Рішення № 28783771, 17.01.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/5946/12 17.01.2013 17.01.2013 17.01.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/784/293/2013 Головуючий у першій інстанції: Подзігун Г.В.

категорія 5 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,

за участі: позивачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,

представників відповідачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_8

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2012 року

за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2010 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позивачка зазначала, що вона є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1. Власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2, є ОСОБА_8 Приблизно у листопаді 2009 року остання самовільно побудувала навколо своєї земельної ділянки кам'яний паркан, який фактично знаходиться на її земельній ділянці.

Посилаючись на те, що вказаний паркан перешкоджає їй обслуговувати та користуватись належною їй земельною ділянкою, а добровільно перенести паркан ОСОБА_8 відмовляється, позивачка, уточнивши свої вимоги, просила суд зобов'язати відповідачку усунути зазначені перешкоди шляхом перенесення кам'яного паркану за межі її земельної ділянки в бік земельної ділянки АДРЕСА_2, а також стягнути на її користь 1500 грн. моральної шкоди, 460 грн. вартості робіт по виготовленню кадастрового плану та 1114 грн. судових витрат.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2012 року позов задоволено частково. Постановлено усунути перешкоди в користуванні позивачкою земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_8 за власний рахунок перенести кам'яний паркан, що встановлений на межі земельної ділянки АДРЕСА_2 та земельної ділянки АДРЕСА_1 на ширину 0,42-0,46 м. в бік земельної ділянки АДРЕСА_2; стягнути з відповідачки на користь позивачки 100 грн. моральної шкоди, 460 грн. матеріальної шкоди та 1114 грн. судових витрат, а також на користь держави 447 грн. 20 коп. судового збору.

Позивачка рішення суду не оскаржувала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на незаконність вказаного рішення, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 432 кв. м. по АДРЕСА_1, на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 10 лютого 1999 року.

ОСОБА_8 належить на праві власності земельна ділянка площею 619 кв. м. по АДРЕСА_2, на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 3 вересня 2008 року.

Вказані земельні ділянки межують між собою.

Восени 2009 року ОСОБА_8 побудувала кам'яний паркан загальною площею 4,46 кв.м. на відстані 0,32-0,27 м. від житлового будинку позивачки.

ОСОБА_4 поставила питання про звільнення її самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом перенесення спірного кам'яного паркану, посилаючись на те, що він збудований на належній їй земельній ділянці.

Судовою будівельно-технічною експертизою від 16 травня 2011 року, встановлено скорочення лінійних розмірів земельної ділянки АДРЕСА_1, а саме, лінійного розміру з боку земельної ділянки АДРЕСА_3 на 0,46 м, а з боку земельної ділянки АДРЕСА_4 на 0,42 м. Зазначене відбулось за рахунок зміщення межі суміжних земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в сторону останньої земельної ділянки. Для відновлення межі суміжного землекористування вказаних земельних ділянок за висновком експерта необхідно перенести існуючу кам'яну огорожу на ширину 0,42 - 0,46 м. в бік земельної ділянки АДРЕСА_2.

Із змісту ст. 376 ЦК України вбачається, що самочинно збудовані споруди підлягають знесенню за рішенням суду, якщо цього вимагає власник земельної ділянки, або якщо це порушує права інших осіб.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 212 ЗК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачка самовільно зайняла частину земельної ділянки позивачки, збудувавши спірний кам'яний паркан, чим порушила права останньої та вимоги земельного законодавства, в зв'язку з чим вказаний паркан слід перенести на відстань встановлену експертом. Тому обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.

Крім того, судом правильно встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_8 заподіяно моральних страждань ОСОБА_4, а тому відповідачка зобов'язана відшкодувати позивачці моральну шкоду за правилами ст. 1167 ЦК України в розмірі 100 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірний паркан збудовано на місці колишньої тимчасової загорожі, не можуть бути достатніми доказами дотримання відповідачкою спірної межі, оскільки будівництво ОСОБА_8 кам'яного паркану шириною 0,40 м. за межами власної земельної ділянки, є порушенням прав суміжного землекористувача ОСОБА_4

Посилання апелянта на порушення порядку проведення експертизи є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що обміри спірної земельної ділянки проводились за участі сторін та землевпорядника, а експертиза проводилась відповідно до чинного законодавства.

Твердження апелянта про те, що після приватизації земельної ділянки зменшилась її загальна площа, не спростовують висновків суду, оскільки доказів того, що перенесення існуючої кам'яної огорожі призведуть до зменшення лінійних розмірів земельної ділянки відповідачки, остання суду не надала.

Таким чином, рішення в частині вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права, а тому підлягає залишенню без зміни.

Водночас, задовольняючи позов про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи.

Так, із змісту ст. 1166 ЦК України вбачається, що юридичною підставою відповідальності за заподіяну шкоду, є сукупність елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправної поведінки особи, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина особи, яка заподіяла шкоду.

Як вбачається з позову ОСОБА_4, вона просила відшкодувати матеріальну шкоду, яка на її думку полягає у витратах на виготовлення кадастрового плану в розмірі 460 грн.

Між тим, позивачкою не доведено, що наслідком будівництва спірного паркану є виготовлення кадастрового плану.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачкою не доведено наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідачки та витратами на виготовленням кадастрового плану, а тому вимоги про стягнення матеріальної шкоди не можуть вважатись обґрунтованими.

Таким чином, рішення суду в частині позову про відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Крім того, підлягають зміні розподіл судових витрат за правилами ч. 5 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2012 року в частині стягнення матеріальної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_8 судові витрати на користь ОСОБА_4 в розмірі 1005 грн. 50 коп., на користь держави - 107 грн. 30 коп.

Рішення суду в іншій частині залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: