитівського міського житлово-комунального підприємства до Кравця Остапа Богдановича, Затишко Назарія Федоровича, Гладуна Миколи Володимировича - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, Державної екологічної інспекції у Львівській області за участю третьою особи Прокуратура Пустомитівського району Львівської області про визнання дій протиправними та скасування припису №193 від 30.12.2010р. відмовлено повністю в задоволенні адміністративного позову. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012р. апеляційну скаргу Пустомитівського міського житлово-комунального підприємства залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 р. у справі №2а-2961/11 - без змін.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно задоволив позов.

Відповідно до ст.4і ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2012р. у справі № 5015/1210/11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повна постанова складена 22.01.2013 року

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.