Рішення № 28786638, 22.01.2013, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

Запорожець Т. А.

Номер провадження2/268/137/13

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/268/137/13

Заочне рішення

іменем України

22 січня 2013 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуюча суддя Запорожець Т.А.

при секретарі Бургас Т.А.

за участі представника

позивача Алімова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,

В С Т А Н О В И В :

23 липня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі порушують виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

В судовому засіданні позивач, від імені якого на підставі довіреності юридичної особи діє ОСОБА_2, підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на обставини, викладені у заяві, та зазначив, що 23 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит на споживчі цілі в сумі 180000 дол. США строком погашення до 23 січня 2023 року, зі сплатою плаваючої процентної ставки за користування кредитом на умовах та в порядку, визначеному договором. В договорі кредиту обумовлені порядок, строки повернення коштів та сплати відсотків за його користування, визначено відповідальність сторін за порушення виконання зобов'язання. В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору, розмір кредиту сторонами збільшився до 265 702,02 дол. США. 23 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору, в зв'язку з чим він є солідарним боржником за позовом.

Позичальник отримав суму кредиту в повному обсязі, однак на теперішній час неналежно виконує свої зобов'язання по своєчасному поверненню коштів та сплаті відсотків за користування ними, унаслідок чого за цим договором станом на 13 червня 2012 року виникла заборгованість, яка становить: залишок заборгованості за кредитом -265 702,02 дол. США, відсотки за користування кредитом -79 014,75 дол. США, а загалом 344 716,77 дол. США, сума пені за прострочення зобов'язань - 9 333 916,04 грн. На підставі договору про відступлення права вимоги від 18 березня 2011 року до ТОВ «ОТП Факторинг Україна»перейшло право вимоги за договором кредиту від 23 січня 2008 року № CME-SME 100/024/2008.

Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідачів, якими суттєво порушуються законні права кредитора, ТОВ «ОТП Факторинг Україна»просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначену в позові заборгованість -грошові кошти згідно предмету кредитного договору, що утворилась станом на 13 червня 2012 року за тілом кредиту та відсотками в розмірі 344 716,77 дол. США, суму пені за прострочення виконаня зобов'язання - 9 333 916,04 грн., сплачені судові витрати у виді судового збору в розмірі 3219,00 грн.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні та не повідомили про причини неявки. Від них не надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи, у зв'язку з чим за згодою представника позивача суд відповідно до правил ч. 1 ст. 224 ЦПК України розглядає справу за відсутності відповідачів у порядку заочного провадження на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом.

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами частини 1 статті 1054 цього Кодексу встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

23 січня 2008 року юридична особа -закрите акціонерне товариство «ОТП Банк»(далі Кредитор) і громадянин України ОСОБА_3 (далі Позичальник) уклали кредитний договір № CME-SME 100/024/2008 (далі Договір) за яким Банк взяв на себе зобов'язання надати Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності у вигляді траншів грошові кошти у сумі 180000 дол. США - на споживчі цілі, строком кредитування до 23 січня 2023 року, а Позичальник взяв на себе зобов'язання здійснювати повернення кредитних коштів зі сплатою процентів за користування кредиту.

У відповідності до п. 3 Договору сторони погодили, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, визначили порядок її обрахування.

Під час укладання кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту, визначено його сукупну вартість.

Приписами ч.2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що поручитель за договором відповідає перед кредитором (Банком) в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є солідарними боржниками перед Банком за зобов'язаннями, що виникають з умов договору № CME-SME 100/024/2008 від 23 січня 2008 року.

23 січня 2008 року юридична особа -закрите акціонерне товариство «ОТП Банк»(далі Кредитор) і громадянин України ОСОБА_4 (Поручитель) уклали договір поруки № CME-SME 100/024/2008, за яким ОСОБА_4 узяв на себе обов'язок перед Банком відповідати за зобов'язаннями Позичальника, які виникають з умов кредитного договору № CME-SME 100/024/2008 від 23 січня 2008 року в повному обсязі цих зобов'язань.

В зв'язку із прийняттям статуту в новій редакції ЗАТ «ОТП Банк» змінив назву на ПАТ «ОТП Банк».

05 червня 2008 року, 25 травня 2009 року, 23 лютого 2010 року та 23 липня 2010 року між Кредитором та Позичальником укладено додаткові угоди до Договору, за якими збільшено розмір наданих Позичальнику коштів до загального розміру 265 702,02 дол. США, змінено порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами. В зв'язку з укладенням додаткових угод до кредитного договору, між Кредитором та Поручителем укладені додаткові угоди до договору поруки, зі змісту яких вбачається, що Поручитель повідомлений та погодився зі збільшенням суми кредиту за зобов'язанням ОСОБА_3

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитний договір та додаткові угоди підписані уповноваженими на це службовими особами Кредитора та особисто ОСОБА_3, договір поруки та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими на це службовими особами Кредитора та особисто ОСОБА_4; в судовому порядку недійсними не визнавались. Зміст правочинів не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, тому на підставі статті 629 ЦК України договіри є обов'язковими для виконання.

Кредитор взяті на себе зобов'язання за договором від 23 січня 2008 року та додатковими угодами виконав в повному обсязі, відповідач отримав суму кредиту траншами в розмірі: 23 січня 2008 року -100 000 дол. США, 27 лютого 2008 року -40 000 дол. США, 19 березня 2008 року - 20 000 дол. США, 01 квітня 2008 року -20 000 дол. США, 22 квітня 2008 року -20 000 дол. США, 05 червня 2008 року -35 000 дол. США, 12 червня 2008 року -20 000 дол. США, 01 липня 2008 року -20 000 дол. США, 25 травня 2009 року -20 971,41 дол. США.

Зі свого боку ОСОБА_3 умови кредитного договору не виконує, заборгованість за договором кредиту не погашає, строкові платежі не здійснює.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № CME-SME 100/024/2008 від 23 січня 2008 року заборгованість ОСОБА_3 станом на 13 червня 2012 року склала: залишок заборгованості за кредитом -265 702,02 дол. США, відсотки за користування кредитом -79 014,75 дол. США, а загалом 344 716,77 дол. США, сума пені за прострочення зобов'язань - 9 333 916,04 грн.

Розрахунок суми боргу відповідає умовам укладеного договору.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 порушуються умови укладеного договору з своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, унаслідок чого утворилась заборгованість. Суд визнає, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором.

Право позивача вимагати дострокового повернення наданих ОСОБА_3 кредитних коштів закріплено ч. 2 ст. 1050 ЦК України, пунктом 1.9. укладеного кредитного договору.

Позивач звертався до відповідачів із заявами про досудове врегулювання спору, які вручені безпосередньо ОСОБА_4 та дружині ОСОБА_3, однак станом на 22 січня 2013 року сума боргу не погашена.

В зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань за договором в позивача виникло право на задоволення вимог за договором з поручителя -ОСОБА_4

Частиною першою статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Виконання зобов'язання відповідно до частини 1 статті 546 та статті 549 ЦК України забезпечується, зокрема неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сплата встановленої договором або законом неустойки, як визначено в пункті 3 частини 1 статті 611 ЦК України, є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання.

Підпунктом 4.1.1. зазначеного кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитних коштів у визначені договором строки -сплата Позичальником на користь Кредитора пені в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки.

У матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, що відповідач вживав належних заходів для виконання зобов'язання по даному правочину, у зв'язку з чим порушення зобов'язання визнається судом таким, що сталося з його вини.

У відповідності до положень п.п. 9, 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві; суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору; саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Пунктом 12 вказаної постанови передбачено, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої ст. 533 ЦК України.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що кредитні кошти за договором надавались ОСОБА_3 на споживчі потреби, в зв'язку з чим до їх врегулювання слід застосувати законодавство про захист прав споживачів, зокрема, Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII, Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України 10.05.2007 N 168 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за N 541/13808 (далі Правила).

Матеріали справи не містять відомостей щодо виконання Банком на момент укладання кредитного договору вимог п. 3.8 Правил, підпунктів в), і) ч. 2 ст. 11 Закону N 1023-XII. Водночас, сам по собі факт наявності можливих порушень зазначених нормативно-правових актів не впливає на суть спірних правовідносин та не породжує юридичних наслідків. Вказані обставини необхідно досліджувати разом із вивченням правової позиції відповідачів. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не доведено наявності негативних наслідків вказаних порушень.

Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

У відповідності до ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

18 березня 2011 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»(Продавець) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна»(Покупець) укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким Покупець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх Покупцеві, а Покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

Перехід до ТОВ «ОТП Факторинг Україна»від ПАТ «ОТП Банк»права вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджено актом приймання-передачі.

Правочин від 18 березня 2011 року укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженими посадовими особами сторін, його зміст не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, тому на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обов'язковим для виконання.

Діяльність позивача, пов'язана зі стягненням суми боргу з відповідачів передбачена статутом та документами про реєстрацію юридичної особи -ТОВ «ОТП Факторинг України».

За таких обставин, проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в порядку статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 належним чином не виконує зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. ОСОБА_4, який за договором поруки є відповідальним за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе кредитних зобов'язань, в порушення умов договору поруки своїх зобов'язань як поручителя перед Банком не виконав. Такі дії відповідачів є неправомірними, тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про стягнення з них заборгованості за кредитним договором та сум пені підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно платіжного доручення позивачем при подачі позовної заяви оплачений судовий збір у розмірі 3219,00 грн., що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212-215, 224 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 204, 224, 253, 256, 258, 509, 525-527, 546, 549, 554, 610-611, 617, 629, 1054 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) суму заборгованості за кредитним договором № CME-SME 100/024/2008 від 23 січня 2008 року, що утворилась станом на 13 червня 2012 року та складається з: залишок заборгованості за кредитом -265 702,02 дол. США, відсотки за користування кредитом -79 014,75 дол. США суму пені за прострочення зобов'язання - 9 333 916,04 грн., понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3219,00 грн. а загалом суми: 344 716 (триста сорок чотири тисячі сімсот шістнадцять) доларів США 77 центів та 9 337 135 (дев'ять мільйонів триста тридцять сім тисяч сто тридцять п'ять) грн. 04 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Т.А. Запорожець