Рішення № 28787713, 14.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/17868-2012 14.01.13Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»

до державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»

про стягнення 96 006,25 грн.

Представники:

від позивача: Фурман Р.В. - представник за довіреністю № 1474 від 28.12.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» до державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення 96 006,25 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.01.2010 року між державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» та державним підприємством «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладено договір № б/н про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 1.1. договору, кредитор надає отримувачу зворотну безпроцентну фінансову допомогу.

Згідно до п. 2.1. договору про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги кредитор зобов'язаний надати отримувачу фінансову допомогу на умовах, встановлених у договорі, отримати фінансову допомогу у отримувача після закінчення строку дії договору.

Розмір фінансової допомоги встановлений п.п. 3.1. договору та становить 100 000,00 грн.

Згідно із п.п. 2.2. отримувач зобов'язаний отримати у кредитора фінансову допомогу на умовах, встановлених у договорі, повернути кредитору фінансову допомогу у строки, встановлені у даному договорі.

Згідно із приписами п. 4.1. договору кредитор зобов'язується надати отримувачу фінансову допомогу у розмірі, передбаченому у п. 3.1. договору, шляхом безготівкового переказу зазначеної суми грошових коштів на поточний рахунок отримувача протягом 5 банківських днів з дати підписання договору.

На виконання умов договору державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» 29.01.2010 року перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача 100 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 250.

Відповідно до п. 4.3. договору отримувач зобов'язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше 31 березня 2010 року.

Відповідачем в термін до 31 березня 2010 року сума фінансової поворотної допомоги повернута не була.

Позивач звернувся до відповідача листом № 5/2193 від 08.06.2010 року з вимогою терміново повернути надану фінансову допомогу.

Позичальник не виконав дану вимогу.

Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» направило претензію № 5-1/2985 від 02.08.2010 року, отримано відповідачем 02.08.2010 року, про що свідчить журнал передачі документів (вхідної кореспонденції) до ДП «Інститут землеустрою».

У відповідь відповідачем запропоновано розстрочити повернення фінансової поворотної допомоги в сумі 100 000,00 грн.

29.09.2010 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору, яка передбачала розстрочення повернення фінансової допомоги.

Відповідач зобов'язався повернути фінансову допомогу частинами, згідно із графіком, який узгоджений додатковою угодою.

На виконання умов додаткової угоди від 29.09.2010 року відповідач повернув частину фінансової поворотної допомоги по першому етапу, що підтверджується платіжним дорученням № 852 від 27.12.2010 року на суму 16667 грн. 00 коп.

Позивач направив відповідачу претензію № 5/496 від 11.02.2011 року, відповідно до якої просив повернути залишок фінансової допомоги в розмірі 83 416 грн. 33 коп.

31.10.2012 року кредитор повторно направив боржнику претензію № 5/3755, відповідно до якої просив повернути борг у розмірі 83 333 грн. 00 коп., та сплатити 5 467 грн. 12 коп. - 3 % річних, 3 666 грн. 69 коп. - інфляційних витрат, 3 340 грн. 82 коп. штрафних санкцій у вигляді пені.

У зв'язку із невиконанням умов договору № б/н про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги позичальником від 25.01.2010 року, позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення 96 006,25 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.12.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.01.2013 року.

10.01.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі, на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2012 року.

У судове засідання 14.01.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.12.2012 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 21707086.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд стягнути з відповідача борг у розмірі 83 333 грн. 00 коп., три відсотки річних у розмірі 5 467 грн. 12 коп., інфляційні витрати у сумі 3 666 грн. 69 коп., пеню у розмірі 3 340 грн. 82 коп.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Як встановлено судом, 25.01.2010 року між державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» та державним підприємством «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладено договір № б/н про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.1. договору, кредитор надає отримувачу зворотну безпроцентну фінансову допомогу.

Згідно до п. 2.1. договору про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги кредитор зобов'язаний надати отримувачу фінансову допомогу на умовах, встановлених у договорі, отримати фінансову допомогу у отримувача після закінчення строку дії договору.

Розмір фінансової допомоги встановлений п.п. 3.1. договору та становить 100 000,00 грн.

Згідно із п.п. 2.2. отримувач зобов'язаний отримати у кредитора фінансову допомогу на умовах, встановлених у договорі, повернути кредитору фінансову допомогу у строки, встановлені у даному договорі.

Згідно із приписами п.п. 4.1. договору кредитор зобов'язується надати отримувачу фінансову допомогу у розмірі, передбаченому у п. 3.1. договір, шляхом безготівкового переказу зазначеної суми грошових коштів на поточний рахунок отримувача протягом 5 банківських днів з дати підписання договору.

На виконання умов договору державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» 29.01.2010 року перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 250.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 4.3. договору, отримувач зобов'язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше 31 березня 2010 року.

Відповідно до п. 4.4. договору отримувач зобов'язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідачем в термін до 31 березня 2010 року сума фінансової поворотної допомоги повернута позивачу не була.

Відповідно до п. 7.1. договору, всі спори та розбіжності, котрі можуть виникнути за цим договором або у зв'язку з ним, сторони намагатимуться вирішувати шляхом переговорів між собою.

Позивач звернувся до відповідача листом вих. № 5/2193 від 08.06.2010 року з вимогою терміново повернути надану фінансову допомогу, яку останній не виконав.

Згідно до п. 7.2. договору, при вирішенні розбіжностей і спорів сторони застосовують заходи досудового врегулювання шляхом обов'язкового пред'явлення претензії, що має бути розглянута стороною, що її отримала, протягом 10 робочих днів з моменту такого отримання.

Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» направило претензію № 5-1/2985 від 02.08.2010 року, отримано відповідачем 02.08.2010 року, про що свідчить журнал передачі документів (вхідної кореспонденції) до ДП «Інститут землеустрою».

У відповідь відповідачем запропоновано розстрочити повернення фінансової поворотної допомоги в сумі 100 000,00 грн.

Таким чином, 29.09.2010 року між державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» та державним підприємством «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги від 25.01.2012 року, яка передбачала графік повернення фінансової допомоги.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1, ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору. Інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

На виконання умов додаткової угоди від 29.09.2010 року відповідач повернув частину фінансової поворотної допомоги на суму 16 667 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 852 від 27.12.2010 року та додаткової угоди № 1.

Позивач направив відповідачу претензію вих. № 5/496 від 11.02.2011 року, відповідно до якої просив повернути залишок фінансової допомоги в розмірі 83 416 грн. 33 коп.

31.10.2012 року кредитор повторно направив боржнику претензію № 5/3755, відповідно до якої просив повернути борг у розмірі 83 333 грн. 00 коп. та сплатити 5 467 грн. 12 коп. - 3 % річних, 3 666 грн. 69 коп. - інфляційних витрат, 3 340 грн. 82 коп. штрафних санкцій у вигляд пені.

Таким чином, відповідачем порушено умови договору про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги від 25.01.2010 року.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності простроченої заборгованості за договором становить 83 333 грн. 00 коп.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути інфляційні витрати у розмірі 3 666 грн. 69 коп. та 3% річних в розмірі 5 665 грн. 75 коп. та пеню у розміні 3 340 грн. 82 коп.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки, відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу01.04.2010-29.09.2010100 000,001,0262 600,0001.02.2011-29.11.201216 667,001,031516,6801.03.2011-29.11.201216 667,001,022366,6701.04.2011-29.11.201216 667,001,008133,3401.05.2011-29.11.201216 667,000,995-83,3401.06.2011-29.11.201216 667,000,988-216,67Всього: 716 грн. 68 коп. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язані з інфляційними процесами в сумі 3 666 грн. 69 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 716 грн. 68 коп. за розрахунком суду.

В частині стягнення витрат пов'язані з інфляційними процесами у розмірі 2 950 грн. 01 коп. відмовити.

Вимога позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 5 665 грн. 75 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення суми пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3 340 грн. 82 коп.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. договору, у випадку прострочення повернення позики (її частини) отримувач сплачує пеню у розмірі 0, 01% від неповерненої суми фінансової допомоги за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення суми пені за несвоєчасну сплату процентів за користування позикою у розмірі 3 340 грн. 82 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 5 грн. 76 коп., на відповідача - 1 914 грн. 37 коп.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ст. 34, ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, код ЄДРПОУ 00699750) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, код ЄДРПОУ 21616582) заборгованість у розмірі 83 333 (вісімдесят три тисячі триста тридцять три) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 716 (сімсот шістнадцять) грн. 68 коп., три відсотки річних в розмірі 5 665 (п'ять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 75 коп. та пеню у розміні 3 340 (три тисячі триста сорок) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 1 914 (одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять) грн. 37 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.01.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий