Постанова № 28773016, 05.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 року № 2а-8181/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Дочірнього підприємства «Амазоне-Україна»

До

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2012 №0004072209, №0004082209 та №0004092209

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Амазоне-Україна» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 29.05.2012 №004072209, №0004082209 та №0004092209.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, відповідачем не належно досліджено первинні документи ,у зв’язку з чим позивачу безпідставно збільшено податкові зобов’язання.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та з врахування всіх обставин.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що відповідач в судове засідання 05.09.2012 не з’явився та з урахуванням вимог ст.ст.41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду про наступне.

З 10.04.2012 по 03.05.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі – відповідач) проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Амазоне-Україна» (далі – позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт №257/22-9/30113398 від 11.05.2012 (далі – акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.3.2 п.п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 363113,00 грн., в т.ч. за І квартал 2009 року на суму 10610,00 грн., за І півріччя 2009 року на суму 15143,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року на суму 20549,00 грн., за 2009 рік на суму 23153,00 грн., за І квартал 2010 року на суму 11668,00 грн., за І півріччя 2010 року на суму 28683,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 302332,00 грн., за 2010 рік на суму 305165,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 34795,00 грн.;

- п.4.5.1 п.4.5 ст.4, п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого знижено податок на додану вартість на суму 414401,00 грн., в т.ч. за квітень 2010 року на суму 204776,00 грн., за вересень 2010 року на суму 209625,00 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2012:

- №0004072209, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 363113,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 82081,00 грн.;

- №0004082209, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 209625,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 52406,00 грн.;

- №0004092209, яким зменшено завищену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 204776,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 51194,00 грн.

Стосовно заниження позивачем податку на додану вартість на суму 204776,00 грн.

Так, порушення позивачем п.4.5.1 п.4.5 ст.4, п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зниження податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 204776,00 грн. виникло за результатом коригування позивачем показників попередніх звітних періодів.

Згідно податкової декларації за квітень 2010 року позивач задекларував коригування податкових зобов’язань в сумі -269456 грн. (рядок 8 та 08.4).

Відповідно до розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації за квітень 2010 року підставою для коригування позивачем податкових зобов’язань з ПДВ задекларованих у 2008 році було повернення ним передплати через відмову покупців (контрагентів) від товару.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, згідно яких через відмову покупців від товару повернуто передплату, отриману у 2008 році (а.с. 127-132).

Однак, відповідачем коригування позивачем податкових зобов’язань з ПДВ на суму 204776,00 грн. визнано безпідставними, в тому числі по:

- ТОВ «Агрофірма Прогрес-В» на суму 5880,00 грн. за жовтень 2008 року;

- ТОВ «Полонне Агро» на суму 47040,00 грн. та 11760,00 грн. за листопад 2008 року;

- ТОВ «Промінь Галичина» на суму 5880,00 грн. за жовтень 2008 року та на суму 23520,00 грн. за листопад 2008 року;

- ТОВ «МП-Альфа» на суму 5800,00 грн. за жовтень 2008 року та на суму 23520,00 грн. за листопад 2008 року;

- ТОВ «Агрофірма Обрій» на суму 51895,67 грн. за листопад 2008 року;

- ТОВ «Агро Стар 2006» на суму 29400,00 грн. за листопад 2008 року.

Порядок проведення коригування податкових зобов’язань врегульовано п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п. 4.5 ст. 4 цього Закону якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За приписами пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Відповідно до вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено п. 20 Порядку затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення, затвердженого наказом ДПА України N165 від 30.05.1997, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

За змістом п.п. 23, 25 вказаного Порядку оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (послуг). Копія залишається у продавця. На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів (послуг) здійснює коригування податкового кредиту відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону (за умови дотримання законодавчих норм щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Згідно з формою розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, затвердженою цим же Порядком, покупець при його отриманні має засвідчити факт такого отримання.

Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), а також особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, та покупцем - отримувачем послуги, наданої йому на митній території України нерезидентом, який виступає податковим агентом такого нерезидента, із обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних з від'ємним чи позитивним значенням (п. 27 Порядку затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення).

Враховуючи наведене, при здійсненні перерахунку у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача повинні бути відкориговані одночасно в деклараціях з ПДВ того звітного податкового періоду, на який припадає дата отримання отримувачем розрахунку.

З наявних у справі копій розрахунків коригування кількісних і вартісних показників (далі – розрахунок) вбачається наступне.

На розрахунку №62/1 до податкових накладних №11 від 15.10.2008 та №14 від 14.11.2008 за договором №A-U.704.10.08 від 07.10.2008 факт його отримання ТОВ «Агрофірма «Прогрес-В» 23.04.2010 засвідчується лише підписом та печаткою, без зазначення ПІБ особи, що вчинила напис.

