Рішення № 28776335, 14.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №5011-70/13313-2012 14.01.13За позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія

"Гарант- Авто" в особі Київської філії "СІТІ", м.Київ

до:

відповідач 1: Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", м.Київ

відповідач 2: Автогосподарство при ГМВС Україна в м.Києві, м.Київ

про: стягнення 8 574,10 грн.

Головуючий суддя: Капцова Т.П.

Судді: Нечай О.В.

Ониськів О.М.

Представники :

від позивача Якимова А.С. -пред. за довір.

від відповідача 1 не з'явився

від відповідача 2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "СІТІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1 Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 8 574,10 грн., з яких 7 743,50 грн. - сума основного боргу, 562,13 грн. - пеня, 268,47 грн. - 3 % річних та стягнення з відповідача 2 судового збору у розмірі 1 510,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.08.2009р. в м.Києві на вул. Червоноармійській сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Hyundai Getz», державний реєстраційний номер АІ 0532 ВА, під керуванням Сізонової Тетяни Володимирівни та транспортного засобу «Шкода Фабіа», державний реєстраційний номер 20544 КН, що належить Автогосподарству при ГУМВС Україна в м.Києві, яким керував Іванюра Максим Володимирович. Позивачем, як страховиком, здійснено виплату страхового відшкодування Сізоновій Тетяні Володимирівні, внаслідок чого, до позивача, в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) до відповідача 1, як до особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність Автогосподарства при ГУМВС Україна в м.Києві, власника транспортного засобу «Шкода Фабіа», державний реєстраційний номер 20544 КН, яким керував Іванюра М.В., з вини якого сталася ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.12р. порушено провадження у справі №5011-70/13313-2012 та призначено розгляд справи на 22.10.12р.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 року справу передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу №5011-70/13313-2012 прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 12.11.2012 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.10.2012р. справу №5011-70/13313-2012 передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду від 24.10.12р. справу прийнято до свого провадження суддею Капцовою Т.П.

У судове засідання 12.11.12р. з'явився представник позивача. Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про причини неявки повноважних представників суд не повідомлено.

У судовому засіданні 12.11.12р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу подати заяву про уточнення позовних вимог та заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 12.11.12р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів та відкладено розгляд справи на 06.12.12р.

У судове засідання 06.12.12р. з'явився представник позивача та відповідача 2. Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, через канцелярію представником відповідача 1 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

19.11.12р. через канцелярію суду представником позивача подано позовну заяву №89027 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовився від вимог до відповідача 2 та просив суд стягнути з відповідача 1 суму основного боргу в розмірі 7 743,50 грн., пеню в розмірі 601,77 грн. та 3 % річних в розмірі 309,74 грн.

Судом відмовлено у прийнятті поданої представником позивача Горовець Є.М. позовної заяви №89027 про уточнення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З умов ч.3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

З довіреності №36-2-4/37 від 23.12.2011р., виданої Українською страховою компанією «Гарант-авто» на ім'я Горовця Євгенія Миколайовича, не вбачається, що позивачем Горовець Є.М. було надано право на відмову від позову в повному обсязі або частково та право на збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-70/13313-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року визначено склад суду для розгляду справи № 5011-70/13313-2012 - Капцова Т.П. (головуюча) судді: Нечай О.В., Куркотова Є.Б.

За таких обставин, суд вважає за необхідне прийняти справу №5011-70/13313-2012 до свого провадження та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.12р. колегією суддів справу №5011-70/13313-2012 прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 14.01.13р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 14.01.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Куркотової Є.Б. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, склад суду змінено, а справу №5011-70/13313-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Капцової Т.П., суддів Нечай О.В., Ониськів О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.13р. колегією суддів у складі головуючого судді Капцової Т.П., суддів Нечай О.В., Ониськів О.М. справу №5011-70/13313-2012 прийнято до свого провадження.

У судове засідання 14.01.13р. представник позивача з'явився та надав пояснення по справі.

Представник відповідача 2 у судове засідання 14.01.13р. не з'явився.

10.01.2013р. через канцелярію суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача 2 Іванченко А.І. у щорічній відпустці. На підтвердження зазначених у вказаному клопотанні обставин, представником відповідача 2 жодних доказів суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідач 2 не був позбавлений права направити у судове засідання іншого представника, у зв'язку з чим, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача 1 у судове засідання 14.01.13р. не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення 04.10.12р., 26.10.12р., 13.12.12р. поштових відправлень, які свідчать про те, що відповідачем 1 було отримано ухвалу суду про порушення провадження по справі від 27.09.12р., ухвали суду від 22.10.12р. та від 06.12.12р., у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений та обізнаний про розгляд справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 27.09.12р. та ухвали суду від 22.10.12р. та від 06.12.12р. були надіслані судом за адресою відповідача 1, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача 1, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач 1 вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач 1 не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

14.01.2013р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 14.01.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення справи по суті суд,-

ВСТАНОВИВ:

17.03.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (страховик) та Сізоновою Тетяною Володимирівною (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19 G-0285299 від 17.03.2009р., відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Hyundai Getz», державний реєстраційний номер АІ 0532 ВА.

Як вбачається з п. 1.1. Витягу з нової редакції статуту Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», затвердженого черговими загальними зборами акціонерів (протокол №38 від 20.04.2011р.), Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

29.08.2009р. в м.Києві на вул. Червоноармійській сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Hyundai Getz», державний реєстраційний номер АІ 0532 ВА, під керуванням Сізонової Тетяни Володимирівни та транспортного засобу «Шкода Фабіа», державний реєстраційний номер 20544 КН, що належить Автогосподарству при ГУМВС Україна в м.Києві, яким керував Іванюра Максим Володимирович, що вбачається з Довідки Головного управління в місті Києві Управління державної автомобільної інспекції №4190 від 02.09.2009р.

Матеріали справи свідчать про те, що 29.08.2009р. о 16 год. 30 хв. Іванюра М.В., керуючи транспортним засобом «Шкода Фабіа», державний реєстраційний номер 20544 КН, що належить Автогосподарству при ГУМВС Україна в м.Києві, при перестроюванні та зміні напрямку руху ліворуч не надав перевагу в русі автомобілю «Hyundai Getz», державний реєстраційний номер АІ 0532 ВА та здійснив зіткнення з вказаним автомобілем, внаслідок чого, автомобіль марки «Hyundai Getz», державний реєстраційний номер АІ 0532 ВА отримав механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 14.09.2009р. у справі №3-9699/09 водія транспортного засобу «Шкода Фабіа», державний реєстраційний номер 20544 КН, Іванюру Максима Володимировича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту №1623 про оцінку колісного транспортного засобу від 10.09.2009р. вартість матеріального збитку, завданого транспортного засобу «Hyundai Getz», державний реєстраційний номер АІ 0532 ВА становить 8 430,81 грн.

Страховим актом №89027 від 11.09.2009р. пошкодження транспортного засобу марки «Hyundai Getz», державний реєстраційний номер АІ 0532 ВА, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.08.2009р., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 7 743,50 грн.

Позивачем згідно заяви Сізонової Т.В. від 15.09.2009р., відповідно до якої одержувачем страхового відшкодування зазначено СПД «Єлізаров», здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 7 743,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5829 від 28.09.2009р., долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з листа Моторно (транспортного) страхового бюро України №25287/7-3-11 від 09.10.2012р. станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Шкода Фабіа», державний реєстраційний номер 20544 КН була застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/4503057.

Згідно інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, поліс № ВС/4503057 належить до договорів страхування 1-го типу, відповідно до якого була застрахована цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Через канцелярію суду 02.01.2013р. на запит суду надійшов лист УДАІ Головного управління в місті Києві МВС України №10/35241 від 24.12.2012р., з якого вбачається, що станом на день ДТП, а саме станом на 29.08.2009р., Іванюра М.В. до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом «Шкода Фабіа», державний реєстраційний номер 20544 КН без відповідних документів на право керування, відповідальність за що передбачена ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не притягувався, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що станом на 29.08.2009р. Іванюра М.В. керував транспортним засобом «Шкода Фабіа», державний реєстраційний номер 20544 КН на законних підставах.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність особи з вини якої сталася ДТП за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Шкода Фабіа», державний реєстраційний номер 20544 КН, що належить Автогосподарству при ГУМВС Україна в м.Києві, застраховано відповідачем, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Судом встановлено, що 26.05.2011р. відповідачем 1 від позивача отримано заяву №89027 про виплату страхового відшкодування в розмірі 8 093,50 грн., що підтверджується вхідним штампом відповідача.

Відповідно до ст. 35.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент звернення позивача з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Згідно п. 37.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент звернення позивача з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

У зв'язку з тим, що регресна вимога була отримана відповідачем 26.05.11р., строк добровільного виконання відповідачем 1 зобов'язання перед позивачем закінчився 26.06.2011р., проте, як вказує позивач, відповідачем 1 регресна вимога позивача задоволена не була.

Відповідно інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/4503057 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб у розмірі 25500,00 грн. Згідно полісу №ВС/4503057 розмір франшизи - 0 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких підстав, відповідач 1 зобов'язаний відшкодувати потерпілій стороні в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи суму грошових коштів у розмірі 7 743,50 грн. (7 743,50 грн. - 0 грн. франшизи).

Оскільки, страхове відшкодування в розмірі 7 743,50 грн. в добровільному порядку сплачено відповідачем 1 не було, належних доказів відшкодування шкоди в порядку регресу відповідачем 1 не надано, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування підлягають задоволенню у розмірі 7 743,50 грн.

Крім того, позивачем в позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 3 % річних в сумі 268,47 грн. та на підставі п.37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 562,13 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити за весь час прострочення три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 7 233,50 грн. за період з 28.06.2011р. по 28.08.2012р. та з суми боргу 510 грн. за період з 05.09.2011р. по 05.09.2012р.

З огляду на те, що строк добровільного виконання відповідачем 1 зобов'язання перед позивачем закінчився 26.06.2011р., суд приходить до висновку, що позивач має право на нарахування 3 % річних за вказаний позивачем період.

За перерахунком суду розмір 3 % річних з суми боргу 7 233,50 грн. за період з 28.06.2011р. по 28.08.2012р. становить 254,46 грн., з суми боргу 510 грн. за період з 05.09.2011р. по 05.09.2012р. становить 15,38 грн.

Таким чином, розмір 3 % річних становить 269,84 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 269,84 грн., а позивачем заявлено про стягнення 268,47 грн., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

В той же час, заявлена позивачем в позовній заяві вимога про стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 562,13 грн. задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Посилаючись на норми п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня, позивачем не враховано той факт, що вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Аналогічної позиції дотримуються Верховний Суд України в свої Постанові від 26.09.2012р. у справі №4/17-3520-2011 та Вищий господарський суд України в свої постанові від 27.03.2012року у справі №4/17-3520-2011.

За таких підстав, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 562,13 грн. задоволенню не підлягає.

Також, оскільки, позивачем не було заявлено позовних вимог до відповідача 2, позивачу в позові до відповідача 2 слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м.Київ, вул.Жилянська, буд.75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант- Авто" (01042, м.Київ, провулок Новопечерський, буд.19/3, код ЄДРПОУ 16467237) в особі Київської філії "СІТІ" (01135, м.Київ, вул.Золотоустівська, буд.35, код ЄДРПОУ 24580961) страхове відшкодування в сумі 7 743 (сім тисяч сімсот сорок три) грн. 50 коп., 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 47 коп. - 3 % річних та 1 503 (одна тисяча п'ятсот три) грн. 98 коп. - суми судового збору.

В іншій частині позову до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" - відмовити.

2. В позові до Автогосподарства при ГМВС Україна в м.Києві - відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.01.2013р.

Головуючий суддя: Капцова Т.П.

Судді: Нечай О.В.

Ониськів О.М.