Рішення № 28780523, 22.01.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/10850/2012

№ производства 2/646/394/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2013 року Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді Благої І.С., при секретарі Струк Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА»про захист прав споживачів, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» про захист прав споживачів, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який було ним в подальшому змінено та доповнено до початку розгляду справи по суті. З урахуванням цих змін та доповнень позовними вимогами ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК «ТАВРИКА»є :

- визнати неправомірними дії відповідача, що пов'язані з неповерненням за першою вимогою вкладів за переліком з урахуванням нарахованих процентів;

- розірвати Договори «Пенсійний»ПСД (391)2586 від 09.02.2012р., «Пенсійний»ПСД (366)468 від 05.09.2012р., «Пенсійний»ПСГ (366)4288 від 01.10.2012р., «Пенсійний»ПСГ (366)817 від 17.07.2012р., «Пенсійний»ПСГ (391)10672 від 09.02.2012р., укладені між позивачем та відповідачем, зобов'язавши відповідача повернути позивачу вклади за цими договорами з урахуванням нарахованих процентів;

- зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу майнові збитки (шкоду) в сумі 16810 грн., а також моральну шкоду в сумі 4800 грн.

Позов, з урахуванням змін та доповнень, обгрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем в особі Харківського відділення №42 -регіонального відділення ПАТ «Банк «Таврика», було укладено договори банківського строкового вкладу: «Пенсійний»ПСД (391)2586 від 09.02.2012р., «Пенсійний»ПСД (366)468 від 05.09.2012р., «Пенсійний»ПСЄ (391)880 від 09.02.2012р., «Пенсійний»ПСГ (366)4288 від 01.10.2012р., «Пенсійний»ПСГ (366)817 від 17.07.2012р., «Пенсійний»ПСГ (391)10672 від 09.02.2012р.

30.11.2012р. позивач звернувся до відповідача з заявами про дострокове розірвання вказаних договорів та повернення йому 03.12.2012р. вкладів з нарахованими на їх суми відсотками за цими договорами. Але відповідач на ці заяви позивача не відповів. 25.12.2012р. між позивачем (дарувальником) та третьою особою у справі -ОСОБА_2 (обдаровуваною) було укладено договір дарування банківського строкового вкладу за договором «Пенсійний»ПСЄ (391)880 від 09.02.2012р. На підставі цього договору позивач та третя особа звернулися до відповідача з заявою з проханням зареєструвати перехід вкладу за цим договором до ОСОБА_2, але відповідач проігнорував цю заяву. Позивач вважає неправомірними дії відповідача, пов'язані з неповерненням йому банківських вкладів за його першою вимогою, а також пов'язані з тим, що банк не зареєстрував переходу права власності на вклад за договором «Пенсійний»ПСЄ (391)880 від 09.02.2012р. до ОСОБА_2 Крім того, позивач вважає, що такою бездіяльністю відповідача йому було заподіяно матеріальну шкоду. На переконання позивача, ця майнова шкода полягає у завданні йому збитків на суму 16810 грн у зв'язку з тим, що через неповернення йому відповідачем банківських вкладів він був змушений укласти договір з Колективним іноваційним підприємством «МП «МОНО»на отримання позики у сумі 150000 грн. строком до 08.03.2013р. та зі сплатою процентів у розмірі 2,5% або 3750 грн. на місяць. Ці кошти необхідні позивачу для сплати за навчання його доньки у Німеччині. Сума матеріальної шкоди у 16810 грн. складається: з суми процентів у розмірі 11250 грн., які позивач повинен сплатити за договором позики за 3 місяці, а також з суми втрат від різниці у курсах купівлі та продажі валюти (євро) у розмірі 5560 грн. Також позивач переконаний, що відповідач спричинив йому моральну шкоду на суму 4800 грн., яка складається з вартості ліків, які він був змушений придбавати протягом грудня 2012 року та січня 2013 року у зв'язку з погіршенням стану свого здоров'я, що пов'язане з душевними стражданнями через неможливість отримати у відповідача власні кошти.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 вступила до участі у справі, пред'явивши позов до відповідача -ПАТ «БАНК «ТАВРИКА», яким просила:

- визнати неправомірними дії відповідача, що пов'язані з неповерненням за першою вимогою вкладу з урахуванням нарахованих процентів;

- розірвати Договір «Пенсійний»ПСЄ (391)880 від 09.02.2012р., укладений між позивачем та відповідачем, зобов'язавши відповідача повернути третій особі вклад за цим договором з урахуванням нарахованих процентів.