На розрахунку №43/6 до податкових накладних №3 від 03.11.2008, №12 від 14.11.2008 за договором A-U705.10.08 від 22.10.2008 факт його отримання ТОВ «Полонне-Агро» 15.04.2010 засвідчується лише підписом та ПІБ особи, що вчинила напис, але даний напис не скріплено печаткою товариства.

На розрахунку №18 до податкових накладних №6 від 10.10.2008, №13 від 14.11.2008 за договором A-U703.10.08 від 07.10.2008 факт його отримання ТОВ «Промінь-Галичина» 09.04.2010 засвідчується лише підписом та печаткою, без зазначення ПІБ особи, що вчинила напис.

На розрахунку до податкових накладних №43/7 №5 від 10.10.2008, №11 від 14.11.2008 за договором A-U702.10.08 від 07.10.2008 факт його отримання ТОВ «МП-Альфа» у квітні 2010 року засвідчується лише печаткою, відсутній підпис особи, що вчинила напис, її ПІБ, та не зазначено числа місяця отримання розрахунку.

На розрахунку №16 до податкових накладних №8 від 10.10.2008, №16 від 20.11.2008 за договором A-U701.10.08 від 07.10.2008 факт його отримання ТОВ «Агрофірма-Обрій» 09.04.2010 засвідчується лише підписом, без зазначення ПІБ особи, що його вчинила та відсутня печатка товариства.

На розрахунку №19 від 14.11.2008, №15 від 29.10.2008 за договором A-U.706.10.08 від 29.10.2008 напис про факт його отримання ТОВ «Агро Стар 2006» взагалі відсутній.

Отже, вчинені написи контрагентів на розрахунках не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, що підтверджують їх отримання та беззаперечно спростовують твердження позивача про те, що їх отримання підтверджується написами контрагентів в них, у зв’язку з чим, на думку суду, у позивача були відсутні законодавчі підстави для коригування податкового кредиту з ПДВ без отримання розрахунків контрагентами.

Стосовно заниження позивачем податку на додану вартість на суму 209625,00 грн.

Порушення позивачем п.4.5.1 п.4.5 ст.4, п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зниження податку на додану вартість за вересень 2010 року на суму 209625,00 грн., також, виникло за результатом коригування позивачем показників попередніх звітних періодів.

Згідно податкової декларації за вересень 2010 року позивач задекларував коригування податкових зобов’язань в сумі -259625 грн. (рядок 8 та 08.1).

В розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації за вересень 2010 року позивачем підставою для коригування податкових зобов’язань з ПДВ було визначено: «помилкова виписка та включення до податкових зобов’язань по нетоварній операції з ПНД та КК фірмою Конкорд-ГЕЙ за податковою накладною №43 від 16.04.2010».

В зазначеному розрахунку напис про його отримання ПНД та КК фірмою Конкорд-ГЕЙ відсутній.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги вимоги вищенаведених норм, у позивача були відсутні законодавчі підстави для коригування податкового кредиту з ПДВ без отримання розрахунку контрагентом.

Стосовно донарахування позивачу грошового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 363113,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПНД та КК фірма Конкорд-ГЕЙ (дилер) укладено договір №А-U.805 від 15.04.2010, у відповідності до умов якого ТОВ «Амазоне-Україна» зобов’язувалось передати без передачі права власності техніку (сівалку точного висіву), а дилер отримати техніку для демонстрації в маркетингових цілях, на термін до 01.10.2010.

Згідно п. 4.1 договору вартість техніки, що передається дилеру становить 1048125,00 грн., крім того ПДВ 209625,00 грн., загальна вартість 1257750,00 грн. У відповідності до п. 4.2 договору в разі подальшого продажу дилером техніки в строк до 20.09.2010, останній зобов’язується зробити оплату позивачу в строк не пізніше 25.09.2010.

Згідно акту передачі для демонстрації від 16.04.2010 позивач передав техніку ПНД та КК фірма Конкорд-ГЕЙ.

Згідно акту повернення з демонстрації від 29.09.2010 ПНД та КК фірма Конкорд-ГЕЙ повернув техніку позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено перевіркою та підтверджується позивачем, останній відобразив у складі валового доходу за І півріччя 2010 року суму реалізованої техніки на користь ПНД та КК фірма Конкорд-ГЕЙ (рядок 01.1 декларації з податку на прибуток).

Повернення техніки, як стверджує позивач, ним відображено як зменшення валового доходу в декларації з податку на прибуток за ІІІ квартали 2010 року та в рядку 01.2 К1 задекларовано приріст балансової вартості запасів з урахуванням (збільшення) вартості повернутого товару у відповідності до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Проте, в договорі між позивачем та ПНД та КК фірмою Конкорд-ГЕЙ відсутні умови щодо поступового зменшення первісної вартості товару. Згідно акту повернення з демонстрації техніку повернуто позивачу у повній комплектації, про зменшення вартості техніки у зв’язку з її демонструванням, чи використанням, чи пошкодженням в акті не зазначено.

