Постанова № 28788047, 10.01.2013, Кілійський районний суд Одеської області

Дело № 1513/3737/12

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

10.01.2013 г. Килия

Суддя Килійського районного суду Одеської області Балан М.В., при секретарі Урсул Г.К., з участю прокурора Полтавец В.М., скаржника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу на постанову стажиста на посаді слідчого прокуратури Кілійського району Одеської області ОСОБА_2 від 24.10.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи, -

В С Т А Н О В И В :

Державний виконавець відділу ДВС Кілійського РУЮ Одеської області (далі по тексту державний виконавець) ОСОБА_1 07.12.2012 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області зі скаргою на постанову стажиста на посаді слідчого прокуратури Кілійського району Одеської області ОСОБА_2 від 24.10.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 382 КК України.

У скарзі зазначено, що 21.09.2012 року на примусове виконання до відділу ДВС Кілійського РУЮ Одеської області (далі по тексту ВДВС) надішли два виконавчих листа № 2-2607/11 р. видані Кілійським районним судом Одеської області 19.09.2012 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3762 гривень матеріальної та 5000 гривень моральної шкоди і судових витрат в сумі 323 гривень.

21.09.2012 року державним виконавцем ОСОБА_8 винесені постанови № 34388410 та № 34388261 про відкриття виконавчих проваджень, в яких ОСОБА_3 встановлено строк до 28.09.2012 року, для добровільного виконання виконавчих листів. Вказані постанови у той же день були поштою направлені на адресу боржника і отримані ним 25.09.2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання поштового відправлення.

Оскільки у встановлений постановами про відкриття виконавчих проваджень строк вимоги виконавчих листів ОСОБА_3 у добровільному порядку не виконав, перед державними виконавцями встало питання про їх примусове виконання.

10.10.2012 року державними виконавцями ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_10, разом з залученими до провадження виконавчих дій понятими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було здійснено виїзд за адресою мешкання ОСОБА_3, яка зазначена у виконавчих листах: АДРЕСА_1, з метою здійснення примусових дій щодо виконання рішення суду.

На момент прибуття державних виконавців, за вказаною адресою знаходились боржник ОСОБА_3 та його брат ОСОБА_7. Незважаючи на те, що ОСОБА_3 на протязі 8-ми років особисто знайомий з кожним з державних виконавців, оскільки раніше він працював у податковій службі, а після цього займався діяльністю, пов'язаною з наданням правових послуг населенню, працівники ВДВС представились, пред'явили службові посвідчення та пояснили боржнику мету свого приїзду. ОСОБА_3 заявив державним виконавцям, що добровільно сплачувати стягнуті за рішенням суду кошти сплачувати не збирається, а у подальшому має намір оскаржувати це рішення у касаційному порядку. Після цього ОСОБА_3 запропонував державним виконавцям та понятим пройти у будинок і скласти акт про відсутність в нього майна, яке підлягає опису та арешту. Знаходячись у будинку і побачивши, що державні виконавці збираються складати акт опису і арешту майна, яке знаходиться в кімнаті, ОСОБА_3 почав вимагати, щоб усі присутні покинули будинок, при цьому став висловлюватись на адресу ОСОБА_1 нецензурною лайкою і погрожувати останньому фізичною розправою. Побачивши, що погрози не допомагають, ОСОБА_3 підійшов до державного виконавця ОСОБА_1 і почав виштовхувати його з будинку у напрямку виходу, порвавши при цьому сорочку вартістю 300 гривень. Оскільки ОСОБА_3 своїми активними діями, яки відобразились у висловлюванні погроз та у застосуванні фізичного впливу перешкодив державним виконавцям виконати їхні службові обов'язки, ОСОБА_8 склав акт в якому зафіксував події, які відбулись під час примусового виконання, після чого усі присутні, у тому числі і боржник, ознайомились з актом і підписали його.

В подальшому, 11.10.2012 року за вих. № 2-6458 та 12.10.2012 року за вих. № 22-6501, ОСОБА_1, як виконуючім обов'язки начальника ВДВС були направлені подання до прокуратури Кілійського району Одеської області про порушення відносно ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст. ст. 342, 343, 382 КК України. 12.11.2012 року за вих. № 22-7122 ОСОБА_1 до прокуратури району був направлений лист з проханням повідомити про результати розгляду раніше направлених подань.

05.12.2012 року до ВДВД з прокуратури Кілійського району Одеської області надійшло повідомлення за вих. № (16-17) 2049 вих-12 датоване 24.10.2012 року, в якому зазначено, що за наслідками розгляду подань в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 відмовлено, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. До вказаного повідомлення була додана копія самої постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

Скаржник з постановою про відмову у порушенні кримінальної справи не згоден, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою що суперечить вимогам діючого законодавства, а проведену перевірку необ'єктивною та неповною. Також зазначає, що оскільки про відмову у порушенні кримінальної справи йому стало відомо 05.12.2012 року, вважає, що встановлений законом строк на оскарження не пропущено.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою скаргу підтримав у повному обсязі, на підставі вищевикладених обставин, просить суд скасувати постанову стажиста на посаді слідчого прокуратури Кілійського району Одеської області ОСОБА_2 від 24.10.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 382 КК України, а матеріали направити прокурору Кілійського району Одеської області для внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань, з подальшим проведенням досудового розслідування.

Старший прокурор прокуратури Кілійського району Одеської області Полтавець Валерій Миколайович проти задоволення скарги заперечує, вважає що перевірка за поданнями ВДВС прокуратурою району була проведена у повному обсязі, а оскаржувальна постанова винесена з дотриманням усіх норм діючого законодавства.

Вивчивши матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи № 11-34, заслухавши пояснення учасників процесу, суд достовірно встановив наступне:

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 14.03.2012 року по цивільній справі № 2-2607/11 р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто 3762 гривень матеріальної та 5000 гривень моральної шкоди і судові витрати в сумі 323 гривень (рішення набрало законної сили 03.09.2012 року).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.09.2012 року рішення Кілійського районного суду Одеської області від 14.03.2012 року залишено без змін.

21.09.2012 року на примусове виконання до ВДВС надішли два виконавчих листа № 2-2607/11 р. видані Кілійським районним судом Одеської області 19.09.2012 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3762 гривень матеріальної та 5000 гривень моральної шкоди і судових витрат в сумі 323 гривень.

21.09.2012 року державним виконавцем ОСОБА_8 винесені постанови № 34388410 та № 34388261 про відкриття виконавчих проваджень, в яких ОСОБА_3 встановлено строк до 28.09.2012 року, для добровільного виконання виконавчих листів.

Вказані постанови у той же день поштою направлені на адресу боржника і отримані ним 25.09.2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання поштового відправлення.

В акті від 10.10.2012 року, складеному державним виконавцем ОСОБА_8 зазначено, що при виході за адресою: АДРЕСА_1, при виконанні виконавчого документу, ОСОБА_3 було запропоновано самостійно сплатити борг, на що останній відповів, що в нього гроші відсутні і він буде оскаржувати рішення суду у касаційному порядку. Після цього заступник начальника ВДВС ОСОБА_1 запропонував боржнику надати майно для арешту. ОСОБА_3 заявив, що майно відсутнє, схопив ОСОБА_1 за верхній одяг і виштовхнув його з приміщення у двір, погрожуючі при цьому вдарити останнього кулаком. Тим самим Боржник вчинив перешкоду для виконання рішення суду. А також розірвав сорочку ОСОБА_1 У цьому ж акті ОСОБА_3 власноруч написав пояснення, в яких зазначив, що конфлікт виник внаслідок того, що державний виконавець ОСОБА_1 намагався описати та забрати до ВДВС орендоване майно, а на прохання покинути орендоване приміщення офісу відмовився.

11.10.2012 року за вих. № 2-6458 та 12.10.2012 року за вих. № 22-6501, ОСОБА_1, як виконуючім обов'язки начальника ВДВС до прокуратури Кілійського району Одеської області направлені подання про порушення відносно ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст. ст. 342, 343, 382 КК України.

12.11.2012 року за вих. № 22-7122 ОСОБА_1 до прокуратури району направлений лист з проханням повідомити про результати розгляду раніше направлених подань.

05.12.2012 року до ВДВД з прокуратури Кілійського району Одеської області надійшло повідомлення за вих. № (16-17) 2049 вих-12 датоване 24.10.2012 року, в якому зазначено, що за наслідками розгляду подань в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 відмовлено, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, до якого додана копія постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

У встановлювальній частині дослідженої в судовому засіданні постанови стажист на посаді слідчого прокуратури Кілійського району Одеської області ОСОБА_2 від 24.10.2012 року зазначив:

Відповідно до наданих до подання копій документів, а саме: заяви ОСОБА_4 від 19.09.2012 року; виконавчих листів від 14.03.2012 року; постанов про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2012 року; квитанції про оплату рекомендованого листа від 21.09.2012 року; поштового повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 від 25.09.2012 року; Акту та додатка до Акту державного виконавця від 10.10.2012 року, вбачається, що відносно ОСОБА_3 відкрито виконавчі провадження з виконання судового рішення, згідно яких боржник мав сплатити стягувачу ОСОБА_4 у строк до 28.09.2012 року борг у сумі 8762 грн. та 323 грн., проте рішення суду боржник не виконав, присуджені судом кошти не сплатив, внаслідок чого відділом ДВС зазначене рішення виконувалось у примусовому порядку. Під час реалізації виконавчих дій ОСОБА_3 чинив опір та погрожував державним виконавцям застосуванням насильства.

Враховуючі те, що будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили, що ОСОБА_3 усвідомлював, що вчиняє незаконні дії щодо представника влади, перевіркою не встановлено, а також те, що в ході дослідчої перевірки достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, не здобуто, можна зробити висновок про відсутність в його діях ознак складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 382 КК України.

Згідно зі ст. 236-1 КПК України (1960 року) скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.

Оскільки, в судовому засіданні достовірно встановлено, що про відмову у порушенні кримінальної справи ОСОБА_1 стало відомо лише 05.12.2012 року, а зі скаргою до Кілійського районного суду Одеської області він звернувся 07.12.2012 року, суд приходить до висновку, що встановлений законом строк на оскарження постанови про відмову у порушенні кримінальної справи скаржником не пропущений.

Відповідно до ст. 236-2 КПК України (1960 року) скарга на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи розглядається суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 162 цього Кодексу, одноособово не пізніше десяти днів з дня її надходження до суду. Суддя витребує матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, знайомиться з ними і повідомляє прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу. При розгляді скарги ведеться протокол судового засідання. Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень: 1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки; 2) залишає скаргу без задоволення. На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду. Копія постанови судді надсилається особі, яка винесла постанову, що була оскаржена, прокуророві та особі, яка подавала скаргу.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що висновки, викладені в постанові від 24.10.2012 року, винесеній стажистом на посаді слідчого прокуратури Кілійського району Одеської області ОСОБА_2 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 382 КК України, суперечать тим фактичним даним, які були встановлені під час проведення перевірки за поданнями ВДВС і викладеними у встановлювальній частині постанови. Окрім того, відмовляючи в порушенні кримінальної справи ОСОБА_2, взагалі не зазначив, на підставі яких саме об'єктивних даних він прийшов до висновку що у діях ОСОБА_3 відсутній склад злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 382 КК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 про скасування постанови стажиста на посаді слідчого прокуратури Кілійського району Одеської області ОСОБА_2 від 24.10.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 382 КК України з направленням матеріалів прокурору Кілійського району Одеської області для внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань, з подальшим проведенням досудового розслідування є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 236-2 КПК України (1960 року) суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Постанову стажиста на посаді слідчого прокуратури Кілійського району Одеської області ОСОБА_2 від 24.10.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 382 КК України - скасувати.

Матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи № 11-34 направити прокурору Кілійського району Одеської області для внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань і проведення досудового розслідування.

На постанову в семиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області.

Суддя М.В. Балан.