Рішення № 2878510, 12.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 34/196

12.01.09

За позовом

Поліклініки № 1 Солом’янського району міста Києва

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Компані»

про

про стягнення 91 163,21 грн.

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача –

Грішаєнко І.А. (довіреність б/н від 02.05.2008);

від відповідача –

не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Поліклініка № 1 Солом’янського району міста Києва (далі –Позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Компані»(далі –Відповідач) про стягнення 67 797 грн. попередньої оплати, 3 202,82 грн. пені, 480,82 грн. 3% річних, 19 683 грн. збитків, всього 91 163,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач відповідно до умов договору № 36 від 28.02.2007 (далі –Договір), укладеного між Позивачем та Відповідачем здійснив попередню оплату за товар у сумі 86 490 грн., а Відповідач порушив умови Договору та не передав Позивачу оплачені ним паливно-мастильні матеріали, а саме бензин моторний А-95 на суму 67 797 грн.

12.11.2008 Позивач в порядку статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подав уточнення до позовної заяви, відповідно до якого просить стягнути з Відповідача 67 797 грн. попередньої оплати, 9 004,23 грн. пені, 1 350,63 грн. 3% річних, 12 976,20 грн. збитків, всього 91 128,06 грн.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана на юридичну адресу Відповідача: 04073, м. Київ, проспект Московський, 10, зазначену в позовній заяві, його реєстраційних документах та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої станом на 01.08.2008.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 02.07.2008, 16.07.2008, 03.12.2008 оголошувались перерви до 16.07.2008, 30.07.3008, 12.01.2009 відповідно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2007 Позивач (Замовник) та Відповідач (Постачальник) уклали Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник передає у власність Замовника паливно-мастильні матеріали, а саме бензин моторний А-95 (далі –Товар), а Замовник сплачує за Товар, визначений в асортименті, за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до даного Договору і є його невід’ємною частиною, на умовах DDР-Київ (Інкотермс у редакції 2000 року): Україна, м. Київ, вул. Гарматна, 36.

Сума Договору складає 194 250 грн. (пункт 2.3 Договору).

Постачальник здійснює поставку Товару на власних заправних станціях (пункт 4.1 Договору).

Датою поставки Товару, є дата, коли Товар був переданий у власність Замовника в місці поставки (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.3 Договору видача Товару проводиться згідно забірної відомості з вказівкою кількості палива, номера автомобіля, прізвища водія і підпису у вищезазначеній відомості (список машин, які заправляються є невід’ємною частиною Договору).

Дія Договору припиняється: повним виконанням сторонами своїх зобов’язань за цим Договором; за згодою сторін, з інших підстав, передбачених чинним законодавством України (пункт 10.1 Договору).

Згідно пункту 10.2 Договору даний Договір може бути змінено та доповнено за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 10.3 Договору встановлено, що зміни, доповнення до Договору, а так саме розірвання Договору оформлюються в письмовій формі, як додаткові угоди та підписуються уповноваженими представниками обох сторін. До додаткової угоди до Договору прирівнюється обмін сторонами листами, телеграмами, факсимільними повідомленнями, телексами з послідуючим письмовим підтвердженням, завіреним підписом та печаткою сторони, яка їх надіслала.

28.02.2007 Позивач та Відповідач уклали специфікацію, яка є додатком № 1 до Договору, відповідно до якої визначили назву, одиницю виміру та ціну Товару, який поставляється, а саме бензин А-95 за ціною 2,59 грн. за 1 літр.

20.08.2007 Міжвідомча комісія з питань державних закупівель листом № 20-109/90-6547 надала Позивачу висновок № 562-КЦ, у якому зазначила, що на виконання статті 3-3 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»Міжвідомча комісія з питань державних закупівель встановила можливість коригування ціни Договору про закупівлю бензину А-95 –до 4,65 грн./л.

Після отримання вказаного висновку, Позивач та Відповідач уклали специфікацію, яка є додатком до Договору, відповідно до якої визначили назву, одиницю виміру та ціну Товару, який поставляється, а саме6 бензин А-95 за ціною 4,65 грн. за 1 літр.

20.09.2007 Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду до Договору, відповідно до якої збільшили суму Договору на 105 415,50 грн., а сума Договору складає 299 665 грн.

20.12.2007 Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої установили суму Договору 277 197,10 грн. у зв’язку із зменшенням потреби в поставках бензину на 22 468,40 грн.

На виконання умов Договору Позивач здійснив Відповідачу попередню оплату за Товар у сумі 86 490 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1217 від 28.09.2007 на суму 46 500 грн.; № 1336 від 06.11.2007 на суму 35 000 грн.; № 1454 від 28.11.2007 на суму 2,78 грн., № 1506 від 26.12.2007 на суму 4 987,22 грн. та видатковими накладними № РН-0005006 від 28.09.2007 на суму 46 500 грн.; № РН-0005470 від 24.10.2007, а Відповідач передав Позивачу талони на отримання Товару.

Проте, Відповідач в порушення умов Договору не передав Позивачу оплачений ним Товар на суму 67 797 грн., що підтверджується копіями талонів на Товар, які містяться в матеріалах справи та відповідає 14 580 літрам Товару в талонах за ціною 4,65 грн. за 1 літр, відповідно до специфікації, яка є додатком до Договору укладеної між Позивачем та Відповідачем.