Позов третьої особи огрунтовано тим, що 25.12.2012р. між позивачем (дарувальником ) та третьою особою у справі -ОСОБА_2 (обдаровуваною) було укладено договір дарування банківського строкового вкладу за договором «Пенсійний»ПСЄ (391)880 від 09.02.2012р. На підставі цього договору позивач та третя особа звернулися до відповідача з заявою з проханням зареєструвати перехід вкладу за цим договором до ОСОБА_2, але відповідач проігнорував цю заяву, суму вкладу з нарахованими на неї процентами третій особі не виплатив.

Позивач у судовому засіданні підтримав свій позов з урахуванням змін та доповнень та просив його задовольнити. Також позивач підтримав позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2, була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, але у судове засідання не з'явилася, подала заяву з проханням розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти позову ОСОБА_1 та проти позову третьої особи ОСОБА_2 В обгрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначила, що оскільки позивач вимагав дострокового припинення договорів банківського строкового вкладу та повернення цих вкладів, то проценти на ці вклади підлягають перерахуванню згідно з п.2.7 відповідних договорів та ст.1060 ЦК України. Цими нормами передбачено, що у випадку дострокового рипинення договору строкового банківського вкладу проценти на вклад підлягають перерахуванню та виплачуються по ставці вкладів на вимогу з розрахунку 0,1 відсотка річних за фактичний строк перебування вкладу на рахунку. Постановою Правління Національного Банку України від 20.12.2012р. №548 на підставі п.2 ч.5 ст.12 та ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних. 20.12.2012р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі -ФГВФО або Фонд) було прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію в АТ «БАНК «ТАВРИКА» строком на 3 місяці з 21.12.2012р. по 20.03.2012р. Тому, посилаючись на положення ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», представник відповідача вважає, що позивач не має права на отримання від відповідача своїх строкових банківських вкладів, оскільки в період дії тимчасової адміністрації вкладник може отримати свої кошти в розмірі вкладу, вкючаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200000,00 грн. Виплати зазначених вкладів з відсотками здійснюються виключно за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку. Щодо позовних вимог про відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди, представник відповідача посилається на невідповідність договору позики, укладеного між позивачем та Колективним іноваційним підприємством «МП «МОНО», вимогам чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Так, позикодавець за вказаним договором не відноситься до категорії фінансових установ, які мають бути внесені до відповідного реєстру на підставі певної ліцензі, що дає їм право надавати фінансові послуги. Крім того, ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»встановлено перелік дій та операції, які банк не має права проводити під час тимчасової адміністрації, в тому числі, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Також представник відповідача вважає, що позивачем та третьою особою було порушено порядок укладення договору дарування банківського строкового вкладу.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1, а також часткового задоволення позову третьої особи ОСОБА_2

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у особі Харківського регіонального відділення №42 -регіонального управління було укладно договори банківського строкового вкладу:

- «Пенсійний»(391-550) ПСД (391)2586 від 09.02.2012р. - на суму вкладу у розмірі 100,00 доларів США, з відсотковою ставкою з розрахунку 9,5 процентів річних, які банк щомісяця нараховує на суму вкладу за використання коштів, розміщених на рахунку вкладника (а.с.3);

- «Пенсійний»(366-550) ПСД (366)468 від 05.09.2012р. - на суму вкладу у розмірі 610,00 доларів США, з відсотковою ставкою з розрахунку 10,5 процентів річних, які банк щомісяця нараховує на суму вкладу за використання коштів, розміщених на рахунку вкладника (а.с.4);

