Рішення № 28782436, 14.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.13 р. Справа № 5006/33/136/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-МТ», м.Донецьк (ідентифікаційний код 36380607)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», м.Донецьк (ідентифікаційний код 22015203)

про стягнення неустойки в сумі 403,59грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-МТ», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», м.Донецьк про стягнення неустойки в сумі 403,59грн.

Ухвалою від 28.11.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/136/2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору №42/12 від 02.02.2012р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, внаслідок чого виникли підстави для нарахування неустойки у розмірі 403,59грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №42/12 від 02.02.2012р., актів виконаних робіт №1 від 11.06.2012р., №1/1 від 11.06.2012р., №2 від 12.06.2012р., №3 від 12.06.2012р., №4 від 12.06.2012р., №5 від 15.06.2012р., №6 від 15.06.2012р., №7 від 18.06.2012р., №8 від 18.06.2012р., специфікації №1, листа б/н від 10.09.2012р., акту звіряння взаємних розрахунків станом на 10.09.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 546, 549, 551, Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 54-55 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 179, 193, 217, 230 Господарського кодексу України.

14.01.2013р. позивачем надано клопотання, за яким останній просить розглянути справу без його участі у зв'язку з неможливістю позивача прибути в судове засідання 14.01.2013р.

14.01.2013р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог, оскільки вважає, що зобов'язання ТОВ «Інтеграл» за договором №42/12 від 02.02.2012р. виконані в повному обсязі і належним чином.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

02.02.2012р. між ТОВ «Інтеграл» (замовник) та ТОВ «Лідер-МТ» (виконавець) укладено договір №42/12 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується виконати роботи з виготовлення деталей для вагонів-цистерн моделі 15-1780 (далі - Готова продукція), номенклатура деталей визначена в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1. Договору). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи, виконані виконавцем (п.1.2. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов Договору.

Доказів визнання в судовому порядку вказаного Договору недійсним сторонами суду не представлено.

Відповідно до п.1.4. Договору прийом-передача заготовок та готової продукції здійснюється на складі замовника в узгоджений сторонами строк.

Приймання передача заготовок від замовника виконавцю оформлюється актами прийому-передачі готової продукції, які підписуються уповноваженими представниками сторін (п.1.5. Договору).

За п.1.7. Договору по закінченню виконання робіт сторони підписують акт прийому-передачі готової продукції, в якому фіксується кількість готової продукції та вартість виконаних робіт.

Так, виконавцем виготовлено та передано замовнику продукцію за актами виконаних робіт №1 від 11.06.2012р. - 54221,09грн., №1/1 від 11.06.2012р. - 39338,96грн., №2 від 12.06.2012р. - 25062,22грн., №3 від 12.06.2012р. - 15326,50грн., №4 від 12.06.2012р. - 54838,08грн., №5 від 15.06.2012р. - 55313,28грн., №6 від 15.06.2012р. - 57024,00грн., №7 від 18.06.2012р. - 57024,00грн., №8 від 18.06.2012р. - 42672,96грн., що разом становить 400821,09грн. Зазначені акти підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств, отже, суд робить висновок, що виконані роботи замовником прийняті без заперечень.

За п.6.1. Договору оплата за виконану роботу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 15 календарних днів наступних за днем підписання акту прийомки-передачі готової продукції.

Тобто, кінцевий термін оплати за актами приймання-передачі №1 від 11.06.2012р., №1/1 від 11.06.2012р. становить 26.06.2012р., №2 від 12.06.2012р., №3 від 12.06.2012р., №4 від 12.06.2012р. - 27.06.2012р., №5 від 15.06.2012р., №6 від 15.06.2012р. - 30.06.2012р., №7 від 18.06.2012р., №8 від 18.06.2012р. - 03.07.2012р.

Проте, в порушення умов Договору замовником здійснено оплату виконаних робіт замовник здійснив 05.07.2012р. на суму 400821,08грн., про що свідчить платіжне доручення №556 від 05.07.2012р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Тобто, замовником прострочено оплату за актами приймання-передачі №1 від 11.06.2012р., №1/1 від 11.06.2012р. на 8 днів., №2 від 12.06.2012р., №3 від 12.06.2012р., №4 від 12.06.2012р. на 7 днів, №5 від 15.06.2012р., №6 від 15.06.2012р. на 4 дні., №7 від 18.06.2012р., №8 від 18.06.2012р. на 1 день.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором субпідряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості у строк встановлений Договором відповідачем суду не представлено, натомість з боку відповідача надано копію платіжного доручення №556 від 05.07.2012р., як доказ належного виконання останнім умов Договору.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, не доведені належними доказами, необґрунтовані та не спростовують висновків суду встановлених вище, у зв'язку із чим не приймаються до уваги.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За п.8.2. Договору у випадку порушення однієї зі сторін строків виконання робіт або строків оплати, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт або неоплаченої суми за кожний день прострочення.

За частино 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пенею.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Перевіривши розрахунок неустойки за період визначений позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений період позивачем визначено правомірно, проте невірно визначена сума неустойки.

Здійснивши перерахунок неустойки самостійно за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що сума неустойки, яка підлягає стягненню становить 402,50грн.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 549, 610, 612, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-МТ», м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», м.Донецьк про стягнення неустойки в сумі 403,59грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл» (83003, м.Донецьк, вул.Калузька, буд.16А, ідентифікаційний код 22015203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-МТ» (83008, м.Донецьк, вул.Югославська, буд.28 «А», ідентифікаційний код 36380607) суму неустойки у розмірі 402,50грн., судовий збір у розмірі 1605,15грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 14.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2013р.

Суддя Сич Ю.В.