03.04.2008 Позивач направив Відповідачу претензію № 537 від 02.04.2008, відповідно до якої просить Відповідача здійснити поставку товару у кількості 14 580 літрів. Факт відправлення Позивачем вказаної претензії 03.04.2008 підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення до листа, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді, а вимогу Позивача без задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідно до приписів частини 2 статті 530 ЦК України, враховуючи Нормативи та нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 12.12.2007 № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1383/14650) Відповідач повинен був у строк до 09.04.2008 здійснити повернення попередньої оплати Позивачу у сумі 67 797 грн.

Проте, Відповідач, як у строк до 09.04.2008 так і на дату судового розгляду, свого зобов’язання щодо повернення попередньої оплати у сумі 67 797 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 67 797 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 6.1 Договору у разі затримки поставки Товару або поставки в неповному обсязі, заявленому Позивачем, Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми непоставленого Товару за кожний день затримки.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних та пеню, нарахованих починаючи з 26.03.2008.

Проте, як встановлено судом, Відповідач повинен був повернути суми попередньої оплати у сумі 67 797 грн. в строк до 09.04.2008 (включно), тобто період прострочення виконання грошового зобов’язання у Відповідача розпочався з 10.04.2008.

Отже, Позивач повинен був нараховувати Відповідачу 3% річних та пеню починаючи з 10.04.2008, а не з 26.03.2008.

Відтак, суд, на підставі статті 55 ГПК України, здійснює розрахунок 3% річних та пені відповідно до приписів вищевказаних норм, статей 253, 254 ЦК України:

Сума боргу, грн.

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Нарахована сума 3% річних, грн.

67 797

10.04.2008-17.10.2008

188

1 047,63

Всього:

1 047,63

Тому, суд стягує з Відповідача 1 047,63 грн. 3% річних.

Несплачена

сума боргу, грн.

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Подвійна облікова ставка НБУ

Нарахована сума пені, грн.

67 797

10.04.2008-30.04.2008

21

20 %

777,99

67 797

01.05.2008-09.10.2008

161

24 %

7 157,58

Всього:

7 935,57

Тому, суд стягує з Відповідача 7 935,57 грн. пені.

Позивач просить суд також стягнути з Відповідача збитку у розмірі 19 683 грн.

Обґрунтовуючи зазначену вимогу, Позивач зазначає, що станом на кінець березня 2008 року середня ринкова ціна на Товар у м. Києві змінились в сторону збільшення та відповідно до листа Головного управління статистики у м. Києві від 20.10.2008 № 12/1-04/4260 становили 5,54 грн. за 1 літр, тобто 14 580 літрів Товару коштували 80 773,2 грн., а тому заподіяні Позивачу збитки становлять 12 976,20 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що наприкінці березня 2008 року Відповідач відмовився заправляти автомобілі Позивача Товаром, що підтверджується доповідними записками працівників Позивача від 24.03.2008 та 27.03.2008, які містяться в матеріалах справи.

15.05.2008 Позивач уклав з ТОВ «КЛО-ОЙЛ»договір поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 699, відповідно до умов якого ціна Товару встановлюється в національній валюті України в розмірі 6,05 грн. за 1 літр, а орієнтована вартість цього договору становить 393 250 грн.

На виконання умов вказаного договору, Позивач сплатив ТОВ «КЛО-ОЙЛ»за Товар 36 905 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 570 від 03.06.2008 на суму 6 655 грн., № 601 від 13.06.2008 на суму 30 250 грн.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Вказана норма кореспондується з частиною 1 статті 218 ГК України відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок неналежного виконання боржником свого зобов’язання та які знаходяться у причинно-правовому зв’язку з неправомірною поведінкою боржника.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Судом встановлено невиконання Відповідачем свого зобов’язання щодо передачі Позивачу оплаченого ним Товару на суму 67 797 грн., що відповідає 14 580 літрам Товару в талонах за ціною 4,65 грн. за 1 літр.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи Позивач сплатив ТОВ «КЛО-ОЙЛ»36 905 грн. за Товар, тобто за Товар, який був передбачений Договором між Позивачем та Відповідачем.

При цьому судом враховано, що згідно умовами Договору Позивач оплатив Товар за ціною 4,65 грн. за 1 літр, а відповідно до умов договору укладеного між Позивачем та ТОВ «КЛО-ОЙЛ», Позивач оплатив Товар за ціною 6,05 грн. за 1 літр.

Разом з тим, розрахунок суми збитків був зроблений Позивачем на підставі листа Головного управління статистики у м. Києві від 20.10.2008 № 12/1-04/4260.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, Позивач відповідно до вимог положень частини 2 статті 623 ЦК України та статті 33 ГПК України довів розмір завданих йому збитків, і, відповідно причинно-правовий зв'язок між вказаним розміром збитків та протиправною поведінкою Відповідача.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 12 976,20 грн. збитків є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530 ЦК України, статтями 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Компані» (04073, м. Київ, проспект Московський, 10, ідентифікаційний код 33229580, р/р 26002038591121 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Поліклініки № 1 Солом’янського району міста Києва (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 36, ідентифікаційний код 04593340, р/р 35415001000978 в банку УДК у м. Києві, МФО 820019) 67 797 (шістдесят сім тисяч сімсот дев’яносто сім) грн. боргу, 1 047 (одну тисячу сорок сім) грн. 63 коп. 3% річних, 7 935 (сім тисяч дев’ятсот тридцять п’ять) грн. 57 коп. пені, 12 976 (дванадцять тисяч дев’ятсот сімдесят шість) грн. 20 коп. збитків, а також 897 (вісімсот дев’яності сім) грн. 56 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його підписання.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 16.01.2009