Постанова № 28776341, 21.01.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.01.2013 р. справа №5009/1367/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В. При секретарі: Здоренко О.Ю.за участю представників сторін:

від боржника:не з'явивсявід кредитора: від скаржника:Тишкевич В.В. - довір. б/н від 20.04.2012р. Чала О.Д. - довір. № 16265/9/10-123 від 15.11.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтава Полтавської області Державної податкової службина ухвалу господарського судуЗапорізької областівід21.08.2012р.у справі№ 5009/1367/12 (суддя Ніколаєнко Р.А.)за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «Галактика-М» м.Дніпропетровськдо боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Кафепродакшн» м. Запоріжжя пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 12.04.2012р. господарський суд Запорізької області порушив за заявою кредитора ТОВ «Галактика-М» м. Дніпропетровськ справу про банкрутство ТОВ «Кафепродакшн» м. Запоріжжя з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

У зв'язку з витребуванням у сторін документів господарський суд судове засідання неодноразово відкладав.

Постановою від 07.06.2012р. господарський суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором ініціюючого кредитора.

Ухвалою від 21.08.2012р. суд затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі про банкрутство.

Ухвала суду обґрунтована тим, що до боржника з вимогами не звернувся жоден кредитор окрім ініціюючого, вимоги якого включені до реєстру вимог кредиторів у сумі 13 595грн. Також судом встановлено, що на підтвердження вжитих у ліквідаційній процедурі заходів щодо виявлення майна боржника, кредиторської заборгованості ліквідатором представлені відповідні інформаційні довідки реєстраційних органів по територіальних зонах обслуговування як м. Полтави - колишнього місцезнаходження боржника, так і м. Запоріжжя. Інформаційними довідками органів ДАІ, БТІ, статистики, ЦДЗК, ВДВС рухоме та нерухоме майно за банкрутом не зареєстроване, корпоративних прав банкрут не має, рахунки боржника в банківських установах закрито. Судом встановлено, що у банкрута перед фондами соціального страхування, ПФУ заборгованість відсутня, за наданою ліквідатору інформацією ДПІ у м.Полтаві, де залишився на обліку боржник, податковий борг у боржника відсутній. Судом вказано про обізнаність ДПІ у м. Полтава про провадження справи про банкрутство ТОВ «Кафепродакшн» та відсутність заперечень від ДПІ щодо ліквідації банкрута. На підставі цього господарський суд дійшов висновку, що ліквідатором вжито всіх заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури. Оскільки майно банкрута, за рахунок якого можливо було б погасити кредиторську заборгованість, відсутнє, тому суд дійшов висновку про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у м. Полтава Полтавської області Державної податкової служби звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

В обґрунтування доводів скаржник посилається на те, що податковим органом направлялись запити до керівника та засновника боржника, які повернулись до ДПІ з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», а також направлявся лист до ліквідатора, який теж повернувся з відміткою пошти «адресат не значиться». З урахуванням вимог п.16.1.5, п.16.1.6, п.20.1.6 податкового кодексу України ДПІ вважає, що ліквідатор ухилився від надання документів, необхідних для проведення перевірки. Також скаржник вказує, що за даними податкової звітності боржника за період 2010-2011 роки підприємство вело діяльність та сума доходу складала у 2010р. 997 984грн., за 2011р. - 750 013грн. Однак заборгованість перед кредитором становить 12 595грн. Крім того, ДПІ стверджує, що до закінчення місячного строку, встановленого ч. 5 ст. 52 Закону, для звернення кредиторів з вимогами до банкрута ліквідатор у липні 2012 року подав до господарського суду звіт на затвердження та взагалі ліквідаційна процедура тривала менше 3 місяців.

Ухвалою від 08.01.2013р. Донецький апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу до провадження.

На виконання вимог суду ДПІ у м. Полтава надала витребувані документи, які підтверджують перебування банкрута на податковому обліку у цій ДПІ з 21.09.2010р.

Від ТОВ «Галактика-М» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційний суд апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтава залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, оскільки винесену ухвалу вважає законною та обґрунтованою.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила:

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з заяви ініціюючого кредитора про банкрутство ТОВ «Кафепродакшн» підставами для порушення справи про банкрутство з урахуванням особливостей ст. 52 Закону є: укладений договір № 44 від 01.12.2011р., заборгованість за яким складала 12 595грн. в рахунок оплати за цим договором боржник передав кредитору простий вексель Серія АА №2033193 від 28.02.2012р. на суму 12 595грн. зі строком погашення «за пред'явленням». Нотаріусом було вчинено протест про неоплату векселя № 188 від 02.03.2012р. та видано виконавчий напис від 02.03.2012р. № 189. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Комунарського ВДВС Запорізького міського управління юстиції. Постановою ВДВС від 03.03.2012р. відкрито виконавче провадження. Постановою від 19.03.2012р. державним виконавцем повернуто виконавчий документ - виконавчий напис №189 від 02.03.2012р. у зв'язку з тим, що вжитими державним виконавцем заходами не вдалося встановити місцезнаходження боржника.

Але колегія суддів, розглянувши вищевказані документи виконавчого провадження, вважає, що вони не підтверджують факт відсутності боржника - ТОВ «Кафепродакшн» за місцезнаходженням, оскільки суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон про виконавче провадження).

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 цього Закону передбачені заходи примусового виконання рішень, до яких віднесені:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Крім того, до прав державного виконавця закон відносить: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Отже, у постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві від 19.03.2012р. зазначено «вжитими державним виконавцем заходами не вдалося встановити місцезнаходження боржника». Також державним виконавцем складено акт від 15.03.2012р. (а.с.22 т.1) у відповідності до п. 4.11.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5. В цьому акті зазначено, що боржник за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 4, не знаходиться.

Колегія суддів звергає увагу на те, що в акті державного виконавця від 15.03.2012р. відсутні будь-які відомості щодо залучення понятих при проведенні виконавчих дій, а також в присутності кого складався цей акт та проводились дії.

Однією з підстав для звернення з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 52 Закону є відсутність керівних органів боржника-юридичної особи за її місцезнаходженням.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає такий акт державного виконавця як належний доказ, який би підтверджував факт відсутності боржника ТОВ «Кафепродакшн» за його місцезнаходженням, оскільки в акті не зазначено про вжиття державним виконавцем конкретних заходів щодо розшуку боржника - юридичної особи та майна ТОВ «Кафепродакшн».

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 40 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.

Але стягувач в особі ініціюючого кредитора доказів оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, пов'язаних з невжиттям заходів до розшуку боржника-юридичної особи та його майна та безпідставним поверненням виконавчого документа, до суду не надав.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» роз'яснено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором не надано витягу або довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо внесення запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням тощо.

Колегією суддів встановлено, що станом на 24.04.2012р. є Витяг з ЄДР № 13647731 та Довідка з ЄДР № 13647900, в яких відсутні відомості, що передбаченні ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (а.с.63-64, 66-68 т.1). Такої інформації не міститься й у Довідці з ЄДР станом на 03.05.2012р. № 13703987 та Витязі з ЄДР станом на 03.05.2012р. № 13703933 (а.с.77-81 т.1).

На аркуші справи 99 т. 1 міститься Витяг з ЄДР станом на 24.05.2012р. № 13872934, в якому вказано: «стан юридичної особи: в стані припинення підприємницької діяльності» та 23.05.2012р. - дата реєстрації рішення засновників (учасників) про припинення юридичної особи.

Однак колегія суддів не приймає його як належний та допустимий доказ у цій справі про банкрутство, оскільки запис до ЄДР внесено 23.05.2012р., а справу порушено 12.04.2012р. Тобто на момент порушення справи про банкрутство ТОВ «Кафепродакшн» до господарського суду Запорізької області не було надано ініціюючим кредитором доказів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу або про припинення підприємницької діяльності юридичної особи.

Отже, не зважаючи на недотримання ініціюючим кредитором вимог чинного законодавства, господарський суд Запорізької області визнав ТОВ «Кафепродакшн» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначивши ліквідатором ініціюючого кредитора.

В подальшому господарський суд розглянув звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, який затвердив, у зв'язку з відсутністю у банкрута майна ліквідував останнього та припинив провадження у справі, що є не допустимим.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення цієї справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість визнання боржника банкрутом, затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином, ухвала господарського суду Запорізької області від 21.08.2012р. у справі № 5009/1367/12 про затвердження звіту та ліквідаційного балансу підлягає скасуванню, провадження у справі № 5009/1367/12 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтава Полтавської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.08.2012р. у справі № 5009/1367/12 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.08.2012р. у справі №5009/1367/12 про банкрутство - скасувати.

Провадження у справі № 5009/1367/12 про банкрутство ТОВ «Кафепродакшн» м.Запоріжжя припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Кафепродакшн» м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута і припинення провадження у справі про банкрутство та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 7 прим.

1.боржнику

1.кредитору

1.скаржнику

1. у справу

1.ДАГС, 1.ГСЗО

1. дер.реєстратору