- «Пенсійний»(391-550) ПСЄ (391)880 від 09.02.2012р. - на суму вкладу у розмірі 100,00 євро, з відсотковою ставкою з розрахунку 8,5 процентів річних, які банк щомісяця нараховує на суму вкладу за використання коштів, розміщених на рахунку вкладника (а.с.5);

- «Пенсійний»(366-550) ПСГ (366)4288 від 01.10.2012р. - на суму вкладу у розмірі 7000,00 гривень, з відсотковою ставкою з розрахунку 25,5 процентів річних, які банк щомісяця нараховує на суму вкладу за використання коштів, розміщених на рахунку вкладника (а.с.6);

- «Пенсійний»(366-550) ПСГ (366)817 від 17.07.2012р. - на суму вкладу у розмірі 2000,00 гривень, з відсотковою ставкою з розрахунку 22 процентів річних, які банк щомісяця нараховує на суму вкладу за використання коштів, розміщених на рахунку вкладника (а.с.7);

- «Пенсійний»(391-550) ПСГ (391)10672 від 09.02.2012р. - на суму вкладу у розмірі 500,00 гривень, з відсотковою ставкою з розрахунку 21,5 процентів річних, які банк щомісяця нараховує на суму вкладу за використання коштів, розміщених на рахунку вкладника (а.с.8).

Умовами договорів передбачено також право вкладника збільшувати суми вкладів (п.1.3 відповідних договорів).

Обов'язок банку (відповідача) повернути вклад на першу вимогу вкладника (позивача) встановлено п.3.1.7 кожного з договорів. Таке ж кореспондуюче цьому обов'язку право вкладника на своєчасне отримання вкладу з урахуванням нарахованих процентів на вклад гарантовано п.3.4.5 кожного з цих договорів.

30.11.2012р. позивач звернувся до відповідача за місцем знаходження Харківського відділення №42 -регіонального управління АТ «БАНК «ТАВРИКА»з заявами вх.№1250/59, №1251/59, №1252/59, №1253/59, №1254/59, №1255/59 про дострокове розірвання вищевказаних депозитних договорів та повернення йому вкладів 03.12.2012р.(а.с.9-11).

Але, як встановлено у судовому засіданні, відповідач не виконав свого обов'язку з повернення позивачу вкладів з нарахованими відсотками на суми цих вкладів.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку суми процентів та повернення суми вкладу за договорами банківського строкового вкладу «Пенсійний»станом на 16.01.2013р. (а.с.39-40), з урахуванням перерахунку відсотків за ставкою 1%, сума повернення коштів згідно вищевказаних заяв клієнта від 30.11.2012р. становить:

- за заявою №1250/59 щодо розірвання договору №ПСГ(391)10672 від 09.02.2012р. -6386,07 грн.; при цьому з загальної суми залишку коштів, внесених позивачем на рахунок у сумі 7000,00 грн., утримується сума раніше сплачених позивачу процентів у розмірі 613,93 грн.;

- за заявою №1251/59 щодо розірвання договору №ПСГ(366)817 від 17.07.2012р. -1873,55 грн.; при цьому з суми вкладу 2000,00 грн. утримується сума раніше сплачених позивачу процентів у розмірі 126,45 грн.;

- за заявою №1254/59 щодо розірвання договору №ПСД(366)468 від 05.09.2012р. -1749,51 доларів США; при цьому з суми вкладу 1765 доларів США утримується сума раніше сплачених позивачу процентів у розмірі 15,49 доларів США;

- за заявою №1252/59 щодо розірвання договору №ПСГ(366)4288 від 01.10.2012р. -9856,33 грн.; при цьому з суми вкладу 10000,00 грн. утримується сума раніше сплачених позивачу процентів у розмірі 143,67 грн.;

- за заявою №1253/59 щодо розірвання договору №ПСЄ(391)880 від 09.02.2012р. -9536,85 євро; при цьому з суми вкладу 10100 євро утримується сума раніше сплачених позивачу процентів у розмірі 563,15 євро;

- за заявою №1255/59 щодо розірвання договору №ПСД(391)2586 від 09.02.2012р. -12259,61 доларів США при цьому з суми вкладу 15100 доларів США утримується сума раніше сплачених позивачу процентів у розмірі 840,39 доларів США, а також 2000 доларів США, які були 11.12.2012р. виплачені відповідачем позивачу.

За даними з виписок по особовим рахункам позивача, відкритим за вказаними депозитними договорами, залишки коштів на цих рахунках станом на 16.01.2013р. з урахуванням суми перерахованих процентів по ставці 0,1% становлять :

- на рахунку НОМЕР_3 (субрахунок НОМЕР_4 -6386,07 грн. (а.с.41-42);

- на рахунку НОМЕР_3 (субрахунок НОМЕР_5 -1873,55 грн. (а.с.43-43а),

- на рахунку НОМЕР_3 (субрахунок НОМЕР_6 -13983,84 грн. (а.с.44-45),

- на рахунку НОМЕР_3 (субрахунок НОМЕР_7 -9856,33 грн. (а.с.46-47),

- на рахунку НОМЕР_3 (субрахунок НОМЕР_8 -101589,11 грн. (а.с.48-49),

- на рахунку НОМЕР_3 (субрахунок НОМЕР_9 -97991,06 грн. (а.с.50-51)

Згідно з п.1.3 протоколу засідання комітету управління активами та пасивами АТ «БАНК «ТАВРИКА»від 16.01.2012р. №16/01-04 при достроковому припиненні договору за вкладом «Пенсійний» відсотки виплачуються за ставкою 0,1% річних у всіх валютах (а.с.55-567). Аналогічне положення передбачено п.1.3 протоколу засідання комітету управління активами та пасивами АТ «БАНК «ТАВРИКА»від 31.08.2012р. №31/08 (а.с.52-54).

Разом з тим, вказані протоколи не є належними та допустими доказами на підтвердження розміру відсоткової ставки, встановленої для вкладів на вимогу, у розумінні ст.ст.58 та 59 ЦК України. В цих протоколах не зазначено, що розмір відсоткової ставки на рівні 0,1% річних є саме розміром процентів за вкладами на вимогу.

Окрім цього, відповідач не надав суду належних доказів того, що позивач був повідомлений про розмір ставок процентів за вкладами на вимогу, що є порушенням п.4 ч.1 ст.4 та ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Частиною 1 статті 15 цього Закону гарантоване право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Суд вважає неспроможними доводи відповідача про неможливість повернення відповідачем вкладів позивачу з нарахованими на суми цих вкладів процентами у зв'язку з призначенням тимчасової адміністрації, оскільки вимога позивача про повернення йому банківських вкладів була пред'явлена відповідачеві 30.11.2012р., тобто за 20 днів до визнання відповідача неплатоспроможним Постановою Правління НБУ від 20.12.2012р.№548 та запровадження 20.12.2012р. тимчасової адміністрації на підставі відповідного рішення виконавчої дирекції ФГВФО.

Так, повідомлення №17-16187/12 Фонду про віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі Постанови Правління Національного Банку України від 20.12.2012р. №548 надійшло електронною поштою від ФГВФО на адресу ПАТ «БАНК «ТАВРИКА»та його відокремлених підрозділів 20.12.2012р. (а.с.64-65).

Лише 21.12.2012р., тобто через 21 день після звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення йому вкладів, були призупинені повноваження органів управління та органів контролю АТ «БАНК «ТАВРИКА»та призначена уповноважена особа ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації на підставі рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 20.12.2012р. №33 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації»та наказу від 21.12.2012р. №653 (а.с.63).

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч.1 ст.1058 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположним свобод (надалі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право на повагу її власності; ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом та загальними принципами міжнародного права.

З огляду на положення статті 1 Першого Протоколу Конвенції, ст.190 Цивільного кодексу України та рішення Європейського Суду з прав людини від 14.01.2010р. у справі «Котов проти Росії»(справа №54522/00) банківський вклад є майном, об'єктом права власності. Заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді неповерненої суми банківських вкладів з нарахованими на них процентами також представляє собою майно за змістом статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположним свобод (§48 рішення Європейського Суду з прав людини від 14.01.2010р. у справі «Котов проти Росії»).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Тому суд приходить до висновку, що неповернення відповідачем банківських вкладів з нарахованими на них процентами позивачу за його першою вимогою, є фактичним позбавленням позивача власності, навіть без формального (де-юре) позбавлення позивача його власності (§59 зазначеного рішення Європейського Суду з прав людини). У даному випадку дії відповідача не підпадають під дію статті 1 Першого Протоколу Конвенції, яка у виключних випадках виправдовує позбавлення власності при дотримання балансу приватного та суспільного інтересу та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права. Дії відповідача не відповідають чинному законодавству та не виправдані «інтересами суспільства».

Крім того, враховуючи, що сторони пов'язані зобов'язувальними правовідносинами, суд вважає, що відповідачем також порушуються загальні правила виконання зобов'язання, встановлені ст.ст.509, 526 ЦК України, а також ч.2 ст.1060 ЦК України,

Так, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент (ст.1060 ЦК України).

Згідно з ч.5 ст.1061 ЦК України у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне застосувати такий спосіб захисту цивільного права позивача як припинення правовідношення, розірвавши спірні депозитні договори та зобов'язавши відповідача повернути суми вкладів з нарахованих на ними процентами за цими договорами.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договорів банківського строкового вкладу та повернення йому вкладів з нарахованими на них відповідно до умов договору процентів (без застосування перерахованого відповідачем розміру процентів на підставі пониженої відсоткової ставки) підлягають задоволенню.

В той же час позовна вимога ОСОБА_1 про визнання дій відповідача, які пов'язані з неповерненням йому вкладів, задоволенню не підлягає. Так, статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому суд має застосовувати для такого захисту ті способи, які встановлені законом або договором. Закон не передбачає такого способу захисту цивільного права як визнання незаконними дій будь-яких інших осіб, окрім органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України). Не передбачено такого правового способу захисту і умовами укладених між сторонами договорів.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування йому матеріальної шкоди на суму 16810 грн., суд також не вбачає підстав для її задоволення. В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факт спричинення позивачу матеріальної шкоди на вказану суму та обставини, які б свідчили про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача та такою шкодою. Крім того, позивачем не надано належних доказів того, що його донька навчається у Німеччині, знаходиться у нього на утриманні. Як вбачається з матеріалів справи, донька позивача -ОСОБА_4 є повнолітньою особою 1988 року народження (а.с.11), будь-яких відомостей про її непрацездатність позивачем не надано.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, то оскільки даний цивільно-правовий спір виник у сфері зобов'язувальних правовідносин, а не позадоговірних, суд виходить з правила, встановленого ст.611 ЦК України, згідно з яким у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, відшкодування моральної шкоди. В той же час ані законом ані договорами банківського строкового вкладу не передбачено такого наслідку у випадку порушення цього зобов'язання як відшкодування позивачу моральної шкоди. Окрім зазначеного, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності моральної шкоди та її розміру.

Також суд вбачає підстави для задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимог на предмет позову, ОСОБА_5 - в частині вимог про розірвання договору банківського строкового вкладу «Пенсійний»ПСЄ (391)880 від 09.02.2012р., укладеного між позивачем та відповідачем, та повернення третій особі суми вкладу з нарахованими процентами.

Позивач як власник певного майна -суми банківського строкового вкладу з нарахованими на неї процентами -має право вільно їм розпоряджатися. Будь-яких застережень щодо свободи здійснення права розпорядження позивачем своїм банківським вкладом закон не містить. Згідно з ч.1 ст.722 Цивільного кодексу України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно з умовами нотаріально посвідченого договору дарування строкового вкладу, укладеного 25.12.2012р. між позивачем та третьою особою, остання прийняла від позивача у дарунок суму вкладу, яка знаходиться на відкритому на ім'я позивача вкладному (депозитному) строковому рахунку НОМЕР_3 згідно договору банківського строкового вкладу «Пенсійний»№ПСЄ(391)880 від 09.02.2012р., укладеного між позивачем та відповідачем (а.с.28).

26.12.2012р. позивач та третя особа своєю спільною заявою повідомили відповідача про цю обставину (а.с.29).

Тому суд вважає доведеним, що 25.12.2012р. право власності на вказаний банківський строковий вклад та право вимоги повернення цього вкладу перейшло від позивача до третьої особи.

Позовну вимогу третьої особи про визнання неправомірними дій відповідача, що пов'язані з неповерненням за першою вимогою вкладу з урахуванням нарахованих процентів, суд залишає без задоволення з тих самих підстав, що й аналогічну вимогу позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Рішенням Європейського Суду з прав людини від 14.01.2010р. у справі «Котов проти Росії», ст.ст.11, 15, 16, 509, 526, 651, 10 ЦК України, ст.ст.4, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.1-11, 58-61, 208-210, 212-214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА»про захист прав споживачів.

Розірвати Договори банківського строкового вкладу «Пенсійний»ПСД (391)2586 від 09.02.2012р., «Пенсійний» ПСД (366)468 від 05.09.2012р., «Пенсійний»ПСГ (366)4288 від 01.10.2012р., «Пенсійний»ПСГ (366)817 від 17.07.2012р., «Пенсійний»ПСГ (391)10672 від 09.02.2012р., укладені між ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 та Публічним акціонерним товариством «БАНК «ТАВРИКА»(ідентифікаційний код 19454139, МФО 300788; місцезнаходження: м.Київ, вул.Дмитрівська, 92-94; кореспондентський рахунок 32006194901 в ГУ НБУ по м.Києву і Київській обл.) в особі Харківського регіонального відділення №42 -регіонального управління (місцезнаходження: м.Харків, вул.Артема, 31, код 19454139, МФО 300788).

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «БАНК «ТАВРИКА»(ідентифікаційний код 19454139, МФО 300788; місцезнаходження: м.Київ, вул.Дмитрівська, 92-94; кореспондентський рахунок 32006194901 в ГУ НБУ по м.Києву і Київській обл.) повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 вклади за Договорами банківського строкового вкладу «Пенсійний»ПСД (391)2586 від 09.02.2012р., «Пенсійний»ПСД (366)468 від 05.09.2012р., «Пенсійний»ПСГ (366)4288 від 01.10.2012р., «Пенсійний»ПСГ (366)817 від 17.07.2012р., «Пенсійний»ПСГ (391)10672 від 09.02.2012р. з урахуванням нарахованих процентів.

У решті позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА»про захист прав споживачів - відмовити.

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА»про захист прав споживачів.

Розірвати договір банківського строкового вкладу «Пенсійний»ПСЄ (391)880 від 09.02.2012р., укладений між ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 та Публічним акціонерним товариством «БАНК «ТАВРИКА»(ідентифікаційний код 19454139, МФО 300788; місцезнаходження: м.Київ, вул.Дмитрівська, 92-94; кореспондентський рахунок 32006194901 в ГУ НБУ по м.Києву і Київській обл.) в особі Харківського регіонального відділення №42 -регіонального управління (місцезнаходження: м.Харків, вул.Артема, 31, код 19454139, МФО 300788).

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «БАНК «ТАВРИКА»(ідентифікаційний код 19454139, МФО 300788; місцезнаходження: м.Київ, вул.Дмитрівська, 92-94; кореспондентський рахунок 32006194901 в ГУ НБУ по м.Києву і Київській обл.) повернути ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1 вклад за Договором банківського строкового вкладу «Пенсійний»ПСЄ (391)880 від 09.02.2012р. з урахуванням нарахованих процентів.

У решті позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА»про захист прав споживачів -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводськнй районний суд м.Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.С.Блага