При цьому, звертається увага, що судом вище було встановлено, що по операції з повернення техніки в податковому обліку позивачем було проведено коригування сум ПДВ саме з підстав помилкової виписки та включення до податкових зобов’язань по нетоварній операції з ПНД та КК фірмою Конкорд-ГЕЙ за податковою накладною №43 від 16.04.2010 (розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації за вересень 2010 року).

Валовий доход, згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За змістом п. 5.10 ст. 5 цього Закону у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Однак, як вбачається з декларації на прибуток на прибуток за ІІІ квартали 2010 року, тобто у звітному періоді, в якому сталося повернення, коригування валових доходів позивачем не здійснювалось, що підтверджується даними рядку 02 декларації, в тому числі і рядках 02.1 - заміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) чи 02.2 - самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів.

Викладені обставини є наслідком для висновку про заниження позивачем валового доходу та про правомірність донарахування податковим органом податкового зобов’язання.

За період з 01.01.2009 по 31.12.2011 позивач також здійснював операції з придбання сільськогосподарської техніки імпортного походження (Німеччина), за результатом проведення яких сформовано та задекларовано валові витрати.

Спірні правовідносини в частині формування валових витрат за наведеними господарськими операціями виникли з підстав того, що позивач вважає підтвердженими обставини, що він при визначенні первісної вартості імпортованого товару включив до неї вартість самого товару, сплаченого продавцю з урахуванням вартості інших послуг (робіт), котрі пов’язані з придбанням товару, проти чого відповідач заперечує, вважаючи, що позивачем до вартості придбаного товару включено курсові різниці та включення витрат пов’язаних з придбанням товару до складу валових витрат без відповідних підтверджуючих документів.

За змістом пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

У відповідності до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Позивач в обґрунтування підстав для задоволення позову в цій частині подав суду договори доручення (про надання послуг з митного декларування) №11 від 09.01.2009, №20 від 19.01.2010, №41 від 18.01.2011, укладені між позивачем та АТ «Українська автомобільна корпорація», предметом яких є послуги з декларування товару, який переміщується позивачем через митний кордон України.

Згідно актів виконаних робіт позивачем отримані послуги від АТ «Українська автомобільна корпорація» по митному декларуванню вантажу у січні-травні, серпні-листопаді 2010 року (а.с. 85-99), на яких, зокрема, відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та склали первинні документи, є лише особисті підписи та печатки підприємств. Відсутня інформація щодо обсягу господарської операції, одиниці її виміру.

Факт надання послуг позивачу в 2009 та 2011 роках матеріалами справи не підтверджується, окрім укладених договорів, будь-яких інших належних доказів суду не подано, про причини неможливості їх подання суд не повідомлено.

В матеріалах справи також міститься перша сторінка договору №676 від 16.02.2011 про надання послуг вантажного митного терміналу, автостоянки, укладеного між позивачем та ПАТ «Українська автомобільна корпорація», на виконання зобов’язань якого, як стверджує позивач, були надані послуги митного терміналу для догляду вантажу, стоянки автомобілів, при необхідності розвантаження, навантажування або перевантажування вантажу, що підтверджується актами виконаних робіт №ОУТ-003696 від 29.01.2010, №ОУТ-003899 від 30.01.2010, №ОУТ-004000 від 01.02.2010, №ОУТ-008066 від 18.02.2010.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне наголосити на тому, що договір сторонами укладено в 2011 році, а акти виконаних робіт складені у 2010 році. В актах виконаних робіт відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та їх склали, є лише особисті підписи та печатки підприємств. А також відсутня інформація щодо обсягу господарської операції, одиниці її виміру. Жодних інших належних доказів суду не подано, про причини неможливості їх подання суд не повідомлено.

Згідно наданих позивачем договорів №0206-10 від 02.04.2010, №0251-10 від 22.04.2010, №0266-10 від 28.04.2010, №0242-10 від 19.04.2010, укладених між позивачем та Державним підприємством «Науково-технічний центр сертифікації АгроСЕПРО», сторони досягли згоди щодо умов надання позивачу послуг з сертифікації товару, що імпортується.

Доказів на виконання зобов’язань за вказаним договором суду не подано, про причини неможливості їх подання суд не повідомлено.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За приписами положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на встановлені судом обставини та приймаючи до уваги вимоги вищенаведених норм, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для віднесення витрат, пов’язаних з придбанням імпортованого товару до складу валових витрат, у зв’язку з їх не підтвердженням необхідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також, оцінивши поряд з іншими наявними у справі доказами, подану позивачем відомість до журналів-ордерів (рах. 80/8-витрати товарів), суд приходить до висновку про неможливість прийняття її до уваги в якості належного та допустимого доказу у спірних правовідносинах, оскільки вказана відомість, на яку посилається позивач, не є первинним документом та не має сили первинного документу в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіривши відповідність оскаржуваних рішень усім вищезазначеним вимогам, дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, у зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158– 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Дочірньому підприємству «Амазоне-Україна» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук