Рішення № 28773049, 16.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.13 р. Справа № 5006/20/144/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р., розглянувши матеріали

за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Сніжнянського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства

до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі відокремленого підрозділу виробничої одиниці "Сніжнетепломережа"

про стягнення заборгованості у розмірі 74060,23грн.

Представники сторін:

від позивача:Євсєєва В.В.. - представник за довіреністю;

від відповідача:Степанович А.С. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Сніжнянського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі відокремленого підрозділу виробничої одиниці "Сніжнетепломережа" про стягнення заборгованості у розмірі 74060,23грн., у тому числі основного боргу у розмірі 67153,72грн., пені у розмірі 5106,15грн., 3% річних у розмірі 1800,36грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №29 від 01.01.2009 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення щодо своєчасної та повної оплати вартості послуг на водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за період з листопада 2011 по грудень 2011становить 67153,72грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №29 від 01.01.2009 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення; додаткову угоду №29 від 30.12.2009 до договору №29 від 01.01.2009; додаткову угоду №29 від 20.07.2010 до договору №29 від 01.01.2009; додаткову угоду №29 від 29.07.2011 до договору №29 від 01.01.2009; рахунки; зведені акти-рахунки.

У судовому засіданні 16.01.2013 позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволено.

Відповідач у судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому визнає суму основного боргу у розмірі 671583,72грн. Крім того, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідач просить суд надати розстрочку виконання рішення строком на 12 місяців, зменшити розмір пені на 5106,15грн. та відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Позивач заперечує проти розстрочення виконання рішення суду.

Клопотання щодо фіксації судового процесу сторони не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального Кодексу України

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.01.2009 між Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" в особі Сніжнянського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, як виробником (позивач) та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі відокремленого підрозділу виробничої одиниці "Сніжнетепломережа", як споживачем (відповідач) укладено договір №29 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення (з урахуванням додаткових угод №29 від 30.12.2009, №29 від 20.07.2010, №29 від 29.07.2011 до договору) (далі - договір).

Відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до п. 1.1 договору виробник подає по своїм водопроповідним мережам питну воду до водопровідного вводу споживача в межах узгодження розрахункових об'ємів з урахуванням технічних можливостей виробника, а споживач сплачує послуги з централізованого питного водопостачання виробнику.

Згідно п. 1.2 договору виробник приймає та очищує господарського-побутові та близькі до них за складом стічні води споживача, в межах узгоджених розрахункових об'ємів в межах гранично-припустимих концентрацій забруднюючих речовин, в тому числі додаткових об'ємів стічних вод, що потрапляють у періоди дощів та сніготанення у мережі водовідведення споживача, а споживач оплачує послуги з централізованого водовідведення виробнику на умовах цього договору.

Пунктом 6.1 договору визначено, що сторони договору наділені правами та виконують обов'язки, визначені цим договором, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України, Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста (селища), Інструкцією про встановлення і стягнення плати за скид промислових і інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів, а також іншими нормативно-правовими актами.

Пунктами 2.2, 3.2 договору узгоджені об'єми води, що споживаються, та стічних вод.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.3 договору, кількість води, використаної споживачем, визначається по показникам повірених приладів обліку. При відсутності прибору обліку по узгодженню з виробником об'єми водопостачання визначаються на підставі п.2.2 цього договору.

Згідно з п. 2.6 договору кількість наданої води оформлюється двостороннім актом, завіреним підписами представників сторін та печаткою або штампом один раз на місяць, але не пізніше 24 числа поточного місяця.

Кількість прийнятих виробником від споживача стічних вод оформлюється двохстороннім актом, завіреним підписами представників сторін та печаткою або штампом, один раз на місяць не пізніше 24 числа поточного місяця. (п. 3.6 договору).

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписані та скріплені печатками сторін зведені акти-рахунки: №29 від 24.11.2011, №29 від 23.12.2011, копії яких надані позивачем до матеріалів справи.

Також позивачем надано до матеріалів справи копії рахунків на оплату послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення на загальну суму 167600,52грн., а саме: №3261111/1 від 24.11.2011 на суму 87883,12грн., №3351211/1 від 26.12.2011 на суму 79717,40грн. Вказані рахунки на оплату послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення були вручені відповідачу, про що свідчать підписи відповідальних осіб про їх отримання у вищезазначених рахунках.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за період з листопада 2011 по грудень 2011 на загальну суму 167600,52грн.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що надані виробником у відповідності з цим договором послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення споживач сплачує відповідно до встановлених тарифів.

Згідно п. 5.2 договору на момент підписання договору виробником тариф на послуги питного водопостачання становить 3,50грн. за 1 куб.м (без ПДВ), коефіцієнт коригування тарифу становить 1,317. На загальну суму нараховується ПДВ 20%.

Відповідно до п. 5.3 договору на момент підписання договору виробником тариф на послуги водовідведення становить 3,45грн. за 1 куб.м (без ПДВ). На загальну суму нараховується ПДВ 20%.

Рішенням обласної ради від 25.01.2008 №514-431встановлені тарифи на послуги з питного водопостачання та водовідведення для інших споживачів, що надаються Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу". Тарифи для спеціалізованих підприємств з постачання теплової енергії та гарячої води, які мають відповідні ліцензії, на послуги з питного водопостачання та водовідведення встановлені у розмірі 3,50грн. за 1куб.м.

