Постанова № 28772862, 16.01.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7982/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Онушко В.В.

представників відповідача - Батюта З.Ю., Галівець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтерлінк" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтерлінк" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем під час проведення перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень не було взято до уваги наявні належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи. Крім того, перевіркою не встановлено, порушень господарського або цивільного законодавства при укладанні договору з ТОВ "Компанія "Вайліс". Посилався на те, що перевіркою не встановлено, та в акті перевірки не вказано який саме документ первинного бухгалтерського обліку отримані позивачем від ТОВ "Компанія "Вайліс" не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позові вимоги не визнали. У наданих до суду письмових запереченнях просили в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від п.п. 7.2.6 п. 7.2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, контрагент позивача ТОВ "Компанія "Вайліс" відсутній за місцезнаходженням.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.07.1999 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтерлінк" (ідентифікаційний код 30485940) зареєстровано Виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

З 07 грудня 2005 року позивач перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника ПДВ № 23988238.

ДПІ у м. Полтава в період з 28.11.2012 проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Компанія "Інтерлінк" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Вайліс" за період з 01.12.2009 по 30.06.2010.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2012 № 4281/22-5/30485940 в якому зафіксовано зокрема порушення позивачем п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3 827,00 грн. та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5., п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 061,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава 10.12.2012 винесено податкові повідомлення-рішення № 0003812310, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтерлінк" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 883,75 грн. (у тому числі за основним платежем 3 827,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 956,75 грн.) № 0003822310, яким позивачу збільшено зобов'язання по ПДВ на загальну суму 3 826,25 грн. (у тому числі за основним платежем 3 061,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 765,25 грн.).

З вимогою про визнання недійсними вищезазначених податкових повідомлень - рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР, Закону № 334/94-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що 25.12.2009 між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія "Вайліс" (постачальник) укладений договір на поставку обладнання № 251201, згідно якого постачальник поставляє покупцю обладнання стандарту ІЕЕЕ 802.11b,g. Специфікація обладнання надано у Додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною останнього.

30.03.2010 між ТОВ "Компанія "Інтерлінк" (покупець) та ТОВ "Компанія "Вайліс" (постачальник) укладений договір на поставку обладнання № 300301, згідно якого постачальник поставляє покупцю обладнання стандарту ІЕЕЕ 802.11b,g. Специфікація обладнання надано у Додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною останнього.

Крім того, 18.05.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія "Вайліс" (постачальник) укладений договір на поставку матеріалів № 180502, згідно якого постачальник поставляє покупцю матеріали. Специфікація матеріалів надано у Додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною останнього.

На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано рахунки-фактури № 3012-2 від 30.12.2009, № 300304 від 30.03.2010, № 180502 від 18.05.2010; податкові накладні № 30121 від 30.12.2009, № 310311 від 31.03.2010, № 190505 від 19.05.2010; видаткові накладні № 3012-1 від 30.12.2009, № 310306 від 31.03.2010, № 190504 від 19.05.2010.

На підтвердження здійснення оплати за придбаний товар позивачем суд надано платіжні доручення № 1250 від 22.01.2010, № 1333 від 06.04.2010, №1412 від 03.06.2010.

Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних судом оцінюються критично у зв'язку з наступним.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, встановлюються лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 545 Цивільного кодексу України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" визначено первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарської операції є видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури та розрахункові документи, які наявні в матеріалах справи та були дослідженні в судовому засіданні.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів того, що на час укладання та виконання умов договорів купівлі-продажу поставки № 251201 від 25.12.2009, № 300301 від 30.03.2010 та № 180502 від 18.05.2010, ТОВ "Компанія "Вайліс" була відсутня за місцезнаходження чи до єдиного державного реєстру було внесено запис про припинення юридичної особи.

Відповідач у якості обґрунтування своїх заперечень посилається на Акт перевірки контрагента позивача № 281/23-1/36445186 від 13.02.2012, якими зафіксовано, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажі товарів в період з 18.12.2009 по 31.12.2011 та недодержання вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною другою статті 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності.

Тобто, якщо податковим органом встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача або постачальників останніх, негативні наслідки у вигляді визначення ДПС податкових зобов'язань повинні наставати саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, сплативши ПДВ в ціні товарів. Невиконання контрагентом свого обов'язку щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача у справі.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтава від 10 грудня 2012 року № 0003822310 та № 0003812310.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій ДПІ у м. Полтава щодо збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині, оскільки зазначені дії відповідача не створили для позивача правових наслідків. Юридично значимі наслідки щодо визначення податкових зобов'язань створюють винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення.

Таким чином суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтава від 10 грудня 2012 року № 0003822310 та № 0003812310.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтерлінк" витрати зі сплати судового збору в сумі 75 грн. 11 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 січня 203 року.

Суддя С.С. Бойко