Відповідно до наказу "Про коригування тарифів на послуги з водопостачання Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" №261 від 02.10.2008 Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" вирішено застосовувати розрахунковий груповий індекс у розмірі 1,317 при коригуванні тарифів на послуги з питного водопостачання для інших споживачів, що надаються Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу", затверджених рішенням Донецької обласної ради від 25.01.2008 №5/14-431.

Згідно п. 5.6 договору споживач здійснює поточні платежі за послуги по даному договору на умовах 100% передплати в строк до 5 числа поточного місяця. При цьому, розмір платежу визначається виходячи з вартості об'єму споживання послуг за минулий місяць.

Остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, не пізніше ніж через 3 банківських дні після підписання акту (п. 5.7 договору).

Згідно п. 11.1 договору даний договір набуває чинності при досягненні згоди з усіх істотних умов договору і діє з дати підписання договору сторонами до 31.12.2009.

Пунктом 11.3 договору визначено, що дія договору продовжується на наступний календарний рік, шляхом підписання додаткової угоди.

30.12.2009 сторони уклали додаткову угоду №29 до договору.

Відповідно до п. 8 додаткової угоди №29 від 30.12.2009 до договору сторони домовилися внести зміни до п. 11.1 договору цифри "31.12.2009р." на "31.12.2010р.".

20.07.2010 сторони підписали додаткову угоду №29 до договору.

Згідно п. 5 додаткової угоди №29 від 20.07.2010 сторони погодили внести зміни у п. 11.1 договору замінивши цифри "31.12.2010р." на "31.12.2011р.".

29.07.2011 сторони уклали додаткову угоду №29 до договору.

Пунктом 1 додаткової угоди №29 від 29.07.2011 визначено, що у зв'язку з проведенням реорганізації виробничої одиниці "Сніжнетепломережа" згідно з наказом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" №125 від 08.04.2011 споживачем за даним договором є Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", яке діє в інтересах експлуатаційно-ремонтного виробництва в м. Сніжне.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №29 від 29.07.2011 до договору сторони узгодили п. 11.1 договору викласти в новій редакції: "Цей договір набуває чинності при досягненні згоди з усіх істотних умов договору і діє з дати підписання договору сторонами по 31.12.2012р.".

Відповідач умови договору не виконав, вартість отриманих послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення у період з листопада 2011 по грудень 2011 оплатив частково у розмірі 100446,80грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості за 2011 рік, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 67153,72грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 67153,72грн., а матеріали справи таких не містять.

В ході розгляду справи відповідачем визнано основний борг у розмірі 67153,72грн., що підтверджується розрахунком відповідача визнаної заборгованості за надані послуги послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, підписаного директором відокремленого підрозділу виробничої одиниці "Сніжнетепломережа" А.Н. Купріяненко, та актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2012, підписаного сторонами та скріпленими їх печатками.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 67153,72грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.12.2011 по 28.06.2012 у розмірі 5106,15грн.

Відповідно до п. 7.2 договору за несвоєчасну оплату (неоплату) послуг у строки, передбачені п. 5.7 цього договору споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнає його вірним.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав та у зв'язку з важким фінансовим становищем та заборгованістю населення за послуги, які надає відповідач, просив зменшити пеню на суму 5106,15грн.

Суд вважає за необхідне зменшити визначений до стягнення розмір пені з огляду на наступне:

Частина 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18).

Суд, враховуючи загальновідомий факт заборгованості населення за комунальні послуги, які надає також відповідач, на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені до 20% та стягнути її у розмірі 4084,92грн.

У зв'язку з вищезазначеним, в позові про стягнення пені у розмірі 1021,23грн. слід відмовити.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 30.11.2011 по 31.10.2012 у розмірі 1800,36грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд у зв'язку з важким фінансовим становищем відмовити позивачу у стягненні 3% річних.

Суд зазначає, що 3% річних за своєю суттю є платою за користування коштами, а відтак суд не наділений правом на їх зменшення, тим більше відмови у стягненні 3% річних.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 1800,36грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач заявив клопотання щодо розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Суд вважає, заяву про розстрочення виконання рішення такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позивач проти розстрочення погашення заборгованості заперечує, посилаючись на той факт, що підприємство позивача є збитковим.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, п.1 ч.3 ст.129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, розстрочка є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на сторін в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Суд вважає, що розстрочка виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку рішення, суд враховує інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у спорі, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Разом з цим, суд враховує рівність сторін в господарському процесі та зазначає, що Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Сніжнянського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства є комунальним підприємством та постачальником води, має дебіторську заборгованість населення, підприємств, та так само як й відповідач є збитковим підприємством.

З урахуванням викладеного відповідач не позбавлений процесуального права у будь-який час на стадії виконання рішення звернутися із заявою про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, надавши документальні докази в обґрунтування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (вул. Донецька, буд. 38, м. Донецьк, 83086, ЄДРПОУ 03337119 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (вул. Артема, буд. 85, м.Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 00191678) суму основного боргу в розмірі 67153 (шістдесят сім тисяч сто п'ятдесят три) грн. 72 коп., пені в розмірі 4084 (чотири тисячі вісімдесят чотири) грн. 92 коп., 3% річних у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 36 коп., судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 21.01.2013